Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Багатосторонні кредити

Серед учасників міжнародного кредитного ринку на підвищену увагу заслуговують уряди суверенних держав. їхній особливий статус — кредитора, донора, гаранта і боржника — зумовлений специфічними функціями держави. Уряди беруть активну участь у системі зовнішнього фінансування, оскільки державні доходи, як правило, не адекватні державним витратам. Зовнішні позики с одним із джерел державних доходів. Завдяки запозиченням ззовні фінансуються життєво важливі, але неприбуткові напрями діяльності держави — громадські роботи, послуги тощо. Залученні капіталу на зовнішніх ринках є необхідним також за надзвичайних обставин, які спричинюють значне зниження державних доходів, наприклад, у періоди відновлення економіки після стихійного лиха, війн, структурної перебудови або депресивного стану, різких коливань цін на світових ринках.

За сучасною світовою практикою основними формами зовнішніх державних запозичень є такі:

• несек'юритизовані кредити і позики, або безоблігаційна форма;

• емісія боргових цінних паперів, або облігаційна форма.

Зазначені форми мають специфічні вади та переваги. Особливість державних кредитів і позик полягає у тому, що вони не передбачають випуску цінних паперів. Отже, впродовж усього періоду кредиту чи позики одноосібним кредитором є держава, і перехід прав власності утруднений або зовсім неможливий. Така концентрація прав забезпечує головну перевагу цієї форми -відносну безпеку позичальника щодо втручання у цей процес небажаних осіб. Водночас саме ця перевага зумовлює і значний недолік несек'юритизованої форми запозичень — ускладнення можливостей реструктурування боргу в разі виникнення такої необхідності. Іншими суттєвими недоліками порівняно із сек'юритизованими запозиченнями є значно менший обсяг інвестиційного попиту, відсутність можливості гнучкого регулювання обсягу та вартості запозичень.

Сучасною тенденцією розвитку світового ринку боргових зобов'язань є скорочення використання несек'юритизованих кредитів і позик у цілому і зокрема — розвинутими країнами. Ця форма запозичень переважає у структурі зовнішнього фінансування менш розвинутих країн, які отримують їх від міжнародних фінансових інституцій.

Несек'юритизовані кредити і позики поділяються на:

• двосторонні кредити;

• багатосторонні кредити;

• цільові позики;

• синдиковані кредити.

Двосторонні кредити

Суб'єктами двостороннього кредитування є уряди окремих країн або уповноважені ними урядові організації, на які покладено регулювання відносин офіційного зовнішнього фінансування країни.

Надаючи кредити, уряд країни - кредитора визначає умови розподілу і використання наданих коштів. Як правило, ці умови мають на меті здійснення певних економічних перетворень у країн і -позичальниці. Специфічною рисою двосторонніх кредитів є їхній індивідуальний характер — умови кредитування надалі не повторюються.

Двосторонні кредити майже не застосовуються у фінансуванні розвинутих країн і є інструментом зовнішнього фінансування переважно країн, які розвиваються.

Багатосторонні кредити

Багатостороннім є кредитування з боку міжнародних фінансових організацій (МФО), оскільки обов'язковий компонент їхніх фондів становлять відрахування з доходів державних бюджетів країн-членів. До основних багатосторонніх кредиторів належать: Міжнародний валютний фонд, Всесвітній банк та його філії — Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), регіональні банки розвитку — Міжамериканський, Азійський та Африканський тощо.

Умови багатостороннього кредитування відрізняються від умов двосторонніх кредитних відносин. Кредитні фонди МФО формуються не тільки з внесків країн-членів, а й за рахунок мобілізації коштів на міжнародному ринку капіталів, тому вартість їхніх позик вища порівняно із двосторонніми позиками.