Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Дефолт за державними зобов'язаннями

Цільові позики — це кошти, які залучаються державами для вирішення окремого завдання — реструктуризації певної галузі економіки, скорочення дефіциту платіжного балансу, побудови нових об'єктів інфраструктури тощо. Кошти, отримані державою як цільова позика, не можуть бути використані на інші цілі, ніж та, що визначена угодою про позику. На цільові позики припадає найменша частка боргового фінансування держав.

Синдиковані кредити

Застосування синдикованих кредитів у борговому фінансуванні держави має певні особливості. Так, поглиблення процесів глобалізації у сфері міжнародних фінансів зумовило збільшення можливостей щодо залучення коштів у цій формі і відповідно -збільшення обсягів синдикованих кредитів. Однак найчастіше вони використовуються суб'єктами федерації, які мають право самостійного залучення фінансових ресурсів, та муніципалітетами.

Надання коштів у межах синдикованих кредитів здійснюється за двома основними схемами:

• кредитування з фіксованим строком погашення, або строковий кредит;

• автоматично поновлюваний кредит. Використовуються Й інші схеми, які грунтуються на зазначених вище і є гнучкішими, оскільки поєднують в собі риси обох основних схем. До них належать: кредитна лінія; кредит з можливістю дострокового погашення; кредит, що передбачає амортизаційне погашення основної частини боргу; мультивалютний кредит та ін. Щодо структури світового ринку синдикованих кредитів, то на автоматично поновлювані кредити припадає понад 60 %, строкові кредити — понад 20 %, кредитні лінії понад 11 %. Частка інших схем трохи більша за 5 %. Сучасною тенденцією є підвищення ролі кредитних ліній.

Дефолт за державними зобов'язаннями

Держава має розраховуватися за своїми борговими зобов'язаннями відповідно до узгодженого із зовнішніми кредиторами графіка обслуговування боргу. Але з історії суверенних боргів добре відомо, що держави можуть порушувати терміни та обсяги сплати належних боргових сум.

Якщо сплата процентів або основної суми боргу за емітованими позичальником облігаціями або за несек'юритизованими позиками і кредитами не була проведена відповідно до визначеного графіка з обслуговування боргу, вважається, що позичальник оголосив дефолт (default) за власними зобов'язаннями.

Дефолт — це відмова боржника від виконання власних зобов'язань за борговими цінними паперами, несек'юритизованими позиками і кредитами.

Виокремлюють повний, частковий, технічний та крос-дефолт. Повний і частковий дефолти відрізняються за кількістю боргових інструментів, зобов'язання за якими не були виконані.

Повний дефолт — це невиконання боржником своїх зобов'язань за всіма інструментами боргового фінансування або за кількома інструментами, строк сплати за якими настав.

Частковий дефолт — це невиконання боржником своїх зобов'язань за одним або кількома борговими інструментами за умови одночасного продовження виконання зобов'язань за іншими борговими інструментами.

Крос-дефолт (cross-default) — це автоматичне невиконання зобов'язань за борговим інструментом, що виникає через невиконання зобов'язань за іншим. Як правило, крос-дефолт має місце при порушенні визначених умов сплати боргових коштів за най-жорсткішим борговим інструментом. Наприклад, недотримання зобов'язань за кредитами МВФ та Всесвітнього банку, євро-облігаціями унеможливлює виконання інших кредитних зобов'язань.

Технічний дефолт — це невиконання боржником зобов'язання щодо сплати процентів або основної суми боргу, коли кредитори сподіваються на виконання зобов'язань боржником із запізненням. Згідно з міжнародною практикою, технічний дефолт може тривати не більше ніж 10 банківських днів.

Умовою виходу зі стану дефолту є поновлення нормального обслуговування боргу, тобто досягнення відповідних угод з усіма або майже всіма кредиторами суверенного позичальника.