Країнознавство - Мальська М.П. - Господарство

За абсолютними розмірами валового національного продукту Індія входить до перших 15 країн світу. Якщо ж його поділити на кількість населення, що складає близько 1 млрд 20 млн осіб, то країна опиниться серед найвідсталіших і найбідніших.

В Індії є сучасні заводи і електростанції, космічна і атомна техніка, важка індустрія. Індія вивозить на міжнародний ринок чай, руди металів, вироби з бавовни і джуту. Але її участь у світовій торгівлі дуже мала. Країна має велику зовнішню заборгованість. Причини відставання Індії криються як у 200-річному пануванні англійських колонізаторів, так і в застійних формах до індустріального виробництва і його величезних розмірах.

За роки незалежності Індія зробила значний крок вперед у створенні сучасної індустрії, особливо важкої. Але розвиток її стримується вузьким внутрішнім ринком. Бідність населення і дешева робоча сила є причиною розвитку кустарної промисловості. Дешева ручна праця ковалів, теслярів, гончарів, ткачів забезпечує населення дешевими споживчими товарами.

Стара фабрично-заводська промисловість, що виникла ще за колоніальних часів, зайнята переробкою сільськогосподарської сировини. Її розміщення зумовлене відповідними сировинними зонами. Бавовняні фабрики зосереджені по містах західної частини країни, найбільше їх у Мумбаї і в Ахмадабаді. Джутова промисловість концентрується навколо Калькутти.

Важка промисловість, що створена останнім часом, сконцентрована у східній Індії в долині річки Дамодар і на плато Чхота-Нагпупур, де величезні поклади залізної руди знаходяться поруч з кам'яновугільним басейном. Тут виник комплекс виробництв, що об'єднує видобування сировини і палива, електроенергетику, чорну і кольорову металургію, важке машинобудування. За аналогією район звуть "Індійським Донбасом". Найбільшим центром металургії є Бокаро, важкого машинобудування - Ранчі.

Сучасні машинобудівні і хімічні заводи є також у Мумбаї, Калькутті, Мадрасі, Бангалорі та деяких інших містах. Особливе місце в машинобудуванні зайняв Бангалор. Тут виробляють верстати, літаки, зброю, засоби зв'язку. Це - центр електронної промисловості і космічних досліджень.

Економіка країни, нарівні з економікою Китаю, має найбільшу динаміку росту у світі, запрошення Індії до Вашингтона на засідання "двадцятки" в листопаді - свідоцтво тої ролі, яку все впевненіше Індія займає в світі.

Індія - сільськогосподарська країна, де характер суспільства значною мірою залишається до індустріальним. Понад 650 млн індійців, що дорівнює населенню всієї Європи, - сільські жителі. Для більшості, як і 3000 років тому, знаряддям праці є дерев'яне орало і серп, паливом - гній і солома, транспортом - віл або буйвіл, формою обміну - бартер. Третина селян не має землі і є наймитами.

Для мусонного клімату характерна нерівномірність розподілу опадів по території і протягом року. Тому важливе місце у сільському господарстві тут займає штучне зрошення, що практикується з давніх часів. За розмірами зрошуваних площ Індія поділяє з Китаєм перше місце. Греблі, канали, колодязі, насоси, тимчасові водойми - характерна риса індійського ландшафту.

Головними зерновими культурами країни є рис, пшениця і просо. Рис вирощують скрізь. Найбільша концентрація його посівів - на північному сході і прибережних низовинах. Місцями збирають до трьох врожаїв протягом року. Рисові райони дуже важливі для країни. Тут найбільша густота населення. Пшениця - культура зимового сезону - вирощується на зрошуваних землях посушливого північного заходу. Просо культивують у внутрішній частині плоскогір'я Декан. У харчуванні індійців велику роль відіграють бобові, овочі і фрукти, прянощі, олійні (особливо арахіс і рапс) і цукрова тростина. Культивують також манго, папаю, апельсини і банани. Батьківщиною цукрової тростини вважають долину Гангу. З волокнистих культур вирощують бавовну і джут. Посіви бавовни зосереджені в посушливій західній частині країни в Пенджабі, на плоскогір'ї Декан і в південній Індії. Вологолюбний джут - культура дельти Гангу і Брахмапутри.

Індія є найбільшим у світі виробником і експортером чаю. Цю культуру в XIX ст. запровадили колонізатори. Чайні плантації розміщені на добре зволожених схилах гір північного сходу і півдня країни.

Тваринництво має підсобне значення. За поголів'ям великої рогатої худоби Індія посідає перше місце в світі, але худоба (воли, буйволи, корови) використовується переважно як тяглова сила. Послідовники індуїзму є вегетаріанцями і споживають тільки молочні продукти. Індуїзм вважає корову священною твариною.

Основний обсяг пасажирських і вантажних перевезень в Індії забезпечують залізниці. На залізниці припадає 55% наземних перевезень Індії, що становить 800 тис. т. вантажів і 9 млн пасажирів щодня. За обсягом вантажоперевезень Індія займає 5-е місце у світі. Між великими містами курсують швидкісні поїзди з вагонами, оснащеними кондиціонерами. Поїзди-експреси менш комфортабельні, але дешевше майже на 30%. Довжина залізниць Індії становить близько 62 тис. км.

Діє програма "Indrail Pass", тобто іноземний турист може подорожувати по одному квитку (повинен бути придбаний до прибуття в країну або в офіційних залізничних бюро) без обмежень на будь-яких поїздах протягом певного періоду (зазвичай - рік з дати придбання).

Гірські райони обслуговуються безліччю ліній, побудованих ще англійцями, тому рухомий склад далеко не новий, а колія доріг має найчастіше різну ширину, звідси мала швидкість руху й часті пересадки при подорожі.

Значного розвитку досяг в Індії повітряний транспорт - як на міжнародних, так і на внутрішніх лініях. Мумбай, Делі й Калькутта - найбільші міжнародні аеропорти Індії, вони обслуговують також велику кількість транзитних рейсів іноземних авіакомпаній з Європи в Південно-східну Азію й Австралію. Міжнародні аеропорти існують також у Мадрасі і у Три-вандрумі. Індія має одну з найбільших у світі мереж внутрішніх авіаліній, що обслуговується сучасними літаками. У деяких містах є аеровокзали, звідки в аеропорт ходять автобуси.

На території Індії працює програма "Відкрийте Індію"("Discover India"), що передбачає необмежену кількість рейсів економічним класом на всіх внутрішніх авіалініях (один пункт можна відвідати тільки один раз). Програма діє протягом 21-го дня, починаючи з дати першого перельоту, вартість - 750 долл.США. По молодіжному тарифу (знижка 25%, термін дії 120 днів) можуть подорожувати пасажири від 12 до 30 років в економічному або бізнес-класі на внутрішніх лініях і рейсах Індія - Непал.

Основу міського транспорту становлять автобуси. У великих містах і в курортних районах вони досить сучасні, оснащені кондиціонерами. Приміські лінії та автобуси приватних компаній найчастіше достатньо старі. Найбільш оптимальний вибір для туриста - таксі або численні рикші.

Водний транспорт в Індії, поки що, розвинений досить слабо. Морське поєднання існує між Порт-Блером (Андаманські острови), Калькуттою і Мадрасом (тільки під час туристичного сезону), а також між Калькуттою й Мадрасом. Більш сучасна лінія - між Кочином і Лакшадвипськіми островами. Уздовж узбережжя Керали ходять регулярні пасажирські судна, кілька рейсів, у тому числі справжній колісний пароплав, зв'язують Аллапуджу й Ковалам. Між Мумбаєм і Гоа курсує сучасний катамаран з кондиціонованими салонами.

На цьогорічній міжнародній туристичній виставці World Travel Market в Лондоні представники Індії заявили, що їх країна реконструює свої порти, щоб залучити в них більше круїзних лайнерів. Індія робить ставку на такі порти, як Мумбай, Мормугао (у Гоа), Кочин (Керала), Новий Мангалор на південно-західному побережжі і Ченнаі на східному березі. За словами Ліни Нандан, секретаря міністерства туризму Індії, країна ставить за мету обслуговування 100 тисяч круїзних туристів до кінця 2010 р. Круїзні оператори шукають зараз нові напрями і маршрути, а репутація Індії як екзотичної країни з багатим історичним минулим не може не залучати їх, - говорить Ліна Нандан. Ставка також робиться і на річкові круїзи - по річках Мандові і Зуарі в Гоа, Брахмапутра в штаті Ассам, Хуглі в західній Бенгалії і по водних маршрутах Керали, передає агентство.