Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України - Лісовець О.В. - 3.2. Класифікації дитячих та молодіжних організацій

З кожним роком кількість всеукраїнських дитячих і молодіжних об'єднань, відповідно до даних Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту (з грудня 2010 року - Міністерство освіти, науки, молоді і спорту України) та Міністерства юстиції України невпинно зростає (рис. 3.1).

Станом на 1 січня 2010 року в Україні було зареєстровано 195 всеукраїнських громадських дитячих та молодіжних організацій і спілок. Водночас динамічно відбувається процес становлення регіональних структур. На регіональному рівні у сучасних умовах функціонує понад 7 тис. громадських дитячих та молодіжних організацій. Процес регіоналізації - позитивне явище, оскільки відповідає загальному спрямуванню соціальної політики, наближує молодіжні та дитячі організації до особистості, розв'язання її проблем. Це також відповідає освітовим тенденціям: наприклад, у Данії 86%, Німеччині, Великій Британії, Бельгії - 60% членів молодіжних організацій є учасниками саме регіональних структур.

Щороку в Україні збільшується і кількість громадських дитячих та молодіжних організацій, які мають статус міжнародних. Зокрема, станом на 2010 р. у Міністерстві юстиції України було зареєстровано 24 такі організації.

Зважаючи на постійне зростання кількості громадських дитячих та молодіжних організацій в Україні, постає проблема їх класифікації, виокремлення основних груп чи типологій. Нині існує кілька підходів до визначення критеріїв класифікації дитячих та молодіжних організацій: марксистський, психологічний, юридичний, ідеологічний та ін. Відповідно до них громадські дитячі та молодіжні організації класифікують за їх організаційними формами, кількісним і якісним складом, суб'єктом створення, громадським статусом тощо. Російський педагог Людмила Алієва запропонувала класифікувати дитячі громадські організації за кількома критеріями.

1. Згідно з цілями, завданнями і змістом діяльності виокремлюють об'єднання:

- орієнтовані на соціалізацію особистості дитини, її громадянське становлення, гармонізацію особистісного і суспільного, індивідуального і колективного начал;

- соціально-індивідуальної спрямованості;

- пов'язані з початковою професійною підготовкою дітей;

- зорієнтовані на патріотичне, громадянське виховання, політичні (для молоді);

- культурологічного і практичного спрямування;

- зосереджені на утвердженні здорового способу життя (спортивні, туристичні).

2. За ідеологічною ознакою організації поділяють на:

- світські;

- релігійні;

- загальнолюдської спрямованості;

- вузько національної орієнтації.

3. За ступенем самостійності, відкритості, демократичності виокремлюють:

- відносно самостійні об'єднання, що мають статус юридично оформленої структури і діють як партнери з іншими структурами;

- базові організації численних дорослих громадських організацій чи рухів.

4. За характером взаємозв'язку з державними і громадськими структурами розрізняють об'єднання:

- які взаємодіють з державними структурами: школами, установами додаткової освіти, дитячими будинками - інтернатами, закладами культури, науки тощо;

- які взаємодіють з дорослими і молодіжними громадськими об'єднаннями та рухами;

- які взаємодіють з приватними, комерційними структурами.

З метою створення комплексної типології молодіжних об'єднань український дослідник Валентин Якушик згрупував головні критерії їх класифікації у блоки:

1) соціальна база молодіжного об'єднання;

2) специфіка генези організаційних принципів та структури молодіжного об'єднання;

3) особливості системи функцій, здійснюваних молодіжним об'єднанням;

4) роль молодіжного об'єднання в суспільстві;

5) вплив молодіжного об'єднання на суспільні процеси.

Багато науковців, зокрема О. Корнієвський, П . Мартин, А. Скрипник, основним критерієм розроблених ними типологій молодіжних організацій у сучасній Україні обрали функції, які виконують ці об'єднання у суспільстві.

В. Кулик класифікує молодіжні об'єднання за характером діяльності:

- молодіжні філії політичних партій;

- громадсько-політичні організації молоді;

- молодіжні релігійні організації;

- молодіжні фахові об'єднання, організації за інтересами;

- благодійні фонди для молоді та молодіжні благодійні фонди;

- національні молодіжні організації;

- студентський рух;

- молодіжні партії.

Детальну класифікацію громадських молодіжних об'єднань пропонує Ю. Поліщук. Орієнтуючись на пріоритет діяльності, особливості світоглядних позицій, національний і віковий, склад він виокремлює 20 груп громадських молодіжних організацій:

- спрямовані на поглиблення демократичних процесів та побудову громадянського суспільства в Україні;

- саморозвивальні та самовиховні;

- професійні;

- правозахисні;

- науково-дослідницькі;

- зорієнтовані на розвиток міжнародного співробітництва з молоддю інших країн;

- волонтерські;

- соціальної взаємодопомоги;

- об'єднання студентської молоді;

- об'єднання жіночої молоді;

- мистецько-культурологічні;

- фольклорні;

- екологічні;

- історично-просвітницькі;

- патріотичні;

- об'єднання національних меншин;

- спортивно-туристичні;

- об'єднання світського характеру, але релігійної спрямованості;

- релігійні;

- об'єднання молоді окремих підприємств.

Ю. Поліщук також окремо виділяє чотири групи об'єднань, які займаються виховною роботою з дітьми та підлітками:

- виховні і саморозвивальні;

- спортивно-туристичні;

- екологічні;

- патріотично-виховні.

Аналіз різних наукових підходів до класифікації громадських дитячих і молодіжних організацій дає змогу побачити спектр сучасного дитячого і молодіжного руху, виділити тенденції та перспективи його розвитку.