Міжнародні фінанси - Рогач О.І - ПРОЕКТНЕ ФІНАНСУВАННЯ

Одна з найважливіших міжнародних банківських послуг — проектне фінансування, яке по суті є різновидом банківського кредитування великих проектів.

Проектне фінансування являє собою комплекс фінансових послуг, який може охоплювати різноманітні види позик, емісійні послуги, лізингові послуги, страхування, надання гарантій, управління ризиками, консалтингові послуги та ін

Останнім часом активність державних структур у сфері кредитування міжнародних проектів значно поступається за масштабами діяльності різноманітним фінансовим об'єднанням, зокрема міжнародним банкам та міжбанківським об'єднанням. Урядові структури економічно розвинутих країн створюють сприятливий клімат для діяльності таких об'єднань і часто залишають за собою тільки повноваження зі страхування та надання гарантій. Нині у 32 розвинутих країнах налічується близько 40 спеціалізованих закладів з надання гарантій учасникам зовнішньоекономічних угод. Головним чином це державні агентства. Останнім часом подібні організації прагнуть значну частку ризику, пов'язаного з проектним фінансуванням, перекласти на комерційні банки.

Міжнародні банки і раніше здійснювали обслуговування проектів у розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, однак їхні посередницькі функції обмежувалися наданням експортних довгострокових і середньострокових кредитів. Зростання активів провідних банків світу значно розширило їхні можливості щодо фінансування різноманітних проектів (табл. І 8.1), проте вони прагнуть мінімізувати ризики даного виду діяльності, тому дедалі активніше створюються банківські консорціуми для реалізації конкретних проектів.

Таблиця 18.1

25 найбільших банків світу за розміром активів

У 2001 р. 25 провідних банків контролювали 38,7 % загальних активів першої тисячі банків порівняно з близько ЗО % у середині 90-х років. Зазвичай у проектному фінансуванні бере участь кілька банків, часом до кількох десятків. Крім того, сучасні схеми організації проектів допускають комплексну участь постачальників у наданні всього обсягу послуг і фінансування. Це дає змогу зменшити ризик і залучати величезні фінансові ресурси. Саме тому міжнародні проекти набирають грандіозного характеру, наприклад будівництво євротунелю під Ла-Маншем.

Основною метою проектного фінансування є залучення й ефективне використання коштів для реалізації значного за масштабами проекту. До джерел фінансування таких проектів можна віднести як власні кошти підприємства, так і залучені кошти, серед яких — банківські кредити (як окремих банків, так і кон-сорціальні), лізинг, позики та інвестиції державних структур, кошти, залучені від розміщення акцій та облігацій. Ці джерела можуть використовуватися як окремо, так і комплексно в будь-якій комбінації. Фахівці вказують на можливість як паралельного фінансування, коли одночасно залучаються кошти з різних джерел, так і послідовного фінансування, коли чітко визначається, на якому етапі реалізації проекту і якою мірою застосовуватиметься певне джерело фінансових ресурсів. Окрім того, за паралельного фінансування або кожен інвестор самостійно співпрацює з підприємством (незалежне фінансування), або дії інвесторів узгоджуються (співфінансування).

Роль великих міжнародних банків у проектному фінансуванні є багатоплановою. Вони не лише мають значні фінансові можливості прямого фінансового забезпечення проектів на основі кредитних та лізингових послуг, але також часто виступають організаторами і координаторами спільного з іншими структурами фінансування, надають послуги з розміщення акцій та облігацій, купівлі акцій та цінних паперів майбутніх об'єктів, стають фінансовими гарантами проектів тощо.

Фінансування великих проектів у країнах, що розвиваються, переживає кризу через боргову проблему. Раніше міжнародні банки оцінювали ризик кредитування проектів з огляду на прибуток, який передбачалося одержувати від продажу продукції даного об'єкта. Тепер банки змушені зважати і на такий чинник, як кредитоспроможність позичальника і всієї країни, де розробляється проект.

За таких умов великого значення набуває діяльність у цій сфері міжнародних регіональних банків розвитку, зокрема Європейського банку реконструкції й розвитку (ЄБРР), Міжамериканського банку розвитку (МаБР), Азійського банку розвитку (АзБР) та ін., а також структур Всесвітнього банку. Так, ЄБРР створений з метою сприяння країнам Центральної та Східної Європи в економічному розвиткові. Тому кошти саме цієї структури відіграють чималу роль у підтримці різноманітних проектів, розвиткові малого та середнього бізнесу у східноєвропейських країнах.

З огляду на бюджетні проблеми країн, що розвиваються, міжнародні банки стали активніше співпрацювати з державними органами зі страхування експортних кредитів і проектів розвинутих країн. Поширюється така форма фінансування, як купівля банками участі в гарантійних і страхових схемах, розроблених спеціалізованими державними установами щодо того або іншого проекту. Однак, на думку промисловців, комерційні банки ще недостатньо активно беруть участь у покритті валютних ризиків, не допомагаючи компаніям знижувати за рахунок цього ціни товарів і розроблюваних проектів.

Саме тому з початку 90-х років вагомою частиною міжнародних операцій ТНБ стали угоди, які не враховуються в основних балансах активів і пасивів. Такі угоди дістали відповідну назву — позабалансові. Суть позабалансових угод полягає в тому, що банки купують тільки право на здійснення певної операції або зобов'язуються її виконати в майбутньому на узгоджених умовах, якщо складуться сприятливі обставини. У світовій банківській практиці позабалансові операції досягли величезних розмірів і перевищили рівень активів деяких американських банків. Головними складовими позабалансових операцій є валютні зобов'язання, зобов'язання з процентних свопів, гарантії з кредитів і акредитиви "стенд-бай", зобов'язання з купівлі-продажу ф'ючерсних та термінових валютних контрактів.

У рамках "фінансової інженерії", широко спираючись на технічні можливості, прогнозну службу і високу операційну взаємодію на ринку, міжнародні банки розробляють найскладніші схеми страхування процентних, валютних ризиків, ризиків, пов'язаних із коливаннями цін сировинних товарів, організують індек-саційне фінансування проектів.

Фінансування проектів може здійснюватися не лише на основі надання різноманітних кредитних послуг. Привабливим способом залучення коштів є випуск різноманітних цінних паперів, зокрема акцій, оскільки основна маса підприємств, що діють на міжнародних ринках, є корпораціями, а кошти, залучені таким чином, на відміну від позик, не потрібно повертати. Тому ТНБ проводять також операції, пов'язані з емісійною діяльністю компаній. Така діяльність ТНБ є суттєвим кроком до формування світового ринку цінних паперів.

Загалом у відносинах великих міжнародних промислових корпорацій і банків відбулися помітні зміни. Зрощування промислового і банківського капіталів, прискорюване появою новітніх інформаційних технологій, спостерігається не лише на національному, а й на наднаціональному рівні. І потреба відповідного забезпечення проектного фінансування — одна з причин цих процесів. І промислові компанії, і банки отримують від зрощування своїх капіталів суттєві переваги. Тенденції централізації управління валютними ризиками, валютною позицією стимулюють процес збільшення обсягів окремих валютних і кредитних

контрактів, підвищуючи роль транснаціональних банків.