Основи екології - Мягченко О.П. - 2.4. Загальний стан природних ресурсів. Проблеми еколого-економічних відносин суспільства з природою

Природа, як ціле чи будь-яка її частина, завжди, на будь-якому історичному етапі розвитку суспільства, є основним компонентом в економічних відносинах. Як підкреслював Ф. Енгельс, економічні відносини будь-якого суспільства проявляються передусім як соціальні інтереси, які є рушійними силами, що спонукають людей до певного виду діяльності. Інтереси людей, їх потреби пов'язані з еколого-ресурсними можливостями певного регіону. З розвитком суспільства його еколого-ресурсні потреби постійно збільшувалися, змінювалися, впливаючи на результативність виробництва, що видно з табл. 4.

Таблиця 4. Обмін товарів на світовому ринку ( млн т, екз.)

У XVIII першочергове значення для господарства мали земля та ліс і переважала ручна праця, у XIX ст. на перший план вийшли кам'яне вугілля і залізна руда, активного розвитку набуло машинне виробництво, в результаті чого почалося зростання забруднення природного середовища. Саме в цей період були закладені основи індустріального розвитку суспільства, а отже, активного забруднення довкілля.

Поступово сформувалися неправильні уявлення про невичерпність запасів природних ресурсів, про нескінченні можливості їх самовідновлення. Такі уявлення вкорінилися у свідомість багатьох поколінь і змінити їх дуже важко.

У XX ст. в зв'язку з ростом населення збільшився рівень індустріалізації, а отже, зросла роль більш ефективних джерел енергії -нафти, природного газу, виробництво електроенергії за рахунок їх спалювання - теплові електростанції, а отже, різко зріс рівень забруднення довкілля.

Пізніше, в середині століття з'явилися атомні електростанції, для роботи яких були розроблені родовища уранових руд і виникла проблема радіоактивного зараження довкілля.

Для задоволення потреб промисловості зріс видобуток різноманітних руд, особливо кольорових металів, енергетичної сировини - основи промислового розвитку, про що свідчать дані табл. 5.

Таблиця 5. Структура споживання енергетичних ресурсів у світі (млн т умовного палива, в дужках %)

Тепер з'явилися не тільки нові форми застосування природних ресурсів, але і зростає обсяг їх використання.

Раніше такі метали як срібло, золото, платину використовували в якості банківських, валютних та для виробів ювелірних виробів. Значні їх кількості використовують в наукових дослідженнях, хімічній промисловості в якості каталізаторів, в електротехніці, точному приладобудуванні. Через це зростають темпи їх видобутку та ціни на них.

Крім економічних негативів при їх видобутку забруднюється природне середовище. Наприклад при видобутку золота в Румунії відбувається періодичне забруднення Дунаю сполуками ціанідів, які використовують в технології виділення золота з порід. За останні десятиріччя не було повідомлень про відкриття, розробку нових родовищ корисних копалин цих та інших металів, а також інших -вугілля, нафти, природного газу.

Все більше використовують родовища з малим їх вмістом, що різко збільшує вартість кінцевого продукту. Вже існують технології видобутку благородних дорогоцінних металів з морських, океанських вод, хоча видобуток золота, платини, срібла, інших металів поки ще не рентабельний.

Споживання енергоресурсів у світі безупинно зростає, млрд т умовного палива: 1900-1925 рр. - 30; 1925-1950 рр. - 50; 1950-1970 - 95; 1975-2000 рр. - 300-450. В розрахунку на одну людину споживання за період з 1990-2000 рр. збільшилося в 5 разів. Потреба в урані складає 135 тис. т. Його запаси в надрах - понад 4 млн т, але з них тільки до 50% достовірні. Існують технології видобутку урану з океанської води за допомогою іонообмінних полімерів, але економічно вони поки що не вигідні. Прогнози використання, вичерпання природних ресурсів наведені в табл. 6.

Таблиця 6. Прогноз використання та вичерпання природних ресурсів

Таким чином, людство безперервно нарощує темпи видобутку корисних копалин і при цьому мало дбає про їх збереження, відновлення, коли це можливо, розуміючи, що багато з них є такими, що не поновлюються. При цьому відбувається катастрофічно швидке забруднення довкілля, середовища проживання людей і виснаження природних ресурсів. Статистика свідчить, що з кожної тонни видобутої сировини утворюється 0,6 тонни (60%) відходів у вигляді відвалів на місцях її видобутку, на виробництвах з її переробки. Це результат недосконалих технологій видобутку, переробки, низький коефіцієнт використання відходів.

Через зростання населення на планеті, а отже, і потреб, зростає й видобуток корисних копалин, виробництво товарів для задоволення потреб людства. Швидкі темпи нарощування видобутку характерні для вольфраму, молібдену, марганцю, які використовують у виробництві жаро-, механічно стійких сталей. Зростає вартість їх видобутку через погіршення умов видобутку - глибокі шахти, зменшення концентрації основного металу.

Розвідані потенційні ресурси енергоносіїв обмежені, тому необхідно змінювати екологічну політику їх використання. Постійне нарощування темпів видобутку енергоресурсів не тільки виснажує і забруднює біосферу, а й стає основою енергетичної та промислової кризи. Енергетичні ресурси - це будь-які джерела механічної, фізичної і хімічної енергії. Запаси палива в надрах складаються з вугілля, нафти, газу та уранових руд.

Запаси вугілля оцінюється в 9-11 трлн. т (умовного палива) при видобутку більше 4,2 млрд т за рік. Найбільші розвідані родовища вугілля, млрд т: США - 430; СНД - 290; ФРН - 100; Австралія - 90; Англія - 50; Канада - 50; Індія - 29 млн т. Видобуток викопного палива супроводжується зміною рельєфу місцевості, руйнуванням родючого шару землі. Використання вугілля будь-якого виду, сорту супроводжується забрудненням атмосфери і вод, чим наноситься збиток, який не відшкодовується.

Світові запаси нафти оцінюється у 840 млрд т умовного палива, з них тільки 10% - достовірні і 90% - теоретично ймовірні запаси. Основний постачальник нафти на світовий ринок - країни Ближнього і Середнього Сходу. Тут розташовано 66% світових запасів нафти, у Північній Америці - 4%, в Росії - 8-10 %. Відсутні родовища нафти в Японії, ФРН, Франції і багатьох інших розвинутих країнах. До 2000 р. обсяг імпорту нафти в США в 2 рази перевищував рівень її видобутку. Запаси природного газу в світі оцінюють в 300-500 трлн. м³. Найбільші його запаси в Іраку, Саудівській Аравії, Алжирі, Лівії, Нігерії, Венесуелі, Мексиці, США, Канаді, Австралії, Великобританії, Норвегії, Голландії. В Росії зосереджено 30% його світових запасів. Щорічно тут добуваються 800-850 млрд м³ природного газу. На сучасному етапі розвитку цивілізації на перший план виходить проблема раціонального ведення господарства в будь-якій країні, застосування найбільш ефективних промислових і природоохоронних технологій. Сучасний еколого-економічний стан змушує людей використовувати не тільки традиційні джерела корисних копалин (в основному поверхневі), а й поклади на шельфах морів і океанів. З "морських" корисних копалин добувають нафту, природний газ, розсипи поліметалічних руд (кассітеріт, золото).

Україна серед всіх країн світу посідає 13 місце за покладами корисних копалин. Це світові запаси залізних, марганцевих руд, достатні запаси кам'яного вугілля, зосередженого в Донецько-Дніпровському, Львівсько-Волинському басейнах. Але вкрай недостатні запаси нафти, природного газу - власний видобуток складає близько 20%.

Питання

1. Яке значення має природа в розвитку суспільства?

2. Яка динаміка обміну товарів на світовому ринку?

3. Як змінювалася структура енергоресурсів у залежності від розвитку суспільства?