Спеціальні та галузеві соціології - Пилипенко В.Є - Концепції походження релігії

Розмаїття теорій щодо походження та сутності релігії свідчить про світоглядний плюралізм й складність дослідження самого феномена. Теоретики використовували при аналізі релігії різні методи пізнання. Найбільш відомими є теорії психологічного спрямування Ф. Шлейєрмахера та У. Джемса, які досліджували суб'єктивний аспект релігії; психоаналітичні концепції 3. Фрейда (релігія в світі відношень патерналізму, невротизму); К. Юнга (релігія як породження "колективного несвідомого"); Е. Фромма (соціологічні доповнення психоаналітичних концепцій); соціологічні концепції Е. Дюркгейма (ототожнення релігії з суспільною свідомістю); М. Вебера (релігія в "ідеальних типах"); К. Маркса (виникнення релігії як засобу пригноблення однієї соціальної групи іншою); Е. Трельча (походження релігійних організацій і груп). Магічну основу в релігії вбачали Б. Маліновський та Дж. Фрезер.

Усі теорії можна розділити на п'ять напрямків, які виділяються на основі утворюючої домінуючої ознаки і, як правило, абсолютизуються у значенні першопричини, це — об'єктивно-ідеалістичні, суб'єктивно-ідеалістичні, психологічні, біологічні, екзистенціальні.

Типологія релігій

Історія свідчить, що за весь час існування людства релігія набула найрізноманітніших форм. Множину релігійних систем і вірувань, системи релігійних уявлень і богослужіння, окремі віросповідання, які існували раніше і які існують сьогодні, можна розрізняти за декількома критеріями.

За критерієм типу соціального суб'єкта (носія певного релігійного світогляду) виділяють племінні, національні, світові релігії. Племінні релігії являють сукупність місцевих традицій, обрядів, ритуалів, які надають зміст життю людини через персоніфікацію природних явищ, що формує релігійно-міфологічну картину світу. Для них характерними є такі риси: 1) поклоніння духам природи і предків; 2) відсутність служителів культів як професійної групи; 3) культова практика у формі особливого для кожного племені святкування, яке носило магічний характер і супроводжувалося танцями, іграми, піснями на честь духів, яким вклонялися. Форми племінних релігій: магія, фетишизм, анімізм, тотемізм, шаманізм. Поява групи людей, що починають професійно займатися відправленням релігійних обрядів й жити частково або повністю за їх рахунок, відрізняє дві останні форми як такі, що відображають особливості соціальної організації суспільства.

У національних релігіях представлені релігійні вірування й обряди нації від нижчих прошарків до представників вищої знаті. Вони мають такі ознаки: 1) монотеїзм або політеїзм; 2) обов'язкові жертвоприношення, які відкривають шлях до прощення й милості Бога (богів); 3) система поклоніння, яка охоплює всі сторони життя людини на землі та в позаземному світі. Форми національних релігій: давньоєгипетська, давньоримська, давньогрецька, також сікхізм, юдаїзм тощо.

Світові релігії характеризуються такими особливостями: 1) виникнення під впливом історичних подій серед великої кількості людей; 2) космополітичний характер проповіді; 3) уніфікація обрядів незалежно від культури та національної приналежності. До світових релігій відносять буддизм, християнство, іслам.

У сучасних умовах в багатьох країнах світу виникають нові культи, релігійні групи, що обумовлено кризовими явищами і процесами в духовному житті, суспільній ідеології й масовій свідомості. Нові напрямки зазвичай є поєднанням елементів традиційних релігій, спіритизму, теософії, окультизму та містичних дій. До групи нетрадиційних релігійних вірувань відносять нехристиянські рухи, релігії орієнталістського напрямку, езотеричні об'єднання, неоязицтво, саєнтологічні рухи, сатанізм.

За критерієм кількості надприродних створінь, які стали предметом релігійного шанування та поклоніння, виділяють монотеїстичні й політеїстичні релігії. За тривалістю впливу й панівним станом в суспільстві можна виділити традиційні і нетрадиційні релігії.