Місцеві фінанси - Сунцова О.О. - 2. Процес складання розпису/кошторису

План видатків, яким би деталізованим він не був, є лише непрямим засобом контролю. Важливим безпосереднім засобом бюджетного контролю на місцевому рівні є процес складання кошторису (терміни "розпис" і "кошторис" в деякій літературі іноді взаємно замінюються). У багатьох країнах затверджені призначення видаються місцевими бюджетними управліннями розпорядникам бюджетних коштів, часто в квартальних сумах. Наприклад, якщо відділ (департамент) має призначення сумою в 1 млн грн, місцеве бюджетне управління може внести в розпис лише 300 тис. на перший квартал року. Основою для розпису можуть бути період часу, вид діяльності, проекти або об'єкти. Кошти надаються за зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів на засадах, встановлених бюджетним управлінням (відділом). У деяких країнах застосовується додатковий крок для деталізації і контролю використання бюджетного призначення який і називається кошторисом. У таких випадках розпорядник коштів уповноважує підпорядковані установи взяти зобов'язання в межах зазначених сум. Загальна сума асигнувань не може перевищувати суму розпису. Це є ще одним засобом контролю з боку бюджетного управління .

Відомі три типи бюджетних систем в економічно розвинених державах і в країнах, що розвиваються. У системах першого типу кошти надаються розпорядникам відразу після затвердження бюджету. Розпорядникам надаються повні повноваження щодо видатків на початку року. Цю систему застосовують деякі країни Британської Співдружності, такі як Індія та Шрі-Ланка. У системах другого типу фінансові управління дають розпорядникам формальні розпорядження. Вони можуть видава-

Таблиця 11

тися на різні суми і на різні періоди. У деяких випадках можуть встановлюватися ліміти на використання коштів, і певні бюджетні проекти можуть вимагати затвердження видачі цих коштів з боку центральних органів. У Танзанії, наприклад, кошти поточного бюджету видаються протягом фіскального року; кошти бюджету розвитку видаються спеціально на кожний проект після забезпечення відповідного використання попередніх розписів. Розпорядження можуть видаватися Міністерством фінансів та Міністерством планування відповідно на поточні бюджети та бюджет розвитку. В системах третього типу фіксовані суми виділяються на конкретні періоди. У США та Латинській Америці кошти включаються в розпис поквартально . Розпорядники коштів завершують прогнозування своїх вимог на кожний квартал на основі зобов'язань і очікуваних платежів (див. таблицю 11). У Великій Британії в умовах багаторічної системи планування видатків розпорядники готують профілі видатків, подібні до американських. Ці профілі використовуються як основа для моніторингу і контролю за видатками. Успішність систем третього типу залежить від точності прогнозів, здійснюваних установами. Перший і другий типи не вимагають таких прогнозів - відносини між фінансовими органами і розпорядниками більше стосуються конкретних випадків і тому вразливі для конфліктів і ускладнень. Крім того, правові вимоги щодо безумовної видачі не враховують імовірності нестачі надходжень і не відповідають реаліям, адже фінансові управління нерідко втручаються і затримують видачу. При правильному застосуванні видачі можуть сприяти виконанню завдань розпорядників. Якщо ж вони застосовуються негативно, функція видачі і розпису може збільшувати рівень централізації влади і перешкоджати діяльності установ .

Незалежно від того, яка система використовується, для досягнення максимальної прозорості в стосунках між бюджетним управлінням і розпорядником потрібна форма для відстеження призначень/асигнувань (див. табл. 12). Крім того, в процесі виконання бюджету вносяться зміни до бюджету, що також потребує аналізу впливу змін. Це допоможе в майбутньому при плануванні .

Стаття бюджету: Утримання місцевих доріг (усього затверджених призначень: 1 млн грн)

Таблиця 12

Система зобов'язань є засобом, який використовується в багатьох країнах як для обліку, так і для контролю місцевого бюджету. Система обліку поділяє місцевий бюджет управління на дві категорії:

1) невитрачені, але внесені до зобов'язань - сплачувати за дорученнями, які отримано, або на які, можливо, виписано рахунок;

2) доступні для здійснення видатків (не внесені до зобов'язань) (табл. 13).

Таблиця 13

Моніторинг залишків, внесених/не внесених до зобов'язань

Кожного разу, коли місцевий бюджетний відділ затверджує замовлення на купівлю або контракт, кошти переносять з колонки "не внесені до зобов'язань" до колонки "внесені до зобов'язань", з якої оплачується рахунок. Коли у "не внесених до зобов'язань" залишок нульовий, фінансування більше не пітверджується. Оскільки більшість комп'ютерних пакетів обліку включають цю функцію, юридичні процедури і організаційні системи в більшості випадків не створюють проблем при судових позовах. Незважаючи на технічні можливості і, на перший погляд, організаційну простоту цього засобу контролю, деякі країни з перехідною економікою та ті, що розвиваються, надають перевагу системам на касовій основі і не включають зобов'язань. Це послаблює бюджетний контроль і, як правило, призводить до непередбаченого дефіциту.