Гроші і кредит - Колодізєв О.М. - Недоліками форфейтингу

Форфейтинг – це специфічна форма кредитування зовнішньоекономічних операцій шляхом купівлі комерційним банком (форфейтером) в експортера боргових зобов'язань, акцептованих імпортером, тобто експортер переусту- пає банку свої вимоги до покупців. Цей термін походить від франц. a forfait – цілком, загальною сумою, і позначає надання визначених прав в обмін на наявний платіж. Це так само, як і факторинг, – специфічний метод трансформації комерційного кредиту в банківський.

Основні етапи форфейтингу зображені на рис. 11.5^*217.

*217: { Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг : навч. посіб. / В.Д. Лагутін. – 4-те вид., переробл. і доповн. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. – 199 с.}

Продавцем у форфейтингу є експортер, який поставив товар і прагне інкасувати розрахункові документи імпортера з метою одержання грошей. Покупцем (форфейтером), як правило, є банк або окрема спеціалізована фірма. Фор- фейтер бере на себе боргові зобов'язання імпортера за мінусом відсотків на весь термін, на який вони виписані^*218.

*218: { Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни "Гроші та кредит" / кол. авторів під кер. М.І. Мируна. – К.: КНЕУ, 2002. – 124 с.}

У банківській практиці – це купівля на повний термін на заздалегідь встановлених умовах векселів, інших боргових зобов'язань. Покупець вимог бере на себе комерційні ризики без права регресу (обороту) цих документів на експортера. На відміну від традиційного обліку векселів форфейтування:

1) застосовується звичайно за постачань устаткування на великі суми (мінімальна сума – 250 тис. дол.);

2) застосовується із тривалою відстрочкою платежу від шести місяців до п'яти–семи років (понад традиційні 90 чи 180 днів);

3) містить гарантію чи аваль першокласного банку, необхідні для переобліку векселів.

До переваг форфейтингу можна віднести такі^*219:

*219: { Деньги. Кредит. Банки : учеб. для вузов / Е.Ф. Жуков, Л.М. Максимова, А.В. Печникова и др.; под ред. проф. Е.Ф. Жукова. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 622 с.}

1) покращуються позиції експортера щодо ліквідності, оскільки підприємство одразу ж отримує готівкові кошти;

2) експортер звільняється від валютних, кредитних та процентних ризиків;

Рис. 11.5. Схема форфейтингу: 1 – експортер та імпортер укладають угоду на визначений термін платежу; 2 – експортер звертається із заявкою у форфейт-компанію, що визначає умови операції. Якщо експортер заздалегідь проконсультувався з нею, то він має можливість додати витрати за дисконтом векселя до вартості контракту; 3 – імпортер виписує комерційний вексель і авалює його до банку своєї країни; 4 – векселі, індосовані банком країни імпортера, відсилаються експортеру; 5 – експортер індосує векселі і продає їх форфейт-компанп на первинному ринку документів без права регресу; 5а – експортер одержує інвалютний виторг; 6 – форфейтингова компанія індосує векселя і перепродає їх на вторинному ринку, представленому спеціалізованими фінансовими установами за форфейтуванням у Цюріху, Люксембурзі, Лондоні, Парижі і т. п.; 7 – форфейт-компанія подає імпортеру вексель до сплати; 7а – імпортер через свій банк сплачує проданий вексель у встановлений термін

3) зменшуються довгострокові вимоги у балансі підприємства, що приводить до зростання його кредитоспроможності;

4) зникає необхідність контролю за погашенням кредиту і роботи з інкасації платежів;

5) форфейтинг не впливає на ліміти експортера з овердрафту або на інший кредит, який надається банком.

Недоліками форфейтингу

Недоліками форфейтингу є^*220:

*220: { Деньги. Кредит. Банки : учеб. для вузов / Е.Ф. Жуков, Л.М. Максимова, А.В. Печникова и др.; под ред. проф. Е.Ф. Жукова. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 622 с.}

– висока вартість: ставка за форфейтування є значно більшою за звичайні ставки за кредитами, тому що форфейтор бере на себе всі ризики, а тому витрати з форфейтування складаються з витрат на отримання банківської гарантії або аваля за векселем; ризикової премії за політичний ризик; витрат на мобілізацію грошових коштів, які залежать від процентних ставок на євро- ринку; управлінських витрат; комісії форфейтера, що становить різницю у часі між укладанням угоди та наданням документів;

– важкість пошуку (для експортера) банку, який захоче діяти як форфей- тер.

У світовій практиці мінімальна сума з форфейтингу становить 250 тис. дол., а середня – 1–2 млн дол., тобто розміри сум, які отримує експортер, перевищують розміри звичайних комерційних кредитів

Споживчий кредит – кредит, що надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам – резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування і послуг. Головна його ознака – цільова форма кредитування фізичних осіб.

Під час визначення сутності споживчого кредиту необхідно ґрунтуватися на основних положеннях, які наведені на рис. 11.6.

Можна визначити класифікацію підходів до сутності споживчого кредиту залежно від його цільової спрямованості. За цим критерієм виокремлено чотири підходи до трактування сутності споживчого кредиту (табл. 11.4).

Важливо розрізняти об'єкти та суб'єкти споживчих кредитів банків (рис. 11.7).

Таблиця 11.4. Підходи до сутності споживчого кредиту

Рис. 11.6. Основні положення визначення сутності споживчого кредиту