Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 1.5. Деякі особливості структури та діяльності фіскальних органів ФРН

Функції податкової служби в Німеччині виконують Федеральне відомство з фінансів і земельні фінансові відомства, що підпорядковані відповідно федеральному міністерству фінансів країни і земельним міністерствам фінансів.

У ФРН немає єдиного закону про податкову поліцію. Й діяльність підпорядкована адміністративним приписам, тому в більшості земель ця структура організована по-різному. Діяльність податкової поліції в цілому регулюється податковим законодавством (Закон про загальний порядок оподаткування 1977 р.).

Основні завдання податкової поліції:

1) розслідування податкових злочинів і порушення порядку нарахування та сплати податків;

2) визначення бази оподаткування у випадках податкових злочинів і порушень;

3) виявлення невідомих податкових злочинів і обставин, що є підґрунтям для виникнення зобов'язання зі сплати податку.

Основою для початку діяльності податкової поліції можуть бути податкові перевірки платників податків і третіх осіб, а також самостійні перевірки, ініціатива прокуратури, інформація від державних органів, суддів, ЗМІ,

У Німеччині чітко виділяються дві сфери діяльності податкової поліції: кримінальне переслідування і податковий розшук. У сфері кримінального переслідування до її компетенції належать податкові злочини, які підлягають кримінальному покаранню згідно з податковим законодавством, а також "менш важкі злочини" — порушення порядку нарахування і сплати податків. До податкових злочинів належать ухилення від сплати податків, контрабанда, підробка гербових та акцизних марок. Як самостійний злочин закон визначає приховування особи, що вчинила податковий злочин.

До податкових правопорушень належить загроза ухилення від сплати податків. Йдеться про дії платників податків, які ще не призвели до такого ухилення, але націлені на нього (неправильне, неповне відображення в обліку господарських операцій, що створює можливість зменшення податкових зобов'язань).

У період розслідування податкових злочинів працівники податкової поліції мають ті самі права та обов'язки, що й працівники кримінальної поліції відповідно до кримінального законодавства. Податкова поліція наділена виключним правом збирати документи й отримувати необхідні відомості від всіх державних і приватних установ, за винятком деяких спецслужб.

Починаючи з 2002 р. інспектори, що здійснюють податкові перевірки, і, відповідно, працівники податкової поліції вперше отримали право доступу до системи обробки даних платника податків.

У випадку виявлення ознак податкового злочину інспектор повідомляє про це компетентні органи. Для цього необхідна домовленість між податковою поліцією і податковими органами, яка може зумовлювати кілька варіантів взаємодії:

1. Податкова перевірка закінчується, її результати передаються в поліцію, яка розглядає матеріали перевірки в частині, що стосується податкових злочинів. Податковий інспектор не відображає цей випадок у своїй статистиці. Це найгірша форма взаємодії. На інспекторів здійснюється тиск щодо виконання кількісних показників перевірених підприємств.

2. Матеріали податкової перевірки передаються в поліцію, яка проводить як податкову перевірку, так і перевірку відповідно до своєї компетенції. При цьому звіт про перевірку, поданий поліцією, є частиною звіту податкового відомства.

3. Цей варіант розробляється спільно спеціалістами податкових органів і поліцією за умови обміну думками і повного взаєморозуміння. Такий обмін думками необхідний за використання розрахункових (непрямих) методів визначення оподатковуваної бази. До розрахункових методів належать внутрішній і зовнішній порівняльний аналіз підприємств, розрахунок приросту майна. Ці методи передбачають використання деталізованих статистичних даних за галузями народного господарства, даних профспілок про заробітну плату, відомостей про прожитковий мінімум для сімей з різним складом. Сфера дії цих методів поширюється в основному на дрібні й середні фірми.

Перетинання компетенції податкових органів і податкової поліції призводить до певних правових проблем. Так, у ході процедури оподаткування на платника податків покладається обов'язок допомагати податковим органам. Він повинен повідомляти про всі факти, що мали суттєве значення для оподаткування. Водночас звинувачуваний в ході податкового переслідування у принципі не зобов'язаний давати показання, свідчення і надавати допомогу органам податкової поліції.

Відповідальність за податкові злочини у ФРН відображається не лише в Кримінальному кодексі, а й у податковому законодавстві, в якому встановлено чіткі критерії податкових злочинів і податкових адміністративних порушень.

Одним з ефективних інструментів виявлення податкових правопорушень і злочинів є обмін інформацією між різними фіскальними службами та державними інстанціями. При цьому використовується підлеглість податкових, митних служб і податкової поліції Міністерства фінансів, що сприяє їх тісному взаємозв'язку та співпраці.

Оплата в податкових органах ФРН залежить від категорії працівника та стажу роботи.

Категорії в податковій службі ФРН такі:

1) А-1 — А-5 — нижчий рівень (завгосп, кур'єр);

2) А-5 — А-9 — середній (потрібен атестат і 2 роки навчання у фінансовій школі — асистент, секретар, інспектор служби);

3) А-9 — А-13 — підвищений рівень служби (трирічна освіта, податкові інспектори (А-9);

4) А-13 — А-16 — вищий рівень служби (керівництво інспекцією).

Заробітна плата в податковій інспекції залежить від стажу роботи, оскільки оклад кожного працівника (на тій самій посаді) автоматично підвищується кожні два роки. Так, початковий оклад співробітника середнього рівня служби (категорія А-5) зростає через кожні два роки. Разом з тим, працівники податкової служби, як і всі державні службовці, платять дуже високі податки (близько 50 % доходу). Пенсія працівників податкових служб є досить високою, що забезпечує відсутність корупції в цих органах.

Взаємодія податкової служби з іншими державними структурами. Органи фінансового розшуку працюють у тісному контакті з кримінальною поліцією і прокуратурою. Вони можуть проводити розслідування як за запитами останніх, так і за власною ініціативою. Співробітники фінансового розшуку беруть участь у слідчих діях за кримінальними справами, якщо вони належать до порушень у сфері оподаткування.

Консультанти щодо податків.

1. Це не працівники Міністерства фінансів, але останній видає їм ліцензію на право їх діяльності. Робота без ліцензії суворо карається.

2. Вони надають платні консультації платникам податків щодо законного зменшення оподатковуваної бази, допомагають розробити розрахунки податкових зобов'язань.

При підрахуванні своїх платежів до бюджету і різних фондів платники податку можуть звертатися за консультацією не тільки до податкових консультантів, а й до уповноважених щодо податків, адвокатів, аудиторів. Усі інші фізичні та юридичні особи (крім встановлених законом винятків), що надають консультаційні послуги, караються грошовими штрафами. Питання податкових консультацій регулюється спеціальним "Законом про податкові консультації*".

Платник податків має право скористатися судовою допомогою у випадку незгоди з рішенням державних податкових органів. Ці питання входять до компетенції спеціальних фінансових судів, які є повністю незалежними. Звернення до них можливе лише в тому випадку, коли суперечка не була вирішена несудовим шляхом на основі Положення про збори.

Боротьба з "відмиванням"грошей. Велике значення у ФРН приділяється боротьбі з "відмиванням" "брудних" грошей, яке відбувається за допомогою різних фінансових інструментів.

Склад злочину "відмивання" грошей визначається параграфом 261 Кримінального кодексу Німеччини в такий спосіб.

1. Той, що належить до майнового об'єкта, джерелом походження якого є:

а) злочин, вчинений іншою особою;

б) правопорушення, вчинене іншою особою і описане в параграфі 29, абзаці 1/1 Закону Про наркотики, чи правопорушення, вчинене членом злочинного угруповання (параграф 129), який вчинить дії, які означають приховування цього об'єкта чи його походження, або унеможливить чи спробує унеможливити встановлення походження цього об'єкта, його виявлення, конфіскацію, арешт, вилучення чи збереження після цього вилучення, карається позбавленням волі на строк до п'яти років чи грошовим штрафом.

2. Піддається покаранню і той, хто:

а) привласнює собі чи передає третій особі;

б) зберігає чи використовує у своїх інтересах або в інтересах третьої особи майновий об'єкт, зазначений в абзаці 1, якщо він знав про походження об'єкта в той момент, коли заволодів ним.

3. Карний замах.

4. В особливо тяжких випадках передбачається покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести місяців до десяти років. Особливо тяжкий випадок має місце, як правило, тоді, коли дії злочинця є для нього промислом чи він — член організації, створеної з метою тривалого відмивання грошей.

Той, хто у випадках, визначених в абзацах 1 і 2, з легковажності не розуміє, що предмет походить від названої в абзаці 1 протиправної дії іншої особи, карається позбавленням волі до двох років чи грошовим штрафом.