Товарознавство м'яса - Бірта Г.О. - Породи гусей

Усі породи свійських качок походять від диких, їх поділяють на три типи: м'ясні (пекінські, українські, чорні білогруді, московські білі), м'ясо-яєчні (дзеркальні, хакікемпбел) і яєчні (індійські бігуни). У промислових господарствах України переважно використовують пекінську породу, українські качки та кроси "Медео", "Темп", "Х-11" і "К-13".

Пекінські качки. Породу виведено понад 300 років тому у західному передгір'ї Пекіна. Пізніше її поліпшували в США, звідки її завезли до Європи, в тому числі і до Росії. Тепер ця порода - одна з найкращих за скороспілістю і м'ясними якостями. Тулуб у качок довгий, широкий і глибокий, оперення біле з кремовим відтінком. Жива маса селезнів - 3,5-4,0 кг, качок - 3,0-3,5 кг. Несучість 130150 (іноді до 200) яєць на рік, маса яйця - 80-90 г. Качки досить витривалі, легко переносять суворі зими.

Українські качки. За кольором оперення розрізняють білих, сірих і глинястих качок. У білих качок тулуб довгий, широкий і глибокий, горизонтально поставлений. Жива маса селезнів 3,2-

3,3 кг, качок 2,5-3,0 кг. Несучість - 100-130 яєць на рік. Качки непогано фуражують на водоймах.

Індійські бігуни. Порода поширена у Південно-Східній Азії та на Малайському архіпелазі. Ці качки - вихідці зі Східної Азії, де і одержали свою назву. Бігунами їх назвали через підвищену рухливість. Характерні ознаки - вузький і майже вертикально поставлений тулуб, високі ноги та довга тонка шия. Маса селезнів - 1,82 кг, качок - 1,5-1,8 кг. Качки високо цінуються за високу несучість (200 і більше яєць на рік) та смачне м'ясо. Це - суходільна птиця. Вода їй потрібна тільки для пиття та купання.

Мускусні качки. Цих качок приручили племена Південної Америки. Свою назву вони одержали завдяки мускусному запаху шкіри та оперення. Маса селезнів 3,5-5 кг, качок - 2-2,5 кг. Вони приземкуваті, передня частина голови вкрита червоною шкірою, біля основи дзьоба рожево-червоні м'ясисті нарости, характерні для індиків. За це їх називають індокачками. Вони мають переважно чорне оперення з зеленуватим полиском, на крилах - білий трикутник. На голові у селезня великий чуб. При збудженні птиці він набуває форми "півнячого гребеня". У качок чубчик маленький. Качки люблять сидіти на деревах, тож у присадибних господарствах їх бажано утримувати в закритих вольєрах. Можна підрізати крила. Качки шиплять, як лебеді, тому їх часто називають шипунами або німими. Обходяться без водойм. Несучість качок - 90-

100 яєць на рік, маса яйця - 70-80 г (шкаралупа біла). Качки - відмінні квочки, яйця насиджують 33-35 діб. М'ясо смачне, ніжне, нежирне. Мускусних качок схрещують з качками порід хакі-кемпбел, пекінська, руанська. Молодняк життєздатний, стійкий до захворювань.

Породи гусей

Першими людина одомашнила гусей, оскільки їхнє розведення було вигідним і не потребувало багато уваги, адже вони найменш вибагливі до умов утримання і годівлі. Гуси здатні споживати значну кількість кормів з великим вмістом клітковини, в тому числі трав'яне борошно, сіно, коренеплоди, силос, бур'ян, гичку овочевих культур і буряків.

Гусей у сільському господарстві використовують переважно для одержання м'яса. Розводять гусей у всіх районах України. Тулуб гусей довгий, широкий, глибокий, горизонтально поставлений чи попереду піднятий; голова довга, дзьоб прямий довгий, шия довга, іноді вигнута; груди широкі, опуклі, спина широка, пряма, трохи похила до хвоста; крила сильно розвинуті, ноги невисокі, міцні. З метою отримання м'яса розводять такі породи гусей, як холмогорські, роменські, великі сірі, китайські та ін. В залежності від породи жива маса гусей коливається від 4-5 до 11-12 кг. Забійний вихід напівнутрованих тушок складає 80 %, нутрованих - 60 %.

Великі сірі гуси. Порода виведена в Інституті птахівництва УААН Застосували метод схрещування роменських гусей з тулузькими. Для них характерні міцна будова тіла, велика рухливість; тулуб глибокий, широкий, добре розвинуті грудні м'язи, дві жирові складки на животі. Жива маса гусаків 6,5-8 кг, гусок - 5,5-6,5 кг, несучість 35-60 яєць на рік, маса яйця - 160-180 г, вивід гусенят - 55-58 %. Гусенята у 60-добовому віці досягають живої маси 4-4,5 кг. Гуси витривалі, добре насиджують яйця, ефективно використовують корми пасовищ.

Горьківські гуси. Порода виведена методом схрещування місцевих, китайських і сонцегірських гусей. За екстер'єром горьківські гуси схожі на холмогорських - мають ґулю на лобі, біле або сіре оперення. Маса гусаків - 7-8 кг, гусок - 6-7 кг. Несучість - 50-60 яєць, маса яйця - 125-140 г. М'ясо цих гусей ніжне, смачне. Горьківські гуси менш охочі до насиджування яєць, ніж гуси інших порід. Гібриди, одержані схрещуванням горьківських гусей з італійськими білими, мають несучість 80-85 яєць на рік.

Італійські білі гуси. Порода виведена на півночі Італії поліпшенням місцевої породи з використанням білих китайських гусей. Італійські білі гуси мають компактний тулуб, широкі груди. Маса гусаків - 6-7 кг, гусок - 5-6 кг. Несучість - 45-50 яєць (за два цикли - 70-80), маса яйця - 140-170 г, вивід гусенят - 65-70 %. Гуски несуться протягом шести-семи років, гусаки зберігають від-творювальну здатність дев'ять років. Гусенята у 60-добовому віці важать 4,5-5 кг. Гуски здатні насиджувати і доглядати гусенят. Італійських гусей відгодовують, насамперед, для одержання печінки, маса якої досягає 600-700 г.

Угорські білі гуси. Порода виведена на основі місцевих гусей, яких схрещували з померанськими, емденськими, італійськими та рейнськими гусями. Маса гусаків - 6-7 кг, гусок - 5-6 кг. Несучість - 45-55 яєць, маса яйця - 160-190 г, вивід гусенят - 6570 %. їх маса у 56-добовому віці становить 4,4 кг, у 70-добовому - 4,8 кг. При відгодівлі одержують печінку масою 500-600 г, з якої виготовляють паштет відмінної якості. Ці гуси характеризуються добрими м'ясними якостями, максимально використовують корми пасовищ. За три обскубування вони дають по 300-330 г пуху та пір'я (36-38 %). Для одержання печінки найкраще відгодовувати гібриди від схрещування гусаків угорської породи з гусками ландеш-ської та рейнської.

Рейнські гуси. Порода виведена в прирейнських областях Німеччини на основі одного з різновидів місцевих емденських гусей. Рейнські гуси мають біле оперення. Несучість за один цикл 4050 яєць, за два - 65-80, маса яйця - 160-180 г, вивід гусенят - 65-70 %. У 63-добовому віці маса гусенят досягає 3,8-4 кг. Інстинкт насиджування пригнічений. Гусенят відгодовують для одержання печінки, маса якої досягає 350-400 г. Рейнських гусей схрещують з італійськими. М'ясо цих гібридів має високі смакові якості.

Ландешські гуси. Порода виведена у Франції з використанням тулузьких гусей. Селекція була спрямована на зниження загальної маси, підтримання на певному рівні відгодівельних якостей та маси печінки. В Угорщині племінна робота з ландешськими гусьми тривала протягом 22 років і тепер вони вважаються новою угорською породою. Гуси мають масивний, широкий тулуб, темно-сіре або сіро-коричневе оперення на шиї та спині, біле - на животі. Маса гусаків 7-8 кг, гусок - 6-7 кг. Несучість - 35-40 яєць на рік, маса яйця - 180-200 г. За три обскубування ця птиця дає по 350-450 г пір'я та пуху. При відгодівлі мають печінку масою 600-800 г (іноді - 1000 г). Для одержання великої печінки найкраще схрещувати гусаків ландешської породи з гусаками італійської та рейнської. У гусок пригнічений інстинкт насиджування.

Оброшинські гуси. Порода виведена методом схрещування місцевих білих, китайських сірих і великих сірих гусей. Оброшинські гуси мають міцну будову тіла, широкі груди, сіре оперення (на животі - біле), на голові та шиї - темнокоричневу смугу. Маса гусаків - 6,5-7 кг, гусок - 6-6,5 кг. Несучість - 35-40 яєць на рік, вивід гусенят - 66-70 %. У 60-добовому віці маса гусенят становить - 3,7-4,2 кг. М'ясо цих гусей ніжне, соковите. Птиця пристосована до випасання, невибаглива до кормів.

Холмогорські гуси. Порода виведена в центральній зоні Росії схрещуванням місцевих білих гусей (комогори) з китайськими білими гусьми. Це одна із найдавніших руських порід. За кольором оперення розрізняють білих і сірих гусей. Вони мають широкий тулуб, велику голову з наростом ("шишкою") на лобі, під дзьобом - "гаманець", жирові складки на животі. Жива маса гусаків - 7-8 кг (найбільша - до 10-12 кг), гусок - 6-7 кг. Несучість - 25-40 яєць на рік (кращих гусок - до 90 яєць), маса яйця - 140-200 г, вивід гусенят - 50-55 %. Гуси пристосовані до місцевих умов, добре відгодовуються. Гусенята у 60-добовому віці важать 4-4,2 кг.

Лєгарт - порода гусей, виведених в Данії. Інтенсивна селекція проводилася протягом 20 років. Особливо високі вимоги ставили до стану здоров'я птиці. У гусей широкі груди, оперення - біле. За даними фірми, несучість у перший рік яйцекладки становить 47 яєць, у наступні чотири роки - в середньому до 64 яєць. Жива маса гусенят у 60-добовому віці - 6,3 кг, у 98-добовому - 7,2 кг.

Китайські гуси (гергелі). Порода виведена одомашненням диких шишковидних (гулястих) гусей у Маньчжурії, Північному Китаї та Сибіру. Тулуб у цих гусей трохи піднятий спереду, голова з великим наростом ("шишкою") біля основи дзьоба, шия довга, лебединоподібна, оперення біле та буре, на голові та шиї сіро-коричнева смуга. Маса гусаків - 5-6 кг, гусок - 4-4,5 кг, несучість - 30-50 (до 100) яєць на рік, маса яйця - 150-170 г. Китайських гусей схрещують з іншими породами з метою підвищення несучості та живої маси.

Тулузькі гуси. Порода виведена у Франції одомашненням диких сірих місцевих гусей. Назву одержала від м. Тулузи. Гуси мають масивний тулуб, велику голову, товсту шию, короткі ноги, "гаманець" під дзьобом, великі жирові складки на животі, оперення в них на спині темно-сіре, на грудях світло-сіре, на животі - біле. Жива маса гусаків 10-13 (до 16) кг, гусок 6-10 (до 12) кг. Несучість - 30-40 яєць, маса яйця 170-200 г, вивід гусенят - 55-60 %. Гуси придатні до сальної відгодівлі, їх використовують для підвищення м'ясних якостей інших порід. Крім згаданих порід, населення розводить у присадибних господарствах гусей місцевих порід (роменські, переяславські, степові українські і т. ін.).