Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Спекулятивний мотив

У своїй знаменитій книзі "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936 р.) Джон Майнард Кейнс відмовився від класичного підходу, нібито швидкість постійна, і розвинув теорію попиту на гроші, що підкреслювала важливість процентних ставок. Кейнс, який писав "Загальну теорію" в Кембриджі, дотримувався, що було цілком природно, підходу, розвинутого його кембриджськими попередниками. Його теорія попиту на гроші, яку назвали теорією переваги ліквідності, також викликає запитання: чому індивіди нагромаджують гроші? Проте Кейнс був далеко точнішим за його попередників стосовно того, на що впливають рішення індивідів. Він прийняв без доказів три мотиви, що лежать в основі попиту на гроші: (1) операційний, або трансакційний, мотив; (2) застережний мотив нагромадження на невизначені цілі; (3) спекулятивний мотив.

Операційний мотив

І в підході Фішера, і в класичному кембриджському підході припускається, що індивіди нагромаджують гроші, адже вони є засобом обміну і їх можна застосувати для проведення поточних щоденних операцій. Дотримуючись класичної традиції, Кейнс наголошував, що цей компонент попиту на гроші головним чином визначається обсягом ділових операцій громадян. Оскільки він, як і класичні економісти, вважав, що ці операції пропорційні доходу, то взяв операційний компонент попиту на гроші пропорційним до доходу.

Застережний мотив

Кейнс пішов далі класичного аналізу, усвідомлюючи, що, крім нагромадження грошей для здійснення різного роду поточних операцій, особи нагромаджують додаткові гроші як свого роду життєвий амортизатор на несподівані потреби Припустімо, що ви мрієте про купівлю незвичного стерео приймача, тож ідете до магазину, що встановив на 50 % нижчу ціну на річ, яку ви хочете купити. Якщо ви нагромаджуєте гроші саме для цього випадку, то можете купити стерео відразу. З іншого боку, якщо у вас немає грошей для такого виду покупок, то ви не можете скористатися з цього продажу. Грошові залишки, що нагромаджуються із обачності, також зручні, бо виявляються під рукою, якщо вам доведеться оплачувати несподіваний рахунок, скажімо, за суттєвий ремонт автомобіля або госпіталізацію.

Кейнс вважав, що величина грошових залишків, що нагромаджуються з обачності, визначається головним чином обсягом операцій, які люди сподіваються здійснювати у майбутньому, і що ці операції пропорційні доходу. Отже, він прийняв без доказів, що попит на застережні грошові залишки пропорційний доходу.

Спекулятивний мотив

Якби Кейнс закінчив свою теорію трансакційним і застережним мотивами, то доход мав би бути єдиним важливим визначником попиту на гроші, і Кейнс не додав би багато до кембриджського підходу. Проте Кейнс погодився із класичними кембриджськими економістами, що гроші виступають способом нагромадження багатства, і назвав мотив нагромадження грошей спекулятивним мотивом. Оскільки він також погодився з класичними кембриджськими економістами, що багатство тісно пов'язане з доходом, то спекулятивний компонент попиту на гроші буде пов'язаний із доходом. Проте Кейнс відслідкував уважніше чинники, що впливають на рішення стосовно того, скільки грошей нагромаджується як засіб багатства. На відміну від класичних кембриджських економістів, що тлумачили компонент багатства у попиті на гроші як пропорційний доходу, Кейнс вважав, що процентні ставки також повинні відігравати важливу роль.

Кейнс поділив активи, що можуть використовуватися як засіб нагромадження багатства, на дві групи: гроші та облігації. Він тоді поставив таке питання: чому індивіди повинні вирішувати, як нагромаджувати своє багатство - радше у формі грошей чи облігацій?

Повертаючись назад до аналізу теорії попиту на активи (розділ 5), згадаймо, що вам хотілось би нагромаджувати гроші, якби сподіваний доход на них був більшим, ніж сподіваний доход від власності на облігації. Кейнс припустив, що сподіваний доход на гроші є нуль, оскільки в його часи, на відміну від нинішніх, більшість чекових депозитів не давали процентів. Для облігацій існує два компоненти сподіваного доходу: оплата процентів і сподівана норма доходу від приросту капіталу (як наслідок зростання ринкової вартості активів).

Ви дізналися у розділі 4, що коли процентні ставки зростають, то ціна облігації падає. Якщо очікують зростання процентних ставок, то курс облігації падатиме і, отже, доход від приросту капіталу буде від'ємний, тобто матимуть місце втрати капіталу. Якщо очікують досить суттєвого зростання процентних ставок, то втрати капіталу можуть переважити доход у вигляді процентів, і сподіваний доход на облігацію буде від'ємним. У цьому випадку всі хотіли б нагромаджувати своє багатство у формі грошей, бо їх сподіваний доход вищий, тобто нульовий доход перевищує від'ємний доход на облігації.

Кейнс припускав, що індивіди вважають, нібито процентні ставки тяжіють до певного нормального значення (припущення, яке менш правдоподібне у сучасному світі). Якщо процентні ставки нижчі цього нормального значення, то індивіди прогнозують, що процентна ставка по облігаціях у майбутньому зростатиме, і тому очікують втрат капіталу від володіння ними. Як результат, індивіди імовірніше нагромаджуватимуть своє багатство у формі грошей, ніж облігацій, і попит на гроші буде високим.

Що, на ваш погляд, відбудеться з попитом на гроші, коли процентні ставки вищі за це нормальне значення? Люди прогнозуватимуть падіння процентних ставок, зростання курсів облігацій і сподіватимуться на доходи від приросту капіталу. За вищих процентних ставок вони очевидно сподіваються, що доход від власності на облігацію буде додатним, отже, перевищить сподіваний доход від володіння грішми. Вони напевно охочіше володітимуть облігаціями, ніж грішми, і попит на гроші буде зовсім низьким. Йдучи за Кейнсом, можна дійти висновку, що коли процентні ставки зростають, то попит на гроші зменшується. Отже, попит на гроші перебуває в оберненій залежності від рівня процентних ставок.