Гроші і кредит - Колодізєв О.М. - 11.2. Характеристика основних видів кредиту

Основні види кредиту подані на рис. 11.2. Характерні риси видів кредиту зведено у табл. Ж1 додатка Ж.

Банківський кредит – кредит, що надається банком і об'єктом якого є грошовий капітал, що передається позичальникові у тимчасове використання.

Рис. 11.2. Види кредиту

Банківський кредит має певні особливості, відмінні від інших видів кредиту. Насамперед кредитні відносини банку з клієнтом будуються на принципах терміновості, поворотності, платності і забезпеченості кредиту й оформляються договором.

Кредити, які надає банк своїм клієнтам, класифікуються за багатьма ознаками (рис. 11.3).

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових і поточних рахунках, залучені на депозитні рахунки кошти юридичних і фізичних осіб, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються банками в межах власних кредитних ресурсів, величина яких залежить від рівня обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, що встановлюються НБУ.

Комерційний кредит надається тільки юридичним особам. Планова економіка радянського періоду не передбачала можливості кредитування підприємствами одне одного. Комерційний кредит певною мірою існував лише в зовнішній торгівлі, де доводилося враховувати міжнародну практику, торговельні порядки і традиції розвитку закордонних партнерів. Перехід до ринкової економіки відкрив новий етап для комерційного кредиту.

Комерційний кредит можна охарактеризувати як кредит, що надається у товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочення платежу за продані товари, а також під зобов'язання боржника (покупця) погасити у певний строк як суму основного боргу, так і нараховані відсотки.

Суб'єкт комерційного кредиту – підприємства, які є позичальником. Це означає, що спеціалізовані кредитні установи (банки) у цьому випадку прямої участі в угоді не беруть. Однак на практиці у більшості випадків такий кредит переплітається з банківським кредитом: кредитор, маючи зобов'язання позичальника – вексель, може врахувати його в банку й одержати під нього банківський кредит. Але цей факт не усуває головної ознаки комерційного кредиту – надання в борг коштів однією комерційною структурою іншій.

Рис. 11.3. Класифікація банківських кредитів

Застосування комерційного кредиту вимагає наявності у продавця достатнього резервного капіталу на випадок уповільнення надходжень від боржників.

Виокремимо п'ять основних способів надання комерційного кредиту (рис. 11.4).

Рис. 11.4. Основні способи надання комерційного кредиту

За вексельного способу після поставки товарів продавець виставляє тратту на покупця, який, одержавши комерційні документи, акцептує її, тобто дає згоду на оплату в зазначений у ній строк.

Інший спосіб – знижка за умови оплати в певний строк – передбачає умову, що, якщо платіж буде зроблений покупцем протягом зазначеного в контракті періоду після виписки рахунку, то від ціни буде віднята знижка. В іншому разі вся сума має бути виплачена у встановлений строк.

Відповідно до договору про відкритий рахунок, один раз прийнятому обома сторонами, покупець може робити періодичні закупівлі без оформлення кредитних документів у кожному окремому випадку. Звичайний порядок здійснення угоди такий: коли покупець замовляє товар, його негайно відвантажують, а платіж за нього проводять у встановлений термін після одержання рахунку.

Сезонний кредит звичайно застосовується у виробництві іграшок, сувенірів, інших виробів масового споживання, а також в агропромисловому комплексі. Цей спосіб дає змогу роздрібним торговцям купувати товари протягом усього року з метою організації необхідних запасів перед піком сезонного продажу і відстрочити платіж виробникові до кінця розпродажу. Наприклад, виробники іграшок дозволяють торговцям закуповувати іграшки за кілька місяців до Різдва, а сплатити за товар – у січні, лютому. Головна перевага за такого способу – можливість випуску продукції без додаткових видатків на складування, зберігання і т. ін.

Консигнація – спосіб, за якого роздрібний торговець може просто одержати товарно-матеріальні цінності без зобов'язання. Якщо товари будуть продані, то буде здійснений і платіж виробникові, а якщо ні, то роздрібний торговець може повернути товар виробникові без виплати неустойки. Консигнація зазвичай застосовується під час реалізації нових, нетипових товарів, попит на які важко передбачити. Прикладом є практика виробництва і продажу нових підручників для інститутів. Книговидавці надсилають свої книги в інститутські магазини з умовою їх повернення, якщо вони не будуть куплені.

Зрозуміло, що кожен із цих способів може бути найбільш ефективним у конкретних ринкових умовах. Вибір найбільш ефективного способу – головне завдання кредитної політики кожного суб'єкта господарської діяльності.

Переваги та недоліки комерційного кредиту наведені в табл. 11.2.

Таблиця 11.2. Переваги та недоліки комерційного кредиту

У розвинутих країнах комерційний кредит становить 20–30 % усіх кредитних угод. Наприклад, в Італії – 85 % від суми всіх угод в оптовій торгівлі здійснюється на умовах комерційного кредиту, причому середній строк за ним становить близько 60 днів, що істотно перевищує строк фактичної реалізації товарів безпосередньо споживачам.

Порівняльна характеристика банківського та комерційного кредитів наведена в табл. 11.3

Таблиця 11.3. Порівняльна характеристика банківського та комерційного кредитів

До нетрадиційних механізмів комерційного кредиту в господарській практиці можна віднести кредитування за контрактом типу франчайзинг. Це зумовлено тим, що, коли мале підприємство не має достатньо власних коштів, франчайзер (власник товарного знаку) може кредитувати його на пільгових умовах або виступити у ролі гаранта його кредитування перед комерційним банком.