Країнознавство - Мальська М.П. - Населення

Упродовж XX ст. чисельність населення країни змінювалась. У 1922 р. воно становило 3,1 млн осіб, в 1938 р. - зросло до 3,7 млн осіб і через дев'ять років максимально зменшилось до 3,4 млн осіб. На час здобуття незалежності у 1993 р. населення Словаччини становило 5,3 млн осіб і у 1999 р. досягло 5,4 млн осіб. Найбільшими за чисельністю населення є Пряшівський (769 тис. осіб) та Кошицький (756 тис. осіб) краї. Найменшим (548 тис. осіб) - Трнавський край.

Природний приріст населення країни зменшився з 6,1% у 1987 р. до 1,3% в 1997 р. та до 0,7% в 2004 р. Народжуваність становила 11,1%, смертність 9,8%.у 1997 р. . а у 2004 р. ці показники становили відповідно 10,0% та 9,3%. У чотирьох краях природний приріст є позитивним (в Пряшівському краї максимальний +5,4%) і в чотирьох негативним (найбільш від'ємний у Нітранському краї -1,5%).

У 1995 р. до Словаччини іммігрувало 3055 осіб, емігрувало з країни 213 осіб. Таким чином механічний приріст склав 2842 особи. Країнами найбільшої імміграції в Словаччину були західні та східні сусіди, Чехія

- 1497 осіб та Україна - 393 особи. Найбільша еміграція з Словаччини до Чехії - 108 осіб. Це пов'язано, очевидно, з тим, що до 1993 р. Словаччина і Чехія становили одну державу.

У 1990-х роках частка жінок становила 51%. На 1000 чоловіків припадає 1054 жінки. Середня тривалість життя чоловіків - 69 років, жінок

- 77 років. За відношенням до сім'ї є відмінності у структурі між статями. У чоловіків 47% неодружених, 48% одружених, 3% розлучених і 2% вдівців. У заміжніх жінок менше - 38%, незаміжніх та розлучених приблизно така ж частка, відповідно 46 і 4% і вдів суттєво більше - 12%.

З 1950 р. і до 1997 р. питома вага населення допрацездатного віку у всьому населенні дуже зменшилась - з 29 до 21%. Працездатного віку - відповідно 59 і 61%. Суттєво зросла частка населення післяпрацездатного віку - з 12 до 18%. Така ситуація негативно впливає на розвиток економіки Словаччини. Економічно активне населення становить 48,2%. Рівень безробіття високий - 12,5%. Найвищий він у Пряшівському (17,8%) та Кошицькому краях (17,1%). Найнижчий - у Братиславському (4,1%) та Тренчинському краях (8,3%).

Розселення населення. Всіх поселень у Словаччині 2865. З них 2 (0,1%) людністю більше 100 тис. осіб, 9 (0,3%) людністю 50000-100000 осіб, 61 (2,1%) людністю 10000-50000 осіб, 50 (1,7%) людністю 500010000 осіб і 2 743 (95,8%) людністю менше 5000 осіб. Найбільше населення (33,2%) проживає у поселеннях людністю менше 5000 осіб, а також (24,9%) у поселеннях (містах) людністю 10000-50000 осіб. Приблизно порівну (12,8% і 12,3%) у поселеннях (містах) людністю відповідно більше 100000 осіб та 50000-100000 осіб. Найменше (6,8%) - у поселеннях (містах) людністю 5000-10000 осіб.

Рівень урбанізації країни становить 57%. У XX ст. він постійно зростав, наприклад, в 1922 р. дорівнював 18%, а у 1970 р. вже 37%. З 2865 словацьких поселень 136 є містами. З них два великі міста - Братислава (452 тис. осіб, столиця країни) та Кошице (241 тис. осіб). Дев'ять міст є середніми, це Пряшів (93 тис. осіб), Нітра (87 тис. осіб), Жиліна (87 тис. осіб), Банська-Бистри-ця (85 тис. осіб), Трнава (70 тис. осіб), Мартін (61 тис. осіб, Жилінський край), Тренчин (59 тис. осіб), Попрад (55 тис. осіб, Пряшівський край), Превідза (54 тис. осіб, Тренчинський край). Середні міста концентруються в основному на заході, в долині Вагу. Тут зосереджено 6 із 9 середніх міст. Малих міст - 61. У Словаччині є два міста з людністю менше 2000 осіб. Для віднесення до категорії міст повинні бути історичні, соціальні і економічні підстави. Найстарішими містами країни є Нітра, заснована у 826 р. як столиця найдавнішого словацького Нітран-ського князівства, а також Братислава (907 р., сучасна столиця) та Шаля (1002 р., Нітранський край).

Щільність населення Словаччини становить 110,3 особи/км². Це приблизно така ж щільність населення, як і у південного сусіда - Угорщини. У північних і північно-західних сусідів - Польщі і Чехії щільність населення трохи вища, близько 130 осіб/км². В західних і східних - Австрії та України, навпаки, нижча, відповідно близько 100 осіб/км² і 90 осіб/км². Щільність населення найвища на заході країни. Тут, у Братиславському та Трнавському краях, вона досягає 140-160 осіб/км². Висока щільність населення (120-140 осіб/км²) у Жилінському, Нітранському, Тренчинському та північно-східному Пряшівському краях. Найнижча щільність населення в середній частині, особливо на серединному Півдні, у Бансько-Бистрицькому та Кошицькому краях - 80-100 осіб/км².

Національний склад населення. За національним складом населення Словаччина відносно однорідна країна, словаки становлять 85,7% населення, або 4600 тис. осіб. Початок формування словацького народу відноситься до IX ст. Його основою стали слов'янські племена, що в середині І тисячоліття переселились з північних схилів Карпат. Вони асимілювали населення, переважно кельтів, що проживали тут. Словаки переважають на всій території країни, за винятком півдня і північного сходу. Виділяють три культурно-територіальні групи словаків - західну, середню та східну. Крім того, культурно-етнографічними особливостями володіють словаки-горяни, мешканці Карпат. Словацька діаспора за кордоном налічує 800 тис. осіб, зокрема у США - близько 400 тис. осіб, Чехії - 200, Югославії - 50, Канаді - 40, Румунії - ЗО, Польщі - 20 та Україні менше 10 тис. осіб.

Першою за кількістю етнічною меншиною є угорці - 568 тис. осіб (10,6%). Ареал проживання угорців - вузька смуга на південь від лінії

Братислава-Ґаланта-НовеЗамки-Левіце-Лученець-Рожнява-Кошице-Тре-бішов. Цигани є другою за питомою вагою (1,6%) етнічною меншиною - 85 тис. осіб. Вони роззосереджені майже по всій країні, але їх найбільші групи знаходяться у Східній Словаччині. Третьою етнічною меншиною (1,0%) є чехи - 58 тис. осіб. Вони проживають у найбільших містах.

Четвертою етнічною меншиною є українці-русини. Згідно з офіційними даними, їх 32 тис. осіб (0,6%). Українці-русини є автохтонами північно-східної Словаччини в адміністративних межах Пряшівського краю. Територія їхнього розселення - Південна Лемківщина, або Пряшівщина. Словацько-українська етнічна границя проходить по лінії Стара Любовня-Сабинів-Бардіїв-Ґіральтівці-Стропків-Гуменне - Собранце. На північ та схід від цієї лінії переважають українці-русини. Територія заселення і чисельність українців-русинів ще в недалекому минулому були набагато більшими. На це, серед іншого, вказує наявність у Словаччині значного числа (близько 180 тис. осіб) греко-католиків, основна частина яких тепер словаки, а у минулому були українцями-русинами. Близько 100 тис. греко-католиків Словаччини проживає у Пряшівському краї і 70 тис. осіб у Кошицькому краї. Таким чином, можна припустити, що українців-русинів та словаків українського походження у Словаччині близько 200 тис. осіб. Головними українсько-русинськими геокультурними центрами на словацькій Лемківщині є Пряшів, Свидник, Межилабірці, Стропків, Гуменне, Снина та ін.

Німецька етнічна меншина є п'ятою за часткою у населенні (0,1%), або 5 тис. осіб. Вони розселені на півночі Словаччини переважно у Спиші (Пряшівський край). Шостою, і останньою, значною етнічною меншиною (0,06%) є поляки - 3 тис. осіб. Мікроареалом їхнього розселення є північно-західна Орава (Жилінський край).

У релігійному складі населення католики займають 60,3 % населення Словаччини, протестанти - 8, 4 %, православні - 4, 1 %.