В основу такого підходу покладено розглянуту раніше концепцію людини як багаторівневої живої системи, що як структурні елементи містить п'ять основних рівнів: структурний, функціональний, психічний, свідомий і поведінково-діяльнісний.
Звернемо увагу, що автором цієї концепції (І Л. Хомічем) найвищий рівень системи визначається поведінково-діяльнісний, тобто об'єднуючий в собі поведінку з діяльністю. Підставою для такого розуміння є близькість механізмів, рушійних сил поведінки і діяльності. Водночас вони не є тотожними. Як буде показано в подальшому викладенні, діяльність вирізняється від поведінки ступенем усвідомлення її кінцевого результату, визначенням мети та прогнозуванням результату. Більш конкретно ці та інші особливості туристичної діяльності будуть розглянуті в наступній лекції.
Поведінка і діяльність людини при цьому розглядаються як результат взаємодії всіх зазначених рівнів системи, спрямованої на збереження її цілісності та життєвості. Оскільки людина є відкритою соціально-інтегрованою системою, її поведінку потрібно розглядати як таку, що визначається природно-соціальним середовищем, а також сутністю зв'язків, відносин та станів у системі "людина-середовище".
В основі поведінки людини як системи лежить механізм підтримки динамічної рівноваги системи "людина - середовище", що порушується через зміни в кожній із підсистем - "людина" і "середовище". Спрямованість поведінки і діяльності людини в бік підтримки рівноваги із середовищем зумовлені прагненням зберегти людину як систему. Іншими словами, будь-яка поведінка людини зумовлена і спрямована на збереження та забезпечення її життя. Зрозуміло, що це положення є визначальним для туристичної поведінки, коли середовище має переважно інновацінний характер.
Згідно з викладеними принципами системного підходу до діяльності всякий поведінковий акт людини здійснюється за схемою спіралеподібного циклу, що складається з послідовного ряду ланок, які змінюють одна одну:
1. Обмін речовиною, енергією, інформацією - головний атрибут життя, основна умова збереження рівноваги в системі "людина - середовище". Для туристичної поведінки всі три складові обміну насичені елементами новизни, що ускладнює адаптаційні процеси.
У стані динамічної рівноваги в системі "людина - середовище" на людину впливає потік різноманітних зовнішніх подразників, проте їхньої сили недостатньо для порушення гомеостазу (внутрішньої рівноваги) системи "людина". В організмі відбувається нормальний обмін речовиною, енергією, інформацією, нормально функціонують усі його органи та системи, але в цей момент людина не здійснює цілеспрямованих дій.
2. Об'єктивними критеріями рівноваги є життєво важливі константи, що характеризують обмін речовиною та енергією, а також усі форми обміну інформацією між людиною та соціальним середовищем. Константи рівноваги є індикаторами нормальної життєдіяльності системи.
8" Відхилення від констант рівноваги свідчить про порушення внаслідок впливу на людину як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, особливо останніх. Відхилення супроводжується потоком перших імпульсів у центральну нервову систему, у тому числі в кору головного мозку. Зрозуміло, що початок туристичної подорожі практично завжди викликає порушення рівноваги.
4. Суб'єктивно ці сигнали сприймаються людиною-туристом у формі відчуттів, сприймань і уявлень, що свідчать про вплив зовнішніх факторів. Сигнали є системою оповіщення про мінливі умови середовища перебування туриста.
5. На всяке життєво значуще відхилення від рівноваги жива система реагує своєю поведінкою. У цьому беруть участь усі механізми життєзабезпечення, починаючи від подразливості та завершуючи свідомістю.
Відбувається формування відповідної потреби - стан внутрішньої готовності людини-туриста до діяльності, спрямованої на відновлення рівноваги в системі "людина - середовище". Потреба дає про себе знати у вигляді стійкого суб'єктивно усвідомленого переживання туристом нестатку.
Мотиви туризму
3.4. Модель туристичної поведінки
Теорії щодо поведінки людини-туриста
Розділ 4. Туристична діяльність
4.1. Туристична діяльність
Соціальна активність
Людська діяльність
Туристична діяльність
4.2. Структура та функції туристичної діяльності