Геоекономічні сценарії розвитку і Україна - Згуровський М.3. - 2.2. Технологічні й інформаційні ресурси розвитку

Інноваційна модель інформаційно-технологічного розвитку як чинник прогресу і глобальної конкурентної боротьби

Масштабні зміни у сфері ресурсоперероблення відбуваються в інформаційно-технологічному напрямі соціально-економічного прогресу. Вони пов'язані зі зростанням потреб людини в нових технологіях та інформації, а також з інформаційно-технологічними можливостями підвищення ефективності виробничої діяльності. Нині інформатизується суспільне та індивідуальне буття людини, дедалі більшого значення набувають інформаційні цінності. Водночас цінності матеріальні, для виробництва яких потрібні прогресивні технології, не лише зберігають своє значення, а навіть зростають. Відбувається зниження спектра матеріальних цінностей порівняно з цінностями інформаційного характеру.

Для розуміння нової ціннісної системи необхідно з'ясувати, що вважати системами матеріальними, а що - системами інформаційними.

Матеріальними ресурсами є речовинні об'єкти та природні явища, енергетичний потенціал як стан матерії, що застосовують у процесах соціально-економічного відтворення. Речовинні об'єкти - це природні матеріали, сировина, а також продукти і засоби виробництва, які використовують у репродуктивних процесах. Еволюція матеріальних ресурсів, які відтворюють, відбулася згідно з тенденцією збільшення інформаційного вмісту знарядь і навіть предметів праці. Ця тенденція розвинулася разом із тенденцією диверсифікації споживчих потреб та видів виробництва.

Інформаційні і технологічні ресурси становлять цінності, пов'язані з певними знаннями, даними, відомостями, етико-естетичними, культурними явищами, які використовують у процесах відтворення та які є основою нематеріального прогресу у відповідних сферах. З'ясування природи духовних цінностей не тільки важливіше за економічну проблематику, а й становить ідеал прогресу людства. Проблемними є співвідношення інформаційного та духовного: людина здатна опановувати і переробляти інформацію у будь-яких формах, що пов'язано з поступом духовним, однак не тотожне йому.

Інформація, з філософського погляду (поняття "технологія" ніби то "поглинається", від нього можна абстрагуватися, оскільки будь-яка технологія має значення тільки тому, що наповнена певним інформаційним вмістом), є особливим видом ресурсів. Нафту, залізну руду, інші корисні копалини видобувають, сировину переробляють, а капітал у грошовій формі - це уособлення інформації юридично-соціального змісту щодо прав власності на певні засоби виробництва. Інформація як предмет і результат виробництва з'являється для економіста нізвідки (виникнення інформації економічна наука може констатувати через трудовитрати), її створює і споживає людина. Інформація- мета прогресу та виробничих циклів, їх потужний прискорювач і необхідна умова.

Паралельно з еволюцією ціннісної системи людства відбувалася зміна функціонального співвідношення між ресурсами матеріальними та інформаційно-духовними. Раннім історико-еволюційним формам відповідали базисна роль матеріального та допоміжна роль інформаційно-духовного. З прогресивним розвитком суспільства, з одного боку, відбулося зростання інформаційно-духовних інтересів (а отже, і об'єктів, носіїв їх задоволення), а з іншого - інформаційного "вмісту" суто матеріальних об'єктів: трактор кращий за плуг, одяг, кулінарні вироби, меблі тощо стали вишуканішими.

Суспільну цінність становить не інформація, що зберігається на певних носіях, а кваліфікація, уміння, таланти людей, їхня "інформованість".

Зміни відбулися щодо концентрації основної ціннісної маси, яка локалізувалася не у сфері матеріального, а у сфері духовно-ментального.

Інформатизація призводить до створення особливого інформаційного поля, стає інструментом і навіть метою прогресу. Вона уособлює зміну моделі відтворення, поступове зростання значення чистих знань, докорінно змінюючи сутність багатьох виробничих, економічних процесів.

Інформаційна епоха суспільного виробництва характеризується зростанням значення інформації як об'єкта економічної цінності порівняно зі значенням матеріальних ціннісних носіїв. Як найбільш відкритий за характером вид ресурсів, він є важливою умовою успішності суб'єкта соціально-економічних відносин.

За інформаційними критеріями визначають якість товару, штрих-коди, інші інструменти стандартизації та контролю якості продукції, описують її споживчі якості та характеристики виготовлення.

Важливою особливістю інформатизації і технологізації виробництва та комерційної маркетингової діяльності за умов капіталізму є те, що поступово сформувалися дві важливі тенденції визначення якості товару: уніфікація продукції, алгоритмізація її виготовлення та персоніфікація виробництва, тобто врахування потреб конкретних груп споживачів товарів і навіть індивідів.

Інформація поступово перетворилася на основний товар, ціннісну компоненту, домінуючу в структурі ціни значної кількості товарів, а також у загальному товарному кошику. Капіталістичний спосіб виробництва доводить до граничного вираження властиві йому коопераційно-технологічні моделі, актуалізуючи складні проблеми, розв'язання яких відбудеться у майбутньому. Констатація початку розв'язання проблем є прерогативою соціологічно-економічної, філософської думки майбутнього. Економіка прогресуватиме, коли в суспільстві майбутнього з'являться нові відносини взаємодії між членами соціуму, нові суперечності між стратами суспільства, нові реалії розподілу благ, прав власності та класових привілеїв здійснювати суспільне управління.

Інформатизація ресурсоспоживання пов'язана з багатьма проблемами соціального розвитку індивідуального, національного, міжнародного та глобального масштабів. Цей зв'язок не однозначний: зниження матеріального вмісту в продукції, оптимізація енерго - та мате ріал ©споживання на основі високих технологій - важливий чинник екологізації репродуктивних механізмів, водночас інформатизація та технологічний поступ зумовлюють небезпеки технотронного віку.

Отже, зростання значення інформаційних цінностей зумовлює зниження значення матеріальних. За екстраполяції очевидних тенденцій нині з'ясовується, що людина переходить на інформаційний тип економічного спілкування із зовнішнім світом та соціумом. Інформаційний простір засвідчує рівень та характер попиту, суспільну цінність трудового внеску індивідів, що переважає цінності господарські, відображаючись у системі соціально-економічних відносин, парадигмі культурного розвитку, самій людині.

Нині актуальною є потреба зміни парадигми розвитку, оскільки індустріальна модель, паливо витратна та енергоємна, зумовила значне підвищення життєвих стандартів найуспішніших країн Заходу в ХГХ та XX ст. Вона закріпила позиції світових лідерів, але сьогодні не адекватна з погляду вимог глобальної конкуренції та розв'язання завдань національного розвитку. Індустріалізм нині констатував соціально-економічну неспроможність, як у XX ст. аграрна або "бананова" спеціалізація. Безперспективність індустріалізму в інформаційну епоху не менш очевидна, ніж аграрність в епоху цінностей індустріального прогресу. На початку III тис. економічний успіх забезпечить контроль нової ціннісної тріади: інформація, людський капітал та фінанси.

Сутність сучасного економіко-технологічного поступу разом з інформатизацією визначають інновації. Вони пов'язані зі створенням нового продукту, впровадженням технологічного процесу або економіко-організаційної методики, які спрямовані на вдосконалення виробництва, покращення якості споживання, рівня життя та виражають науково-технічний прогрес. Інноваціями є власне продукт, результат інноваційної діяльності і конкретне вдосконалення у технологіях, які застосовують у практичній діяльності.

Основну сутнісну ознаку об'єктів соціально-економічних відносин визначає інформаційна насиченість, зокрема у тенденціях розвитку систем виробництва та соціально-економічних відносин.

Становлення інноваційної економіки, інформаційних систем як домінантних сфер і факторів господарського розвитку відбувається за умов значної розвинутості макроекономічного інструментарію регулювання економік, традиційного для XX ст. способу виробництва. Цей спосіб набув офіційного визнання як постіндустріальний, але ще не перетворився на такий, що за сутністю має інформаційну природу, для якого матеріальне начало є функціонально допоміжним. Інноваційна інфраструктура формується поступово, функціонально доповнюючи традиційну та частково замінюючи її.

Інновації забезпечують економічне зростання, відбувається функціональне пов'язування економіки з наукою, причому прогресивне посилення вагомості знань означає, що вони динамізують економічний розвиток. Вплив на зв'язок економіки з наукою здійснюється з допомогою комплексу різноманітних заходів типу науково-технічних та інноваційних проектів, освітніх програм тощо. Такі проекти можуть узгоджуватися як внутрішньо, так і з іншими державними програмами, проектами, фінансовими, інвестиційними та комерційними заходами за ресурсами, суб'єктами реалізації, термінами виконання тощо.

Отже, цілями державної та комерційної політики щодо інновацій є стимулювання ефективності використання наукового, освітнього, інтелектуального, технологічного потенціалу з метою прискорення соціально-економічного розвитку та підвищення рівня життя.