Менеджмент туризму - Кіптенко В.К. - Конкурентоспроможність туристичної індустрії України

У сучасному світі понад 200 країн змагаються одна з одною у світовому конкурентному середовищі. Конкурентною перевагою може стати будь-який складник суспільного життя і розвитку: найбільша кількість населення, забезпеченість ресурсами нафти і газу, головування в ООН або Євросоюзі, найкращий чай або кава, найнадійніші автомобілі або комп'ютери, розгортання космічних програм тощо.

Основними цінностями держави дедалі частіше стають інформація і віртуальні чинники — наприклад, іміджі та бренди, якість яких впливає на ціни, рішення урядів, розподіл ресурсів тощо. Кожна держава має свій імідж і є брендом. Лідерство в будь-якій галузі, навіть перемога в конкурсах та спортивних змаганнях, може бути елементом формування позитивного іміджу.

Є певна різниця між тим, що безпосередньо відбувається у країні, і як вибудовується її сприйняття ззовні.

На думку спеціалістів, основні елементи іміджу України, на жаль, ніяк не пов'язані зі спеціальними програмами і спеціалізованою активністю у цій сфері. Серед поширених і стійких елементів сучасного іміджу України: аварія на АЕС у Чорнобилі, Помаранчева революція 2004 p., корупція, проблеми з Росією; імена та прізвища — Шевченко (але не видатного Кобзаря), Кличко, Ющенко, Тимошенко, Руслана, Вєрка Сердючка. Визначним позитивним елементом стало рішення стосовно ЄВРО-2012, яке вимагає адекватної ґрунтовної і систематичної діяльності, в т. ч. в іміджевій сфері, задля ефективної конкурентної боротьби на світовому ринку.

Спеціалістами Bohush Communications, виявлено сильні та слабкі сторони, які не є вичерпними, але об'єктивізують напрями подальших аналітичних досліджень і розробок щодо стратегій і програм поліпшення іміджу України.

Конкурентоспроможність туристичної індустрії України

Основою аналізу туристичного іміджу країни є серйозні рейтинги міжнародних організацій. Вони, зокрема, дають змогу визначити позитивні моменти в оцінках за міжнародними стандартами, які можуть стати визначними у процесі формування і переорієнтування міжнародного і, зокрема, туристичного образу держави (табл. 5.2).

За оцінкою Світового економічного форуму, сучасна конкурентоспроможність України на ринку подорожей і туризму становить 3,89 балів (за семибальною шкалою), що ставить нашу країну на 78-ме місце серед 124 країн світу (табл. 5.3).

Основним індикатором розвитку туристичної індустрії, за оцінками експертів, є її низька частка у ВВП (1,467 млн дол. США на 2006 р.), яка становить лише 1,6 %, хоча спостерігається певний потенціал динаміки цього показника на рівні 6,3 % щорічного зростання за прогнозом на 2007—2008 pp. Водночас доходи від подорожей і туризму в цілому сягають 8,3 % ВВП (7,888 млн дол. США), але рівень динаміки цієї ознаки на період 2007—2008 pp. прогнозують лише на рівні 4,5 %.

Таблиця 5.2. Сильні і слабкі сторони іміджу України

Сильні сторони

Слабкі сторони

— Вигідне географічне положення;

— високий транспортний потенціал;

— давня історія та культура;

— високий рівень освіти населення;

— космічні технології;

— 30 % світових чорноземів;

— етнічно та культурно однорідне населення

Нестабільність та непрогнозованість у політиці й економіці;

— відсутність чіткої стратегії розвитку країни;

— проблема забезпеченості енергоресурсами;

— низький рівень розвитку економіки;

— соціальна структура населення;

— юридична незахищеність населення;

— корупція в усіх органах влади;

— значний рівень амортизованості інфраструктури;

— незахищеність інвесторів

Можливості

Загрози

— Великі аграрні можливості;

— регіональне лідерство;

— культурна столиця;

— виробництво та продаж військової техніки;

— курорти Криму;

— участь у світових проектах щодо освоєння космосу;

— рівноправний член європейського співтовариства;

— ЄВРО-2012;

— "інвестиційна оаза"

— Немає гарантій територіальної цілісності — не проведена делімітація та демаркація кордонів із Росією, Білоруссю, Молдовою;

— провокування сепаратизму в Криму;

— військова база російського морського флоту у Севастополі;

— висока смертність населення;

— демографічна катастрофа;

— епідемія туберкульозу, швидке розповсюдження BIJI;

— поганий стан військових складів — техногенні катастрофи;

— енергетична залежність від Росії (газ, нафта);

— слабка захищеність транспортних магістралей, трубопроводів від терористичних атак;

— немає власного циклу збагачення урану для АЕС, залежність від Росії;

— зношеність інфраструктури та комунікацій — техногенні катастрофи

Таблиця 5.3. Оцінка складників туристичної конкурентоспроможності країни

Індекс

Місце

Бальна оцінка

Напрями вдосконалення іміджевої політики

Регуляторна база подорожей і туризму

76

3,9

У тому числі: Регуляторна політика

88

4,0

Законодавство у сфері охорони навколишнього середовища

109

3,0

Актуальність розробки концепції і стратегії сталого розвитку туризму

Безпека й охорона правопорядку

73

4,2

Пошук шляхів удосконалення співпраці правоохоронних органів з туристичною індустрією

Охорона здоров'я і санітарно-гігієнічні вимоги

39

5,5

Можна скористатися визнаною рисою українських міст і містечок як "надзвичайно чистих, акуратних, затишних"

Пріоритетність стратегій туризму

90

3,3

Нагальна потреба зміни ставлення держави до туризму і туристичної політики

Бізнес-середовище та інфраструктура туризму

73

3,2

У тому числі:

Інфраструктура авіатранспорту

87

2,6

Інфраструктура наземного транспорту

67

3,4

Туристична інфраструктура

75

2,7

Інформаційно-комунікативна інфраструктура на ринку подорожей і туризму

64

2,6

Конкурентоспроможність цін у туризмі

37

4,9

Орієнтація на цільові ринки, зокрема на якісний відпочинок масового характеру за адекватними цінами

Суспільні, культурні та природні ресурси туризму

89

4,4

У тому числі:

Людські ресурси:

— освіта та підготовка кадрів;

73 68

5,0 4,6

— наявність кваліфікованих кадрів;

— достатність трудових ресурсів

53 85

4,5 5,9

Національне туристичне сприйняття

46

5,2

Природні і культурні ресурси

118

3,1

Значно гірша ситуація із зайнятістю (на 1000 робочих місць) у туристичній індустрії — 1,2 % із дуже низькими темпами зростання: у найближчій перспективі на рівні 1,5 %. Хоча пряма зайнятість у сфері подорожей і туризму сьогодні становить 6,8 % від загального показника на 1000 робочих місць, найближчими роками очікується регресія на рівні — 0,2 %.

Кількість прибуттів іноземців у країні, починаючи з 1999 p., стабільно зростає, однак динаміка доходів від іноземного туризму значно повільніша.

Узагальнення SWOT-аналізу середовища туристичної діяльності в країні дає змогу визначити конкурентні переваги і недоліки України (табл. 5.4).

Таблиця 5.4. Результати аналізу середовища туристичної діяльності

Конкурентні переваги

Конкурентні недоліки

— сприятливий візовий режим;

— високий рівень безпеки (зокрема, у сфері боротьби з тероризмом);

— забезпеченість питною водою та санітарною інфраструктурою;

— поступове зростання витрат держави на розвиток туризму;

— динаміка розвитку авіатранспортної інфраструктури (кількість діючих авіаліній, густота мережі аеропортів);

— широкі можливості використання карток Visa;

— високий рівень телефонізації;

— сприятливі тенденції щодо паритету купівельної спроможності;

— відносно низький рівень цін на пальне (є тенденція до втрати цієї переваги);

— умови трудових відносин;

— високий рівень середньої освіти;

— якість освітньої системи;

— туристична відкритість;

— низький рівень ризику небезпечних хвороб (малярія, лихоманка), хоча занепокоєння викликають загрозливі показники поширення СНІДу

— обмеження щодо права власності іноземців;

— несприятливість регуляторної політики щодо іноземних інвестицій;

— нерозвиненість бази регулювання права власності;

— конкурентна несприятливість

двосторонніх угод щодо авіаобслуговування;

— незначні зусилля держави щодо сталого розвитку туризму;

— недосконалість, нечіткість і нестабільність природоохоронного законодавства;

— недосконалість діяльності сил охорони правопорядку;

— зростання злочинності і жорстокості;

— низький рівень боротьби з пандеміями;

— недостатній рівень уваги держави до туристичної сфери;

— низька ефективність маркетингу і брендингу;

— низький рівень участі в ярмарковій і виставковій туристичній діяльності;

— недосконалість мережі міжнародного авіатранспорту;

— якість авіаційної інфраструктури;

— низький рівень авіавідправлень на 1000 осіб населення;

— недосконала інфраструктура автошляхів;

— нерозвинена мережа місцевого транспортного сполучення;

— застаріла станційна інфраструктура наземного транспорту;

— недостатній рівень розвитку готельної мережі;

— низька присутність на ринку провідних компаній з оренди автомобілів;

— низький рівень доступності і бізнес-користування інтернет;

— несприятливий податковий режим;

— високі транспортні тарифи;

— високий рівень вільної робочої сили;

— недосконалість мережі підготовки і перепідготовки (трейнінгів) кадрів, особливо на місцевому рівні;

— скорочення тривалості життя;

— туберкульоз, який має значну динаміку поширення;

— комунікаційна обмеженість населення у туристичних контактах;

— переоцінка можливостей розвитку ділового туризму;

— надзвичайно високі рівні забруднення С02;

— ресурсоспоживче ставлення

до середовища (обмежена участь бізнесу в охороні екосистем);

— низька частка природоохоронних територій та територій спеціального режиму природокористування;

— незначна частка об'єктів у Списку світової спадщини

Контрольні запитання і завдання

1. Сформулюйте сутність і зміст функції планування.

2. Розкрийте сутність планування для туристичного регіону. У чому полягає сутність поетапного плану розвитку туризму?

3. Наведіть приклади основних видів планів, які розробляються в туристичній компанії.

4. Охарактеризуйте основні етапи стратегічного планування.

5. Якими критеріями визначається ефективність планування?

6. Розкрийте сутність основних методів планування в туризмі.

5.1.2. Організаційна функція в туризмі
5.1.3. Мотивація в туризмі
5.1.4. Контроль в управлінні туристичною діяльністю
5.2. Принципи менеджменту в туризмі та їх класифікація
Організаційні принципи.
5.3. Система методів менеджменту та їх взаємозв'язок
5.3.1. Організаційно-адміністративні методи менеджменту
5.3.2. Економічні методи управління
5.3.3. Соціально-психологічні методи управлінського впливу
Розділ 6. УПРАВЛІННЯ СПОЛУЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru