Міжнародні фінанси - Рогач О.І - РОЗВИТОК СУЧАСНИХ БАНКІВСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Сьогодні міжнародні банки не тільки трансформують короткострокові, ліквідні та неризикові ресурси (враховуючи наявність адекватних механізмів захисту вкладів) у довгострокові активи, які не обертаються і тому є більш ризиковими, але диверсифікація та "колективізація" ризику яких надає банківським установам безперечну конкурентну перевагу. В наш час банки стають універсальними мультипослутовими фінансовими фірмами, які завдяки розвиткові ринків у поєднанні з технологічним прогресом дістали змогу широко диверсифікувати діяльність із дедалі більшим наголосом на наданні фінансових послуг та розділити банківські функції і ризики, що були раніше нерозривно пов'язані. Найновіші форми прямого фінансування економічних агентів не зменшують ролі банківських установ, а лише змінюють її — банки діють на певних стадіях процесу залучення капіталу й отримують комісійні винагороди. Так, частка комісійних винагород у чистому банківському продукті постійно і швидко збільшувалася для всіх транснаціональних банків. Якщо для французьких банків на початку 80-х років вона становила 10—15 %, то сьогодні досягла 25 %. Слід зазначити, що для американських банків ця частка ще більша. Наприклад, загальна сума комісійних, отриманих Bankers Trust, сягає 40 % і становила в 1998 р. 1,7 млрд дол. США.

Яскравим прикладом поєднання послугової діяльності з диверсифікацією є інструменти з мультивибором (Multi-Option Facilities — MOF). За операцій цього типу банк гарантує позичальникові наявність фондів протягом певного періоду часу та в попередньо встановлених межах. Ці фонди можуть бути отримані шляхом поновлених емісій цінних паперів (наприклад, казначейських векселів) або надання банківського кредиту у валюті (валютах) за вибором протягом визначеного в момент позичання часу. Таким чином, розділяються різні характеристики, притаманні синдикованому євро кредиту, зокрема ризики ліквідності та дефолту розподіляються серед різних учасників залежно від характеру їхньої участі в операції. Практика останніх років свідчить про перерозподіл ролей між різними типами банків: якщо раніше лише депозитні банки керували та брали участь у синдикованих єврокредитах, то сьогодні в разі операцій MOF поруч з ними з'являються інвестиційні банки.

Паралельно міжнародні банки розвивають послуги з "фінансової інженерії", консалтингові послуги з питань ринкового фінансування (випуски акцій, вихід на ринки, викуп підприємств працівниками), здійснення операцій зі злиття та поглинання тощо. Розвиток ринку таких інструментів, як, наприклад, механізм колективного розміщення цінних паперів, полегшує управління коштами клієнтів і водночас дає великі прибутки банкам у вигляді комісійних винагород за управління та плати за відкриття та закриття позицій.

Розвиток фінансових ринків упродовж 90-х років XX ст. разом з посиленням тенденції до диверсифікації фінансової діяльності спричинив перехід більшості країн до політики, спрямованої на усунення бар'єрів між різними секторами фінансової діяльності. Найзначнішим зрушенням на цьому шляху став факт глибокого проникнення банків у біржовий сектор. Мова йде про широку гаму фінансових продуктів та послуг, серед яких зокрема слід назвати: емісію цінних паперів, торговельну та посередницьку (брокерську) діяльність на вторинному ринку цінних паперів та похідних продуктів; портфельне управління, в тому числі продаж та управління взаємними фондами; послуги, пов'язані з розміщенням цінних паперів та вивченням ринків; розповсюдження інформації на ринках і консалтинг із питань виходу на біржові ринки та лістингу. Інтеграція світових фінансових ринків та інтернаціоналізація банківських установ сприяють поширенню цих видів діяльності на нові регіони, такі як азійські країни та східноєвропейські ринки. Банки, що не мають доступу до такої діяльності у своїй країні, намагаються діяти в сусідніх країнах та дедалі більше — в міжнародних фінансових центрах, де є для цього всі умови.

Ця тенденція зумовила швидкий розвиток діяльності, пов'язаної з управлінням інститутами спільного інвестування, в якій деякі країни (Франція, Люксембург, США, Швейцарія та Велика Британія) завоювали сильні позиції. Вигоди цієї діяльності для банків пов'язані зі значним синергетичним ефектом від поєднання диверсифікації використання фондів та інформації, отримуваної завдяки вивченню ринків та консалтинговим послугам з розміщення.

Новітньою тенденцією є переміщення біржової діяльності транснаціональних банків із глобальних фінансових центрів, де фіксується певне "перенасичення" ринків, яке веде до зменшення або зникнення прибутків для нових учасників та до "цінових війн" щодо комісійних винагород за торговельні та брокерські операції, до субглобальних та регіональних фінансових центрів з меншою кількістю учасників, певними ноу-хау та компетенціями, географічними перевагами і новими ринками та інструментами.

Ця тенденція підтверджує необхідність постійної готовності до стратегічної зміни секторів фінансової діяльності. Для підвищення прибутковості ринкових операцій банки починають відкривати позиції за спекулятивними операціями, прибутковість яких залежить лише від передбачень. Разом з тим для мінімізації обсягів розміщених капіталів банки звертаються до термінових ринків, де "ефект важеля" дуже великий. Наприклад, щоденний обсяг торгів на Чиказькій товарній біржі (Chicago Mercantile Exchange) лише з одного контракту "євродолар 3 місяці" сягає 180—190 млрд дол.

Хоча цей вид діяльності є дуже ризиковим і не гарантує постійних прибутків, майже всі транснаціональні банки вдаються до нього не тільки з метою підвищити загальну прибутковість інвестицій, а й задля вдосконалення консалтингу та поліпшення репутації в галузі роботи з дедалі складнішими фінансовими інструментами.

Зрештою, якщо сьогодні фінансова установа обирає міжнародну мультипослугову стратегію розвитку, її присутність у багатьох фінансових центрах і на багатьох ринках фінансових продуктів та послуг досягається лише шляхом застосування системи перехресних субсидій між різними сегментами діяльності. Так, діяльність транснаціональних банків на ринку єврооблігацій та їхня участь у синдикатах часто провокують втрати, але більшість банків не відмовляються від цієї діяльності, сподіваючись, що через неї вони зможуть залучити потенційних клієнтів у інші, прибутковіші сегменти фінансової діяльності.

Отже, процес диверсифікації міжнародної фінансової діяльності на основі використання нових банківських операцій та інструментів останнім часом стабілізується і переходить у стадію поглибленої адаптації до посилення вимог щодо якості продуктів та послуг. Паралельно відбувається процес передачі знань та технологій до традиційних сегментів діяльності, таких як валютні операції та платіжні послуги.