Статистика - Опря А.Т. - § 4.4. Умови наукового застосування статистичних показників

Природа соціально-економічних явищ досить складна і специфічна. Пояснюється це тим, що розміри і кількісні їх взаємозв'язки зумовлюються значною різноманітністю факторів, що діють у часі І просторі, зумовлюючи неоднакову швидкість і напрями змін явищ. Отже, статистичне вивчення суспільних явищ повинне ґрунтуватися на наукових принципах, які виходять із знання суті досліджуваних явищ, економічних понять і категорій. Лише за таких умов можна переходити до вивчення системи економічних показників

Як зрозуміло з викладеного раніше, абсолютні і відносні показники відображують різні сторони суспільного життя. Так, індивідуальні абсолютні показники характеризують результати діяльності окремих працівників, окремих підприємств тощо, загальні - характеризують сукупні результати роботи окремих галузей, регіонів і країни в цілому. Відносні показники відображають міру взаємного зв'язку явищ в їх розвитку (відносні показники динаміки, виконання плану), внутрішнього зв'язку сторін одного явища (відносні показники структури), співвідношення між явищами (відносні показники порівняння). Міра ця відображується у вигляді чисел, що зумовлюють можливість зіставлення таких процесів і структур, які стосуються різних абсолютних мас (наприклад, порівняння темпів зростання продуктивності прані і оплати праці, чисельності поголів'я і його продуктивності тощо).

Щоб статистичні показники вірно виконували свої функції, їх слід розраховувати за науковими принципами. Існує два головних критерії науковості статистичних показників. Перший з них належить до теоретичної обґрунтованості показників, другий - до фактичної бази, на якій вони розраховані. Теоретична обґрунтованість показника полягає в утворенні його на підставі глибокого теоретичного аналізу соціальної дійсності, тобто філософського підходу до аналізу. Головною теоретичною основою статистичних показників тут виступають принципи, закони і категорії філософії, адже вони озброюють статистика знанням загальних закономірностей суспільного розвитку.

Теоретичні основи статистичних показників зумовлені також і спеціальними суспільними науками, за допомогою яких досліджуються ті чи інші суцільні явища. До таких наук відносять політекономію, конкретні економіки, правові науки, демографію тощо.

Особливе місце в утворенні статистичних показників належить статистичній теорії, розробленій статистичною наукою.

Таким чином, процесу утворення наукового статистичного показника передує знання філософії, політекономії, конкретних економік й інших спеціальних наук. Перший критерій науковості здебільшого визначає суть статистичного показника.

Другий критерій науковості статистичних показників полягає в утворенні їх на базі наукової інформації. Він пов'язаний з конкретним кількісним і якісним змістом показників. Статистичне дослідження (як і будь-яке інше) починається зі збирання інформації, і висновки, які резюмуються у статистичних показниках, мають сенс у разі обґрунтованості їх фактами - це загальнонауковий принцип.

Серед основних вимог, які ставляться до статистичних показників, такі: повнота вихідних даних, їх порівнюваність і вірогідність (чи точність).

Основна вимога до вихідної інформації - повнота вихідних даних. Під повнотою фактів розуміють: а) повноту просторового охоплення явищ або елементів досліджуваного процесу; б) повноту охоплення сторін явищ, тобто повноту вихідних даних щодо всіх істотних ознак явищ; в) повноту охоплення у часі. Тут слід передбачити наявність явищ за максимально тривалий час.

Вимога повноти даних зумовлюється тим, що окремі випадкові факти у існуючій складності взаємозв'язків (наприклад, економічних процесів) формуються під впливом як істотних, так і випадкових причин і обставин. Тобто, якщо підходити суб'єктивно, то для доведення того чи іншого положення можуть бути використані досить суперечливі факти. Обмеженість окремих факторів повинна долатися вичерпними факторами, об'єднаними у статистичні сукупності, адже тільки за таких умов забезпечується всебічність його вивчення та відтворення в цілому. Якщо, наприклад, вивчається питання про собівартість виробництва продукції у фермерських господарствах конкретної області, то обов'язково треба мати інформацію про весь обсяг продукції цих господарств, який встановлюється шляхом підсумовування даних про обсяги виробництва продукції по всіх фермерських господарствах області. Якщо не встановити загального обсягу продукції, то не можна буде обчислити собівартість продукції, продуктивність праці, прибуток на одного працюючого і ряд інших важливих показників ефективності виробництва.

Наступною вимогою до придатних для обчислення статистичних показників є їх порівнюваність. Остання зумовлює узагальнення показників у часі і просторі і стосується не тільки абсолютних, а й відносних показників. Порівнюваність окремих факторів потрібна перш за все для того, щоб дані можна було підсумувати. Проблема зіставності даних надзвичайно складна. Суспільною наукою і практикою відпрацьовано ознаки порівнюваності, тобто правила наукового порівняння. Найважливіші з них такі: спільний предметний зміст фактів, відображення порівнюваних величин у однакових одиницях виміру, обов'язковість однакових прийомів розрахунку, наявність однакового кола об'єктів, які входять у порівнювані величини, однаковість території, якою охоплюються порівнювані величини.

Вимога вірогідності статистичних показників передбачає ступінь їх наближення до відображуваної реальності. Поняття вірогідності інколи ототожнюють з поняттям точності. Під останнім треба розуміти не ступінь наближення статистичного показника до реального розміру, а повну його відповідність реальності. У більш вузькому розумінні поняття точності показника вживають при дослідженні явищ, які формуються як під впливом закономірностей, так і під впливом випадковостей. У такому разі поняття точності пов'язують з імовірністю розрахунків і його визначення доповнюється поняттям надійності оцінки точності, тобто ступенем ймовірності, з якою можуть статися відхилення між одержаним показником і тим, який визнається істинним. Величину такої різниці називають помилкою, або похибкою. Якщо, наприклад, при кількох вимірах залишків силосу у силосній траншеї одержані різні показники вимірів, то приймається за істинний розмір показника середній об'єм запасу силосу, одержаний за кількома вимірами.

Відхилення середнього розміру від окремих результатів розрахунків у цьому випадку вважаються помилками. Такі помилки називають випадковими, або статистичними. Детальний розгляд цього питання є предметом вивчення спеціальних розділів.

Утворення статистичних показників і побудова їх системи здійснюються через досить складний шлях, пов'язаний (у всіх його відтінках) із суспільною практикою. Остання є вихідною базою статистичного пізнання і дослідження, а отже, і вихідним початком формування статистичних показників. Статистична практика (як і будь-яка суспільна) є не тільки вихідним початком, основною і кінцевою метою утворення статистичних показників, вона є їх критерієм істинності. Зразу ж виникає питання, як довести істинність сформованих показників. Таке доведення може здійснюватися двома шляхами: а) емпіричним, тобто безпосереднім порівнянням з життям, з практикою; б) логічним, тобто порівнянням сформованих статистичних показників з будь-якими іншими показниками (наприклад, обчислений показник собівартості виробництва молока в господарстві можна порівняти з аналогічним показником у молочному скотарстві підприємств адміністративного району).

До прямих (конкретних) прийомів перевірки відповідності статистичних показників дійсності належать: експертна оцінка (її здійснюють висококваліфіковані фахівці); розрахунковий експеримент (він проводиться з використанням математичних методів); порівняння показників, розрахованих різними способами і методами, та деякі інші.

До непрямих характеристик відповідності статистичного показника дійсності належить його стійкість. Стійкими вважаються такі показники, які при обмежених за розміром змінах вихідної інформації або удосконалення і уточнення методів їх виміру і розрахунків залишаються незмінними чи змінюються .незначно. Однією з ознак стійкості статистичних показників є те, що розміри їх повторюються у дослідженнях, здійснюваних у різних регіонах і за різні періоди часу.

Сталі показники використовують, як правило, при нормуванні, екстраполяції й інших практичних і аналітичних розрахунках.

Із сказаного вище випливає, що питання абсолютних і відносних показників треба розглядати з точки зору комплексного їх використання, тобто з урахуванням їх особливостей, взаємозв'язків і різниць. Насамперед слід враховувати існування тісного зв'язку між абсолютними і відносними величинами. Оскільки відносні показники відображують відношення абсолютних показників, їх зміни залежать від останніх. Але по своїй суті і характеру змін відносні показники істотно відрізняються від абсолютних, причому останні можуть мати зовсім протилежний напрям змін щодо абсолютних показників.

Слід враховувати таку особливість, що відносні величини по-різному відображують зміни суспільних явищ залежно від їх абсолютних розмірів. Так, малі за розміром явища у процентному відношенні змінюються значно швидше, ніж аналогічні їм великі за розміром явища. Тому розрахунок приросту щодо малого за розміром початкового рівня може дати більший процент зростання, ніж тисячі одиниць при значному за розміром початковому рівні.

Таким чином, при дослідженні конкретних соціально-економічних явищ не можна обмежуватися розрахунками лише процентних співвідношень, треба враховувати, що криється за такими співвідношеннями. Необхідно поєднувати застосування абсолютних і відносних показників, ізольоване застосування відносних показників від абсолютних може призвести до помилкових висновків, особливо при аналізі рядів динаміки.

Комплексне використання абсолютних і відносних показників дає змогу поглибити аналіз суспільних явищ, виявити закономірності і особливості їх розвитку.

Отже, розробці науково обґрунтованої системи статистичних показників передує велика і кропітка робота щодо вивчення форми і змісту показників, вимог до їх формування зокрема і в комплексі. Кінцевим завданням статистики у цій справі слід вважати побудову суперсистеми статистичних показників. Останні у досконалій формі повинні забезпечити можливість порівнянь виробничих стосунків у нових ринкових умовах виробництва не тільки в межах країни, а й на більш високому регіональному рівні.