Країнознавство - Мальська М.П. - Історичні особливості розвитку

Перші племінні союзи на території Швеції відомі ще з початку нашого літочислення. Це були йоти і свеї, які об'єднували північно-німецькі племена і жили на південному сході Скандинавського півострова. За твердженням істориків, йоти і свеї були предками сучасних шведів.

У VІ-VП ст. у середній частині Швеції виникло перше державне утворення - Свеаріке, що означає "держава свеїв". Від нього і походить сучасна назва країни Свер'є, тобто Швеція.

Централізована шведська держава виникла в X ст. з ядром на рівнинних територіях, що простягалися вздовж західного узбережжя Балтійського моря і Ботнічної затоки. У ХІІІ-ХІV ст. Швеція вела завойовницькі війни і зуміла значно збільшити територію держави.

Відкриття і освоєння багатих родовищ залізних руд та інших корисні копалин поступово перетворювало країну в одну із найбільших експортерів металу в Європі. Однак отримані доходи часто вкладались у мілітаризацію, зокрема у створення регулярної армії, морського флоту [35, С. 293].

Історія Швеції - це історія воєн та завоювань. Руйнівники і грабіжники за характером, вікінги тримали у страхові всю Європу. На зміну їм прийшли королі-воїни Густав Адольф (1594-1632 рр.) і Карл ХІІ (1682-1718 рр.), завойовницькі походи яких пройшли через Росію, Україну, Польщу, країни Балтики та Німеччину.

У XVII столітті Швеція була великою державою серед європейських країн з домініонами, які простягалися вздовж балтійського узбережжя і охоплювали Фінляндію, балтійські держави, а також великі території у Норвегії, Росії, Україні, Польщі та Німеччині. Проте з 1814 року Швеції вдається уникати воєн - дуже мало країн спромоглися дотриматися миру протягом такого тривалого періоду в часі. Країна дотримувалась збройного нейтралітету в обох світових війнах.

До наших днів збереглися лише письмові записи з пізнього Середньовіччя. Але кількість та різноманітність фортифікацій, місць для зборів і поклоніння, а також могил просто вражає. Людство і металургія з'явилися тут пізно, лише у Бронзовому віці після приходу індоєвропейців, які принесли з собою активну торгівлю. Раннє культурне життя країни і досі яскраво представлене малюнками на скелях, які збереглися у багатьох частинах Швеції. Перші з відомих торговельних постів були засновані у Маларенській долині, де також були зведені перші пам'ятки з рунічними (стародавніми скандинавськими) написами.

Ера вікінгів почалася на початку ІХ століття. Численні сховища римських, візантійських та арабських монет свідчать про багатство і могутність, яких досягли шведські вікінги протягом наступного століття. Здебільшого вікінги подорожували на схід, залишаючи за собою сліди в Росії, а також торгуючи (і грабуючи) візантійські території. Поганські боги та королі володарювали над місцевим населенням, яке було похрещене лише у Х ст.

Значна частина історії Середньовіччя сповнена внутрішніх чвар у країні, аж поки Данія принесла примирення у 1397 році, коли разом із Норвегією приєдналася до Швеції, що стало початком Кальмарського Союзу. Сторіччя націоналістичних чвар переросло у повстання під проводом Густава Васи, який був коронований у 1523 році. Після сходження на престол Густав розпочав релігійну реформу і започаткував міцну централізовану державу. Період експансії призвів до того, що Швеція почала контролювати більшу частину Фінляндії і країн Балтики.

У 1809 році необмежена влада, яку зосередив монарх, була скасована шляхом заколоту, вчиненого аристократією. Фінляндія відійшла до Росії. Цього ж року в Швеції було ухвалено Конституцію, яка розподілила законодавчу владу між королем та Ріксдагом (парламентом). Посада Омбудсмена - уповноваженого з прав людини з'явилася як засіб для обмеження влади державної бюрократії. У 1814 році Швеція востаннє брала участь у воєнних діях.

Промисловість у країні з'явилася пізно, вона базувалася на ефективному сталеварінні і безпечних сірниках, шведських винаходах. Добування залізних руд, а згодом стальна промисловість почали розвиватися, створюючи заможний середній клас. Але статут 1827 року, яким було знищено сільськогосподарські селища на більшій території сільської місцевості Швеції, мав серйозніші наслідки - старий соціальний кістяк у країні поступово зник. На початку ХХ ст. майже кожен четвертий швед проживав у місті. Промисловість, яка базувалася на деревообробній промисловості, точному обладнанні і виробах з металу, у цей час переживала період підйому. За таких умов робітники укорінилися як клас.

Швеція проголосила свій нейтралітет на початку Першої світової війни. Країною правив монарх і парламент до 1917 року. Але дефіцит продуктів харчування став причиною заворушень, що виникли в країні. Вперше в історії Швеції до влади прийшов соціал-демократичний уряд. Соціал-демократи домінували у політиці після 1932 року, підтримуючи ліберальні тенденції 20-х років щодо приєднання до економічної інтервенції шляхом утворення "держави загального добробуту". Ці тенденції майже не зникали до 70-х років, коли економічна криза стала на заваді Швеції у досягненні її соціальних цілей. Саме тоді вперше похитнулися позиції соціал-демократії, яка була особливо слабкою після вбивства прем'єр-міністра Олофа Палме у 1986 році і в наступний період.

Політичний бриз подув вправо у 1991 році, коли до влади прийшла коаліція Помірної (консервативної) партії. Експеримент з економічною моделлю правих і крок до членства в ЄС принесли невпевненість і розчарування в серця багатьох шведів, чим скористалися соціал-демократи і знову утворили уряд меншості у 1994 році. Соціал-демократи програли вибори 1995 року, але утрималися при владі за допомогою прем'єр-міністра Горана Перссона, який покладається на підтримку Правоцентристської Партії або Зелених.

Шведська економічна формула капіталістичної системи, яка була успішною протягом багатьох десятиліть і завдяки якій суттєво поліпшився добробут населення, останнім часом була підірвана високим рівнем безробіття, зростанням витрат на проживання і послабленням позиції країни на світових ринках. Вагання щодо ролі країни в політичній та економічній інтеграції Європи призвели до того, що Швеція приєдналася до ЄС лише у 1995 році і відмовилася від введення євро у 1999 році. Національна грошова одиниця країни - шведська крона.

Швеції ще доведеться приєднатися до єдиної європейської валютної системи, але для цього треба буде провести референдум про доцільність такого кроку. Відстань між бідними і багатими, яка постійно збільшується, викликає занепокоєння, зростає расове напруження, у країні тривають суперечки щодо доцільності членства Швеції в ЄС.

Швеція є членом ООН, ЄС (з 1995 року), ОБСЄ, РЄ, МВФ, ЄБРР, МБРР, Міжнародної організації праці, Організації економічного співробітництва та розвитку, Європейська організація вільної торгівлі.

Населення

Населення Швеції складає 9 млн осіб (84 місце у світі). При цьому п'ята частина населення країни - іммігранти або особи, які мають одного з батьків, який народився в іншій країні. Наприкінці 1998 року у Швеції мешкало півмільйона іноземних громадян, здебільшого з Фінляндії, Боснії, Норвегії, Іраку, Югославії і Данії. У період з середини ХІХ століття до 1930 року майже 1,5 млн шведів емігрували з країни, переважно до Сполучених Штатів Америки. Шведська, норвезька і датська мови є германськими, і незважаючи на те, що вони звучать по-різному, більшість людей цих трьох країн розуміють одне одного. Швеція - країна з середньою щільністю населення (19,8 осіб/км²).

Населення, звичайно, постійно змінюється кількісно і якісно. Це пояснюється різним характером його відтворення. Природний приріст у країні становить 0,02% (2001 р.). Рівень народжуваності (на 1000 осіб) -9,91. Рівень смертності (на 1000 осіб) - 10,61. Середня тривалість життя в 2001 році складала - 79,71; серед чоловіків - 77,07; серед жінок - 82,05. Вікова структура населення: 1-14 років - 18,19%, 15-64 років - 64,53%, 65 років та більше - 17,28%. При цьому 17,4% жителів Швеції - старше 65 років, а 4,9% з них - старше 80 років.

Статева пропорція виглядає наступним чином: при народженні: 106 хлопчиків на 100 дівчаток; до 15 років: 105 хлопців на 100 дівчат; 15-64 років: 103 чоловіки на 100 жінок; 65 і більше років: 73 чоловіки на 100 жінок. Загалом по населенню: 98 чоловіків на 100 жінок (2001 р.). 71% сімей живуть окремо від батьків. 80% населення мешкає у містах та поблизу них.

Від вікового складу населення певною мірою залежить соціально-політичний клімат країни. Молодь з погляду демографії - найважливіша частина всього населення. Від неї залежить демографічна та часто й соціально-політична ситуація в країні, соціальний клімат, міграційна рухливість та низка інших процесів. Роки молодості - це пора формування особистості, рішучих змін і досягнень, що певною мірою визначають подальше життя. Тому в молодості людям властиво легше сприймати зміни, нововведення, а у випадку виникнення нестандартних ситуацій вони легше адаптуються до незвичних норм поводження і форм спілкування, особливо з туристами.

Склад населення досить однорідний. Шведів проживає 91%, фінів - 3% серед інших народів найбільше норвежців, турків і поляків, народів колишньої Югославії та ін. У країні нараховується близько мільйона ро-бітників-імміґрантів або їх нащадків. Понад 85% населення зосереджено у середній і південній частинах Швеції.

Корінне населення Швеції - шведи і фінські та саамські меншини; іммігранти або перше покоління іммігрантів - фіни, югослави, датчани, норвежці, греки, турки.

Саами Лапландії на сьогодні є корінними мешканцями скандинавських країн. Вони зберегли свою мову і самобутню культуру до наших часів. Приблизно 10% саамів заробляють на життя тим, що розводять північних оленів.

Саами населяли північні райони Скандинавії, Фінляндії, Норвегії та Кольського півострова в Росії (Фенноскандію) з прадавніх часів. І хоча і Росія, і Фінляндія, і Норвегія, і Швеція зараз претендують на території, що нині мають назву Лапландія (Барті), всі вони тією чи іншою мірою визнають певні права саамів на них. Теперішня територія, на якій розміщені саамські поселення, простягається вздовж всього арктичного регіону Фенноскандії, а також уздовж гірських районів по обидва боки норвезько-шведського кордону аж до найпівнічнішої частини провінції Даларна у центральній Швеції.

У наш час саами становлять етнічну меншину на території, де вони мешкають. Більшість населення вони становлять лише у кількох районних центрах у північній Фінляндії та Норвегії. Згідно з підрахунками, у північній Скандинавії і на Кольському півострові мешкає від 50 до 65 тис. саамів. Саамська (лапландська) меншина у Швеції налічує 17-20 тис. жителів.

Основні поширені релігії! лютеранство, римський католицизм, православне християнство, баптизм, іслам, іудаїзм, буддизм. У Швеції існує велика кількість вільних церков та іммігрантських конгрегацій.

Офіційна мова - шведська. Писемність: 99% населення у віці старше 15 років вміють читати і писати. В історії країни були сприятливі для розвитку освіти періоди.