Країнознавство - Мальська М.П. - 5.7. Води Світового океану і суходолу

Розпочинати характеристику вод доцільно з опису вод Світового океану, які омивають країну: морів, океанів, заток чи проток. Вона повинна включати їхню назву, місце розташування відносно території країни і відносно території океану (окраїнні, внутрішні чи міжострівні). Потім дається характеристика глибин, насамперед узбережної зони (середня і максимальна глибини дна), рельєфу дна, зокрема відзначається, у якій зоні дна Світового океану знаходиться море і т.д. Важливо не забути про характеристику берегової лінії. Далі слід описати властивості вод моря чи частини океану: температура і її зміни за сезонами року, солоність, рух вод (течії) і коротко проаналізувати органічне (біологічне) життя водойми. Якщо водойма замерзає, треба вказати тривалість і стійкість льодового покриву.

Характеристика вод суші включає характеристику річок, озер, боліт, підземних мінеральних вод. Загальна характеристика річок включає відомості про те, наскільки багата ними територія країни, які вони за розмірами, значенням, особливостями розміщення. Характеристика річки будується за таким планом: назва річки, її місце в річковій системі (головна річка чи притока), місце розташування, витік, гирло, характер течії річки (гірська чи рівнинна, багато- чи маловодна), температура води, швидкість течії, нахил і падіння. Загальна характеристика озер включає інформацію про те, наскільки багата ними територія країни, які вони за походженням, площею, глибиною, які особливості їхнього розміщення. Характеризувати озеро треба в такій послідовності: назва озера, місце розташування, походження озерної улоговини (тектонічне, льодовикове, карстове), характер берегової лінії, дна і гірських порід, що складають береги і дно озера, глибини, температура, солоність (стічне чи безстічне), режим і рух вод, характер рельєфу і рослинності берегів.

Оцінюючи підземні мінеральні води і грязі, слід зазначити наскільки багата ними територія країни, які вони за складом, температурою і характером впливу на організм людини, назвати території (райони країни), найбагатші мінеральними водами чи лікувальними грязями.

Води Землі включають води Світового океану і води суші. Світовий океан - це чотири океани і безліч морів, заток і проток.

Морем називається частина океану, відокремлена від нього сушею (островами, півостровами) чи підняттями підводного рельєфу. Моря за ступенем відокремлення від океану поділяються на окраїнні, внутрішні і міжострівні.

Межа суші і моря називається береговою лінією, яка може бути слабо порізаною (що створює чимало труднощів для судноплавства, особливо в узбережній зоні) і сильно порізаною, утворюючи безліч вигинів. Вони називаються затоками і можуть бути утворені береговою лінією як моря, так і океану. Вузький водяний простір, обмежений з двох сторін сушею, що з'єднує дві суміжні водойми (океани чи моря), називається протокою.

Рельєф дна поділяється на чотири зони: материковий шельф, материковий схил, перехідна зона, ложе океану й серединно-океанічні хребти.

Температура води в морях і океанах залежить насамперед від географічної широти, в екваторіальних широтах температура протягом року становить 27-28 °С, а в приполярних районах - 0 °С і нижче. Температура води залежить також від глибини моря чи океану і знижується з глибиною. Солоність води в морях виражається в проміле (%). Найвища солоність вод у тропічних широтах - 37 %, в екваторіальних і помірних широтах вона становить 34-35 %, у приполярних широтах вона знижується до 32-33 % через стік численних рік і зниження випаровування. Найвища солоність спостерігається в Червоному морі - до 42 %, тому в ньому так легко плавати.

Води Світового океану постійно перебувають у русі. Розрізняють два види руху вод: 1) коливальне - хвилі і 2) поступальне - течії. Основною причиною утворення хвиль є вітер. У сейсмічно активних районах дна Світового океану в результаті землетрусів чи вивержень вулканів виникають величезні хвилі - цунамі, які спричиняють катастрофічні руйнування. Ще одним видом хвилювання є приливно-відпливні рухи. Причиною їхнього виникнення є притягання Місяця і Сонця.

Течії - горизонтальні переміщення води в морях і океанах, так звані "ріки в океані". Вони характеризуються визначеними температурою, напрямком і швидкістю.

До вод суші належать річки, озера, болота, підземні води і льодовики. Річка - постійний водяний потік, що тече у виробленому цим потоком заглибленні, яке називається руслом. Місце, де річка починається, називається витоком. Місце впадіння річки в іншу річку, озеро, море чи океан називається гирлом. Будь-яка річка від витоку до гирла тече в пониженні, створеному її наносами, яке називається річковою долиною. Головна річка з усіма її притоками і притоками приток називається річковою системою.

Швидкість течії річки прямо залежить від рельєфу тієї місцевості, якою вона протікає, тобто від падіння та нахилу. Падінням річки називається перевищення витоку над гирлом, а нахилом річки - відношення цієї різниці висот до довжини річки. Якщо річка має велику величину падіння і значну довжину, то нахил є невеликим. Рівнинні річки мають невеликі нахили і малу швидкість течії, що рідко перевищує 1 м/с. Нахили гірських річок значно більші, тому що величина падіння часто величезна, а довжина - мала: швидкість течії в гірських річках є великою, переважно більшою за 5 м/с. На річках трапляється безліч перешкод: пороги, перекати. Пороги - це великі камені твердих порід, що перегороджують русло річки. Перекати - великий уламковий матеріал (великий гравій чи галька), що осідає на мілководді у руслі річки.

Найважливішим елементом характеристики річки є режим, тобто зміна повноводності річки за сезонами, коливання рівня і зміна температури води. Рівень води в річках більшості країн змінюється протягом року.

Озеро - це замкнена водойма, що утворилася в природному заглибленні, яке називається озерною улоговиною. Походження озерної улоговини зумовлює величину, форму, розмір і, певною мірою, режим озера. За походженням улоговин розрізняють такі озера: тектонічні, що утворилися в результаті розломів чи прогинів земної кори; вулканічні, у кратерах згаслих вулканів; завальні, утворені внаслідок появи природних гребель, що перегородили річкову долину в горах; льодовикові, наслідки діяльності давнього льодовика; карстові в карстових провалах і лійках; озера-стариці - залишок старого русла ріки; залишкові, або реліктові, що виникли після відступу моря; штучні - водосховища. Озера поділяються також на стічні, з яких витікають річки, і безстічні. Стічні озера прісні, а безстічні - солоні, причому їхня солоність може бути в багато разів вищою, ніж солоність океану. У деяких озерах сіль може випадати в осад, утворюючи ропу. Важливим є багатий водний світ озер - рослинний і тваринний.

Болота - надмірно зволожені ділянки суші з вологолюбною рослинністю. Вони поділяються на низинні, перехідні і верхові.

Підземні води - це води, які знаходяться в ґрунтах і гірських породах верхньої частини земної кори в рідкому, твердому і газоподібному станах. Вони заповнюють проміжки між окремими частинками, пори пухких порід і тріщини твердих гірських порід. Глибина залягання, напрямок й інтенсивність руху підземних вод залежать від водопроникності гірських порід. Водопроникні породи (піски, галечники, гравій) пропускають воду. Водонепроникні, або водотривкі (глина, сланці), не пропускають, затримують воду. За умовами залягання підземні води поділяються на ґрунтові і між-пластові (артезіанські). Там, де шар водотривких порід, над яким лежить водоносний, виходить на поверхню, з'являється джерело. Своєрідний тип джерел - гейзери, які періодично викидають гарячу воду і пару на велику висоту. Вони утворюються переважно в районах сучасного вулканізму, де близько до поверхні залягає магма. Джерела з температурою води до 20 °С називають холодними, від 20 до 37 °С - теплими, а понад 37 °С - гарячими, чи термальними. Підземні води різняться хімічним складом. Підземні води, які містять велику кількість солей і газів, називаються мінеральними. Залежно від хімічного складу їх поділяють на хлоридні, сульфатні, магнієві, радонові та ін. Мінералізацією називають суму розчинених у воді речовин без газів. За ступенем мінералізації розрізняють води питного і бальнеологічного призначення.

Грязі - це розріджені маси, що містять речовини, подібні до гормонів чи вітамінів, мінерального або органічного походження. Залежно від способу утворення і складу бувають прісні, морські, сопкові і гідротермальні грязі.