Гроші і кредит - Колодізєв О.М. - Ф'ючерсний контракт

Ф'ючерсний контракт – це стандартизований контракт на купівлю іноземної валюти за національну на установлений термін у майбутньому за визначеним курсом. Головними користувачами ф'ючерсів іноземної валюти є комерційні банки, які використовують їх для отримання прибутків від різниці валютних курсів на форвардних і ф'ючерсних ринках, а також з метою хеджування. Широко використовують ф'ючерсні контракти імпортери й експортери продукції та послуг, які намагаються захистити себе від втрат під час переведення заробленої іноземної валюти в національну або хочуть запобігти переплаті у розрахунках за майбутні поставки. В останньому випадку торгівля ф'ючерсними контрактами відбувається на біржах, які є посередниками.

Торгівлю валютними ф'ючерсними контрактами на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) було розпочато в грудні 1997 р. Проте нестабільність валютного курсу в цей період, штучні обмеження у сфері курсоутворення, зокрема політика встановлення валютного коридору, низка чинників суб'єктивного характеру, а згодом і світова фінансова криза змусили НБУ 21 серпня 1998 р. прийняти рішення про тимчасове призупинення торгівлі ф'ючерсними контрактами^*148. Перерва затягнулася невиправдано довго і багато можливостей, які надає розвинений строковий ринок, було втрачено. Зокрема відсутність механізмів хеджування валютних ризиків стала однією з причин вилучення нерезидентами своїх капіталів із вітчизняної економіки, адже іноземні інвестори не схильні брати на себе додаткові ризики (в цьому разі валютний ризик поряд з основним інвестиційним ризиком). Окрім того, за браком можливостей хеджування ризик зниження курсу гривні автоматично перекладається на суб'єктів господарювання, дестабілізуючи їх діяльність. По суті це означає, що держава не створила належних механізмів захисту власних підприємців та громадян від ризику.

*148: { Примостка Л.O. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти : монографія / Л.О. Примостка. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 70}

Таблиця 6.6. Поточні та строкові операції на валютному ринку

Відкриттю ф'ючерсної торгівлі у 2004 р. у секції строкового ринку УМВБ передувала велика організаційна, методологічна та навчально-методична робота.

В Україні розвиток ф'ючерсного ринку дещо стримується вимогою до емітента погоджувати перед реєстрацією випуску ф'ючерсів у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку використання як базового активу валютних цінностей з Міністерством економіки України або НБУ.

Хоча ф'ючерсні та форвардні контракти схожі за економічною сутністю, вони мають і певні відмінності. Найголовніша полягає у тому, що за обставин, коли курс валюти-товару зростає, грошові платежі можуть постійно надходити на фінансовий рахунок власника ф'ючерсу (які можна одразу відкладати на депозит і отримувати додаткові прибутки). Збитки від падіння валютного курсу власник ф'ючерсу також повинен компенсувати грошима у той самий день. За форвардних умов цього не відбувається до дати виконання. Форвардні контракти є угодою між приватними особами, вони відрізняються між собою величиною та строками поставки, їх неможливо продати до закінчення строку уго- ди, тому вторинного ринку для них практично немає на відміну від ф'ючерсних контрактів. Завдяки цьому останні набули значного поширення.

Своєрідною формою термінової угоди двох сторін є опціон – право вибору часу поставки або платежу за визначеним курсом (страйк-курсом) певної суми валюти, а також можливість відмови від угоди, що надається опціонером своєму партнеру. Причому обумовлюється не чітка дата виконання опціону, а лише період часу, протягом якого він дійсний. Найчастіше опціони надаються банками, які отримують прибуток у вигляді знижки, коли купують валюту, або надбавки, коли її продають, що відіграє роль компенсації у випадку відмови від виконання опціону. Вони широко використовуються у ситуації невизначеності часу і суми валютних надходжень, різких коливань валютного курсу, в умовах нестійкої кон'юнктури ринку та недостатнього професіоналізму бізнесменів у трансформаційній економіці.

Є три види валютних опціонів:

1) "американський опціон на спот", що дає право купувати валюту у будь-який момент часу протягом обумовленого періоду на відміну від європейського, який виконується лише на визначену дату;

2) "опціон на ф'ючерс", об'єктом якого є ф'ючерсний контракт (бувають лише американськими);

3) "ф'ючерсний опціон", покупець якого погоджується щоденно сплачувати суму здешевлення (подорожчання) ринкової вартості опціону.