Фінансова система України - Карлін M.I. - 6.3. Реформування системи податкових пільг

Сьогодні у законодавчому полі України налічується 387 податкових пільг, якими у 2004 р. користувалися 101 тис. суб'єк­тів господарської діяльності (у 2005 р. — 91 тис). Багато це чи мало? Відповісти на це запитання складно. Нещодавні події показали, що пільги, прийняті на основі корупційних інтересів, можуть завдати відчутну шкоду економіці держави й суспільству. Тому на позитивну оцінку заслуговує кардинальна ревізія територіальних пільг за вільними економічними зона­ми і територіями пріоритетного розвитку, але не їх повне скасування.

За попередніми даними Міністерства фінансів України, за 2004 р. із 500 суб'єктів господарювання, що працювали у ВЕЗ і ТПР, абсолютна більшість не виконала первинних умов реалізації інвестиційних проектів, під які держава надавала податкові пільги. Із обіцяних 104 тис. нових робочих місць було створено тільки 52 тис. Причому вартість робочого місця підприєм­ства у "податкових зонах" була удвічі дорожчою, ніж у середньому по Україні. До державного бюджету надійшло лише 19 % від суми задекларованої до сплати податків "пільговиками". Податкових пільг держава надала на 8,4 млрд. грн., тоді як реально через ВБЗ та ТПР в Україну надійшло лише 3,31 млрд.. грн. інвестицій. Вплив пільг для ВЕЗ і ТПР на бюджет показано в табл. 6.1.

Таблиця 6.1. Оцінка впливу на бюджет пільг у ВЕЗ і ТПР

Складною е проблема пільг малим підприємствам та фізичним особам — підприємцям. Станом на 1 квітня 2005 р. кількість зареєстрованих як платники податків фізичних осіб — підприємців становила 1708,6 тис, із них фактично сплачували податки 1505,2 тис. осіб. Юридичних осіб, які використову­вали спрощену систему оподаткування, було зареєстровано 121,7 тис. За всіма видами податків, що їх сплачували ці дві категорії платників, тільки в І кварталі 2005 р. до бюджету надійшло 973,6 млн.. грн., або 6,3 % усіх доходів. Попри відносно незначну роль малого бізнесу у формуванні бюджетних фондів, дуже важливо домогтися позитивного перелому саме тут, оскіль­ки в малому бізнесі задіяна відносно велика кількість населення: у 2004 р. на підприємствах (юридичні особи), що користувалися спрощеною системою оподаткування, працювало понад 1 млн. осіб; фізичні особи — підприємці надали робочі місця для 772 тис. громадян.

Систему пільг для малого бізнесу доцільно будувати за за­пропонованою В. Ревуном схемою: а) пільги за непрямими по­датками не надаються; ПДВ, акцизи, мита мають сплачувати всі на рівних умовах, інакше більшість структур малого бізнесу втягуватимуться у фіктивні схеми, а бюджет недоотримуватиме значні суми доходів; б) доходи, що залишаються в розпорядженні структур малого бізнесу після виплати заробітної плати на рівні не менше прожиткового мінімуму і сплати соціальних податків, повністю або частково звільняються від податків (це положення в частині заробітної плати може не поширюватися на малі підприємства, де зайняті виключно члени однієї сім'ї, без права залучення працюючих зі сторони); в) додатково отри­мані доходи мають бути спрямовані на розширення підприєм­ницької діяльності, придбання нового обладнання, техніки та відповідної нерухомості.

Доцільно підняти планку вартісних оцінок малого бізнесу (1 млн. грн. річної виручки на 50 працюючих на малому підприємстві і 500 тис. грн. річної виручки на десять працюючих у підприємницькій структурі фізичної особи). Нині мале підприєм­ство отримує право на податкові пільги за умови, що на одного працюючого припадатиме не більше 1667 грн. місячної виручки.

У нашій молодій незалежній державі ще недостатньо налагоджено контроль суспільства за доходами фізичних осіб, які мають пільги. Наслідком є масове ухилення відсилати податків, отримання незаконних пільг, у тому числі тими, хто у власності має майно на значні суми (кілька машин, квартир тощо). З огля­ду на всі обставини доцільно запровадити податки з помірними ставками на майно, наявність якого свідчить про перевищення суспільно визнаного середнього рівня життя. Нижче зазна­ченого рівня сьогодні живуть 70—75 % громадян України, тому доречно говорити про податок на майно як податок на багатих. Запровадження майнових податків на таких засадах забезпечить істотний приріст доходів бюджету, не зачіпаючи малозабезпечених верств населення.

Оподатковувати і землю, і нерухомість — такий варіант пропонують народні депутати України. Відповідний законопроект пройшов друге читання і закладений у Податковому кодексі, який нині переробляють. Планується, що податок плататимуть усі: від сільського пенсіонера, який має шість "соток", до заможних бізнесменів, що володіють кількома квартирами в Києві. Гроші стягува­тимуть як за землю несільськогосподарського призначення, так і за родючі ділянки. Ставку планується збільшити з 0,01 до 1 %. Кримчани й закарпатці платитимуть приблизно у 2—3 рази більше. Водночас Міністерство фінансів теж планує знову реформувати податкову систему, оскільки в Україні вже діє одна з найнижчих ставок оподаткування доходів населення —13 %.

На нашу думку, було б доцільно застосувати такий механізм оподаткування доходів громадян: 10 % із доходу в розмірі до двох прожиткових мінімумів, 13 % із доходу в розмірі до трьох прожиткових мінімумів; 15 % із доходу в розмірі більше трьох прожиткових мінімумів.