Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 1.1. Загальні основи побудови фінансової системи ФРН

1.1. Загальні основи побудови фінансової системи ФРН

Фінансова система Німеччини як федеральної держави складається з трьох ланок: федерального, регіональних (земельних) і місцевих бюджетів. Після вступу 3 жовтня 1990 р. східних земель (колишньої Німецької Демократичної Республіки) до складу ФРН в єдиній Німеччині стало 16 федеральних земель.

Землі як члени федерації мають власні конституції та виборчі органи влади (ландтаги). Німецька федерація за основою симетрична, хоча є деякі елементи юридичної нерівності між землями. Повноваження федерації та земель розділено.

Землі Німеччини поділяються на більше ніж 50 округів. Округи — на райони та міста, які мають статус районів (їх близько 630). Райони поділяються на громади, причому багато міст мають статус громад. У цілому в країні налічується 90 % сільських громад і 10 — міських (разом 8590 громад).

Відповідно до загальної схеми організація самоврядування та управління в громадах земель не є однаковою. Є чотири моделі такої організації: південнонімецька, північнонімецька, модель "рада — бургомістр", модель "рада — магістратура". Згідно з першою бургомістр і рада обираються окремо, але бургомістр відповідно до посади стає головою ради, якій належить основна роль. У північнонімецькій моделі, наприклад у Нижній Саксонії, керівника громади та виконком обирає рада, котра, як і в попередньому випадку, відіграє основну роль. У землях Пфальц та Саар усталилася модель "рада — бургомістр". У ній поєднано риси першої та другої моделей: з першої — бургомістр за посадою є головою ради, але, як у другій, обирається не населенням, а самою радою. Особливість — значні повноваження бургомістра. Землі Гессен та землі-місту Гамбургу властива четверта модель. Тут представницький орган обирається радою, а виконавчим органом є колективна магістратура, яку обирає рада. Магістратура складається з бургомістра (оплачувана посада) та членів магістратури (неоплачувані посади). Питання розв'язують колегіально.

Численні представники німецьких політичних кіл, шукаючи виходу з кризи, висловлюються за реформування федерального устрою країни, насамперед за скорочення кількості федеральних земель.

За зменшення кількості федеральних земель виступають представники Християнсько-демократичного союзу, а також партії "зелених" та соціал-демократів. Сьогодні у складі ФРН 16 федеральних земель, їх кількість пропонується скоротити до 11, 9 чи навіть 7. Насамперед ідеться про те, щоб маленькі землі або так звані землі-міста (як, приміром, Гамбург, Бремен чи Берлін) увійшли до складу більших федеральних земель, на території яких вони розташовані. Така реформа сприяла б скороченню бюрократії, а разом з нею і зменшенню витрат на управлінський апарат.

Основні правила функціонування фінансової системи Німеччини закріплені в Конституції країни.

Сучасна "фінансова конституція" Німеччини (статті 104а— 115 Основного закону) — явище унікальне в конституційній практиці розвинених країн. З одного боку, вона регулює фінансові взаємовідносини між федерацією, землями і громадами, з іншою — визначає положення і компетенції конституційних органів у формуванні бюджету країни. Основні положення цих статей такі:

1. У сфері розподілу завдань (стаття 104а Основного закону):

— федерація і землі окремо здійснюють витрати, необхідні для виконання їх завдань, якщо Основний закон не передбачає іншого порядку;

— якщо землі діють за дорученням федерації, то витрати, пов'язані з такою діяльністю, здійснює федерація;

— федеральні закони, що передбачають грошові витрати і встановлюють, що частина витрат (від чверті та більше) припадають на землі, потребують схвалення з боку бундесрату;

— для запобігання порушенням загальногосподарської рівноваги, стимулювання економічного зростання або вирівнювання відмінностей в рівні економічного розвитку федерація може надавати землям фінансову допомогу за найбільшими інвестиційними проектами земель і громад.

2. У сфері отримання коштів шляхом використання певних джерел доходів (стаття 105 Основного закону):

— федерація користується виключним правом видання законів, що регулюють митні збори і фінансові монополії;

— федерація має конкуруюче законодавство у сфері податків, якщо їх стягнення є її виключним або частковим правом, якщо якесь питання не може бути ефективно вирішене на основі законодавства окремих земель або якщо це в інтересах збереження правової або економічної єдності;

— землі мають право видання законів, що передбачають стягнення місцевих податків;

— федеральні закони про податки, надходження від яких частково або є повністю в розпорядженні земель, потребують схвалення з боку бундесрату.

3. У сфері розподілу податкових надходжень (стаття 106 Основного закону):

— федерації, землям і громадам виділяються різні податки;

— федерація та землі спільно одержують надходження від прибуткового податку, податку з обороту, з надходжень від прибуткового податку (після вирахування встановленої федеральним законодавством частки, що відраховується на користь громад у розмірі 15 %) і корпоративного податку федерація та землі одержують половину. Частки федерації і земель від надходжень податку з обороту регулюються федеральним законом.

За Конституцією, федерація не може нав'язати жодній із земель фінансову допомогу — землі мають право прийняти її або відхилити. Не може федерація направляти допомогу безпосередньо громадам: фінансова допомога передається землям, які розподіляють її між громадами.

Для фінансів громад особливе практичне значення разом з можливістю отримання фінансової допомоги від федерації за статтею 104а-4 має участь у "спільних завданнях". До найважливіших "спільних завдань*', що здійснюються і фінансуються федерацією спільно із землями (і громадами як частинами земель), належать:

— будівництво і розширення вищих навчальних закладів;

— поліпшення регіональної господарської структури;

— поліпшення аграрної структури і захист узбережжя. Система державних фінансів ФРН включає федеральний

бюджет, бюджети 16 земель, громад, спеціальні урядові та позабюджетні фундації, фінанси Федеральної залізниці (Бундесбан) і Федеральної пошти (Вундеспост), державних підприємств, органів соціального страхування, федерального відомства з питань праці.

Уся країна поділена на фінансові округи. Сполучною ланкою між бюджетом федерації та бюджетами земель є вищі фінансові дирекції. Вони об'єднують декілька фінансових округів.

Формально всі ланки бюджетної системи автономні, тобто самостійно складають бюджет, стягують податки, збори, витрачають кошти на виконання функцій, що підпадають під їхню юрисдикцію.

У Німеччині поряд з євро в обігу півтора десятки регіональних валют, що з'явилися після введення в країні кілька років тому єдиної європейської валюти.

Найвідоміша серед них — "хімгауер", у Баварії. Валюта, що з'явилася в 2003 р., завдячує своїм народженням учителю Крістіану Геллеру з міста Розенхайм. Сьогодні він відповідає за розповсюдження і контролює обіг баварських "керенок". Одночасно в обігу майже 70 тис. "хімгауерів"; їхній курс стосовно євро становить 1 до 1.

У Берліні на такій самій основі в 2004 р. ввели "берлінер", який використовується для розрахунків в одному з районів столиці. У Бремені можна зустріти "роланди", у східнонімецькій землі Саксонія-Ангальт зустрічається валюта під назвою "урштрошталер", у містечку Вітценхаузен, у землі Гессен — "кіршблюте". Жителі Бранденбурга можуть користуватися "хавелталерами".

Бундесбанк (німецький центральний банк) не проти такого різноманіття. У масштабах країни регіональні валюти не можуть становити серйозної конкуренції євро, а місцеве законодавство дозволяє використовувати "паралельні гроші", якщо вони відрізняються зовнішнім виглядом від справжніх і не поширені скрізь.

Прихильники альтернативних грошей вважають, що так їм вдасться стати незалежними від єдиної європейської валюти і застрахуватися від економічної кризи.

Крім того, в регіональних валютах простіше брати кредити в німецьких банках: вони не вимагають таких серйозних гарантій, як у випадку з євро.

Ще однією причиною популярності місцевих валют серед німців стало те, що, обмінюючи їх на євро, частина різниці спрямовується на благодійність.