Екологічне управління - Шевчук В.Я. - Міжнародні пріоритети екологічно безпечного управління

Програма дій ООН "Порядок денний на XXI століття" визначає такі пріоритети екологічно безпечного управління:

• екологічно безпечне управління використанням токсичних хімічних речовин;

• екологічно безпечне використання біотехнологій у природоохоронній діяльності;

• екологічно безпечне вилучення небезпечних відходів, у тому числі за­побігання незаконному міжнародному обігу токсичних і небезпечних відходів;

• екологічно безпечне вилучення твердих відходів і очищення стічних вод;

• безпечне та екологічно обгрунтоване вилучення радіоактивних від­ходів;

• розширення діяльності, пов'язаної з відходами.

Екологічно безпечне управління використанням токсичних хімічних речовин

У деяких найбільших промислових районах світу, у тому числі в Україні, продовжується значне хімічне забруднення, що завдає серйозної шкоди здоров'ю людей, генофонду, а також навколишньому середовищу і спричинює зменшення біорізноманіття. Щоб відновити нормальний еко­логічний стан, потрібні великі капіталовкладення і розробка нових методів. Суть довгострокових наслідків забруднення, що стосуються навіть фун­даментальних хімічних і фізичних процесів в атмосфері та кліматичній сис­темі Землі, стали усвідомлювати лише останнім часом, тому і визнавати важливе значення цих наслідків у проявах змін клімату почали тільки нещо­давно.

Основними елементами екологічного обгрунтованого використання хімічних речовин є:

• належне законодавство;

• збирання і розповсюдження інформації;

• можливості для оцінки та інтерпретації ступеня небезпеки;

• прийняття політики, спрямованої на зниження ступеня небезпеки;

• можливості для застосування і забезпечення дотримання встановле­них норм;

• можливості для відновлення заражених районів і реабілітації інтоксикованих осіб;

• ефективні програми навчання;

• здатність реагувати на надзвичайні ситуації.

Мета діяльності в цій програмній галузі полягає в тому, щоб усунути неприйнятні або необгрунтовані ризики і, керуючись міркуваннями еколого-економічної доцільності, зменшити небезпеку, створювану хімічними речовинами, шляхом застосування комплексного підходу, що містить широ­кий перелік можливих заходів щодо зниження ступеня небезпеки і вжиття заходів щодо застереження на основі комплексного аналізу життєвого цик­лу хімічних речовин.

Щоб досягти мети, потрібно:

• розглянути можливість прийняття у відповідних випадках політики, що ґрунтується на визнаних принципах відповідальності виробників, а також підході, що забезпечує вжиття заходів щодо застереження і запобігання забрудненню та впровадження контролю за використан­ням хімічних речовин протягом усього їх життєвого циклу, тобто регулювання поводження з хімічними речовинами протягом їх ви­робництва, торгівлі, транспортування, використання і вилучення;

• провести узгоджені заходи для зменшення небезпек, пов'язаних із токсичними хімічними речовинами, враховуючи увесь життєвий цикл цих речовин, у тому числі заходи як регламентуючого, так і нерегламентуючого характеру, зокрема пропаганду використання більш чис­тих продуктів і технологій, укладання кадастрів викидів; маркування продуктів; встановлення обмежень на використання; економічні сти­мули; поступове припинення використання або заборону хімічних речовин, що є токсичними і створюють загрозу для навколишнього середовища та здоров'я людини;

• прийняти політику і заходи регламентуючого й нерегламентуючого характеру для виявлення і зведення до мінімуму впливу токсичних хімічних речовин на основі їх заміщення менш токсичними і в кінцевому підсумку поступового припинення використання хімічних речовин, що створюють необгрунтовану або таку, що неможливо ліквідувати, загрозу для навколишнього середовища та здоров'я людини;

• розробити національну політику і створити необхідний регулюваль­ний механізм запобігання аваріям, забезпечення готовності і реагу­вання, зокрема за допомогою планування землекористування, систе­ми дозволу і вимог щодо подання інформації про аварії;

• сприяти створенню і зміцненню, за необхідністю, національних центрів із боротьби з отруєнням для забезпечення швидкого та адек­ватного діагностування і лікування у випадку отруєння;

• знизити надмірну залежність від використання агрохімікатів на ос­нові впровадження альтернативних методів ведення сільського госпо­дарства, комплексної боротьби зі шкідниками і використання інших відповідних засобів;

• вимагати від виробників, імпортерів та інших сторін, що мають спра­ву з токсичними хімічними речовинами, розробити процедури засто­сування заходів у надзвичайних ситуаціях і підготувати плани заходів шодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій для прийняття на промислових майданчиках і за їхніми межами;

• виявляти, оцінювати, знижувати і зводити до мінімуму або повністю нейтралізувати дію небезпечних речовин за допомогою екологічно безпечних методів.

Отже, необхідно створити цільову систему управління токсичними хімічними речовинами.