Сучасні різновиди туризму - Кляп М.П. - 5.1. Туризм як соціальний інститут: видові ознаки

5.1. Туризм як соціальний інститут: видові ознаки

5.2. Туризм як господарчий і культурний соціальний інститут

5.1. Туризм як соціальний інститут: видові ознаки

Засвоївши матеріал цього розділу, ви будете знати і вміти:

o визначати поняття "соціальний інститут" і його сутнісні ознаки;

o класифікувати соціальні інститути за різними ознаками;

o пояснити місце і статус інституту туризму в системі соціальних інститутів;

o описати характеристики туризму як господарчого соціального інституту;

o охарактеризувати туризм як культурний соціальний інститут.

Основні терміни: соціальний інститут, сутнісні ознаки соціального інституту, елементи ефективної діяльності соціального інституту, інститут економіки, інститут господарчий, інститут культури, види культури, туристична культура, функції туристичної культури, субкультура.

Соціальний інститут туризму

Продовжуючи розгляд соціального феномена "туризм", слід врахувати, що, як і будь-які соціальні організації, соціальні організації туризму, описані в попередній лекції, можуть у процесі свого розвитку набувати ознак соціального інституту. Отже, наступним має стати крок соціологічного вивчення туризму щодо наявності у нього ознак соціологічного інституту.

Зазначимо, що термін "інститут" має кілька значень. У європейські мови він прийшов з латинської: іпstitutum - установлення, пристрій. Згодом він набув двох значень - вузьке, технічне (назва спеціалізованих наукових і навчальних закладів) і широке, соціальне (сукупність норм права із певного кола суспільних відносин, наприклад інститут шлюбу, інститут дослідження). Соціологи, що запозичили це поняття в правознавців, наділили його новим значенням.

Соціальний інститут розглядається як пристосувальний пристрій суспільства, створений для задоволення його найважливіших потреб і регульований зводом соціальних норм. У рамках інститутів відбувається соціалізація людей (засвоєння культурних норм й освоєння соціальних ролей), народжуються нові покоління людей, добуваються засоби існування, наводиться лад у суспільстві, і відправляються духовні ритуали. Історично поняття "соціальний інститут" виникло ще в часи становлення соціології. Зокрема, Е. Дюркгейм пов'язував природу соціальних інститутів із визначенням суспільства як цілісності. Суспільство, на його думку, є органічною цілісністю, що складається з окремих груп та інститутів, кожний з яких відіграє свою функціональну роль. З цього випливає, що соціологія є наукою про інститути, їхнє виникнення, розвиток і функціонування в суспільстві.

До ключових понять соціології відносив соціальний інститут Г. Спенсер, який вважав, що соціальні інститути ("інституцій) е складниками каркаса соціуму і виникають в результаті процесу диференціації суспільства. Розвиток регулятивної системи суспільства він поєднував із розвитком соціальних інститутів.

Не обійшов увагою вивчення соціальних інститутів П. Сорокін. Він здійснює певну класифікацію соціальних інститутів, визначає їхні функції в системі соціальної взаємодії суспільств; розглядає соціальні інститути як механізми соціального тестування, селекції і розподілу індивідів у суспільстві.

Важливого значення соціальним інститутам надає Я. Щепанський. Спираючись на здобутки західноєвропейської соціології, він синтезує загальні положення різних підходів до визначення соціальних інститутів, обґрунтовує і подає відповідну їх класифікацію та формулює низку положень, які є надзвичайно важливими для розуміння природи соціальних інститутів та їхньої взаємодії в суспільній системі.

Аналізуючи, в яких значеннях використовується поняття "соціальний інститут", він виділяє чотири основні:

1- Інституції - це групи осіб, покликані вирішувати справи, важливі для всієї спільноти, виконувати публічні функції. Наприклад, Рада з туризму є інституцією як група людей, обраних туристичними групами і організаціями для управління цією діяльністю в межах регіону.

2. Інституція - це форма організації комплексу соціальних дій, які виконуються деякими членами групи від імені спільноти, тобто в цьому розумінні не члени Ради з туризму є інституцією, а організація Ради, що надає їй право діяльності і забезпечує можливість репрезентувати туристичну спільноту.

3. Інституція - комплекс установ і знарядь діяльності, що дають змогу деяким членам групи виконувати публічні функції, спрямовані на задоволення потреб і регулювання поведінки цілої групи. У цьому значенні для Ради з туризму як інституції істотні такі засоби, як бюджет, персонал, технічні засоби тощо. Саме вони роблять Раду інституцією.

4. Інституція - певна соціальна роль деяких осіб, особливо важлива для життєдіяльності групи. Наприклад, соціальна роль голови Ради з туризму, членів її президії, технічного персоналу тощо.

Узагальнюючи зміст цих чотирьох підходів до визначення інституцій, Я. Щепанський вважає, що інституція - це комплекс установ, в яких обрані члени груп отримують право на виконання публічних та імперсональних дій, спрямованих на задоволення індивідуальних і групових потреб, для регулювання поведінки членів групи. Характерними ознаками є те, що вона має у своєму розпорядженні певні способи діяльності, визначені імперсонально, незалежно від особистості й інтересів людини, і реалізує їх завжди однаково, користуючись підтримкою спільноти в цілому або принаймні її більшості.

На цій підставі Я. Щепанський виділяє основні способи визначення інституту - матеріальний, формальний та функціональний, наголошуючи на певних спільних для всіх підходів елементах, що утворюють основний компонент соціального інституту - його своєрідну базову структуру.

Основний компонент соціального інституту включає системи установ, в яких певні люди, обрані членами групи, отримують повноваження щодо виконання певних суспільних і безособових функцій задля задоволення існуючих індивідуальних і суспільних потреб і заради регулювання поведінки інших членів групи. На думку Я. Щепанського, до загальної характеристики соціальних інститутів в соціологи, як правило, відносять:

1) групу людей, що виконує суспільні функції;

2) організаційні форми комплексу функцій, що виконуються деякими членами від імені інших;

3) сукупність матеріальних установ і засобів діяльності, що дають змогу виконувати суспільні функції.

Як бачимо, феномен туризму відповідає всій сукупності складових загальної характеристики соціальних інститутів (за Я. Ще-панським) і має вагомі підстави для включення його до "родини" соціальних інститутів.

В той же час існують і більш розгорнуті характеристики соціального інституту. Зокрема, ширшу сукупність ознак пропонує

ВЛ. Тарасенко, який дає таку характеристику соціального інституту:

1) інститут виникає внаслідок поділу праці, ускладнення і диференціації суспільних відносин;

2) є формою опредмечування, матеріалізації діяльності і суспільних відносин;

3) є організованою групою людей із визначеними статусами і ролями;

4) діяльність і відносини всередині інституту впорядковуються і регулюються системою норм, правил, інструкцій;

б) матеріалізується в системі установ і організацій;

6) наявність сукупності функцій;

7) можливість дисфункції та неузгодженості у внутрішній організації інституту.

Оцінюючи ці характеристики, важко не погодитися з думкою С.О. Войтовича, що під їх визначення підпадають також і соціальні організації. За такою схемою, пише він, до складу соціального інституту можна зарахувати і державу, і школу, і підприємство та будь-яке інше організаційне утворення. Визначаючи значення їх для розуміння, пояснення соціальних інститутів, слід враховувати, що саме історичність або тривалість просторово-часової перспективи, інституціональність поведінки, що становить систему взаємодії суспільств, або поведінки, що зв'язує індивідів у суспільній системі як цілісності, а також релевантність або легітимація норм певної інституціоналізованої діяльності членами відповідної цілісної спільноти відрізняють інститути від інших типів суспільних утворень і, насамперед, організаційних.

Схожої позиції дотримується також В.Л. Оссовський, який до специфічних ознак соціального інституту порівняно з соціальною організацією відносить: тривалість у просторі і часі, орієнтацію на упорядкування основних сфер суспільного життя і культурну легітимність у соціумі.

Отже, крім сутнісних ознак туризму, визначених Я. Щепанським, для визначення його соціальним інститутом необхідна наявність зазначених В.Л. Оссовським специфічних ознак. Крім того, всі автори визнають можливість виконання соціальним інститутом певних функцій.