Соціологія - Кузьменко Т.М. - ТЕМА 7. СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ

1. Наукове опрацювання проблеми та перші дослідження мобільності.

2. Соціальна мобільність, її форми та характеристики.

3. Загальні принципи соціальної мобільності.

4. Механізми соціальної мобільності.

5. Дослідження соціальної мобільності в Україні.

Наукове опрацювання проблеми та перші дослідження мобільності

Дослідження мобільності стало одним із основних способів вивчення соціальної стратифікації. Рух у соціальному просторі, якому властива соціальна нерівність, ієрархія, зазвичай описується в термінах "просування соціальною драбиною вгору чи вниз", "соціальне досягнення" чи "соціальний спуск" та ін., що особливо актуально при науковому аналізі трансформаційних процесів у сучасному українському суспільстві.

Міра наукового опрацювання проблеми. Поняття соціальної мобільності та її видів, чинників, каналів опрацьовані в класичних працях західних та радянських соціологів П. Сорокіна, Генцбума, Алті, Д. Гласса, О. Д. Данкена. С. Ліпсета, Р. Бендікса, Д. Трейма-на, Д. Фезермана, Р. Хаузера, Дж. Голдторпа, С. Бляхмана, Ф. Філі-ппова, Т. Заславської, Р. Ривкіної, Е. Саар, М. Тітми, Г. Чередниченка, В . Шубкіна та ін. Серед українських дослідників питання соціальної мобільності розроблялися М. Долішнім, С. Макеєвим, Н. Коваліско, С. Оксамитною, О. Симончук, С. Войтович, І. Приби-тковою та іншими.

Термін соціальна мобільність введений у науковий оббіг П. Сорокіним. В 1927 р. була надрукована його праця "Соціальна мобільність". Ця робота заклала підвалини подальших досліджень соціальної мобільності. Зокрема одним із перших було дослідження соціальної мобільності під керівництвом Девіда Гласса.

Девід Гласс - перше дослідження соціальної мобільності на теоретико-емпіричному рівні

Девід Гласс - керівник дослідження "Соціальна мобільність у Великобританії", яке розпочалося в 1949 році, а основні результати вийшли друком у 1954 році. Предметом дослідження стали соціальний статус, престиж та "соціальна мобільність, процеси саморек-рутування індивідів у певні соціальні групи, особливо в групи "середнього класу" - "білокомірцевих" спеціалістів та високопоставлених чиновників"^*133. Аналізувалася освіта як чинник соціальної мобільності та інші фактори, які зумовлюють престиж діяльності та прагнення представників середнього класу.

*133: {Лапин Н. И. Эмпирическая социология в Западной Европе: Учеб. пособ. - М., 2004. - С. 107.}

На першому етапі дослідження з'ясовували, як збігаються соціальний статус та престиж професій в оцінках населення. К. М. Мозер та Дж. Холл розробили семи ступеневу "стандартну класифікацію" професій: "1) вищий адміністративний та професійний персонал; 2) управлінці та менеджери; 3) інспектори, контролери та інші працівники розумової праці - вищий прошарок; 4) інспектори, контролери та інші працівники розумової праці - нижчий прошарок; 5) кваліфіковані робітники ручної праці та прошарок працівників розумової праці, які виконують рутинну роботу; 6) напівкваліфіковані працівники ручної праці; 7) некваліфіковані робітники ручної праці^*134. На основі опитування близько 1400 осіб, яким пропонували впорядкувати 30 професій (відібраних із початкового списку 138, щоб було представництво семиступеневої "стандартної класифікації") за їх соціальним статусом у суспільстві, а потім за п'яти групами престижності. Вченим вдалося дійти висновку, що в громадській думці гарно узгоджується соціальний статус та престиж професій.

*134: {Там само. }

На другому етапі було проаналізовано біографії 10 тис. осіб з даними про походження, кількість дітей, освіту, професію. Порівнювали соціальний статус батьків та їх дітей, нареченого та нареченої, з'ясовували вплив висхідної та низхідної мобільності на кількість дітей у сім'ї.

На основі одержаних результатів було проведено шість спеціалізованих досліджень. Предметом аналізу яких, зокрема, були: роль освіти в професійному відборі; міжпоколінна мобільність; переміщення між великими статусними категоріями^*135.

*135: {Лапин Н. И. Эмпирическая социология в Западной Европе: Учеб. пособ. - М., 2004. - С. 107.}

Дослідники дійшли висновку про взаємозв'язок статусів батьків та їхніх дітей. Зафіксовано тенденцію: "підвищення статусу більш помітне серед суб'єктів, чиї батьки належали до низькостатусних категорій, однак, довжина статусного переміщення не досить велика"^*136. Це було перше емпірико-теоретичне дослідження соціальної мобільності, яке стало поштовхом численних подібних розробок у різних країнах світу.

*136: {Лапин Н. И. Эмпирическая социология в Западной Европе: Учеб. пособ. - М., 2004. - С. 108.}

Одним із висновків стало положення про "досконалу мобільність" як існування рівності можливостей соціального просування незалежно від соціального походження. В подальших дослідженнях неодноразово піддавалося критиці це твердження.

В історії досліджень стратифікації та мобільності за останні сорок років розрізняють три покоління^*137, які різняться методами збору та аналізу даних.

*137: {Ganzboom H. B. G., Treiman D. J., Ultee W. C. Comparative Inter-generational Stratification Research: Three Generations and Beyond // Annual Reviews of Sociology. - 1991. - 17. - P. 277-302.}

Дослідження Девіда Гласса про соціальну мобільність в Англії та Уельсі належать до першого покоління. Створення дослідницького комітету з соціальної стратифікації і соціальної мобільності в Міжнародній соціологічній асоціації; систематичне вивчення детермінант соціальної мобільності, а також її наслідків для класової ідентифікації та класових антагонізмів; створення шкали престижу професій для виміру міжгенераційних змін в ієрархічному просторі - досягнення першого покоління^*138. Найбільш відомі результати порівняльних досліджень опубліковані в Європі^*139 та Америці^*140.

*138: {Макеєв С., Оксамитна С. Соціальна мобільність у стратифікованому просторі // Структурні виміри сучасного суспільства: Навч. посіб. / За ред. С. Макеєва. - К., 2006. - С. 190-208.}

*139: {SvalastogaK. Prestige, Class and Mobility. - Copenhagen: Gyldendal. 1959.}

*140: {Lipset S. M., Bendix R. Social Mobility in Industrial Sociaty. - Berkeley: University California Press, 1959.}

Перше покоління дослідників дійшло висновку, що, "по-перше, напрямок мобільності загалом є вельми подібним для всіх західних країн, по-друге, рівень мобільності вищий в індустріальних країнах, порівняно з доіндустріальними і, по-третє, політична стабільність сприяє соціальній мобільності"^*141.

*141: {Макеєв С., Оксамитна С. Соціальна мобільність у стратифікованому просторі // Структурні виміри сучасного суспільства: Навч. посіб. / За ред. С. Макеєва. - К., 2006. - С. 190-208.}

Наступне покоління (О. Данкен, П. Блау) вирізняється "використанням для кодування професій, зазначених респондентами, державного класифікатора професій; новою шкалою вимірювання професійного статусу, що уможливила конструювання соціально економічного індексу (SEI); побудовою моделі досягнення статусу"^*142. Науковці не ставлять у центр своїх досліджень питання масштабу та рівня мобільності. Насамперед вони аналізують прямий вплив професії батька на професію сина, порівняно з іншими чинниками (освіта батьків, перша професія сина, кількість братів і сестер, населений пункт тощо).

*142: {Там само. }

На основі висновків дослідників другого покоління П. Блау сформулював теореми щодо соціальної мобільності: "високий рівень міжгрупових і статус-віддалених відносин збільшує імовірність соціальної мобільності; гетерогенність збільшує імовірність міжгрупової мобільності; нерівність збільшує імовірність статус-віддаленої мобільності (status-distant mobility); множинне накладання позицій робить мобільність ймовірнішою"^*143.

*143: {Там само. }

Третє покоління дослідників (Д. Фезерман і Р. Хаузер, Дж. Гол-дторп та інші) характеризується заміною регресійних моделей мобільності логлінійними. Вчені виокремлюють абсолютну мобільність від відносних шансів здійснити мобільність, мають можливість аналізувати іммобільні, тобто відтворювальні статусні позиції на основі моделювання діагональних кліток таблиць мобільності. Особливою рисою представників третього покоління було також і "заперечення ієрархічної побудови класових позицій на шкалі "вище - нижче". Для Голдторпа, приміром, соціальні класи - це дискретні, ієрархічно невпорядковані утворення, щодо яких немає сенсу говорити про "вертикальну мобільність", а отже, і конструювати "моделі досягнень", запитувати про те, хто домігся успіху, а хто, навпаки, деградував, розмірковувати про "відкритість" суспільства на підставі здійсненої індивідами мобільності"^*144. Отже, такий підхід лише звужує предметне поле дослідження.

*144: {Макеєв С., Оксамитна С. Соціальна мобільність у стратифікованому просторі // Структурні виміри сучасного суспільства: Навч. посіб. / За ред. С. Макеєва. - К., 2006. - С. 190-208.}

Генцбум, Трейман і Алті, узагальню ючи дослідження трьох поколінь соціологів, дійшли висновків^*145:

*145: {Там само. }

1. Міжгенераційна мобільність зумовлюється та керується соціально-економічним статусом в усіх країнах світу. Оптимальне вимірювання соціально-економічного статусу забезпечується шкалою Данкена SEI-типу.

2. Міжгенераційна професійна іммобільність фіксується в усіх країнах світу. Найімовірніше вона проявляється в класах, що володіють значною власністю.

3. Прояви міжгенераційної мобільності відрізняються у різних країнах і в різний період. Для більшості країн характерне повільне, але стабільне збільшення відносної мобільності. Окремі країни (США, Швеція) вирізняються вищим рівнем відносної мобільності. Однак серед соціологів на сьогодні немає одностайності у визначенні природи факторів, що зумовлюють зміни і відмінності міжгенераційної мобільності.

4. Міжгенераційні дослідження свідчать, що освіта - більш суттєвий чинник впливу на професійний статус особистості, порівняно з професією її батьків, незалежно від соціального походження. Освіта також стає важливим механізмом передавання переваг і привілеїв від покоління до покоління.