Менеджмент туристичного підприємства - Кудла Н.Є. - 1.2. Суть, ознаки і функції туристичних підприємств

Функціонування на туристичному ринку великої кількості суб'єктів, які надають відповідні послуги туристам, вимагає обґрунтування сутності підприємства як форми організації виробничих процесів, а також визначення характерних ознак туристичних підприємств.

Рис. 1.2. Важелі державного регулювання туристичного бізнесу в Україні¹

У літературі та виробничій практиці немає однозначного визначення економічної категорії підприємства. Однак можна вважати, що підприємство є господарюючим суб'єктом, який веде відповідну діяльність, використовуючи власні та залучені ресурси на умовах самофінансування, з метою отримання прибутку, при цьому ризикуючи за прийняті рішення. Здійснення виробничої діяльності вимагає виробничих засобів, людських ресурсів та певної внутрішньої організації. У літературі наведено низку ознак підприємства універсального характеру, а саме:

- воно є господарюючим об'єктом, який виробляє й надає блага та послуги, що задовольняють потреби різних споживачів;

- економічна складова підприємства підкріплена правовою базою, яка полягає у відповідальності фізичної чи юридичної особи за результати діяльності підприємства;

- підприємство функціонує з метою отримання матеріальних вигод і як господарюючий суб'єкт залишається у сфері економічних, а не політичних процесів;

- економічне підґрунтя функціонування підприємства становить його капітал, який є поєднанням матеріальних і нематеріальних складових і зумовлює реалізацію визначених виробничих завдань;

- підприємство очолює підприємець, який несе майнову відповідальність та бере на себе ризик, пов'язаний з провадженням певної господарської діяльності;

- діяльність підприємства підлягає плануванню, яке дає відповідь на запитання: Що виробляти? Які послуги і в який спосіб надавати? Хто буде споживачем вироблених товарів і послуг?

У чинному законодавстві України підприємство розглядається як безпосередня самостійна систематична, на свій ризик, діяльність, пов'язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою одержання прибутку, що здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності, у порядку, встановленому законодавством.

Досліджуючи сутність підприємства, яке функціонує у динамічному оточенні, неможливо не розглянути проблематику підприємництва. Підприємництво найчастіше поєднане з дієвістю й ризиком, а у широкому розумінні може бути визначене як сукупність індивідуальних і групових дій, що передбачають використання виробничих засобів і потужностей з метою досягнення поставлених цілей.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична діяльність господарюючих суб'єктів з виробництва продукції,

виконання робіт, надання послуг, яка здійснюється на власний ризик з метою одержання прибутку.

Підприємництво може розвиватися у такий спосіб¹:

- від свого імені, на свій ризик і під свою майнову відповідальність, без створення юридичної особи;

- від імені й під майнову відповідальність юридичної особи;

- за контрактом із власниками майна.

Не варто ототожнювати поняття "підприємництво" та "підприємливість".

Підприємливість - це здатність людини (особистості) до самостійних, неординарних, нетипових дій. В умовах ринку люди мають бути підприємливими, але це не означає, що всі повинні й можуть бути підприємцями. Як показує світовий досвід, лише 5-8 % населення країни є представниками підприємницьких кіл².

Підприємництво в економіці можна розглядати з позицій:

- організаційної одиниці (фізичної особи, людини); водночас розуміємо під цим схильність та здатність до ініціативи і реалізації нових сміливих задумів (дій);

- суб'єкта господарювання (підприємства); тут воно буде означати певний спосіб його функціонування, в якому переважають самостійність у прийнятті рішень на власний ризик та з власної ініціативи, в ім'я реалізації власних цілей³.

У контексті розгляду питання про підприємства та підприємництво потрібно звернути увагу на сукупність суб'єктів господарювання, які функціонують на туристичному ринку. Серед багатьох підприємств народногосподарського комплексу можна вирізнити, з огляду на предмет діяльності, й туристичні підприємства. За визначенням Н. Чорненької, "туристичне підприємство - це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи, здійснює комерційну та науково-дослідну діяльність з метою отримання прибутку"⁴. Професор М. Кабушкін під туристичним підприємством розуміє організаційно-господарську одиницю, яка завдяки об'єднанню необхідних виробничих засобів (праці, капіталу, землі тощо) здійснює підготовку, виконання та надання послуг туристам, використовуючи весь арсенал наявних методів управління¹. Туристичні підприємства, створюючи, надаючи та пропонуючи свої послуги, покликані задовольняти потреби туристів.

Якщо брати до уваги системне сприйняття туризму, як зазначає М. Бойко, то "туристичні підприємства - це системний комплекс факторів виробництва, який здійснює процес виробництва і реалізації туристичних продуктів для свого відтворення як видової господарської одиниці"². З позиції менеджменту можна зауважити, що туристичне підприємство - це організований колектив, який забезпечений матеріальними і фінансовими засобами, покликаний здійснювати діяльність задля задоволення потреб туристів, з характерною внутрішньою структурою, який самостійно приймає стратегічні й тактичні рішення, спрямовані на отримання прибутку. Прагнення туристичного підприємства максимізу-вати прибуток потрібно розуміти як засіб реалізації інших вартостей, наприклад, поліпшити імідж підприємства, пережити кризовий період.

Туристичному підприємству притаманні ознаки відкритої системи, тобто воно залишається у взаємозв'язку з природним (натуральним) та суспільним оточенням. Середовище підприємства, передусім макроекономічне, визначає правила гри. Перспективні можливості розвитку туристичного підприємства зосереджені в оточенні, яке володіє відповідним потенціалом. Йдеться про внутрішній потенціал підприємства, беручи за основу його інтереси, у тому числі прибуток та позицію на ринку в тривалій перспективі. Підприємство має відповісти на питання, що стосуються власного становища в оточенні. В умовах жорсткої конкурентної боротьби на туристичному ринку, зрослої невизначеності й ризику у прийнятті рішень, від уміння спостерігати за змінами в структурі туристичного попиту, збирання, оброблення і використання інформації про економічну кон'юнктуру ринку, дослідження поведінки конкурентів, змін у каналах дистрибуції тощо залежить успіх процесу управління підприємством, його конкурентні переваги та можливості розвитку.

Визнаючи, що туристичні підприємства на ринку є відкритими оточенню (макро- і мікросередовище), а через свою діяльність прямують до реалізації обраних цілей, розглянемо проблематику функцій туристичних підприємств. Під функціями розуміють

Рис. 1.3. Структура комплексу господарчих засобів туристичного підприємства

Головним у діяльності сучасного туристичного підприємства е наявність комплексу цих засобів. За умов обґрунтованого і спланованого управління туристичні підприємства досягають позитивних результатів у вигляді чистого прибутку, збільшення власного капіталу, грошових засобів, розширення пропозиції та зміцнення позиції на ринку.

Враховуючи загальний поділ процесів, що відбуваються у туристичному підприємстві, на реальні й регулятивні, можна говорити про реальні та регулятивні функції. Перші пов'язані з конкретними матеріальними (фізичними) процесами, які мають місце у туристичному підприємстві, як-от: забезпечення підприємства необхідними чинниками виробництва, виконання робіт та надання послуг, результатом чого є конкретна пропозиція; продаж підготовленої пропозиції; дії з метою утримання матеріального резерву для готовності надавати послуги.

У свою чергу регулятивні функції мають забезпечити утримання підприємства у рівновазі:

- економічній, тобто гарантувати синхронізацію доходів, витрат у часі;

- технологічній, яка виявляється у пристосуванні технічного потенціалу до виду реалізованих завдань;

- організаційній, проявом якої є пристосування до себе окремих елементів організації, що забезпечує відповідне функціонування підприємства¹.

Підприємець, який надає туристичні послуги, є власником підприємства і його майна. Він здійснює такі функції:

- загальної організації, управління і контролю, що визначає основні цілі підприємства, принципи організації та використання ресурсів, які зумовлюють реальний стан суб'єкта господарювання;

- оперативного менеджменту підприємства, що виявляється у відповідній організації виробничих процесів, які мають бути результатом представлення продукту, що буде сприйнятий на ринку щодо якості, ціни, місця і часу надання;

- фінансування, тобто самостійного розпорядження доходами, які надходять від володіння нерухомістю, засобами фірми, від ведення певної діяльності з виконання робіт і надання послуг під власним іменем та під свою відповідальність.

Якщо у малих туристичних підприємствах (зазвичай сімейних фірмах) власник виконує всі функції, прописані підприємцю, то у великих фірмах (наприклад, корпораціях, об'єднаннях) відбувається поділ функцій підприємця на функції управління (які здійснює власник або власники майна фірми) і керування (які виконуються підготовленими для цього фахівцями, тобто менеджерами).

Беручи до уваги основні фази господарської діяльності туристичного підприємства та їх зв'язки з оточенням, можна виокремити функції:

- підприємництва, яка пов'язана з підготовкою і представленням на ринок нових продуктів (як поодиноких послуг, так і їх пакетів), відкриттям ринкових ніш;

визначені групи дій, завдяки яким можливе досягнення поставлених цілей.

Однією з основних умов функціонування туристичного підприємства є організація і управління господарчими процесами, до яких належать: придбання засобів для надання туристичних послуг, формування і продаж туристичного продукту та надання окремих послуг, не заборонених чинним законодавством.

Виконання згаданих процесів неможливе без господарчих за собів, якими є матеріальні цінності, нематеріальні активи, грошові засоби, засоби в розрахунках. Матеріальні цінності та нематеріальні активи, залежно від їх участі у туристичному виробничому про цесі, поділяються на необігові та обігові. До обігових активів нале жать також грошові засоби та засоби в розрахунках (рис. 1.3)¹.

- операційну, суть якої полягає у здійсненні дій з перетворення ресурсів на продукти і послуги;

- маркетингову, пов'язану з наданням туристичного продукту покупцям і активізацією його продажу.

Зазначені класифікації функцій туристичних підприємств не вичерпують усіх класифікацій, поданих у науковій літературі. Кожна з них акцентує певні групи дій, які відбуваються на підприємстві для досягнення поставлених цілей. У тому, чи будуть ці цілі досягнені туристичним підприємством, велике значення мають ефективне управління та ринок, який перевірятиме пропоновані туристичні продукти.