Рекреаційна географія - Масляк П.О. - СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

Аборигени — корінне населення певної території чи країни; народ, який споконвіку живе на певній території.

Агломерація — група міських поселень навколо одного або кількох великих міст.

Акваторія — обмежена ділянка водної поверхні.

Валовий національний продукт (ВНП) — прибуток держави, до якого належать вартість товарів і послуг, вироблених і наданих національними, тобто певної держави, підприємствами, організаціями і приватними особами, а також усе те, що вироблене фірмами і людьми цієї країни не лише на її території, айв інших державах.

Відпочинок (дозвілля) — реалізація людиною потреб у відновленні та розвитку себе як біологічного виду, як соціального організму або необхідності "вбити" вільний час.

Вільний час — час протягом доби, якогось іншого періоду або життя людини, який не пов'язаний із виконанням нею професійних обов'язків і задоволенням фізіологічних потреб.

Галузева структура господарства — поділ господарства країни на складові — галузі.

Галузь — група близьких за виробничим призначенням і технологією підприємств, пов'язаних єдиним управлінням.

Географічне положення — розміщення певного об'єкта, території, країни стосовно інших об'єктів, територій, акваторій, країн.

Географічний детермінізм — учення про те, що визначальною силою розвитку суспільства є географічне положення і природне (географічне) середовище.

Географічний (територіальний) поділ праці — спеціалізація окремих територій або країн на виробництві певної продукції чи наданні певних послуг.

Глобальний — 1) взятий у цілому, загальний, всебічний; 2) поширений на всю земну кулю.

Господарство — складна система галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери: виробництво, трудові ресурси, фінанси, природні ресурси.

Густота населення — відношення між чисельністю постійного населення й одиницею площі. Визначається кількістю жителів на 1 км2.

Депресія — стан тривалого застою виробництва в економіці.

Діаспора — частина народу поза межами країни його походження.

Екологічний — орієнтований на збереження і поліпшення довкілля людини.

Екологія — наука про взаємовідносини організмів і довкілля.

Енвайронменталізм — наукова теорія, яка стверджує, що відносини між країнами розвиваються на основі міжнародного географічного поділу праці, який, у свою чергу, визначається відмінностями у природному середовищі.

Ефективність виробництва — один із найважливіших показників розвитку господарства країни, відношення корисного результату (ефекту) до витрат на його одержання.

Забруднення — внесення у довкілля нових, не характерних для нього компонентів унаслідок господарської діяльності людини або природних процесів.

Інвестиції — капіталовкладення у будь-яку сферу господарської діяльності з метою її розвитку й одержання прибутку.

Інтеграція — об'єднання в ціле різних частин.

Інфляція — постійне підвищення цін внаслідок зростання не забезпеченої реальними товарами чи послугами маси грошей в обігу.

Історико-культурні рекреаційні ресурси — рекреаційно привабливі пам'ятки історії, архітектури, археології, місця, які пов'язані з життям і діяльністю видатних історичних осіб, території, де збереглися яскраво виражені етнографічні особливості, культові споруди, музеї, картинні галереї тощо.

Капітал — фінансові засоби, призначені для придбання землі, споруд, обладнання тощо.

Конкуренція — суперництво між людьми, фірмами, державами за найвигідніші умови виробництва та реалізації товарів і надання послуг.

Концепція меж розвитку — ідея про те, що нинішня індустріальна модель розвитку людства неминуче буде обмежена вичерпністю природних ресурсів, особливо викопних.

Концепція посибілізму — концепція, за якою люди у їхній взаємодії з природним довкіллям є не пасивним началом, а активною, організованою і цілеспрямованою силою.

Концепція пробабілізму — наукова течія, яка ґрунтується на концепції, що довкілля має на життя і господарську діяльність людей імовірнісний, а не обов'язковий вплив.

Локальний — місцевий, обмежений порівняно вузькими рамками якого-небудь географічного району.

Мегаполіс — найбільша форма розселення. Утворюється внаслідок злиття великої кількості міських агломерацій.

Міграція населення — переміщення і переселення людей з одного місця на інше, пов'язане зі зміною постійного місця проживання.

Навколишнє середовище (довкілля) — середовище проживання та діяльності людей.

Національний дохід — вартість, створена за рік господарством країни, з урахуванням матеріальних затрат на її створення.

Природні рекреаційні ресурси — природні та природно-антропогенні геосистеми, природні об'єкти, явища і процеси, які мають внутрішні та зовнішні властивості і характерні риси, сприятливі для організації сезонної чи цілорічної рекреаційної діяльності.

Природні ресурси — компоненти природи, які можуть бути використані в сучасному господарстві або в майбутньому.

Природні умови — кількісні та якісні характеристики природного довкілля.

Продукція — усе, що виробляє та випускає у сферу споживання господарський об'єкт.

Рекреаційна географія — комплексна географічна наука і навчальна дисципліна, яка вивчає територіальну організацію рекреаційного господарства.

Рекреаційна діяльність — один з комплексних видів життєдіяльності людини, спрямований на оздоровлення і задоволення духовних потреб у вільний від роботи час.

Рекреаційна місткість — здатність певної території забезпечувати здійснення комфортної рекреаційної діяльності без деградації природного й історико-культурного середовища.

Рекреаційна територія — ділянка Землі у визначених межах, яка використовується для відпочинку й оздоровлення людей, організації екскурсій і туризму.

Рекреаційне навантаження — рівень сукупного антропогенного впливу на природний комплекс певної території у процесі рекреаційної діяльності (витоптування, ущільнення ґрунту, забруднення поверхні відходами, нищення рослинного покриву, збіднення тваринного світу тощо).

Рекреаційний — призначений для відпочинку та лікування.

Рекреаційний вузол — група рекреаційних центрів, розміщених на локальній території та пов'язаних певним чином між собою.

Рекреаційний об'єкт — локальний об'єкт (місце, територія), який використовується для відпочинку: пляж, лісова галявина, пам'ятка природи тощо.

Рекреаційний підрайон — один або декілька курортів одного профілю з відповідними рекреаційно-туристичними зонами.

Рекреаційний потенціал — сукупність наявних природних, соціально-економічних і культурно-історичних передумов певної території в організації рекреаційно-туристичної діяльності.

Рекреаційний пункт — окремий санаторій, будинок відпочинку, готель, кемпінг тощо.

Рекреаційний район або комплекс — цілісна у транспортному плані територія з однаковим профілем курортів, центрів туризму і зон відпочинку, які базуються на певному типові природно-географічних умов.

Рекреаційний регіон — територіальний елемент ТРС найвищого рангу, що має наднаціональний статус.

Рекреаційний центр — населений пункт, основною сферою господарської діяльності якого є рекреація і туризм.

Рекреаційні заняття — виокремлена в просторі і часі рекреаційна діяльність людини у межах однієї доби (купання, сонячні ванни, катання на яхті, катері, віндсерфінг, польоти на парапланах, відвідання музею, екскурсія по місту тощо).

Рекреаційні потреби — необхідність людей у відновленні, зміцненні та розширенні власних фізичних і духовних сил.

Рекреаційні ресурси — це об'єкти, явища і процеси природного й антропогенного походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації та туризму. Рекреаційні ресурси поділяються на дві основні групи: природні та історико-культурні.

Розселення населення — розміщення населення на території країни, регіону, міста.

Соціально-економічні рекреаційні ресурси — матеріально-технічна база рекреації та туризму, відповідна транспортна інфраструктура, трудові ресурси тощо.

Спеціалізація виробництва — зосередження виробництва на окремих підприємствах однорідної продукції.

Теорія "кліматичних оптимумів" С. Гантінгтона — наукова течія енвайронменталізму, за якою найсприятливіші умови для всебічного розвитку мають країни, розташовані в помірних поясах.

Територіальна концентрація — зосередження, скупчення об'єктів чи явищ на певній території.

Територіальна організація — розташування об'єктів на території в певному порядку.

Територіальна рекреаційна система (ТРС) — просторово організована певним чином на території якогось таксономічного рангу сукупність рекреаційних установ, які функціонують на основі використання ресурсів усієї території та просторово-територіально між собою поєднані.

Територіальна структура господарства — поділ господарства країни або її економічних районів на окремі чітко виражені територіальні елементи (зони, райони, області, промислові центри, вузли та ін).

Територія — частина земної поверхні, у визначених межах, що має певну внутрішню єдність.

Цивілізація — рівень розвитку людства та його окремих частин (суспільства, матеріальної та духовної культури) на певний період часу.

Ядро — ділянка території, на якій найбільшою мірою (густота, інтенсивність) виражені її ознаки.