Дещо пізніше філософ починає використовувати термін "апарат" і для характеристики діалектичної логіки. Скажімо, у своїй праці "Логічні основи науки" він зміщує центр розгляду з особливостей походження загальнофілософських категорій та їх змісту на те, що вони є "методом сучасного науково-теоретичного мислення, здатного визначити місце і значення у русі знання всіх інших засобів, вироблених як формальною логікою, так і спеціальними науками"67.
Реалізуючи цей підхід, П.В.Копнін вступає в діалог з представниками неопозитивізму, які, твердячи, що в ході історичного розвитку філософія перетворюється в метод і теорію знання, редукують, однак, останні до апарату лише формальної логіки. Насправді ж, як доводить учений, у цій ролі дійового універсального пізнавального апарату виступає передусім діалектична, а не формальна логіка. У праці "Логічні основи науки" мислителем вже виокремлюються і вивчаються дві основні іпостасі діалектики: а) діалектика як аналог об'єктивної діалектики, тобто система категорій, що розглядаються передусім як автентичне відображення відповідних реалій навколишнього природного і соціального світу;
б) діалектика як логіка, як мистецтво продуктивно і вміло користуватися загальнофілософськими категоріями в ролі логічних понять, апарат теоретичного мислення. "Діалектика, — зазначає П.В.Копнін, — з часів античності набула дві різні форми: мистецтва оперування поняттями (Платон) і теоретичного осмислення самої дійсності, передусім природи (Геракліт). Ці два начала в діалектиці здавалися абсолютно гетерогенними: діалектика вчить або мислити (мистецтво оперувати поняттями), або дає розуміння, осмислення самого світу, природи його речей. Ці дві системи знання протистояли одна одній як логічне онтологічному. Але хід руху філософської думки навів на думку про їх збіг. На ідеалістичній основі це було зроблено Гегелем, марксизм продовжив і розвинув його ідеї на принципах матеріалізму. У діалектики немає інших цілей, як створити і вдосконалювати апарат для науково-теоретичного мислення, що веде до об'єктивної істини. Але, виявляється, цим апаратом є система понять, зміст яких узято з об'єктивного світу. Діалектика як осмислення природи речей і мистецтво оперування поняттями має один і той самий зміст, бо закони об'єктивного світу, оскільки вони нами пізнані, виступають одночасно законами мислення, а останні є відображенням законів об'єктивного світу"68. Варто зазначити, що автор навіть присвячує окремий параграф "Категорії — логічний апарат діалектики" з'ясуванню рис, властивих саме і тільки діалектичній логіці як категоріальному апарату філософії марксизму69.
6.3.2.5. Проблема категоріального апарату філософії та науки у підсумковій праці Копніна
Доволі широко термін "апарат" застосовувався Павлом Васильовичем для характеристики не лише формальної70 , а й діалектичної71 логіки і в його підсумковій узагальнюючій монографії "Філософські ідеї В.І.Леніна і логіка". І це аж ніяк не випадково, адже, як зазначав сам П.В.Копнін, "будь-яка логіка створює апарат для функціонування мислення. Якщо немає такого апарату, то немає й логіки"72. А якщо так, то, з урахуванням того, що кожна наука є у певному розумінні прикладною логікою, стає безперечною не лише правомірність, а й необхідність використання терміна "категоріальний апарат" іншими галузями філософського, загальнонаукового та спеціально-наукового пізнання. Сьогодні цей термін цілком закономірно увійшов у науковий обіг представників найрізноманітніших дисциплін сучасної науки.
6.3.2.6. Сучасний стан постановки та розробки проблеми співвідношення системи категорій та категоріального апарату філософи історії
6.3.2.7. Система категорій філософії історії та її категоріальний апарат: функціональний характер відмінності
6.3.2.8. Термін "апарат" — довідникова характеристика
6.3.2.9. Система категорій і категоріальний апарат: взаємозумовлююча рефлексія
6.3.2.10. Світоглядно-методологічна роль категоріального апарату філософії історії: два способи реалізації
6.3.2.11. У чому ж виявляється методологічна функція категоріального апарату філософії історії?
6.3.3. Методологічна функція філософсько-історичної категорії: механізм реалізації
6.3.3.1. Початкова і наскрізна характеристика означеного механізму: ідея
6.3.3.2. Підхід і метод: схожість і відмінність