Товарознавство м'яса - Бірта Г.О. - Цесарки

Домашні цесарки походять від диких сірих цесарок, які і тепер є у Західній Африці. В Росію цесарок завезли як декоративну птицю. З метою одержання товарної продукції їх розводять з 1945 р. У Франції, Англії, Італії, США цесарківництво досягло промислового рівня. Завдяки високій пристосованості цесарок до різних кліматичних умов їх можна розводити всюди. Уже є ферми цесарок у Башкири', Московській області, Білорусії, Прибалтиці, Україні, Грузії. Домашні цесарки зберегли деякі звички диких - люблять ночувати на деревах, дахах, відкладають яйця в кущах. Вони лякливі, неспокійні та забіякуваті, їх настирливий крик неприємний для слуху. У цесарок слабо виражений статевий диморфізм. М'ясо цесарок належить до дієтичної делікатесної продукції. За смаком нагадує м'ясо фазанів і куріпок, але значно ніжніше й жирніше. Воно містить 25-27 % білка, 0,5-0,7 % жиру. Співвідношення амінокислот у білку особливо сприятливе для людини. Вихід їстівних частин до живої маси становить 53-54 %. Яйця багатші курячих щодо вмісту сухих речовин, ліпідів, вітаміну А та каротиноїдів. У них міцна й товста шкаралупа жовтого, жовто-коричневого кольору, щільні підшкаралупні оболонки, тому яйця цесарок практично не б'ються і їх можна зберігати до 6 місяців. Цесарки не заражаються лейкозом, хворобою Марека та іншими захворюваннями, характерними практично для інших видів птиці. Вони добре переносять низьку (-50-55 °С) і дуже високу (+40°С) температуру. У цесарок висока збереженість молодняка (99-99,5 %) та дорослої птиці (до 100 %). У присадибних господарствах цесарки знищують колорадського жука. Найбільше значення для виробництва яєць і м'яса мають сіро-крапчасті, загорські білогруді, сибірські білі цесарки.

Сіро-крапчасті цесарки. Ця порода цесарок поширена у більшості країн. Тулуб у них овальний, горизонтально поставлений, голова неоперена, має роговидний наріст, хвіст короткий, опущений, крила невеликі, заокруглені, щільно прилягають до тулуба, оперення сіре з білими крапочками. Жива маса самців і самок - 1,5-2 кг. Яйцекладку починають у віці 210-240 діб і протягом 5-6 місяців

зносять 80-120 яєць. Маса яйця 44-45 г, вивід цесарят 55-60 %, їх жива маса у 10-тижневому віці 900-920 г. Недолік цих цесарок - шкіра темно-сірого кольору, що знижує якість тушок.

Загорські білогруді цесарки. Порода виведена шляхом переливання крові півнів білої московської породної групи сіро-крапчастим цесаркам протягом дев'яти поколінь (метод соматичної гібридизації). У цесарок біле оперення на грудях, крилах і по боках, шкіра жовта. Маса самців - 1,85 кг, самок - 1,9 кг, молодняка у 10-тижневому віці - 850-950 г. Несучість - 100-120 яєць на рік, маса яйця - 45-46 г, заплідненість яєць 85-89 %,вивід молодняка - 65-68 %. Схрещуванням самців батьківських ліній кросів "Бройлер-6" і "Гібро-6" з загорськими білогрудими цесарками одержано гібриди, маса яких у 10-тижневому віці становить 15801650 г. М'ясо гібридів містить на 3-5 % більше білка та в два рази менше жиру, ніж м'ясо курчат.

Сибірські білі цесарки. Порода виведена на основі мутантів з білим оперенням, яких виявили в стаді сіро-крапчастих цесарок.

Перепели

Батьківщина свійського перепела - Японія. Одомашнений він у XX ст. В нашій країні перепелів почали вирощувати з метою одержання м'яса та яєць з 1964 р. Перші господарства спеціалізувалися на виробництві яєць. Порівняно з курячими яйця перепілок багатші на вітамін А (на 150 %), В, (на 280), В2 (на 220 %). Заліза і калію в них більше у чотири раза. Вони відзначаються високою стерильністю, тому не псуються при тривалому зберіганні. Перепелині яйця використовують для виготовлення вакцин. Перепели стійкі до дії токсичних речовин та інсектицидів.

Найбільш поширені у нас японські перепели яєчного напряму продуктивності. Тулуб у них видовжений, хвіст і крила короткі, оперення коричнювато-сіре. Маса самців - 115-120 г, самок - 140150. Яйцекладку починають у 5-6-тижневому віці.

Несучість 280-300 і більше яєць, маса яйця 8-12 г (шкаралупа димчасто-сіра з різноколірними цяточками). Для одержання м'яса вирощують молодняк. Забивають також перепілок після закінчення яйцекладки. Маса тушок до 80 г. М'ясо перепелів делікатесне, ніжне, соковите, ароматне, трохи гіркувате. У ньому близько 40 % сухих речовин, зокрема білка - 18-20 %. Єдину м'ясну породу перепелів під назвою фараон виведено у США. Маса самців - 180200 г, самок - 280-300 г, несучість - 200-220 яєць, маса яйця - 12-16 г. Молодняку 5-тижневому віці досягає маси 140-150 г. Птахівники-аматори розводять перепелів різних порід - мармурових, естонських, англійських білих чорних, смокінгових, маньчжурських золотистих.

Голуби

Голубів також птахівники вирощують для виробництва м'яса. Переважають серед них кінги, білі м'ясні, штрасер, римські породи. М'ясо голубів містить 20-23 % протеїну, 3,5-4,5 % жиру. Воно тонковолокнисте, соковите, має приємний запах і специфічний смак. Жива маса голубів залежить від породи, статі і коливається у межах 600-1400 г. Молодняк у 5-6-тижневому віці важить по 600-700 г, маса патраної тушки - 450-500 г. В умовах промислових господарств обмежується мінливість середовища, що зменшує кількість порід домашньої птиці, пристосованої до певного режиму існування. Тепер у промислових і присадибних господарствах використовують переважно вузькоспеціалізовані високопродуктивні породи та кроси. Це супроводжується значним скороченням кількості порід, збідненням генофонду птиці. Якщо зникнення порід не припиниться, то у майбутньому неможливо буде створювати і кроси. Допомогти загальмувати цей небезпечний процес можуть птахівники-аматори, фермери. За цих умов стає невідкладним завданням науковців і практиків створення колекційних стад птиці.