Основи фінансового менеджменту - Рясних Є.Г. - Підходи до фінансування поточних активів

Поточні активи, як правило, постійно змінюються. Фінансові менеджери повинні щороку прогнозувати їх мінімальні та максимальні рівні. Мінімальний рівень вважають сталою складовою поточних активів, а різницю між максимальним і мінімальним рівнями - сезонною складовою.

Наприклад, якщо найвищий рівень поточних активів за період між січнем і груднем становить 50 000 грн, а найнижчий - 30 000 грн, то за визначенням стала складова поточних активів - 30 000 грн, а сезонна - 20 000 грн (50 000 - 30 000 = 20 000). Ці цифри відіграють важливу роль у фінансових рішеннях. Фіксована складова - 30 000 грн досить довго залишається на балансі, тому її фінансують як фіксовані активи за рахунок тривалого кредиту або власного капіталу. Однак сезонні потреби 20 000 грн можна фінансувати на нетривалій основі. Тобто це один із методів оптимізації структури капіталу згідно з критерієм політики фінансування активів.

Приклад

Загальний обсяг поточних активів компанії в окремі періоди: 80 000 грн у лютому, 100 000 грн у квітні, 140 000 грн у червні, 40 000 грн у серпні, 60 000 грн у жовтні, 90 000 грн у грудні. За оцінками, фіксовані активи компанії протягом року становитимуть 50 000 грн. Як слід профінансувати активи компанії?

Для розв'язання завдання загальне фінансування поділяють на постійне і сезонне:

сума постійного фінансування = мінімальний рівень поточних активів + фіксовані активи;

сума сезонного фінансування = поточні активи -- мінімальний рівень поточних активів.

Табл. 5.1 свідчить, що сезонні потреби фінансування нестабільні, тому їх, як правило, покривають за рахунок нетривалих банківських позик. І навпаки, потреби постійного фінансування треба покрити за рахунок довгострокового кредиту або власного капіталу. Якщо кошти на постійні потреби позичені на короткий термін, то цілком можливо, що банк може не погодитись переоформити позику після її погашення. У такому разі компанія матиме проблеми з ліквідністю і перед нею постане загроза банкрутства.

Рішення про фінансування активів за рахунок короткострокової чи довгострокової заборгованості передбачає вибір між зведенням ризику до мінімуму і одержанням максимальних прибутків. За нормальних економічних умов довгострокові кредити дорожчі від короткострокових. Існує кілька типових підходів до фінансування поточних активів (рис. 5.2).

Аналіз фінансування компанії (грн)

За консервативного підходу до фінансування поточних активів фіксовані активи, мінімальний рівень поточних активів і частину сезонних потреб фінансують за допомогою довгострокових кредитів і власного капіталу. За рахунок короткострокових позик фінансують лише частину сезонних потреб, унаслідок чого вартість капіталу є дуже високою, однак ризик залишитися без коштів - мінімальним.

За поміркованого підходу до фінансування поточних активів фіксовані активи і мінімальні поточні активи фінансують за рахунок довгострокових кредитів і власного капіталу. Сезонні потреби фінансують за рахунок короткострокових позик.

За агресивного підходу до фінансування поточних активів фіксовані активи і лише частину мінімального рівня поточних активів фінансують за рахунок довгострокових кредитів і власного капіталу. Усі сезонні потреби, а також частину мінімального рівня поточних активів покривають за рахунок короткострокових позик. Вартість капіталу за такого фінансування мінімальна, однак ризик, пов'язаний із проблемою ліквідності, досить високий.

Отже, фінансовому менеджеру слід обрати найприйнятніший варіант фінансування поточних активів з огляду на конкретну ситуацію, а саме: наявність влас

Рис. 5.2. Підходи до фінансування поточних активів

них коштів, доступність і вартість кредитних (довго - і короткострокових) ресурсів, рівень ризику, пов'язаного із зовнішнім кредитуванням.