Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України - Лісовець О.В. - 3.3. Варіативність програм і напрями діяльності організацій

У 90-ті роки XX ст. значно розширилась база функціонування дитячих та молодіжних громадських організацій, порушивши гегемонію школи у цій сфері. Нині дитячі та молодіжні громадські організації створюються та функціонують як при загальноосвітніх навчальних закладах, так і при позашкільних установах різного типу, центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, що зумовлено специфікою і особливостями цих закладів у забезпеченні умов для розвитку особистості:

- функціонуванням у режимі вільного часу;

- найповнішим задоволенням попиту на культурно-освітні, інформаційні, дозвільні послуги;

- вільний вибір занять за інтересами і здібностями;

- добровільний і неформальний характер діяльності та міжособистісного спілкування;

- соціокультурна спрямованість процесу;

- різноманітність видів і форм діяльності;

- можливість тісного контакту дітей та дорослих.

Сучасні громадські організації орієнтуються на задоволення насамперед інтересів і потреб своїх учасників, перетворення їх на активних суб'єктів соціовиховного процесу. З кожним роком збільшується кількість й урізноманітнюється зміст програм, які реалізують громадські дитячі та молодіжні організації; запроваджуються інноваційні форми і методи роботи в дитячому та молодіжному середовищах. У діяльності дитячих громадських організацій реалізується варіативно-програмний підхід, концепцію якого розробив російський науковець Олексій Волохов. Стратегія цього підходу орієнтує керівництво організацій на врахування соціально-економічних, політичних змін у навколишньому середовищі, надання кожній дитині можливості випробувати себе в різних соціальних ролях, обрати вид діяльності відповідно до своїх потреб і досвіду. Варіативно-програмний підхід передбачає можливість дітей переходити з одного об'єднання до іншого, реалізовувати будь-яку вподобану програму або кілька програм, навіть кілька напрямів з різних програм, а також змінювати їх залежно від інтересів. Наприклад, Федерація дитячих організацій України, реалізовуючи варіативно-програмний підхід у своїй діяльності, у межах комплексної програми "Я - родина - Батьківщина" ефективно виконує такі програми-орієнтири, як "Червона калина", "Лідер", "Берегиня", "Краю мій лелечий", "Повір у себе", "Помагай", "Котигорошко", "Канікули", "Ми дружимо". Використання найрізноманітніших форм, методів і засобів діяльності дає змогу кожному члену організації обрати справу до душі, реалізувати свої здібності, проявити себе.

Застосовують варіативно-програмний підхід в організації діяльності й інші сучасні дитячі громадські організації, у яких значну увагу приділено реалізації програм різного спрямування із залученням активних форм і методів роботи індивідуального, колективного та масового характеру (конкурси, фестивалі, вечори, колективні творчі, практичні справи, екскурсії, походи, таборування, конференції, творчі виставки тощо). В основі діяльності більшості дитячих громадських організацій - ігровий метод як особливий вид об'єктивних суспільних відносин, притаманних дитячим об'єднанням. Як вказує російська дослідниця Ірина Фрішман, ігрова взаємодія в дитячих об'єднаннях забезпечує поглиблення й урізноманітнення змісту їх діяльності, формує способи практичної реалізації ігрових проектів і програм, які використовують у практиці дитячих громадських організацій. У процесі ігрової взаємодії члени організації не тільки виконують різні соціальні ролі, а й інтеріоризують певні настанови, які перетворюються на їхні внутрішні переконання, входять до структури особистості, стають внутрішньою сутністю.

Аналіз програм молодіжних громадських організацій за 2005-2010 рр. розкриває основні напрями діяльності сучасних молодіжних об'єднань:

- підвищення громадської активності молоді та формування лідерських якостей ("Школа молодого лідера "Почни з себе - зміни країну!"" (Християнсько-демократична молодь України), "Всеукраїнська мережа шкіл молодіжних лідерів" (ВГО "Нова Генерація"), "Освічена молодь - міцна держава", рольовий семінар для лідерів молодіжного громадського руху "Академія лідерів" (Союз молоді регіонів України) тощо);

- соціальний захист молоді та представників інших вікових груп, які потребують допомоги ("Здоров'я молоді та залучення громадськості до соціальної профілактики" (МГО "Демократичні перетворення України"), "Соціальна адаптація неповнолітніх, які скоїли злочин" (Соціалістичний конгрес молоді), "Ресоціалізація та соціальний супровід неповнолітніх та молоді, які перебувають або звільнилися з місць позбавлення волі" (Європейська інтеграція), програма підтримки молоді з особливими потребами "Ти потрібен" (Українська федерація молодих медиків) та ін.);

- оздоровлення молоді, спортивно-туристична робота ("Здоров'я студентів" (Всеукраїнська рада студентів), "Зелений туризм в сільській місцевості" (Спілка селянської молоді), щорічний Всеукраїнський студентський спортивний фестиваль (Асоціація молодих депутатів України) та ін.);

- екологічний захист довкілля ("Відновлення первісності малих річок та озер за сучасними екобіотехно-логіями молодими аграріями України" (Спілка молодих аграріїв України), Всеукраїнський молодіжний мистецький соціально-екологічний фестиваль "Біле озеро" (Республіканський культурно-освітній центр "Молодь України") тощо);

- мистецький, культурологічний розвиток дітей, підлітків та молоді (Всеукраїнський молодіжний фестиваль "Перлини сезону" (Всеукраїнський молодіжний мистецький центр "Перлини сезону"), "Український фольклор виконує молодь" (Всеукраїнська асоціація молодих дослідників фольклору) та ін.).

Спрямованість та характер програм, які реалізують сучасні молодіжні громадські організації, визначають форми та методи їх діяльності, які виявляються переважно в колективній та груповій (рідше - індивідуальній) роботі з молоддю.