Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Розділ 17. ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ В СИСТЕМІ .СВІТОВИХ ФІНАНСІВ

Радикальні зміни в банківській сфері в останній третині XX ст., тобто "банківська революція", виявилися в посиленні концентрації й централізації банківського капіталу, зміні розподілу сил між банками різної національної належності, поглибленні інтеграційних тенденцій, що зумовило утворення єдиної світової фінансової системи.

До початку XXI ст. сформувалася розгалужена, багатошарова і багатофункціональна система ТНБ, що забезпечує основні потреби транснаціонального капіталу і служить інституційною базою функціонування світових фінансових ринків.

ТНБ розвинутих країн, конкуруючи між собою, панують як на національних, так і міжнародних ринках капіталів. Вони діють здебільшого на світовому рівні і переносять за кордон не тільки активні операції, а й частину власного капіталу. Нині економічна міць ТНБ стала опорою діяльності транснаціональних корпорацій і держави за кордоном.

Основні поняття і терміни

міжнародні банки, транснаціональні банки, глобальні банки, офшорні банки,

представництво банку за кордоном, міжнародна банківська діяльність, конкуренція міжнародних банків

Контрольні запитання та завдання

1. Які об'єктивні передумови виникнення міжнародних банків?

2. Схарактеризуйте провідні тенденції в міжнародній банківській справі.

3. Які основні завдання регулювання діяльності міжнародних банків?

4. Що є основними виявами концентрації та централізації міжнародного банківського капіталу?

5. Які організаційні форми використовують міжнародні банки, аби повніше задовольняти потреби своїх клієнтів?

Михайлов Д. М- Мировой финансовый рынок: тенденции и инструменты. 2000.

Роуз П.С. Банковский менеджмент. М, 1995.

Сарчев А. М. Ведущие коммерческие банки в мировой экономике. М., 1992.

Энг М. В., Лис Ф. А., Мауер Л. Дж. Мировые финансы. М., 1998.

Canals /. Universal Banking. Oxford University Press, 1997.

Howells P., Bain K. Financial Markets and Institutions. London; New York, 1994.

Johnson H. Bank Mergers, Acquisitions and Strategic Alliances. London, I99S.

Розділ 17. ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ В СИСТЕМІ .СВІТОВИХ ФІНАНСІВ

* Статус і функції центрального банку

* Регулювання центральним банком діяльності кредитних установ

* Послуги центральних банків

* Золотовалютні резерви та міжнародна позиція центральних банків

У сучасній ринковій економіці стрижнем кредитної системи є центральні банки. Вони створюють сприятливі умови для функціонування і розвитку кредитної справи, справляють вирішальний вплив на стабільність національної валюти, надійність банківських установ, дієвість платіжно-розрахункового механізму, що визначає ефективність функціонування всієї економіки.

Центральні банки надають фінансові й банківські послуги національному урядові та комерційним банківським установам, розробляють і реалізують монетарну політику, ведуть справи з іноземними центральними банками та міжнародними економічними організаціями.

СТАТУС І ФУНКЦІЇ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ

Економіко-правовий статус і організаційно-правові форми створення та діяльності сучасних центральних банків можуть бути різними. Місце й роль центральних банків визначаються нормами національного права, які здебільшого мають форму законів. Це, наприклад, Закон США про Федеральний резерв 1913 р., Закон про Банк Канади 1934 р., Закон про Резервний банк Австралії 1959 р., Закон про Банк Англії 1998 р., новий Закон Німеччини про Федеральний банк 2002 р., Закон про статут Банку Франції, його діяльність та нагляд за кредитними установами 1993 р., Закон про банки 1993 р., що регламентує діяльність Банку Італії, Закон про Центральний банк Люксембургу 1998 р., Федеральний закон Російської Федерації "Про Центральний банк Російської Федерації (Банк Росії)" 1995 р., Закон України "Про Національний банк України" 1999 р. та ін. Ці правові акти визначають організаційно-правову структуру центрального банку, його функції, процедуру призначення керівництва банку, його взаємовідносини з державою і національною банківською системою.

Центральний банк — це фінансово-кредитна установа, яка посідає центральне місце в банківській системі країни і виконує чотири основні завдання. Центральний банк покликаний бути:

• єдиним емісійним центром, що наділений монопольним правом грошової емісії на території своєї країни і відповідає за стабільність національної грошової одиниці та забезпечення грошового обігу;

• банком держави, зобов'язаним здійснювати банківське обслуговування уряду, державного бюджету, розміщувати державні цінні папери тощо;

• "банком банків", тобто він надає банківські послуги іншим фінансово-кредитним інституціям, є для них кредитором останньої інстанції;

• органом банківського нагляду, що підтримує стабільність національної банківської системи, необхідний рівень стандартизації й професіоналізму в цій сфері.

Центральний банк, на відміну від звичайних банків, є банком для інших банків і банком для держави. Як "банк банків" кожний такий банк має такі завдання:

• ведення рахунків банків, організація міжбанківських розрахунків;

• кредитування банківських установ у скрутній фінансовій ситуації;

• надання інших послуг національним та іноземним фінансово-кредитним інституціям, зокрема інформаційних, депозитних тощо;

• здійснення нагляду і контролю за діяльністю банків.

Центральний банк формує правове поле діяльності кредитних інституцій і системи розрахунків, для чого видає з питань, віднесених до його компетенції, нормативні акти, які є обов'язковими для органів державної влади, всіх юридичних і фізичних осіб. Для реалізації своїх функцій центральний банк має право одержувати в кредитних організаціях і органах виконавчої влади необхідну інформацію.

Основні функції центральних банків1

Регулятивні

• розробка і реалізація грошово-кредитної політики, спрямованої на забезпечення стабільності національної валюти;

• забезпечення емісії грошей та їх обігу;

• регулювання попиту і пропозиції на кредит .та інші грошові активи;

" валютне регулювання, включаючи операції з купівлі та продажу Іноземної валюти; визначення порядку здійснення розрахунків з іноземними державами;

• складання платіжного балансу, його аналіз та прогнозування;

♦ аналіз і прогнозування стану національної економіки в цілому і по регіонах, насамперед грошово-кредитних, валютно-фінансових та цінових відносин; публікація відповідних матеріалів і статистичних даних.

Контрольні

♦ нагляд за діяльністю кредитних організацій;

♦ державна реєстрація і ліцензування кредитних організацій;

♦ організація і проведення валютного контролю.

Обслуговувальні

♦ організація платіжної системи;

♦ визначення правил здійснення розрахунків, банківських операцій, бухгалтерського обліку та звітності для банківської системи;

♦ функції кредитора в останній інстанції для кредитних організацій, організація системи рефінансування;

♦ проведення всіх видів банківських операцій, необхідних для виконання основних завдань банку;

♦ нагромадження і зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

♦ організація інкасації та перевезення грошових цінностей;

♦ виконання ролі агента уряду;

♦ підготовка кадрів для банківської системи.

1 Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р.; Козюк В.В. Сучасні центральні банки: середовище функціонування та монетарні рішення. Тернопіль, 2001; Поляков В.П., Московкина ЛА. Структура и функции центральных банков. Зарубежный опыт. М., 19%.

Центральний банк є юридичною особою, у більшості країн перебуває в державній власності і згідно зі статутними завданнями реалізує повноваження з володіння, користування та розпорядження майном банку. Так, статутний капітал центрального банку перебуває у державній власності у ФРН, Франції, Великій Британії, Ірландії, Швеції, Іспанії, Фінляндії, Норвегії, Нідерландах, Канаді, Австралії, Аргентині та інших країнах. Проте федеральні резервні банки у США і Банк Японії функціонують на акціонерних засадах, причому в Японії державі належить 45 % капіталу центрального банку, а у США власниками федеральних резервних банків є банки-члени Федеральної резервної системи (ФРС). В Україні відповідно до Закону України "Про Національний банк України" центральний банк має статутний капітал, що є державною власністю і становить 10 мли грн. Вилучення та накладання зобов'язань на майно центрального банку без його згоди не допускаються. Банк фінансує свої витрати за рахунок власних грошових надходжень і прибутків. Як правило, центральний банк підзвітний вищому законодавчому органові країни.

Центральний банк як банк держави представляє її інтереси у відносинах із центральними банками інших держав, а також у міжнародних банках та інших міжнародних валютно-фінансових організаціях, взаємовідносини з якими будуються відповідно до міжнародних договорів, норм національного права, а також спеціальних угод. Центральний банк може брати фінансову участь у діяльності міжнародних організацій, які мають на меті розвиток співробітництва в грошово-кредитній, валютній, банківській сферах, зокрема виступати співзасновником, брати участь у капіталах тощо. Так, згідно з чинним законодавством Національний банк України може брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів.

Практично в усіх країнах центральні банки контролюють діяльність іноземних банків і їх філій та банків за участю іноземного капіталу, надають відповідні дозволи і ліцензії, а також здійснюють акредитацію представництв іноземних кредитних організацій відповідно до вимог національного права. З метою виконання міжнародних функцій центральний банк може відкривати кореспондентські рахунки і свої представництва за кордоном. Наприклад, Національний банк України встановив кореспондентські відносини більш ніж із 30 зарубіжними банками.

Центральний банк як орган валютного регулювання і валютного контролю визначає та оприлюднює офіційний курс національної валюти, умови і порядок її конвертації в іноземну валюту, визначає порядок проведення валютних операцій та видає відповідні нормативні акти, здійснює ліцензування щодо операцій з валютними цінностями, може визначати ліміти відкритої валютної позиції, проводить девізну та дисконтну валютну політику, здійснює валютні інтервенції тощо. Так, Національний банк України здійснює цю функцію відповідно до Закону України "Про Національний банк України" 1999 р., Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" 1993 р. та інших законодавчих і нормативних актів. Він регулює структуру валютного ринку України й організує торгівлю валютними цінностями.