Статистика - Опря А.Т. - § 10.6. Територіальні індекси, особливості їх обчислення

Як уже згадувалося, статистичні індекси використовують не тільки для дослідження змін явищ і процесів у часі, а й для характеристики змін рівнів соціально - економічних явищ у просторі. Зокрема, статистика широко застосовує метод порівняння показників у розрізі підприємств, міст, економічних районів, областей, країн. Узагальнюючі показники, які характеризують співвідношення рівнів складних економічних явищ у просторі, тобто в розрізі територій і об'єктів, називаються територіальними індексами. Побудова територіальних індексів має свої особливості порівняно з індексами, які характеризують динаміку явищ. Щодо обчислення індивідуальних територіальних індексів, то тут ніяких труднощів не виникає, адже обчислюються звичайні відносні величини порівняння. Наприклад, якщо порівнюється середньорічний надій від однієї корови у двох районах, в першому з яких він дорівнював 4700 кг, а в другому - 4300 кг, то зіставленням першого показника з другим одержуємо територіальний індекс 1,09 . По суті, одержано індивідуальний індекс, який показує, що надій у першому районі в 1,09 раза вищий, ніж у другому.

При побудові територіальних індексів (індивідуальних і загальних) за базу порівняння можуть бути прийняті показники будь

- якої із порівнюваних територій. Проте інакше вирішується питання вибору елімінованої величини (ваги), тобто території чи об'єкта, на рівні якого слід зафіксувати вагу індексу. Загальноприйнята схема вибору ваги, розглянута вище, для обчислення індексів динаміки явищ не прийнятна. Адже в територіальних індексах порівнюються явища, які істотно різняться між собою за структурою, а тому ваги тут повинні певною мірою нейтралізувати структурні зрушення. Отже, для територіальних індексів методично правильним вважається вибір "стандартизованої" ваги, яка розрахована на базі, наприклад, районної галузевої та інших структур. Крім того, вибір бази порівняння при обчисленні територіальних індексів слід економічно обґрунтовувати. Наприклад, якщо порівнюються рівень заробітної плати тваринників спеціалізованих господарств з однаковими умовами виробництва, то за базу слід узяти передове господарство з найвищим рівнем оплати праці тваринників.

Щодо індексованої величини, то в територіальних індексах нею може бути кількісний чи якісний показник. Для останніх індексні комплекси розраховують за схемою індексів змінного та фіксованого складу.

При виборі ваги при побудові територіальних індексів слід виходити насамперед із завдань дослідження та його мети.

Досить просто вирішується питання сумірників при побудові індексів фізичного обсягу. Наприклад, при порівнянні обсягів виробництва продукції у двох областях використовують єдині порівнянні ціни (р). Тоді для областей А і Б територіальний індекс

обсягу має вигляд : ^ ~ ^^9лР: ^^9бР.

Але якщо просторове порівняння двох областей здійснюють із метою визначення, наприклад, різниці у показниках кормомісткості продукції тваринництва (витрати кормів на одиницю продукції), то за вагу слід брати кормомісткість кожного виду тваринницької продукції. Ця вага повинна бути зафіксована на одному й тому ж рівні для обох областей при індексуванні об'ємних показників. Який же показник слід обрати за фіксовану величину? Тут можливі варіанти: а) кормомісткість в області, яка порівнюється: б) кормомісткість в області, яка є базою порівняння; в) середній показник кормоміскості для обох областей; г) осереднений показник для ширшої території.

При побудові територіальних індексів якісних показників також маємо кілька варіантів вирішення питання вибору сумірника (ваги): а) обсяг продукції в області, яка порівнюється ; б) обсяг продукції в області, яка є базою порівняння ; в) сумарний обсяг продукції двох областей; г) будь - який інший об'ємний показник.

Зрозуміло, що індекси, обчислені за наведеними вище варіантами вибору ваг, дадуть різні відповіді. З практичного боку більш об'єктивною слід вважати відповідь за варіантом "а". Наприклад, при вивченні різниці в цінах реалізації продукції територіальний індекс по областях А і Б для цього варіанта матиме

вигляд :^{Іу =} И ^{ЯаРа :} £^ЧаРб .

Як бачимо, чисельник цього індексу містить показник фактично, тобто реального, розміру грошової виручки в області А, знаменник -умовний показник виручки при обсязі продукції області А, якщо продукція реалізовувалася за цінами області Б. Отже, додатна різниця між чисельником та знаменником характеризує втрати покупців області А, а від'ємна, - навпаки, виграш за рахунок різниці в цінах порівняно з областю Б.

За результатами дискусії з питань методології побудови територіальних індексів найбільш прийнятним слід вважати таке розв'язання питань вибору сумірників (ваги). При побудові індексних комплексів із показників інтенсивності доцільно обирати сумірником: 1) екстенсивний показник, що стосується територій, на якій інтенсивний показник є більш економічним; 2) загальну середню величину екстенсивного показника на порівнюваних територіях; 3) стандартну величину екстенсивного показника.

Якщо територіальні індекси будуються для екстенсивних показників, вагами можуть бути прийняті середні величини інтенсивного показника: 1)встановлені для території, прийнятої за стандарт; 2) розраховані для території, по якій здійснюється порівняння.

Зауважимо, що ми розглянули лише загальні риси методологічного підходу і принципів побудови територіальних індексів. Вирішення цих питань можливе після досконалого вивчення конкретного об'єкта дослідження та економічної природи явища чи процесу.