Товарознавча характеристика продукції свинарства - Бірта Г.О. - 9. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАБІЙНИХ ЯКОСТЕЙ РІЗНИХ ГЕНОТИПІВ СВИНЕЙ

Конкурентоспроможність галузі свинарства найближчим часом буде визначатися, насамперед якістю м'яса, від якої залежатиме попит, у тому числі й експорт цієї продукції. Отже, розв'язання проблеми нарощування високоякісної свинини є питанням надто актуальним и потребує комплексного підходу не тільки до виробництва, але й до впровадження потрібної системи контролю за якістю м'яса і сала. Саме порівняльне формування м'ясо-сальної продукції свиней різних генотипів залежно від впливу на них паратипових факторів і було передбачено даною роботою.

На формування м'ясо-сальних якостей свиней впливає багато чинників. Селекція на м'ясність є ведучою ознакою практично для всіх основних порід у країнах з розвинутим свинарством.

Перша серія дослідів проводилась на чистопородному свинопоголів'ї великої білої породи (ВБ - І група), миргородської породи (М - II група), полтавської м'ясної породи (ПМ - III група), породи ландрас (Л - IV група) та червонопоясної спеціалізованої лінії (ЧПСЛ - V група). Середньодобові прирости на відгодівлі становили: І рівень (типовий для багатьох господарств) - 250-350 г; II рівень (середній) - 600-800 г; III рівень (інтенсивний) - 800-1000 г.

Контрольний забій піддослідних підсвинків першої серії дослідів при середньодобових приростах 250-350 г показав, що тварини м'ясних генотипів (III, IV, V груп) мали явні переваги в порівнянні з аналогами І та II груп.

Найвищі показники забійного виходу мали тварини полтавської м'ясної породи і ландрас: відповідно 70,9 і 70,7 % при 100 кг і 71,6-72,1 % при 125 кг. Вони переважали тварин миргородської породи на 2,7-2,9 % при забої в 100 кг і на 2,4-2,9 % - в 125 кг. Довжина півтуші виявилася стабільною типовою ознакою і залежала від генотипу піддослідних тварин. Найдовшими були туші породи ландрас: в межах 96,0-100,0 см, а найкоротшими - миргородської породи - 91,9-93,4 см. Найбільша товщина шпику відмічалась у молодняку II групи і становила 38,5 мм у 100 кг та 42,8 мм - 125 кг.

За масою задньої третини півтуші найкращі показники мали тварини III піддослідної групи. У них вона при забої у 100 кг становила 12,1 кг; збільшення живої маси призвело до збільшення маси окосту по групах в середньому на 1,5 кг.

Що стосується статевої різниці, отримані дані підтведили результати інших дослідників. Кастрати не поступались свинкам за довжиною туші, масою окоста; туші кастратів характеризувались дещо більшою товщиною шпику.

Позитивний вплив статевих гормонів на м'ясність туш проявився у свиней всіх порід: кнурці в порівнянні з кастратами мали довші туші і меншу товщину шпику. Збільшення середньодобових приростів призвело до покращення забійних якостей. При цьому тенденція до отримання кращих забійних якостей у тварин м'ясних генотипів збереглась і стала більш суттєвою.

Свині породи ландрас були найдовшими і мали найбільший забійний вихід та масу окосту. Майже не поступались їм свині полтавської м'ясної породи. Тварини червонопоясної спеціалізованої лінії мали найменшу товщину шпику 30,1-32,8 мм, що на 5,2- 5,8 мм менше ніж у миргородської породи, де цей показник виявився найбільшим.

При середньодобових приростах 800-1000 г середні показники забійного виходу при забої в 100 і 125 кг склали 71,2-72,9 %, що на 0,3-0,5 % більше ніж при середньодобових приростах 600- 800 г і на 2,1 % - при середньодобових приростах 250-350 г.

Довшими були півтуші свиней породи ландрас, а найкоротши-ми - миргородської породи, різниця склала 4,3-6,7 см.

Більш тонкий шпик був у свиней червонопоясної спеціалізованої лінії: 29,0-31,9 мм, найбільш близькими до них були підсвинки полтавської м'ясної породи - 29,4-32,4 мм. Збільшення сере-дньодобих приростів до 1000 г не змінило закономірностей показників забійних якостей, отриманих при забої тварин із середньодобовими приростами 250-350 г. Кастрати в порівнянні з кну-рціями мали коротші півтуші і відрізнялись як від свинок, так і від кнурців товстішим шпиком.

Результати забою І серії досліджень при різних рівнях відгодівлі засвідчили перевагу м'ясних генотипів над представниками сальних і м'ясо-сальних порід за показниками забійного виходу, довжини півтуші, товщини шпику та маси окосту.

На основі одержаних експериментальних даних проведено дисперсійний аналіз впливу рівня годівлі на забійні якості свиней. Факторна дисперсія, що характеризує мінливість показника, викликану впливом годівлі дорівнювала 0,72-0,79 при забої в 100 кг і 0,71-0,85 при забої в 125 кг. В середньому по досліду загальна дисперсія, що показує загальну мінливість ознаки при забої свиней живою масою 100 кг коливалась від 0,93 у свиней миргородської породи до 1,01 у полтавської м'ясної породи. Найбільшою частка впливу рівня годівлі на забійний вихід спостерігалась у свиней м'ясних генотипів, зокрема у полтавської м'ясної 84,9-88,8 % та червонопоясної спеціалізованої лінії м'ясних свиней 86,4-83,6 %.

Друга серія дослідів проведена на свиноматках великої білої породи в поєднанні з кнурами великої білої породи (ВБ - І група), полтавської м'ясної породи (ТІМ - II група), породи ландрас (Л - III група) та миргородської породи (М - IV група).

Схрещування сприяло покращенню забійних якостей свиней.

При середньодобових приростах 250-350 г помісні тварини (за виключенням IV групи) переважали своїх чистопородних ровесників за показником забійного виходу. Різниця між дослідними і контрольною групою становила в середньому у 100 кг - 1,07-1,4 %, і 0,8-1,3 кг в 125 кг.

Довшими при забої в 100 і 125 кг були півтуші підсвинків ВБхЛ, що обумовлювалось впливом породи ландрас. Вони переважали чистопородних аналогів з І групи на 1,7-1,8 см.

Маса задньої третини півтуші у свиней піддослідних груп коливалась в межах 10,3-10,6 кг у 100 кг та 11,6-11,9 кг у 125 кг. Значної різниці між тваринами різних груп не зафіксовано.

Тварини, відгодовані при середньодобових приростах 600- 800 г мали середню передзабійну масу 101,5 і 125,5 кг. Забійний вихід в серередньому по досліду склав відповідно 69,7 і 71,8 °%. Найбільший забійний вихід спостерігався у кнурців поєднання ВБхЛ - 71,1-72,7 %. В інших поєднаннях за цим показником кнурці також переважали свинок і кастратів. Кнурці всіх груп мали кращі показники довжини півтуші, товщини шпику і маси окосту.

Коротшими виявились туші свиней від поєднання ВБхМ 91,3- 94,2 см, що на 2,3-2,4 см менше ніж у поєднання ВБхЛ.

Найтовщим шпик був у тварин поєднання ВБхМ - 33,6- 36,4 мм, а найтоншим шпик виявився при поєднанні ВБхПМ та ВБхМаса окосту при забої в 100 кг була нарівні 10,4 кг; при збільшенні забійної маси до 125 кг маса окосту збільшилась на на 1,3 кг.

Серед статевих груп найбільші показники маси окосту спостерігались у кнурців; значної різниці між свинками і кастратами по цьому показнику не виявлено.

При інтенсивному рівні відгодівлі забійні якості в порівнянні з середнім і, особливо, типовим виявились кращими. Загальна закономірність в кращих показниках забійних якостей поєднання ВБхЛ збереглась, хоча тварини поєднання ВБхПМ за цими ознаками поступались незначною мірою.

Що стосується статевої різниці, то інтенсивний рівень годівлі підтвердив переваги кнурців над свинками і кастратами в показниках забійних якостей.

Отримані дані повністю узгоджуються з даними інших дослідників про ефективність відгодівлі кнурців при високих середньодобових приростах і досягненні ними забійних кондицій у 6- 6,5-місячному віці.

Однак кнурці виявились більш вимогливими до умов годівлі і утримання, ніж кастрати. Вони потребували підвищеного рівня протеїнової годівлі і при недостатньо інтенсивному рівні відгодівлі росли гірше від кастратів. При відгодівлі некастрованих кнурців створюються додаткові виробничі труднощі, пов'язані з їх ізоляцією від свинок, утриманням значно меншими групами, ніж кастратів. Крім того, навіть при інтенсивному рівні відгодівлі кнурців і забої їх в ранньому віці немає гарантій на повне зникнення специфічного запаху м'яса.

Згідно даних дисперсійного аналізу частка впливу рівня годівлі була високою. Із збільшенням забійної маси від 100 до 125 кг рівень впливу годівлі дещо знижувався. Про це свідчить збільшення залишкової дисперсії, як такої, що включає в себе вплив усіх факторів, за винятком головного, в даному випадку рівня годівлі. Що стосується міжпородних різниць, то значних розбіжностей між дослідними групами не виявлено. Частка впливу рівня годівлі при забої в 100 кг дорівнювала 72,0-77,7 % та 62,9-74,7 % при забої в 125 кг.

Третя серія порівняльних дослідів проведена на свинях великої білої породи вітчизняної (ВБУ - І група) та зарубіжної (ВБЗ - II група) селекції, а також миргородської (М - III група) і полтавської м'ясної (ПМ - IV група) порід.

При забої тварин живою масою 100 кг істотної різниці за масою парної туші також не виявлено. Вона знаходилась в межах 67,1- 68.3 кг.

Найменшою товщина шпику була у підсвинків великої білої породи зарубіжної селекції (31,6 мм) та полтавської м'ясної породи (31,7 мм), а найбільшою у їх аналогів миргородської породи - 35.4 мм.

За виходом м'яса в туші кращими виявились тварини великої білої породи II піддослідної групи (51,2 %), а сала більше було у їх аналогів миргородської породи (43,8 мм). При такому рівні годівлі вихід м'яса в тушах коливався в межах 44,4-51,2 відсотки, що слід пояснити особливістю організму свині після 6 місячного віку збільшувати відкладання жирової тканини.

При середньому рівні годівлі, який сприяв одержанню середньодобових приростах 600 г і більше піддослідний молодняк живої маси 100 кг уже досягав на декілька місяців раніше. Кращими за відгодівельними якостями виявились підсвинки м'ясної та універсальних порід. Вони вірогідно на 15,2-19 днів раніше миргородської породи свиней досягли живої маси 100 кг, мали більші на 72-85 г середньодобові прирости і менше на 0,31-0,35 корм. од. витрачали кормів на 1 кг приросту.

Свині великої білої породи зарубіжної селекції характеризувались самою низькою товщиною шпику (25,8 мм) і мали найбільшу довжину напівтуші 95,1 см.

Вірогідної різниці за виходом кісток в тушах піддослідних тварин не встановлено. Він коливався в межах 11,4-11,8 відсотки. Що ж до виходу м'яса то цей показник виявився найвищим у тварин II і IV піддослідних груп, відповідно: 62,8 та 60,8 відсотки. За виходом сала в туші (34,3 %) лідирували підсвинки миргородської породи.

При інтенсивному рівні відгодівлі тварини великої білої і полтавської м'ясної порід мали середньодобові прирости в межах 962-995 г і досягли живої маси 100 кг за 180,7-184,3 дні при затраті корму на 1 кг приросту в межах 3,15-3,22 кормової одиниці.

В аналогічних умовах годівлі тварини миргородської породи характеризувались такими показниками: середньодобовий приріст 859 г, вік досягнення 100 кг 197,4 днів при затраті 3,41 корм. од. корму на кілограм приросту. При забої піддослідних тварин в 100 кг тенденція, яка була відмічена при середньому рівні годівлі молодняку свиней, майже підтвердилася. Кращими за виходом м'яса в туші були тварини II піддослідної групи (63,0 %). Самим високим виходом сала в туші (30,6 %) і найбільшою товщиною шпику на 6-7 грудними хребцями 28,2 мм характеризувались підсвинки миргородської породи.