Аборигени — корінне населення певної території чи країни; народ, який споконвіку живе на певній території.
Агломерація — група міських поселень навколо одного або кількох великих міст.
Акваторія — обмежена ділянка водної поверхні.
Валовий національний продукт (ВНП) — прибуток держави, до якого належать вартість товарів і послуг, вироблених і наданих національними, тобто певної держави, підприємствами, організаціями і приватними особами, а також усе те, що вироблене фірмами і людьми цієї країни не лише на її території, айв інших державах.
Відпочинок (дозвілля) — реалізація людиною потреб у відновленні та розвитку себе як біологічного виду, як соціального організму або необхідності "вбити" вільний час.
Вільний час — час протягом доби, якогось іншого періоду або життя людини, який не пов'язаний із виконанням нею професійних обов'язків і задоволенням фізіологічних потреб.
Галузева структура господарства — поділ господарства країни на складові — галузі.
Галузь — група близьких за виробничим призначенням і технологією підприємств, пов'язаних єдиним управлінням.
Географічне положення — розміщення певного об'єкта, території, країни стосовно інших об'єктів, територій, акваторій, країн.
Географічний детермінізм — учення про те, що визначальною силою розвитку суспільства є географічне положення і природне (географічне) середовище.
Географічний (територіальний) поділ праці — спеціалізація окремих територій або країн на виробництві певної продукції чи наданні певних послуг.
Глобальний — 1) взятий у цілому, загальний, всебічний; 2) поширений на всю земну кулю.
Господарство — складна система галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери: виробництво, трудові ресурси, фінанси, природні ресурси.
Густота населення — відношення між чисельністю постійного населення й одиницею площі. Визначається кількістю жителів на 1 км2.
Депресія — стан тривалого застою виробництва в економіці.
Діаспора — частина народу поза межами країни його походження.
Екологічний — орієнтований на збереження і поліпшення довкілля людини.
Екологія — наука про взаємовідносини організмів і довкілля.
Енвайронменталізм — наукова теорія, яка стверджує, що відносини між країнами розвиваються на основі міжнародного географічного поділу праці, який, у свою чергу, визначається відмінностями у природному середовищі.
Ефективність виробництва — один із найважливіших показників розвитку господарства країни, відношення корисного результату (ефекту) до витрат на його одержання.
Забруднення — внесення у довкілля нових, не характерних для нього компонентів унаслідок господарської діяльності людини або природних процесів.
Інвестиції — капіталовкладення у будь-яку сферу господарської діяльності з метою її розвитку й одержання прибутку.
Інтеграція — об'єднання в ціле різних частин.
Інфляція — постійне підвищення цін внаслідок зростання не забезпеченої реальними товарами чи послугами маси грошей в обігу.
Історико-культурні рекреаційні ресурси — рекреаційно привабливі пам'ятки історії, архітектури, археології, місця, які пов'язані з життям і діяльністю видатних історичних осіб, території, де збереглися яскраво виражені етнографічні особливості, культові споруди, музеї, картинні галереї тощо.
Капітал — фінансові засоби, призначені для придбання землі, споруд, обладнання тощо.
Конкуренція — суперництво між людьми, фірмами, державами за найвигідніші умови виробництва та реалізації товарів і надання послуг.
Концепція меж розвитку — ідея про те, що нинішня індустріальна модель розвитку людства неминуче буде обмежена вичерпністю природних ресурсів, особливо викопних.
Концепція посибілізму — концепція, за якою люди у їхній взаємодії з природним довкіллям є не пасивним началом, а активною, організованою і цілеспрямованою силою.
Концепція пробабілізму — наукова течія, яка ґрунтується на концепції, що довкілля має на життя і господарську діяльність людей імовірнісний, а не обов'язковий вплив.
Локальний — місцевий, обмежений порівняно вузькими рамками якого-небудь географічного району.
Мегаполіс — найбільша форма розселення. Утворюється внаслідок злиття великої кількості міських агломерацій.
Міграція населення — переміщення і переселення людей з одного місця на інше, пов'язане зі зміною постійного місця проживання.
Навколишнє середовище (довкілля) — середовище проживання та діяльності людей.
Національний дохід — вартість, створена за рік господарством країни, з урахуванням матеріальних затрат на її створення.
Природні рекреаційні ресурси — природні та природно-антропогенні геосистеми, природні об'єкти, явища і процеси, які мають внутрішні та зовнішні властивості і характерні риси, сприятливі для організації сезонної чи цілорічної рекреаційної діяльності.
Природні ресурси — компоненти природи, які можуть бути використані в сучасному господарстві або в майбутньому.
Природні умови — кількісні та якісні характеристики природного довкілля.
Продукція — усе, що виробляє та випускає у сферу споживання господарський об'єкт.
Рекреаційна географія — комплексна географічна наука і навчальна дисципліна, яка вивчає територіальну організацію рекреаційного господарства.
Рекреаційна діяльність — один з комплексних видів життєдіяльності людини, спрямований на оздоровлення і задоволення духовних потреб у вільний від роботи час.
Рекреаційна місткість — здатність певної території забезпечувати здійснення комфортної рекреаційної діяльності без деградації природного й історико-культурного середовища.
Рекреаційна територія — ділянка Землі у визначених межах, яка використовується для відпочинку й оздоровлення людей, організації екскурсій і туризму.
Рекреаційне навантаження — рівень сукупного антропогенного впливу на природний комплекс певної території у процесі рекреаційної діяльності (витоптування, ущільнення ґрунту, забруднення поверхні відходами, нищення рослинного покриву, збіднення тваринного світу тощо).
Рекреаційний — призначений для відпочинку та лікування.
Рекреаційний вузол — група рекреаційних центрів, розміщених на локальній території та пов'язаних певним чином між собою.
Рекреаційний об'єкт — локальний об'єкт (місце, територія), який використовується для відпочинку: пляж, лісова галявина, пам'ятка природи тощо.
Рекреаційний підрайон — один або декілька курортів одного профілю з відповідними рекреаційно-туристичними зонами.
Рекреаційний потенціал — сукупність наявних природних, соціально-економічних і культурно-історичних передумов певної території в організації рекреаційно-туристичної діяльності.
Рекреаційний пункт — окремий санаторій, будинок відпочинку, готель, кемпінг тощо.
Рекреаційний район або комплекс — цілісна у транспортному плані територія з однаковим профілем курортів, центрів туризму і зон відпочинку, які базуються на певному типові природно-географічних умов.
Рекреаційний регіон — територіальний елемент ТРС найвищого рангу, що має наднаціональний статус.
Рекреаційний центр — населений пункт, основною сферою господарської діяльності якого є рекреація і туризм.
Рекреаційні заняття — виокремлена в просторі і часі рекреаційна діяльність людини у межах однієї доби (купання, сонячні ванни, катання на яхті, катері, віндсерфінг, польоти на парапланах, відвідання музею, екскурсія по місту тощо).
Рекреаційні потреби — необхідність людей у відновленні, зміцненні та розширенні власних фізичних і духовних сил.
Рекреаційні ресурси — це об'єкти, явища і процеси природного й антропогенного походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації та туризму. Рекреаційні ресурси поділяються на дві основні групи: природні та історико-культурні.
Розселення населення — розміщення населення на території країни, регіону, міста.
Соціально-економічні рекреаційні ресурси — матеріально-технічна база рекреації та туризму, відповідна транспортна інфраструктура, трудові ресурси тощо.
Спеціалізація виробництва — зосередження виробництва на окремих підприємствах однорідної продукції.
Теорія "кліматичних оптимумів" С. Гантінгтона — наукова течія енвайронменталізму, за якою найсприятливіші умови для всебічного розвитку мають країни, розташовані в помірних поясах.
Територіальна концентрація — зосередження, скупчення об'єктів чи явищ на певній території.
Територіальна організація — розташування об'єктів на території в певному порядку.
Територіальна рекреаційна система (ТРС) — просторово організована певним чином на території якогось таксономічного рангу сукупність рекреаційних установ, які функціонують на основі використання ресурсів усієї території та просторово-територіально між собою поєднані.
Територіальна структура господарства — поділ господарства країни або її економічних районів на окремі чітко виражені територіальні елементи (зони, райони, області, промислові центри, вузли та ін).
Територія — частина земної поверхні, у визначених межах, що має певну внутрішню єдність.
Цивілізація — рівень розвитку людства та його окремих частин (суспільства, матеріальної та духовної культури) на певний період часу.
Ядро — ділянка території, на якій найбільшою мірою (густота, інтенсивність) виражені її ознаки.
Передмова
1. Історія розвитку закладів ресторанного господарства
1.1. Виникнення перших закладів харчування
1.2. Розвиток кулінарного мистецтва
1.3. Виникнення нових закладів харчування у XVI - на початку ХХ ст.
1.4. Сучасні тенденції розвитку ресторанного господарства у світі та Україні
2. Особливості організації та управління підприємствами ресторанного господарства
2.1. Поняття ресторанного господарства та його місце в індустрії гостинності
2.2. Основні типи підприємств ресторанного господарства