Фінансова система України - Карлін M.I. - 6.4. Проблема заміни ПДВ податком з обігу

Відомо, що ПДВ є досить специфічним податком. Є всі підстави стверджувати, що за складністю нормативної бази, а також за ступенем негативного впливу на економіку він не має рівних. Недарма про нього негативно відгукувалися і прем'єр-міністр, і Президент України, і багато вчених-економістів.

Зрозуміло, що в Україні вже неодноразово вживалися захо­ди, спрямовані на зменшення негативних якостей цього податку, але особливих успіхів не було досягнуто. Тому деякі фахівці пропонують зменшити ставку ПДВ на певну величину (в різних випадках на 2 і 5 % ) й одночасно запровадити податок з обігу зі ставкою, що дорівнюватиме зниженню ставки ПДВ. Дехто про­понує взагалі замінити ПДВ податком з обігу.

О. Киреєв на основі проведеного аналізу робить висновок, що можливі такі три варіанти введення в правове поле України податку з обігу.

Перший варіант — це застосування розглянутого комбінованого підходу (ПДВ зберігається, але його ставка зменшується, і водночас вводиться податок з обігу за ставкою, що дорів­нює величині зниження ставки ПДВ). Такий підхід веде до посилення податкового навантаження як на суб'єктів господарсь­кої діяльності, так і на кінцевих споживачів. У цьому випадку до одного проблемного податку додається ще один, що в епоху СРСР не менш негативно впливав на перебіг економічних процесів.

Другий варіант також належить до комбінованого підходу, але з додатковою умовою, щоб ставка ПДВ була зменшена на величину більшу, ніж ставка запровадженого податку з обігу.

Причому в міру збільшення кількості технологічно взаємопов'язаних підприємств (тобто ступенів обробки) ця ставка має істотно знижуватися у зв'язку з дією накопичувального ефекту податку з обігу. У такому випадку у зв'язку з високими витратами на адміністрування ПДВ його стягування втрачає сенс, а використовуваний при цьому податок з обігу успішно відігра­ватиме роль "економічного гальма".

Третій варіант полягає в тому, що ПДВ слід скасувати, а податок з обігу запровадити лише для тих видів економічної діяльності, які максимально наближені до "останнього покупця". При цьому такі види діяльності мають бути звільнені від податку на прибуток. Лише в такому разі запровадження податку з обігу дасть змогу припинити безуспішні спроби усунення негативних якостей ПДВ і створить сприятливі умови для розвитку процесів спеціалізації та кооперування, без чого сподіватися на високі по­казники економічного зростання досить важко.

На нашу думку, скасування ПДВ в Україні було б помилкою, оскільки всі розвинуті країни (в тому числі країни — члени ЄС) запровадили або запроваджують цей податок (або подібні до ньо­го). В цьому плані заслуговує на увагу досвід Франції, яка першою запровадила ПДВ.

Платниками цього податку є підприємства, які займаються купівлею-продажем і в 1998 р. мали річний оборот 500 000 фран­цузьких франків, та підприємства, що надають послуги і мали оборот 175 000 франків за 1999 р. На 1 січня 2000 р. у Франції були встановлені такі ставки ПДВ:

1. нормальна (базова) ставка — 20,6 %;
2. знижена ставка — 5,5 %: продукти харчування, книги, громадський транспорт, операції з нерухомим майном;
3. особлива ставка — 2,1 %: надруковані періодичні видан­ня, медикаменти, препарати крові та ін.

Було встановлено також спеціальні ставки для Корсики та окремих департаментів. ПДВ сплачується щомісячно з 15 по 24 число місяця залежно від юридичної форми діяльності.

У 1999 р. базова ставка ПДВ становила 20,6 %, проте у перспективі передбачалося її зниження до 18,6 %. Статистичні дані засвідчують, що ПДВ є одним із найвагоміших структурних елементів податкових надходжень до Державного бюджету Фран­ції. Його частка в надходженнях непрямих податків до бюдже­ту становила: у 1983 р. — 44,4 %, 1990 р. — 44,8, 1998 р. -45,6,1999 р. — 44,4,2001 р. — 39,2 %.

ПДВ є не податком на підприємство, а податком на споживача. Підприємство є лише збирачем податку. Збирання податку здійснюється методом часткових платежів. На кожному етапі виробництва і обігу ПДВ дорівнює різниці між податком, зібра­ним при продажу і при купівлі. Наприклад, за ставки ПДВ 18,6 % його розмір визначається так:

Купівля сировини, матеріалів —100 000; ПДВ, сплачений постачальнику—18 600 (1000 + 18,6). Сума витрат підприємства на сировину і матеріали: 118 600 (100 000 + 18600).

Витрати на виробництво, обкладені ПДВ — 200 000; величина ПДВ: 37 200 (2 000 + 18,6). Сума витрат: 237 200 (200000 + 37200).

Інші витрати, не обкладені ПДВ (зарплата, послуги, на­дані державними установами), — 300 000.

Собівартість виробництва: 655 800 (118 600 + 237 200 + + 300 000).

Ціна товару — 700 000. ПДВ на товар: 130200(7000-18,6). Ціна продажу товару для покупця: 330 200 (700 000 +130 200).

Сума ПДВ, що включається в ціну товару: 74 400 (130 200 --(18 600 + 37200).

Отже, ПДВ є нейтральним для підприємства. При продажу товару підприємство компенсує всі свої витрати на ПДВ у виробництві й обігу та додає ПДВ на знову створену на підприємстві вартість. Ця частина ПДВ включена в ціну продажу і відраховується державою. Загалом весь тягар ПДВ покладається на кінцевого споживача.