Організація готельного господарства - Головко О.М. - Програми для дозвілля

Значну кількість проживаючих у готелях складають сім'ї. Сім'я - це одна з найважливіших форм організації життя людей, яка має фундаментальне значення як для окремої людини, особистості, так і для суспільства. Сім'я дає змогу задовольнити значну частину фізи­чних і духовних потреб людини.

Особливу увагу необхідно приділити сімейному дозвіллю, що виконує відбудовну функцію родини, тобто має своєю метою відно­влення й підтримку здоров'я, задоволення різних духовних потреб. Сім'ї відвідують готелі в будь-який час року. Сімейні пари (люди у віці від 35 до 54 років) воліють витрачати гроші на подорожі й роз­ваги. Більшість людей цього віку добре освічені. Пріоритетним для них є самовдосконалення. Одержання нової інформації, як вони са­мі вважають, є збагаченням та розширенням їхнього кругозору. За­доволення потреб цієї групи - важливий фактор для подальшого успішного розвитку сфери туризму та готельних послуг.

Гостями готелів можуть бути чоловіки і жінки. Причому пла­нуванням відпочинку в будь - якій родині, як правило, займаються жінки, тому зацікавити жіночу половину особливо важливо.

З кожним роком сучасні жінки стають усе більше важливим сегментом туристського ринку і сфери готельних послуг, тому що вони мають пристойні доходи, роботу, раніше займану тільки чоловіками, а отже, і більшу потребу в повноцінному і якісному відпочинку.

Жінки намагаються активно займатися різного роду гімнастикою. Чоловіків же більше захоплюють різноманітні спортивні змагання (футбол, настільний теніс) або інтелектуальні (шахи).

Часто батьки виїжджають на відпочинок разом з дітьми дошкільного й молодшого шкільного віку. Великий наплив сімейних туристів приходиться на літній період і під час шкільних канікул. І тут для аніматора головним завданням є максимально зайняти дитину, щоб дати батькам можливість спокійно відпочити, не піклуючись про неї. Для цього в готелях є дитячі клуби, у яких працюють аніматори, що говорять на всіх необхідних мовах, що мають педагогічну освіту або досвід роботи з дітьми. У дитячих клубах передбачена програма, що займає дітей з ранку до вечора. Зазвичай, дитячий клуб розташований у приміщенні, обладнаному дитячими тренажерами, гральними пристроями, іншими технічними засобами. Для батьків найважливішими у роботі з дітьми є гарантія безпеки життю та здоров'ю дитини, сприятлива психологічна атмо­сфера.

Після вечері, перед вечірнім шоу, для них проводиться спеціальна дитяча дискотека. Для визначення повноцінності відпочинку, дозвілля і розваг використаються два основних критерії: перший - обсяг вільного часу для сімейного відпочинку, дозвілля і розваг, другий - зміст відпочинку, дозвілля і розваг. Обидва показ­ники визначаються рівнем розвитку духовного світу батьків, фінансовими можливостями родини, укладом життя тощо. Тому дуже важливо, щоб родина мала вільний час для спільного відпочи­нку, дозвілля і розваг.

Зміст сімейного дозвілля визначається інтересами кожного члена. У родині, де всі захоплюються туризмом або є запеклими те­атралами, набагато простіше організувати спільний відпочинок, дозвілля, ніж у тій, де у вільний час батько, наприклад, зайнятий полюванням і риболовлею, мама - в'язанням, син - катанням на ро­ликах, а дочка - танцями й малюванням. Однак різні інтереси й по­треби дітей і дорослих можна об'єднати й реалізувати під час спільного відпочинку.

Серед туристів досить багато студентів. Вони є активними, динамічними, часто непередбачуваними. Гостями готелів і тури­стичних комплексів часто є люди, які не просто бажають фізично і психологічно розслабитися, відновити свої внутрішні сили, але й отримати позитивні емоції, несподівані, приємні враження, хоча б тимчасово забути про свої буденні клопоти.

Зважаючи на це дозвіллєва програма має складатися із різноманітних за своєю формою та змістом заходів, викликати у відвідувачів зацікавленість та залучати якомога більше учасників.

Індустрія розваг спрямова на те, щоб жителі, гості їх сім'ї могли раціонально, розумно, з користю для себе і суспільства використо­вувати вільний час.

Потяг людей до спілкування з природою за останні роки зростає швидким темпами. Людина все більше пізнає ціну свіжого чистого повітря, прозорої води, незапорошеної зелені.

Видатні філософи давнини Арістотель, Демокріт, Квінтіліан у своїх трактатах вказували про необхідність "відвідування природи" і її пізнання. У період свого відпочинку людина так чи інакше взає­модіє з природою. Особливо ця взаємодія відбувається через такий активний вид відпочинку, як прогулянка та подорожі. Прогулянка, подорожі у вільний час, прив'язані з виїздом за межі постійного проживання і є активними видами відпочинку, які поєднують відно­влення сил людини з оздоровчими, пізнавальними, культурними та розважальними цілями.

Під час подорожей, особливо на пішохідних маршрутах людина чи група людей одержують не лише заряд бадьорості але і віднов­люються фізичні, духовні і нервово-психічні сили.

Пізнавальне, культурно-освітнє і виховне значення мають запо­відники екосистеми.

Біосферні заповідники - природоохоронні науково-дослідні установи з міжнародним статусом. Вони займають великі території зі складною структурою. Створюються біосферні заповідники на базі природних заповідників, національних природних парків. У межах біосферних заповідників виділяють три "зони", одна із них зона антропогенних ландшафтів, що об'єднує території із рекреаці­єю. Рекреація - відпочинок, поновлення сил людини витрачених на трудову діяльність. В Україні створено біосферні заповідники: "Асканія-Нова" ім.Ф.Є.Фальц-Фейна, Чорноморський, Карпатський, Дунайський. У Карпатському заповіднику ведуться наукові дослі­дження, створено науково-пізнавальні та природо-освітні маршру­ти, єдиний в Україні музей гір та історії природокористування Кар­пат

В процесі відпочинку в таких умовах в людини підвищується то­нус, покращується самопочуття встановлюється душевна рівновага тощо.

Національні природні парки - території, які виділяють для збе­реження, відтворення, національного використання природних ком­плексів та об'єктів, що мають особливу екологічну, природоохорон­ну, історико-культурну, естетичну й освітню цінність. Ці парки є природоохоронними, рекреаційними, науково-дослідними, культур­но-освітніми установами, якими регулюється режим охорони і ви­користання території парку. В проектах організації національних природних парків залежно від характеру ландшафтної структури території, наявності природних компонентів виділяють такі функці­ональні зони:

- заповідну, в якій охороняються та відновлюються найцінніші природні комплекси, забороняється рекреаційна та господарська ді­яльність;

- регульованої рекреації, де здійснюються відпочинок та оздоро­влення людей, оглядаються мальовничі й пам'ятні місця, проклада­ються туристські маршрути та екологічні стежки, забороняються вирубування лісу, промислове рибальство й мисливство;

- стаціонарної рекреації, де розмішуються готелі, кемпінги, ре­креаційні об'єкти для тривалого відпочинку;

- господарську, в якій знаходяться населені пункти, землі, що входять до парку і на яких господарська діяльність проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього при­родного середовища.

В Україні створено національні природні парки: Карпатський, Синевир, Винницький, Яворівський, Подільські Товтри, Святі гори, Азовсько-Сиваський.

Заказники - це природні території (чи акваторії), в яких зберіга­ються і відтворюються природні комплекси або їхні компоненти. На територіях земельні ділянки, водні та інші природні об'єкти, які оголошено заказником, мають режим охорони.

Пам'ятки природи - це окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнава­льне значення, з метою збереження їх у природному стані. У межах пам'яток природи забороняється діяльність, яка загрожує їх збере­женню або призводить до їх деградації.

Заповідними урочищами є лісові, степові, болотні та інші при­родні та інші природні комплекси, які мають важливе наукове, при­родоохоронне й естетичне значення, для збереження їх у природно­му стані. У їх межах забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах.

Ботанічні сади - це установи, які створюються з метою збере­ження, вивчення, акліматизації, розмноження та господарського ви­користання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори. Ця флора поповнюється, зберігається в ботанічних колекціях, викорис­товується в науковій, навчальній і освітній діяльності.

У ботанічних садах виділяють такі ділянки: експозиційну, відві­дування якої регулюється; наукову, на якій розташовуються колекції;експериментальні; заповідну, на якій проводяться наукові спо­стереження.

Відомими в Україні ботанічними садами є Нікітський, Центра­льний республіканський, ботанічний сад ім.. В.Фоміна, Дніпропет­ровського, Львівського, Харківського, Чернівецького університетів.

Дендрологічні парки - це установи, які утворюють для збере­ження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних ви­дів дерев і чагарників та їх композицій з метою наукового, культур­ного, рекреаційного використання. Відомими дендрологічними пар­ками є Софійський, Тростянецький, Олександрійський та ін.

Зоологічні парки - це природоохоронні культурно-освітні уста­нови, які утворюються для організації екологічної освітньої, вихов­ної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни та розробки наукових основ її розведення в неволі.

У зоологічних парках виділяють такі ділянки:

- експозиційну, на якій утримуються тварини з культурно-пізнавальною метою;

- наукову, де проводяться науково-дослідна робота та відвіду­вання;

рекреаційну, в якій організовується відпочинок відвідувачів; господарську з господарськими об'єктами.

Парками - пам'ятками садово-паркового мистецтва є приро­доохоронні, рекреаційні установи з визначними та цінними зразка­ми паркового будівництва для охорони та використання їх в естети­чних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.

Оголошення парків - пам'яток садово-паркового мистецтва про­водиться з вилученням або без вилучення земельних ділянок, вод­них та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

Рис. 11.5. Класифікація парків.

На їх території можуть проводитися наукові дослідження, моні­торинг навколишнього природного середовища, екскурсії та відпо­чинок населення, догляд за насадженнями; вживаються заходи що­до запобігання само посіву, збереження деревних, чагарникових і квіткових рослин.