Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 1.7. Оподаткування домашніх господарств і підприємств у ФРН

Важливим елементом фінансової системи ФРН є фінансовий ринок, на якому значне місце займають державні цінні папери.

Ринок державних цінних паперів Німеччини — четвертий за обсягом міжнародний ринок урядових зобов'язань після США, Японії та Великої Британії. Відмінною його особливістю є те, що він за обсягом не превалює над ринком решти типів боргових фондових інструментів, але значно перевищує ринок акцій. У загальному обсязі облігацій, розміщених на території ФРН останніми роками, частка державних облігацій не перевищувала 40 %, тоді як частка облігацій, випущених приватними банками, становила 60 %. Необхідно зазначити, що завдяки активній політиці уряду з розміщення цінних паперів значення сектору державних облігацій постійно зростає.

Іншою важливою рисою ринку державних облігацій у ФРН є наявність єдиного статусу та універсальних правил здійснення операцій з різними видами урядових боргових інструментів. Емітентами державних цінних паперів є: федеральний уряд; його спеціальні служби (залізниці й пошта); уряди земель; місцеві органи влади (громади, комуни). Усі ці органи здійснюють позики від свого імені. Основним позичальником на ринку державних облігацій є федеральний уряд.

Для фінансування державного боргу федеральний уряд випускає такі види цінних паперів: облігації ФРН; федеральні облігації; боргові сертифікати; федеральні касові облігації; ощадні сертифікати; казначейські фінансові зобов'язання; безвідсоткові казначейські сертифікати.

Значна частина державного боргу ФРН розміщена у банках, ощадних касах і Фундації соціального страхування. Кредиторами уряду, в першу чергу, є державна кредитна система — державні іпотечні та спеціальні банки, Бундесбанк.

У Німеччині для малих і середніх підприємств діє низка державних гарантій за кредитами, що надаються комерційними банками. Звісно, гарантії надаються через спеціалізовані гарантійні банки, що функціонують у всіх землях Німеччини ("Bur-gafts banken"), на 80 % від суми кредиту і максимально на 1 млн марок (до введення євро). Кредити, на які надаються гарантії, є довгостроковими (до 15 років). В особливих випадках можна отримати державні гарантії й на більші суми кредиту.

Важливою у справі підтримки інноваційного бізнесу є допомога малим і середнім фірмам у формуванні власного капіталу, що охоплює всі галузі промисловості.

У Німеччині ці кошти надходять через державні банки, насамперед через Німецький банк вирівнювання і Банк кредитів на відновлення. Обидва ці банки виконують у банківській системі Німеччини особливі функції: перший надає кредити (головним чином під створення нових фірм), другий — фінансує різні програми стимулювання господарського зростання.

1.7. Оподаткування домашніх господарств і підприємств у ФРН

У Німеччині домашні господарства сплачують дуже високі податки, але разом з тим отримують значні соціальні допомоги. Одним із найважливіших прямих податків у Німеччині, що стягується з фізичних осіб, є податок на дохід (особистий прибутковий податок). Ним обкладається заробітна плата осіб, що працюють за наймом, доходи осіб вільних професій (гонорари), доходи на капітал, відсотки за банківськими вкладами, оренда, здача житлових приміщень, індивідуальна трудова діяльність та ін. В основу оподаткування закладено принцип рівного податку на рівний дохід незалежно від його джерела, ставки — від 22 до 53 %.

У визначенні податку на зарплату застосовуються такі спеціальні інструменти, як "податкові класи", "податкові карти" і "податкові таблиці". Залежно від сімейного стану, кількості працюючих, сумісного чи окремого ведення обліку отримуваних доходів, наявності дітей, робітників і службовців групують у шість податкових класів.

За схемами кредитування особі, що планує заснувати фірму і володіє не менш ніж 15 % власних коштів від вартості свого проекту, Німецький банк вирівнювання може, не вимагаючи жодних гарантій (застави тощо, але за умови позитивної оцінки самого проекту), видати повністю поворотний кредит на строк до 20 років, що становить до 25 % від вартості проекту.

Інвестиційними кредитами Банку кредитів на відновлення може скористатися підприємець, що вже отримав стартову допомогу у формуванні власного капіталу, оскільки цей вид кредитування покриває до 75 % від вартості проекту (максимальний розмір кредиту — до 10 млн марок) (до введення євро). Кредити діють для всіх галузей промисловості, але особливі пільгові умови створені для підприємств, що мають намір працювати в галузі охорони навколишнього середовища. Для них встановлюється нижчий відсоток (приблизно на 0,5 % пункту нижчий, ніж звичайний для цього кредиту).

До І класу належать неодружені працівники без дітей і ті з одружених (вдівці чи розведені), в яких немає умов для включення в більш сприятливі ПІ і IV класи.

До II класу належать неодружені, розлучені чи вдівці, які мають на утриманні не менше 1 дитини, якщо їм належала певна вільна від податку сума.

До III зараховують класу одружених працівників і сім'ї, в яких працює один із подружжя. Якщо працюють обидва, то один з них за спільною згодою переходить у IV клас.

До IV класу належать сім'ї з працюючим подружжям, тобто коли працюють чоловік і дружина, і оподатковуються окремо.

До V класу належать одружені працівники, у сім'ї працюють чоловік і дружина, але один з них за спільною згодою включений у III клас.

До VI класу зараховують працівників, які отримують заробіток у кількох місцях, з метою їх обліку.

Податкові таблиці враховують не лише податкові класи, а й кількість дітей у сім'ї, на чиєму утриманні вони знаходяться, сумісний чи відокремлений облік доходів. Крім того, в податкових таблицях враховано низку доходів, що звільнені від оподаткування. До них належить, наприклад, зарплата, що звільняється за умовами найму від податку, різдвяні виплати; спеціальні видатки (включаючи видатки на різні види страхування життя, підвищення ділової кваліфікації тощо).

Податок вираховується із заробітної плати на основі податкової карти, У карті, яка заповнюється в громаді за місцем проживання, зазначаються податковий клас, кількість дітей, віросповідання працюючого. Далі в неї заноситься сума звільнення від податку з досягненням працюючим 64-річного віку (фіксована сума звільнення для осіб із фізичними вадами (інвалідів) з тим, щоб ці суми були враховані роботодавцем і фінансовим відомством (громадою, землею).

Протягом календарного строку сума податку з доходу (податку на заробітну плату) може відхилятися від належної до сплати за підсумком на рік. Кінцевий перерахунок відбувається за підсумком на рік.

Наступним прямим податком, що теж займає не останнє місце у витратах домашніх господарств та в надходженнях до бюджету, є земельний податок. Він є податком на нерухоме майно. Об'єкти оподаткування — підприємства сільського і лісового господарства, земельні ділянки, які належать компаніям і приватним особам, а також споруди, що знаходяться на цих ділянках. Стягнення податку здійснюється громадою. Ставка земельного податку складається з двох частин: основної ставки, яка встановлюється в централізованому порядку для окремих видів нерухомого майна, і надбавки громади, яка визначається залежно від стану місцевих фінансів.

Відповідно до законодавства про земельний податок від 1974 р. розрізняли два види цього податку: земельний податок А (для підприємств сільського і лісового господарства) та земельний податок В (для земельних ділянок і споруд компаній та приватних осіб).

Розрізняють такі ставки податку:

— для підприємств сільського і лісового господарства — 0,6 %;

— незабудованих ділянок землі — 0,35 %;

— забудованих ділянок землі — 0,35 %;

— ділянок землі, зайнятих будинком на одну сім'ю — 0,26—0,35%;

— ділянок землі, що зайняті будинком на дві сім'ї — 0,31 %.

У межах стимулювання житлового будівництва ФРН дозволено не виплачувати перші 10 років земельний податок з нових побудованих житлових будинків. Земельний податок стягується, як правило, щоквартально у формі авансових платежів на рівні надходжень за минулий рік. Сума належного до сплати податку визначається один раз на 3 роки, при змінах у нерухомому майні здійснюється перерахунок.

Податок на доходи з капіталу. Цей податок є однією з форм податку на дохід і стягується з фізичних осіб безпосередньо при виплаті доходів з капіталу — дивідендів і відсотків. Оподаткуванню підлягає сума дивідендів, розрахованих після сплати корпоративного податку. Сума податку на доходи з капіталу, сплачена власниками капіталу, враховується при визначенні загальної величини податку з доходу на сукупний дохід платника податку. Ставка податку на доходи з капіталу залежить від виду отриманого прибутку.

На дивіденди з акцій, доходи від участі в капіталі товариств з обмеженою відповідальністю і різної участі в капіталі приватних підприємств і кооперативів ставка податку встановлюється на рівні 20 %.

Починаючи з 1 січня 1989 р. у межах податкової реформи у ФРН банки зобов'язані перераховувати податок на грошові внески в банківських установах (зі строком більше 3 місяців), страхових компаніях і відсотки з цінних паперів (облігацій, депозитних сертифікатів та ін.), виходячи зі ставки 10 %. Введення такого порядку пояснюється тим, що більше 80 % вкладників не платять податку з доходу за відсотками, хоча цей вид доходів відповідно до закону має обкладатися податком і в податковій декларації є відповідна стаття.

Податок на майно. Цей податок на нетто-майно (за мінусом заборгованості) юридичних і фізичних осіб. Оподаткуванню підлягає:

— майно підприємств сільського і лісового господарства;

— нерухоме майно юридичних і фізичних осіб;

— виробниче майно компаній;

— окремі види особистого майна.

Правовою основою майнового оподаткування є закон від 1974 р. зі змінами, відповідно до яких усі надходження від цього податку спрямовуються в бюджети земель. Для оподаткування особистого і виробничого майна застосовуються різні ставки податку. Ставка податку на майно юридичних осіб становить 0,6 %. Оподаткуванню підлягає майно підприємств за мінусом суми заборгованості, зобов'язань із соціальних платежів, пенсійних внесків та ін.

Важливим елементом оподаткування майна є оцінка вартості майна компаній і фізичної особи. Відповідно до законодавства оподаткуванню підлягає "одинична вартість майна". В основі оцінки одиничної вартості майна лежить підсумкова оцінка всіх елементів майна, виходячи з дохідності. Нерухоме майно фірми включається за ціною його реалізації на момент оцінки, рухоме майно — за залишковою вартістю, цінні папери — за курсовою вартістю.

Оподаткуванню підлягає особисте майно, а також цінні папери, банківські рахунки, вклади в страхові компанії, предмети мистецтва, коштовне каміння, приватні літаки, яхти та інші предмети розкоші. Для платників податків встановлено неоподатковуваний мінімум майна для однієї особи, подружжя, а також передбачені відрахування на кожну дитину.

На практиці діє такий порядок збирання податків: бланк податкової декларації надсилається платнику поштою. Це означає, що він зареєстрований і має до кінця травня здати декларацію. У випадку неподання декларації платник зазнає певного покарання.

При неподанні протягом місяця декларації (після попередження) накладається штраф. Потім знову надсилається попередження, і в разі неподання декларації накладається повторний штраф. Після цього можливе звернення до суду. Податкова інспекція може визначити податок без декларації на основі доходів минулого року. З податку на заробітну плату, розрахунок ПДВ проводять самі підприємства (сплата протягом місяця).

Скарги на неправильне стягнення податку приймаються протягом місяця після отримання повідомлення про сплату податку. Податок на дохід має бути сплачений протягом місяця після отримання повідомлення, за кожен місяць прострочкн (протягом 15 місяців) нараховується пеня в розмірі 1 % від суми податку. 316-го місяця пеня збільшується до 6 %. Накладання пені відбувається протягом 4 років. З неплатниками мають справу конфіскатори з фінансової каси податкової інспекції. Якщо і це не допомагає, то суд може винести вирок — позбавлення волі строком до 5 років, а до великих неплатників — до 10 років. При дрібних неплатежах податковою інспекцією накладається штраф, який фіксується в особистій карті платника.

Особливе зацікавлення викликає також амортизація частини вартості об'єкта — списання частини вартості об'єкта у випадку зниження його ринкової ціни. За подальшого підвищення ринкової ціни такого об'єкта здійснюється так зване "приписування" до його залишкової вартості.

1.8. Особливості нарахування амортизації основних засобів у ФРН
1.9. Фінансування соціального захисту у ФРН та його проблеми
1.9.1. Форми соціального захисту у ФРН
1.9.2. Пенсійна реформа у ФРН
1.9.3. "Війна" поколінь у ФРН
1.10. Досвід Німеччини у фінансуванні сільськогосподарських підприємств
1.11. Фінансові проблеми державного сектору в економіці
1.11.1. Еволюція податкової політики
Запитання і завдання для самоперевірки
Розділ 2. ФІНАНСИ ФРАНЦІЇ
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru