Організація готельного обслуговування - Мальська М.П. - 2.3.2. Засоби розміщення готельного типу

Згідно з функціональним призначенням, рівнем комфорту, обладнанням, розташуванням, архітектурно-планувальними особливостями, рівнем цін, іншими характеристиками готелі й інші засоби розміщення туристів у світовому готельному бізнесі поділяють за таким принципом:

Готелі "люкс" — спеціалізовані фешенебельні готельні підприємства, що пропонують незначний перелік послуг для клієнтів з особливими вимогами до комфорту — бізнесменів, високооплачуваних діячів культури, науки, мистецтва, високопосадових державних чиновників, спортсменів та ін. Приміщення готелів цієї категорії оздоблені дорогими меблями вищого класу, художньо виконаним декором, номери винятково класу — "люкс" і вище — великі за розміром, у них передбачені окремі спальня, вітальня, кабінет, у деяких номерах — невеликі кухні й міні-бари.

За місткістю такі готелі належать до малих і середніх підприємств, від 100 до 400 номерів, розташовані насамперед у центральній частині міста, комфортній для проживання. Такі готелі характерні особливо високими цінами на послуги. Обслуговуючий персонал підготовлений у профільних навчальних закладах і кваліфіковано надає послуги. Кількість персоналу відносно кількості гостей велика: в особливо фешенебельних готелях на кожного клієнта припадає декілька осіб обслуговуючого персоналу. З-поміж типових додаткових платних послуг — прокат автомобілів, екскурсії, замовлення проїзних квитків і под. У структурі функціональних приміщень вирізняються дорогі ресторани, банкетні зали, басейн, сауна, номери-апартаменти, приміщення для заняття спортом тощо.

Готелі для ділових туристів" бізнес-готелі — це спеціалізовані фешенебельні готелі, які пропонують широкий обсяг послуг. Вони зорієнтовані насамперед на обслуговування бізнесменів, працівників у сфері фінансів, державних чиновників, діячів культури, мистецтва, інших фахівців — учасників ділових, наукових зустрічей.

В Україні, інших державах колишнього Радянського Союзу категорію бізнес-готелів зараховують до готелів загального типу. В світовому досвіді функціонування готелі цього типу в сегменті готельного продукту належать до найрентабельніших.

Готелі для ділових туристів найчастіше розташовані в центральній частині міста зі зручними під'їзними шляхами і за місткістю належать до середніх та великих підприємств, маючи від 400 до 2000 номерів. Для готелів бізнес-класу характерні високі ціни, вище середнього рівня в регіоні.

Бізнес-готелі пропонують високий рівень комфорту з якісним та дорогим обладнанням приміщень, високою кваліфікацією персоналу. Серед широкого обсягу додаткових платних послуг готелі цієї категорії забезпечують різні типи закладів харчування, відділення зв'язку, технічно обладнані приміщення для індивідуальної роботи, проведення нарад, зустрічей, виставок та ін.

Окремий тип готелів для ділових туристів — відомчі готелі організацій (державних, громадських, військових тощо), підприємств, закладів (навчальних, спортивних, культури і под.), створені для приймання осіб, котрі прибувають у зв'язку з професійними обов'язками, навчанням, заняттями спортом. Готелі цієї категорії розташовані біля відомчої установи або в місцях зі зручним сполученням громадського транспорту. Якість та обсяг послуг у таких готелях залежить від типу організації, в підпорядкуванні якої або у співпраці з якою перебуває заклад розміщення. Функціональні параметри відомчих готелів відображені в структурі громадських приміщень, категоріях обслуговуючого персоналу, ціновій політиці відповідної установи чи організації.

Конференц-готелі спеціально спроектовані для приймання значної кількості гостей і проведення різних масових зібрань: конференцій, з'їздів, нарад, семінарів, тренінгів та ін. Ці готелі високого рівня комфорту мають розвинуту структуру приміщень громадського призначення різних типів — зали для проведення конгресів, приміщення для нарад, навчальні аудиторії, різні типи ресторанів, кафе, барів, відділення зв'язку і банків, телетайп, телекс, Інтернет, басейн, сауну, кегельбан та ін. У діяльності громадських приміщень вагома роль належить їхньому забезпеченню необхідним обладнанням, зручними меблями, технічними засобами акустики, зв'язку, синхронного перекладу різними мовами та ін.

Конференц-готелі є переважно у великих містах з нещільною забудовою прилеглої території для можливого інфраструктурного облаштування, у вузлових транспортних пунктах — аеропортах, залізничних вокзалах. Готелі цього типу середніх і великих розмірів пропонують широкий обсяг послуг: окрім масових громадських заходів, послуги різноманітного дозвілля: заняття спортом, екскурсії, гру в гольф, сауну та ін. Ціни середні й високі, часто в них введено проживання, харчування, місце у залі, технічне обслуговування й інші послуги.

Готелі-апартаменти (апарт-готелі) складаються з житлових приміщень квартирного типу, ціна яких не залежить від кількості гостей. її визначають терміном перебування: якщо він значний, клієнт отримує знижку. Клієнтами найчастіше є бізнесмени, сімейні туристи, туристи-індивідуали, котрі подорожують і зупиняються на тривалий термін, очікуючи умов проживання, близьких до домашніх.

Готелі-апартаменти розраховані на часткове самообслуговування, зокрема самостійне приготування їжі, тому в номерах обов'язково передбачена кухня з необхідним обладнанням та інвентарем. За місткістю вони належать до малих і середніх підприємств з номерним фондом 100—400 номерів. Ці готелі характерні для великих міст, розташовані у житлових кварталах і типові для держав Європи, США. В Україні, державах колишнього Радянського Союзу вони не набули розвитку.

В Європі поширений різнотип готелів-апартаментів — анонімний пансіон, форма, згідно з якою власник квартири укладає договір з агентством нерухомості про здачу своєї квартири, всього житлового будинку, його частини на певний термін.

Готелі біля аеропортів, залізничних вокзалів, автовокзалів та інших важливих транспортних комунікацій. Розташування готелів біля важливих елементів транспортної інфраструктури, місць перетину транспортних шляхів — звичне явище в світовому досвіді територіальної організації закладів гостинності. Це спеціалізовані підприємства, орієнтовані на короткотермінове проживання бізнесменів, спортсменів, науковців та інших категорій туристів, котрі очікують транспортний засіб. Підприємства обслуговують також персонал авіакомпаній, залізниць, морських портів, працівників різноманітних видів транспорту. Готелі для транзитних туристів у великих містах можуть виконувати функції організації зустрічей ділових туристів.

Ця категорія готелів за місткістю значно коливається у розмірах: від малих у віддалених невеликих транспортних пунктах до великих — у транспортних вузлах міжнародного значення. Розміри закладу впливають на перелік послуг і рівень обслуговування. Готелі для транзитних туристів у зв'язку з коротким терміном перебування гостей мають певні особливості, відображені у плануванні, пропозиції послуг. У невеликих готелях номери меншої площі, ніж в інших категоріях готелів; тут організовані спеціально обладнані кімнати для відпочинку клієнта впродовж декількох годин, збільшена відпочинкова зона у вестибюльній групі приміщень, у структурі закладів громадського харчування діють бари та кафе. У великих готелях, що

виконують одночасно функції конференц-готелів, вони мають близьку до зазначеного типу форму організації обслуговування.

Курортні готелі спеціалізуються на прийомі й обслуговуванні туристів, котрі прибули з метою відпочинку, оздоровлення на тривалий період. Ці готелі типові для курортних центрів різного профілю функціонування. Сам профіль курорту (морський, гірськолижний, кліматичний та ін.) переважно визначає обсяг, типи послуг, режим діяльності.

Відповідно до функції відпочинку й оздоровлення, що надаються впродовж тривалого часу, курортні готелі розташовані у невеликих поселеннях із недостатньо розвинутою соціальною туристичною інфраструктурою. Окрім послуг проживання, вони надають значно більше послуг порівняно з іншими типами готелів — послуги елементарного медичного обслуговування, спортивно-оздоровчі, харчування, розваг, пізнавального туризму і под. Особливе значення в експлуатації курортного готелю має організація дитячого відпочинку. У готелях працюють кабінети медичного нагляду, інгаляції, масажу, спортивно-тренажерні зали, зали для занять лікувальною фізкультурою, різні типи підприємств громадського харчування, кінозал, солярій, басейни оздоровчого й лікувального плавання, прокату спортивного одягу й інвентарю та ін. В архітектурі курортних готелів використовують оригінальні форми, які ярусами лоджій, галерей, відкритих майданчиків зливаються з навколишнім природним ландшафтом.

У режимі діяльності курортні готелі вирізняються з-поміж інших типів чітко вираженою сезонністю: готелі морських курортів мають високу заповнюваність упродовж літніх місяців, гірські — центри зимових видів спорту взимку, лише готелі у бальнеологічних курортах з ефектом лікування функціонують цілорічно.

З метою цілорічного завантаження номерного фонду окремі готелі високої категорії — п'яти-, чотиризіркові організовують конференції, з'їзди, виставки й інші багатолюдні заходи.

Розміри курортних готелів залежать від туристичної презентативності курорту, мають номерний фонд у розрахунку на 300—1000 місць головно з одно- і двомісними номерами. Ціна залежить від сезону (в сезон вона висока).

У великих курортних центрах (Ялта, Сочі, Карлові Вари) збільшення місткості й обсягу послуг спричинило формування готельних комплексів.

Готельні комплекси — складне поєднання в межах невеликої території підприємств гостинності значної місткості (понад 1000 місць), об'єднаних спільною виробничою інфраструктурою з метою виконання спільного функціонального завдання — надання послуг із розміщення та супутніх послуг.

У курортних готельних комплексах поєднані готельні підприємства різної місткості, функціонального призначення, комфорту і значна кількість суміжних підприємств з надання послуг харчування, розваг, медичного, побутового, спортивного й іншого обслуговування. Створення великих готельних комплексів належить до сучасних напрямів розвитку готельної сфери в курортному господарстві.

Туристичні готелі розраховані на туристів, зайнятих активним відпочинком, котрі беруть участь в екскурсійному, спортивно-оздоровчому туризмі. Туристичні готелі розташовані переважно в містах, а також можуть бути прибережними, гірськими або на головному туристському маршруті. Особливість цього типу підприємств гостинності полягає в наявності приміщень туристського обслуговування — для прокату туристського спорядження, транспортних засобів, майданчиків, фунікулерів. У структурі приміщень вирізняють туристично-методичні кабінети, приміщення для інструктажу тощо. Тип приміщень зумовлений спеціалізацією туристичного готелю. Наприклад, у центрах гірськолижного спорту в структурі приміщень передбачені пункти прокату туристського і спортивного спорядження, інвентарю — лиж, ковзанів, саней; прибережних — рибальського та мисливського спорядження, човнів і под.

Обсяг послуг у великих туристичних готелях значний — діють різні типи гастрономічних, торгових, розважальних та подібних підприємств. Такі готелі (високої категорії) забезпечують високий рівень комфорту: передбачені номери "люкс", "апартамент", ресторан, сауна, кегельбан, басейн, конференц-зали й інші послуги.

Готелі-казино поширені в країнах з розвинутою азартно-розважальною індустрією — США, Великій Британії, Ліхтенштейні, Монако тощо. Казино у готельному комплексі — це основна структурна ланка закладу розміщення. Основною функцією таких готелів є створення сприятливих умов для проведення азартних ігор. Для України згадана категорія готелів не типова.

Готелі-казино функціонують у діловій частині великих міст у будівлях з виразною архітектурою, часто у відомих пам'ятках історії та культури. Наприклад, у Лас-Вегасі готелі-казино відтворюють архітектурні шедеври Парижа, Рима, Венеції, Нью-Йорка й інших визначних історичних міст світу. Послуги проживання та харчування у готелях-казино забезпечують на особливо високому рівні: у готелях фешенебельні номери, ресторани, в меню яких — екзотична кухня, дорогі напої. Тут організовують чартерні рейси на замовлення клієнтів, часто — безплатний трансфер. З метою залучення клієнтів та збільшення доходів готелі цієї категорії організовують кінофестивалі, конференції, музичні фестивалі й інші масові публічні заходи.

Значне використання у туризмі транспортних засобів сприяло розвитку системи закладів розміщення мобільного туризму. До цієї категорії належать стаціонарні заклади розміщення — мотелі й кемпінги, розташовані біля автомобільних шляхів, — у приміській, міській або міжселитебній зоні, та мобільні транспортні засоби — ротель (пересувний готель), кемпер (житловий автомобіль), караван (прицеп-дача), що організовують трейлерні парки і караванінги.

Молодіжний готель, хостел — це заклади розміщення готельного типу, для осіб студентського й учнівського віку, котрі подорожують, перебувають на навчанні, роботі. Основна відмінність хостелів від звичайних готелів полягає у поєднанні економічності та регламентованих умов проживання згідно з вартістю.

Молодіжні готелі розташовані у будівлях з коридорною системою планування і складаються з номерів першої категорії та нижчого класу, часто обладнаних двоповерховими ліжками. Хостелі надають мінімальні послуги (кухня, санвузол, розташовані на поверсі, передбачені спеціальні кімнати для спілкування — common rooms). Сніданок здебільшого входить у вартість проживання і забезпечується у кафе, їдальнях, буфетах, які працюють у структурі закладу розміщення. Передбачені також розважальні послуги (спортивні майданчики, дискотеки, тренажерні зали), побутові послуги (зв'язок, камера схову, телебачення).

Основна частка хостелів у світі перебуває сьогодні у приватній власності, близько У3 належить університетам і різним організаціям. З метою координування світовою мережею хостелів створена Міжнародна федерація молодіжних хостелів (International Youth Hostels Federation, IYHF). Вона об'єднує понад 6 тис. молодіжних хостелів у різних країнах.

Агроготель — засоби розміщення готельного типу, розташовані у сільській місцевості й надають туристам послуги під час відпочинку, оздоровлення, забезпечують умови для сільськогосподарської діяльності в процесі відпочинку. Ці готелі розраховані на гостей, котрі подорожують сім'ями та потребують умов проживання, близьких до сільської місцевості. Агроготелі за місткістю — малі підприємства, які надають до послуг кімнати або окремі будинки, а також організовують харчування і дозвілля агротуристів.

Готельно-офісний центр — готелі, що складаються з житлових приміщень — номерів, і нежитлових, спеціально обладнаних для використання під офіси. Розташовані в центрі ділової частини великих міст, біля важливих комерційних об'єктів. Інколи вони утворюють чималі за розмірами готельні комерційно-розважальні комплекси значної місткості з розвинутою інфраструктурою різних функціональних структурних ланок (ресторан, кафе, фітнес-клуб, заклади торгівлі та ін.).

Мотель — заклад розміщення готельного типу цілорічного функціонування для автотуристів, розрахований на тривале проживання з повним комплексом послуг культурно-побутового та технічного обслуговування. За розмірами мотелі — невеликі або середні, мають 20—30 номерів, близько 400 місць, одно-, декількаповерхові підприємства для різних категорій туристів, котрі подорожують автомобілями, насамперед із пізнавальною метою. Мотелі, порівняно з готелями, надають менший обсяг послуг за нижчими цінами. Найчастіше вони пропонують послуги харчування у ресторані, барі, послуги конференц-залу, перегляд кіно- і відеофільмів, тренажерні й ігрові приміщення, басейн, відкриті спортивні майданчики, обов'язково майданчики (гараж) для паркування автотранспорту з охороною, здебільшого з повним або частковим його технічним обслуговуванням, бензозаправними колонками.

Архітектурно-планувальна організація мотелю аналогічна готельній будівлі. Однак, якщо для готелю основним елементом є номер, то у мотелях — номер з майданчиком для стоянки автомобіля. Залежно від архітектурно-планувальних особливостей мотелю і кількості поверхів розрізняють два підходи у розташуванні номера й стоянки автомобіля: відособлене (стоянка розташована окремо) і суміщене (стоянка і номер розташовані поруч). В одноповерхових мотелях доцільно використовувати суміщення номера й автомобільної стоянки. Багатоповерхові мотелі (до 16 поверхів, згідно зі сучасними будівельними нормами) з суміщеними номерами та стоянкою автомобіля називають мотор готелі. Наприклад, у 18-поверховому мотор-готелі "Hilton Hotel" у Сан-Франциско (США) автомобілі розташовують біля номерів на поверхах. Одночасно в структурі будинку виділяють загальну стоянку.

Окрім поодиноких мотелів централізованої забудови, для декіль-каповерхових установ у планувальній забудові автотуристського комплексу застосовують блочне та павільйонне планування. У блочній забудові згруповані в одному будинку житлові й громадські приміщення мотелю. Зблоковані у довільній формі (попарно, по два, по чотири) житлові номери утворюють павільйони.

Кемпінг — автотуристський засіб сезонного використання з обмеженим набором послуг культурно-побутового і технічного характеру, призначений для короткотермінового проживання у стаціонарних невеликих будинках або наметах та паркування автотранспортних засобів. Перші кемпінги, що застосовували як засоби розміщення, виникли у 30-х роках XX ст. у США.

Кемпінги розташовують уздовж шосе вузлових пунктів — при в'їзді-виїзді з населеного пункту, перехрещуванні шляхів або привабливих природних, історико-культурних, рекреаційно-туристських пунктах — біля гідрооб'єктів, на гірському перевалі та ін. За місткістю кемпінги розраховані на проживання 20—200 осіб різних категорій туристів. Кемпінги значних розмірів найчастіше входять до структури автотуристських комплексів, які охоплюють інші категорії закладів розміщення та розвинуту природно-рекреаційну базу. Наприклад, мотель-кемпінг "Ольгино", розташований між Приморським шосе і Фінською затокою, має цілорічну місткість на 444 особи і сезонну — 1100 осіб (кемпінг 200, наметове містечко — 250, котеджі — 200 осіб тощо).

Кемпінги пропонують обмежений обсяг послуг, головно зі самообслуговуванням. Проживання надають у літніх без опалення будинках з легких матеріалів (найчастіше — дерев'яних). Діють санвузол загального типу, майданчик для паркування автомобілів, можуть надаватись послуги перегляду теле-, відеофільмів, міні-бару. В окремих випадках біля кемпінгу є автозаправна станція, майстерня нескладного ремонту автомобілів.

Ротель — пересувний засіб розміщення у вигляді вагона-трейлера з одно-, двомісними номерами — спальними відсіками, який, подібно до причепу, рухається з автомобілем. Трейлери широко використовували з кінця 50-х років XX ст. у США, Великій Британії, Франції з метою проведення літнього відпочинку. Особливо популярний відпочинок на трейлерах у США, де розроблені різні види трейлерів — від простих вагонів-причепів до пересувних обладнаних квартир. Наприклад, популярний тип трейлерів "Пентхауз" складається з двох відсіків з п'ятьма спальними місцями, обладнаними санвузлом, газовою плитою, меблями.

Кемпер — спеціально спроектований мобільний готель на автомобільному шасі для літнього відпочинку. Мобільні споруди збірного типу з легких матеріалів (пластмаса, фанера), традиційних матеріалів, що транспортуються на спеціальних засобах на підготовлений майданчик, найактивніше проектують із 70-х років XX ст. у США, Німеччині, Швеції, Франції. Наприклад, запропонований у Німеччині мобільний готель — це п'ятивісний автокран, який становить основу споруди з десяти ярусів. На кожному поверсі розташовано чотири спальних приміщення, на вершині готелю передбачена тераса з баром. Загальна місткість цього кемпера — 80 осіб.

З метою обслуговування автотуристів, котрі подорожують на мобільних автотранспортних засобах — ротелях, кемперах, караванах, застосовують спеціальні трейлерні парки з відповідною інфраструктурою для паркування та ремонту транспортних туристських засобів, санітарно-технічне обладнання стоянок, електромережу, пункти прокату, заклади харчування. Актуальна проблема функціонування трейлерних парків особливо пов'язана зі збереженням довкілля.

Поява на початку 60-х років XX ст. легких недорогих суден із пластичних матеріалів індивідуального використання, подальше вдосконалення водних транспортних засобів спричинили широке залучення туристів до водного туризму, виникнення прибережної туристської інфраструктури — спеціалізованих портів та паркінгів для човнів. У США, Канаді, Франції з цією метою прокладали канали-лагуни — марини (передбачалась мінімальна площа акваторії до 100 га). На узбережжі створювали інфраструктуру, яка поєднувала сезонне житло і причали для паркування та ремонту прогулянкових суден. Так, у порту Сент-Максіме біля курорту Сен-Тропе і Довіль-сюр-Мер (Ла-Манш, Франція) у центрі водної поверхні на півострові розташовані будинки для проживання, а навколо них — причали для організації активного водного відпочинку.

У 70-х роках XX ст. виникли плавучі туристичні засоби розміщення, розташовувані на баржах, дебаркадерах, а також флотелі, флото-кемпінги, ботелі, ботокемпінги.

Флотель — це плаваючий готель значних розмірів, розташований на спеціально обладнаному судні для обслуговування туристів, котрі подорожують водою. Флотелі складаються з плавучих корпусів різного функціонального призначення. За обсягом послуг їх інколи називають "курортом на воді".

Місткість флотелів коливається в межах 100—3000 осіб. Конструкція зручна у використанні, її можна розміщувати на дебаркадері. Флотелі функціонують у цілорічному режимі або сезонно.

Флотелі розташовані у вузлових пунктах туристського водного маршруту зі сприятливим природним ландшафтом для організації занять водним спортом, мисливством, рибалкою та ін. Флотелі цілорічного функціонування можуть змінювати розташування залежно від сезону: влітку перебувають у місцях масового відпочинку, взимку — в межах міста. їх використовують як стаціонарний готель.

У флотелях туристам пропонують комфортабельні номери, значний обсяг додаткових послуг активного відпочинку: басейн, тренажерні зали, водні лижі, засоби рибної ловлі, оснащення для підводного плавання та полювання, зали для проведення конгресів і концертів, ресторан, бібліотека, приміщення для тимчасових офісів, засоби оперативного зв'язку тощо. Сучасні готелі на воді часто застосовують для організації спеціалізованих подорожей і круїзів, зокрема бізнес-турів, конгрес-турів, турів з навчанням та ін. Норма житлової площі у флотелях, порівняно з готелями, нижча і становить для одномісного номера 7 м2, двомісного — 9 м2, тримісного — 14 м2.

Флотонемпінги — заклади розміщення туристів у наплавних засобах, розташованих у проміжних пунктах через 20—25 км туристського водного маршруту. Вони забезпечують туристів, котрі подорожують індивідуальним водним транспортом (яхтою, катером, човном) або круїзним судном — житлом, водними видами спорту, стоянкою та технічним обслуговуванням прогулянкових суден.

У структурі функціональної зони флотокемпінга вирізняють надводну частину — корпус для обслуговування туристів. їдальню, пункт технічного обслуговування суден, причал для плавальних засобів і суходільну — пляж, будинки, намети для проживання, окремі споруди для побутового обслуговування та розваг.

Ботель — стаціонарний заклад розміщення туристів цілорічного використання, розташований на березі у початковому або кін новому пункті водного туристського маршруту, в приміській відпочииковій зоні на відстані 150—200 км один від одного.

Засоби розміщення на зразок "ботель" - це значні за обсягом прибережні території зі системою житлових корпусів готельного типу, будівель культурно-побутового обслуговування, стаціонарних споруд і засобів технічного обслуговування плавзасобів. Місткість ботелів залежить від їхнього розташування, особливостей водного простору, зв'язку житлових приміщень на узбережжі з водним простором і може становити 500—5000 осіб.

Ботелі надають чималий обсяг послуг. Окрім розміщення, харчування, технічного обслуговування плавзасобів, туристи можуть отримати послуги зі заняття спортом, відкритих басейнів, конференц-залів та ін.

Ботокемпінг — стаціонарні підприємства сезонного функціонування (влітку) для обслуговування туристів, котрі подорожують водним туристським маршрутом. Розташовані в транзитній зоні маршруту на відстані 20—25 км. За розміром — це невеликі туристичні установи на 50—100 осіб та із 10—25 суднами. Ботокемпінги пропонують розміщення у невеликих будинках і технічне обслуговування плавзасобів.

Флайтелі — засоби розміщення готельного типу, розраховані на короткий термін перебування власників літаків. Ці заклади використовують у місцях з недостатнім розвитком інших типів інфраструктури гостинності. Флайтелі разом з аеродромами, ангарами, ремонтними майстернями, ресторанами, концертними залами й іншими закладами утворюють туристські комплекси для ночівлі, заняття спортом зі стрибків на парашуті, прогулянки на повітряній кулі, проведення концертів, конференцій тощо. Перший флайтель виник у США в штаті Оклахома поблизу м. Таласа.

Туристські табори — засоби сезонного функціонування, призначені для масового відпочинку молоді. Сучасні норми організації туристських таборів регламентують використання від 20 до 40 % їхньої загальної місткості цілорічно. Найчастіше туристські табори розташовані в приміській зоні відпочинку і туризму. Вони в окремих вузлових туристських пунктах зі сприятливими природними умовами утворюють комплекси туристських молодіжних таборів міжселитебної зони, а згідно з призначенням можуть виконувати оздоровчо-туристські, спортивно-туристські функції, бути спеціалізованими (студентські, учнівські, міжнародні молодіжні табори). Оздоровчо-туристські табори, окрім оздоровлення, надають туристсько-екскурсійні послуги, спортивно-туристські — забезпечують спортивні тренування і формують туристські прикладні навички проживання в таборі й перебування у поході.

Міжнародні молодіжні та студентські табори поширені в світі й призначені для заняття спортивним туризмом, культурно-пізнавальною та краєзнавчою роботою студентської молоді. Названі табори створюють для цілорічного функціонування на 100—1000 місць. До основних принципів організації міжнародних молодіжних таборів належить використання унікальних природно-рекреаційного й історико-культурного потенціалу регіону, що спричиняє їхнє тяжіння до приморських, гірських, озерних та інших різноманітних у ландшафтній структурі регіонів.

Комплексний підхід до організації міжнародних молодіжних таборів зумовив формування значних за розмірами комплексів місткістю до 5 тис. осіб. Туристський табір у Гурзуфі, наприклад, складається з адміністративних приміщень, спального павільйону, їдальні, солярію, ігрового павільйону, аерарію, санітарних павільйонів, спального корпусу цілорічного використання, літнього кінотеатру, спортивних майданчиків тощо.

Вартість послуг у туристських таборах доступна для широкого кола учнівсько-студентської молоді. В Україні й інших державах Східної Європи перебування у туристських таборах до 65 % фінансують профспілкові та державні організації. Обслуговуючий персонал повинен складатися з фахових спеціалістів, у тому числі з педагога та психолога.

Туристські бази — засоби розміщення готельного типу зі сезонним режимом функціонування, розраховані на обслуговування пізнавально-екскурсійних, спортивних і оздоровчих туристських маршрутів. Вони відрізняються від готелів за комфортом, розташуванням, місткістю, рівнем обслуговування.

За місткістю туристські бази — підприємства середніх та великих розмірів для обслуговування 100—1000 осіб. В архітектурному сенсі ці засоби становлять декількаповерхові споруди, хоча сучасні будівельні норми передбачають підвищення їх до дев'яти поверхів. Окрім незначної у розмірах громадської частини, житлова — це номери, розраховані на одночасне проживання сім'ї з дітьми та великих туристських груп до 10 і більше осіб і повинні бути обладнані санвузлом. Одночасно теперішні норми функціонування турбаз передбачають організацію їхньої роботи в цілорічному режимі, у сезон (влітку чи взимку) діють усі функціональні підрозділи, в інший період — лише функціональне ядро.

Відповідно до розміщення на маршруті туристські бази можуть бути основними та проміжними, з розташуванням у приміських зонах відпочинку, містах, у структурі туристсько-оздоровчих районів і комплексів. На виробничий профіль турбази, архітектурно-планувальну організацію, режим роботи суттєво впливають кліматичні й ландшафтно-географічні чинники. Так, у структурі гірських туристських комплексів туристські бази, окрім пізнавально-екскурсійного профілю, можуть бути гірськолижними й альпіністськими.

Туристські бази, розташовані у передгір'ї, мають добре організовану систему транспортних комунікацій і комунальної інфраструктури, природних атракцій, доповнених історико-архітектурними пам'ятками. Турбази значних розмірів із декількома спальними корпусами забезпечують комфорт, наближений до туристичних готелів. Виробнича інфраструктура у таких турбазах доповнена спортивними, танцювальними майданчиками, в окремих випадках — плавальним басейном, іншими функціональними підрозділами.

Гірськолижні туристські бази функціонують переважно взимку — це притулки, окремі будинки, стоянки. Місткість цього типу туристських закладів становить 50—300 осіб.

Альпіністські турбази орієнтовані головно на літні види спорту, в їхню структуру введені туристські притулки, наметові табори, спортивні майданчики.

Архітектурні особливості туристських баз залежать від ландшафту території, ознак національної культури. Унікальність архітектурного колориту, використання регіональних національних особливостей зумовлює затишок та комфорт — основу повноцінного відпочинку для гостей.

Будинок відпочинку — рекреаційно-туристський засіб цілорічної діяльності для заміського відпочинку з наданням комплексу послуг. У плануванні будинки відпочинку складаються зі зблокованих одно-, дво-, трикімнатних номерів, зорієнтованих на обслуговування сімей з різної кількості осіб із спільною кухнею та санвузлом. У великих таких будинках (до 1000 місць) заклад розміщення часто має окремі декількаповерхові корпуси зі спільними закладами відпочинку, оздоровлення, розваг.

Пансіонат - рекреаційно-відпочинковий заклад розміщення, близький за функціями до будинків відпочинку. Типологічно ці заклади відрізняються лише за формою обслуговування: у пансіонатах воно здійснюється через мережу самостійних закладів — магазини, аптеку, перукарню, житлові номери,обладнані кухнею-нішею. Будинки відпочинку та пансіонати часто входять до структури туристично-оздоровчих районів (приміських, гірських) і характеризуються цілорічним функціональним ядром, інша частина діє лише влітку.

Ваза відпочинку — сезонний засіб розміщення, який забезпечує короткотривалий щотижневий сімейний та індивідуальний відпочинок з мінімальним обслуговуванням за низьку ціну. Згідно з режимом функціонування, цей тип засобів розміщення найгнучкіший щодо категорії гостей і терміну їхнього перебування: влітку переважає сімейний відпочинок середнього і тривалого терміну перебування (12—24 доби), взимку — індивідуальний (груповий) короткотривалий (1 —3 доби).

У структурі планування та режимі функціонування бази відпочинку складаються зі споруд літньої діяльності, побудовані з легких матеріалів (60—75 % місць) та капітальних споруд цілорічного функціонування будівель (25—40 %). Місткість баз відпочинку — 100— 1000 місць.

Дитячі табори — це засоби розміщення цілорічного функціонування зі змінним режимом роботи — влітку приймають для відпочинку дітей, а в осінньо-зимовий період — дорослих. Розташовані у заміських рекреаційних зонах. Це одно-, двоповерхові заклади з блочним плануванням. Житлові кімнати розраховані на 3—6 осіб і згруповані по декілька у блок зі спільним санвузлом. В осінньо-зимовий період житлові кімнати трансформуються у 2—3-місні для дорослих рекреантів. Відповідно до сучасних норм дитячі табори можуть приймати 100—500 осіб, у курортних зонах створені комплекси дитячих таборів місткістю понад 1000 осіб.

Дитячі табори забезпечують комфортне розміщення з широким обсягом послуг для відпочинку, навчання, оздоровлення. У комплексі послуг пропонують харчування, екскурсії, кінозал тощо.

Табір праці та відпочинку — засіб розміщення відомчого підпорядкування головно сезонного типу з регламентованими послугами для проживання в польових умовах певного виду діяльності (сільськогосподарська, археологічна, геологічна та ін.) і відпочинку. Табори праці та відпочинку будують із легких матеріалів, просто монтують і можуть транспортувати (вагони-причепи до автомобіля).

Туристські притулки — це засоби розміщення короткотермінового відпочинку. Вони розташовані на проміжних зупинках активних туристських маршрутів і пропонують одно-, дводенний відпочинок, мають місткість до 100 осіб, май частіше 20—30 осіб. Побудовані з легких матеріалів (переважно дерева). Спальні кімнати розраховані на 5—10 осіб, окремі на туристську групу до 20 осіб. З-поміж інших послуг — приготування або підігрів їжі. екскурсії.

Бунгало — заміські, окремо розташовані одно-, декількаповерхові споруди квартирного типу з легких будівельних матеріалів для відпочинку в літній період. У плануванні мають окремий вхід, містять одну або декілька кімнат, розрахованих на одну або декілька сімей. У структурі приміщень передбачені місце для приготуванні. їжі, холодильник, телевізор та інше обладнання, біля будівлі облаштований майданчик для паркування автомобіля.