Менеджмент туризму - Кіптенко В.К. - Організаційні принципи.

Деякі дослідники визначають такі організаційні принципи: поєднання централізму й автономності, законність, плановість, об'єктивність основної ланки, оптимальність і ефективність, регламентацію завдань і функцій, безперервність. Деякі з цих принципів повторюють принципи А. Файоля і Ф. Тейлора. Однак сучасне трактування має суттєві відмінності від прийнятих у класичному менеджменті, що зумовлюється рівнем розвитку науки управління.

Принцип поєднання централізму й автономності покликаний забезпечувати оптимальне співвідношення вертикальних і горизонтальних зв'язків у системі менеджменту. Оскільки система менеджменту за своєю сутністю тяжіє до ієрархічної організаційної структури, то централізм стає провідним аспектом цього принципу. Однак надмірна централізація зумовлює додаткове розширення апарату управління, що значно ускладнює процедури інформаційного забезпечення і прийняття рішень, а головне — збільшує строки їх реалізації.

Засобом нейтралізації таких негативних наслідків є децентралізація (автономність), яка відображає відносну самостійність організаційних ланок системи шляхом делегування їм повноважень. Таким чином, централізм сприяє зміцненню субординації, а децентралізація переводить взаємодію між окремими організаційними ланками у відносини по горизонталі. Поєднання централізму й автономії дає змогу ранжирувати рішення, які приймаються, відповідно до рівнів ієрархії системи.

Принцип законності означає, що всі дії суб'єкта, його ланок і окремих осіб, які входять до його складу, повинні базуватися на законах і підзаконних актах (наказах, постановах, положеннях, інструкціях, статутах тощо). В управлінській діяльності законність має особливе значення, оскільки порушення норм у процесі організації діяльності може спричинити правопорушення або навіть злочини.

Принцип плановості — основа менеджменту, оскільки його дотримання є головною умовою досягнення мети будь-якої діяльності. Важливим складником принципу є прогнозування, яке дозволяє передбачити не тільки основні характеристики майбутніх дій суб'єкта чи об'єкта управління, а й умови, за яких вони повинні реалізуватися. Цей принцип набуває особливого значення у сферах, для яких, як і для туризму, характерна наявність невизначеності і ризику.

Принцип об'єктивності базується на тому, що управління в будь-якій сфері практично неможливе без пізнання і використання об'єктивних закономірностей основної діяльності. Пізнання законів і закономірностей, як правило, пов'язують з наукою, тому в деяких джерелах цей принцип називають принципом науковості, що передбачає використання останніх досягнень науки і техніки.

Принцип основної ланки полягає у визначенні першочергового на цей момент завдання, яке потрібно поставити перед суб'єктом менеджменту. Інший аспект принципу передбачає визначення з урахуванням умов, що склалися, найбільш важливої ланки системи, наприклад, найсильнішої, додаткове стимулювання якої може вивести систему на якісно новий рівень.

Принцип оптимальності й ефективності має комплексний характер. Відповідно до нього діяльність, яку потрібно організувати, має бути, з одного боку, оптимальною, що відображає насамперед її економічність, а з іншого — ефективною, тобто забезпечувати у максимально короткий строк максимальний рівень досягнення окреслених раніше результатів.

Принцип регламентації завдань і функцій пов'язаний із визначенням кола завдань, які необхідно вирішувати, а також функціональних обов'язків працівників, котрі беруть участь у їх вирішенні. Для розмежування та узгодження дій організаційних ланок системи й окремих посадових осіб слід уточнити їхню компетенцію: детально визначити завдання і функціональні обов'язки, а також нормативно закріпити їх. При цьому необхідно уникати паралелізму в роботі, коли дві або декілька лайок дублюють одна одну. Існує й інша проблема — утворення "мертвих зон", коли деякі питання не вирішуються жодною з ланок. Подолати такі труднощі можна завдяки чіткій регламентації завдань для кожної організаційної ланки, особливо в точках перетину їхньої діяльності.

Принцип безперервності полягає у тлумаченні управління як безперервного процесу. Будь-який етап управлінської діяльності передбачає певний управлінський вплив, без якого неможливе стабільне функціонування організації. Відповідно, для забезпечення ефективності будь-якої діяльності процес управління має здійснюватися безперервно.

Соціально-психологічні принципи характеризують такий складник менеджменту, як керівництво і стосунки персоналу: поєднання єдиноначальності і колегіальності, створення сприятливих умов для роботи, розподіл обов'язків, постійне підвищення кваліфікації, забезпечення творчої ініціативи, конкурсне призначення.

Принцип поєднання єдиноначальності і колегіальності передбачає зважений підхід до використання двох протилежних начал цієї діяльності. Єдиноначальність сприяє підвищенню оперативності управління, персоніфікує відповідальність, а колегіальність дає змогу керівнику залучати інтелектуальний потенціал колективу або окремих його членів до процесу розробки рішення і консультацій зі спеціальних питань.

Принцип створення сприятливих умов для роботи є реальною передумовою ефективності системи, оскільки головний елемент будь-якої соціальної системи — людина. Усе різноманіття умов, які можуть впливати на ефективність праці, поділяють на фізіологічні, економічні, соціально-культурні. Створення сприятливих фізіологічних умов для роботи — це забезпечення виконавця робочим місцем із дотриманням санітарно-гігієнічних норм. До них також зараховують режим роботи і формування сприятливого морально-психологічного клімату в колективі. Створення сприятливих соціально-культурних умов праці передбачає медичне обслуговування, санаторно-оздоровче забезпечення, підвищення освітнього рівня, організацію дозвілля тощо.

Принцип розподілу обов'язків спрямований на забезпечення чіткості в роботі колективу. Відповідно до нього необхідно визначити коло обов'язків кожного працівника залежно від дорученої ділянки роботи. На якість роботи не тільки окремого працівника, а й колективу в цілому, багато в чому впливає те, наскільки ґрунтовно визначені обов'язки кожного члена колективу.

Принцип постійного підвищення кваліфікації вимагає підтримки необхідного професійного рівня колективу. Це означає, що система підготовки і перепідготовки спеціалістів має бути єдиним і безперервним процесом. Керівник будь-якого підприємства повинен забезпечувати і стимулювати підвищення кваліфікації кожного члена колективу, тому що меж цього процесу, завдяки досягненням науково-технічного прогресу, зумовленого об'єктивним розвитком суспільства, немає.

Принцип забезпечення творчої ініціативи означає творчий, нешаблонний підхід до будь-якої справи, тобто керівник повинен створювати в колективі творчу атмосферу, сприяти найбільш повному розкриттю особливостей кожного працівника. Використання цього принципу постійно підвищує ефективність діяльності організації.

Принцип конкурсного призначення використовується керівником з метою відбору найбільш кваліфікованого персоналу. Дотримання конкурсних вимог дає можливість залучити до роботи в організації професійно підготованих та досвідчених працівників, що, незаперечно, створює сприятливу перспективу розвитку підприємства.

Особливості туристичної сфери вимагають додаткових уточнень формулювань і сутності класичних принципів менеджменту. На передній план виступає принцип багатофункціональності, який характеризує універсальність і можливість застосування принципів класичного менеджменту до будь-яких напрямів діяльності турфірми з урахуванням її зовнішніх і внутрішніх взаємозв'язків, взаємозалежності та відкритості організаційної структури і системи туризму в цілому.

Зважаючи на специфіку туристичної сфери основного значення в менеджменті набуває принцип мотивації. Початковим етапом роботи з будь-яким туристом є виявлення його мотивів подорожі, відповідно до яких і буде формуватися подальша робота з ним. Принцип мотивації виявляється також у стимулюванні персоналу туристичної організації до підвищення професіоналізму і досягнення поставлених цілей.

Принцип орієнтації на цінності потребує від менеджера туризму активного зв'язку з навколишнім світом і втілення у своїй діяльності таких цінностей, як гостинність, висока якість послуг, вигідне співвідношення цін на послуги і якість їх надання тощо. Послідовне дотримання цього принципу дозволяє туристичним організаціям і підприємствам формувати власний позитивний імідж та забезпечувати утворення сегменту постійної клієнтури, адже турист, побажання і вимоги якого виконуються під час подорожі, наступного разу буде очікувати такого самого обслуговування і, швидше за все, звернеться до тієї організації, що пропонує потрібний рівень послуг.

Принцип державної законності означає, що туризм як діяльність і управління ним мають відповідати вимогам законодавства. Права туристів на міжнародному рівні захищаються міжнародними конвенціями із захисту прав людини і громадянина (наприклад, Європейською конвенцією із захисту прав людини) та міжнародними організаціями (ООН, Європейський Союз та ін.). Права українських туристів захищаються положеннями Конституції України про право на відпочинок та іншими положеннями нормативно-правової бази, основні з яких висвітлено в законі про туризм.

Принцип органічної цілісності об'єкта і суб'єкта управління визначає, що управління як процес впливу суб'єкта на об'єкт повинен становити єдину комплексну систему, яка має вхід і вихід, прямий та зворотний зв'язок і зв'язок із зовнішнім середовищем. У туризмі суб'єктом управління є турист, об'єктом управління — туристична організація в широкому розумінні цього терміна. їхня взаємодія здійснюється під впливом великої кількості факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, що зумовлює постійну зміну їхньої поведінки. Тому наявність зворотного зв'язку є необхідною умовою, що забезпечує своєчасне перетворення ресурсів у продукт, який відповідає очікуванням споживачів. Отже, обидва суб'єкти туристичних відносин намагаються досягти органічної цілісності й активно взаємодіяти, що забезпечується зворотним зв'язком.

Принцип мобільності і стійкості системи управління туризмом характеризує, з одного боку, пристосовуваність системи менеджменту до змін у зовнішньому середовищі, а з іншого — її стабільність. Остання гарантує безпеку туризму і формує у туристів упевненість щодо наявності певних елементів обслуговування. Наприклад, багаторічна присутність на ринку деяких туристичних компаній свідчить про їхню стабільність, великий досвід роботи і, відповідно, високу якість послуг, інакше вони не пропрацювали б такий тривалий час.

Зрештою, тільки у взаємозв'язку та єдності принципи управління забезпечують успішність функціонування на туристичному ринку й ефективний розвиток як окремих підприємств і організацій, так і туристичних територій.

Контрольні запитання і завдання

1. Дайте визначення і поясніть сутність принципів управління.

2. Назвіть найважливіші принципи менеджменту.

3. Які особливості принципу оптимального поєднання централізації та децентралізації у сфері управління в туристичній сфері?

4. У чому полягає сутність сучасних тенденцій управлінського процесу?

5. У чому виявляється підвищення ролі персоналу в управлінні?

6. У чому сутність застосування кібернетичних принципів в управлінні туристичною діяльністю?

7. Яку роль у функціонуванні турфірми відіграють організаційні принципи?

8. Як у менеджменті туризму виявляються соціально-психологічні принципи?

9. У чому полягає сутність уточнень до класичних принципів менеджменту з огляду на специфічність туристичної сфери?