Економіка розвитку - Царенко О.М. - § 1. Бухгалтерський облік в Україні

Глава 1. Бухгалтерський облік - головний механізм розвитку виробництва і економіки держави

§ 1. Бухгалтерський облік в Україні

Бухгалтерський облік у нашій країні організований за загальноприйнятими у міжнародній практиці принципами і стандартами бухгалтерського обліку та чинного національного законодавства. Найбільш жорстко регулюється фінансовий облік. Управлінський облік організовується самостійно, як того вимагають особливості діяльності, структура, потреби управління. При цьому бухгалтерський облік повинен ґрунтуватися на єдиних методологічних засадах, встановлених чинним законодавством, а також способах і прийомах, за допомогою яких діяльність організацій відображається в бухгалтерському обліку.

Методологія подання окремих банківських операцій, використання визначених чинним законодавством принципів, способів, прийомів та процедур ведення бухгалтерського обліку фіксується в документі (наприклад, наказі), яким визначається облікова політика установи. Зміни положень облікової політики та причини, що їх обумовили, викладають окремо - у пояснювальній записці до річного звіту банку.

Господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і на фінансові результати, відображаються у бухгалтерському обліку методом їх всеохоплюючого і безперервного документування. Записи в облікових регістрах роблять на підставі первинних документів, тобто письмових свідоцтв, що фіксують, підтверджують господарські операції та надають юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

Первинні документи складають у момент проведення кожної господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність наведених даних несуть особи, які готували і підписали ці документи. Інформація, яка є у прийнятих до обліку первинних документах і необхідна для відображення у бухгалтерському обліку, накопичується, систематизується та узагальнюється в облікових регістрах. Ці регістри - носії спеціального формату у вигляді ордерів, журналів, особових рахунків тощо. Форми облікових регістрів можуть бути рекомендовані або їх розробляють самостійно, дотримуючись загальних методологічних засад. Установи, що складають ці документи на носіях, повинні забезпечити їх відтворення у зручному для читання вигляді.

Згруповані відомості про господарські операції за звітний період з облікових регістрів переносять до фінансових (бухгалтерських) звітів.

Щоб упорядкувати рух та своєчасно відобразити господарські операції у бухгалтерському обліку, розробляють графіки документообороту. Рух носіїв інформації за операціями - це послідовне переміщення розрахунково-грошових документів із моменту їх виписування або надходження із зовні до завершення операцій цього робочого дня і здавання в поточний архів. Графіком встановлено чітко визначене переміщення документів між різними установами; кількість підрозділів, через які проходить кожний первинний документ, та виконавців, які беруть у цьому участь. Цим же графіком визначено максимальний час перебування даних носіїв у підрозділі, терміни, відведені для відображення інформації в обліку.

Рух документів залежить від специфіки тих або інших операцій, структури обліково-операційного апарату, автоматизації обліку тощо. Тому порядок проходження документів встановлюється самостійно з урахуванням вимог до окремих операцій, а також із дотриманням основних правил: кожний документ підлягає попередньому контролю; документи по безготівкових розрахунках спочатку проводяться за дебетом рахунків платників і лише потім - за кредитом рахунків одержувачів; прибуткові касові документи обліковуються після того, як гроші прийме каса, а видаткові спрямовуються в касу для оплати тільки після відображення їх за рахунками бухгалтерського обліку.

Графіки документообороту за різними операціями банку можуть набувати різних форм. Вони оформляються у вигляді або схеми, або переліку робіт зі створення, перевірки та опрацювання документів, що розробляються кожним підрозділом установи, а також усіма виконавцями із зазначенням їх взаємозв'язку і термінів виконання робіт.

Щоб переконатися у достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, слід проводити інвентаризацію коштів, зобов'язань та майна.

Інвентаризації бувають повні (коли охоплюються всі кошти, зобов'язання та майно установи) і часткові (коли охоплено лише один або кілька господарських об'єктів). Кількість та вид інвентаризацій у звітному році, дати їх проведення, перелік майна, коштів та грошових зобов'язань, що підлягають інвентаризації під час кожної з них, визначає установа, крім випадків, коли згідно з чинним законодавством проведення інвентаризації є обов'язковим.

Розбіжності фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку, що встановлені під час інвентаризації, установа врегульовує у такому порядку: виявлений надлишок підлягає оприбуткуванню та зарахуванню на результати фінансово-господарської діяльності як прибуток; нестача цінностей і коштів відшкодовується винними особами або зараховується на збитки відповідно до чинного законодавства.

Для групування, відображення руху засобів, коштів, їх джерел і господарських процесів у обліку служать рахунки. За своєю формою бухгалтерський рахунок - це таблиця, що має дві протилежні за своїм призначанням сторони - дебет і кредит. Підсумки записів за дебетом та кредитом називають оборотами, а різниця між ними (з урахуванням залишку на початок періоду, за який беруться обороти) називається сальдо.

Господарські операції відображаються на рахунках бухгалтерського обліку подвійним записом, тобто з одночасною реєстрацією кожної операції в однаковій сумі в дебеті одного рахунка та кредиті іншого. Унаслідок цього між рахунками виникає взаємозв'язок, що називається кореспонденцією рахунків. Вона подається проводкою, тобто формулою, яка показує, за дебетом та кредитом яких рахунків і в якій сумі записується та чи інша операція.

За допомогою подвійного запису господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку забезпечується контроль. В однаковій сумі вони відображаються на дебеті одного і на кредиті іншого рахунка, чим досягається тотожність підсумків оборотів за дебетом і кредитом усіх рахунків. Різні суми свідчать про те, що в записах операцій на рахунках допущено помилку. Крім цього, подвійний запис дає змогу контролювати економічний зміст проведених господарських операцій. Можна з'ясувати, після яких операцій відбулися зміни певного виду коштів, джерел їх утворення чи господарських процесів; звідки ці кошти надійшли і куди вони вибули.

Рахунки бухгалтерського обліку поділяють на балансові і позабалансові. Головну роль у цьому розмежуванні відіграють такі критерії:

Імовірність того, що установа отримає або втратить якусь майбутню економічну вигоду, пов'язану з конкретним видом активу або пасиву.

Конкретний вид активу або пасиву має вартість, яка може бути точно оцінена.

Якщо господарські засоби, кошти і цінності не відповідають цим двом критеріям, то вони обліковуються на позабалансових рахунках. На них же заносять вимоги та зобов'язання, що можуть виникнути в майбутні періоди та за якими установа несе ризики; документи й цінності; операції з приватизації.

Рахунки поділяють на активні, пасивні і активно-пасивні залежно від обліку коштів або джерел їх утворення. Активні рахунки призначені для обліку розміщення коштів і господарських засобів, а пасивні - для обліку джерел утворення господарських засобів і коштів. Певна частина рахунків має змішаний характер; вони так і називаються - активно-пасивні. Якщо на активно-пасивному рахунку сальдо дебетове, то його призначення - як активного рахунка, якщо кредитове - як пасивного.

Характеризують позабалансові рахунки так: він активний, якщо при переведенні його на балансовий рахунок дебетується балансовий рахунок; якщо ж при цій операції кредитується балансовий рахунок, то позабалансовий рахунок вважається пасивним.

За призначенням та структурою рахунки поділяють на основні, регулюючі u операційні. Взято за основу те, як вони відображають ті чи інші об'єкти бухгалтерського обліку, що обліковується за дебетом та кредитом і показує залишок кожного рахунка. Так, основними є рахунки, призначені для обліку господарських засобів і джерел їх утворення. Для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів і їх джерел, показаних на основних рахунках, використовують регулюючі. Вони, у свою чергу, поділяються на контрактивні, контрпасивні, контрарно-доповнюючі.

Контракшивні рахунки призначені для регулювання оцінки окремих основних активних рахунків, а тому самі є пасивними. За їх кредитом відображається збільшення сум, які підлягають вирахуванню з основного активного рахунка, а за дебетом - зменшення цих сум. Сальдо показує остаточну суму, яка підлягає вирахуванню із залишка основного активного рахунка. До цих рахунків належать, наприклад, такі: "Зношення власних основних засобів", "Зношення нематеріальних активів", "Результати індексації основних засобів понад ринкову ціну" тощо.

Контрпасивні рахунки призначені для регулювання основних пасивних рахунків, а самі є активними. Вони служать для зменшення сум джерел коштів, обліковуваних на основних пасивних рахунках. Дебет контрпасивного рахунка вказує на збільшення сум, що підлягають вирахуванню із сальдо основного пасивного рахунка. Прикладами контрпасивних рахунків є: "Технічний рахунок для розподілу доходів державного бюджету України", "Технічний рахунок для перерахування коштів державного бюджету України" тощо.

До контрарнодоповнюючих рахунків належать такі, які можуть мати дебетове або кредитове сальдо. При цьому уточнення оцінки на регульованих рахунках здійснюється в бік збільшення або зменшення. До таких рахунків, наприклад, належать "Результати переоцінки вартості господарських матеріалів" тощо.

Операційні рахунки використовуються для відображення та контролю затрат, фінансових результатів. Вони неоднорідні за своїм складом. Сюди можна віднести "Витрати майбутніх періодів", "Результат поточного року" тощо.

За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяють на синтетичні й аналітичні.

Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації про склад та рух господарських засобів, коштів, джерел їх утворення і господарських процесів в узагальненому вигляді й у грошовому вимірі. Облік, що ведеться на таких рахунках, називається синтетичним.

Для детальної характеристики об'єктів бухгалтерського обліку призначені аналітичні рахунки. Вони деталізують зміст синтетичних рахунків. Облік, що ведеться на аналітичних рахунках, так і називається аналітичним.

Між аналітичними і синтетичними рахунками існує нерозривний зв'язок. На аналітичних відображаються ті ж зміни, що й на синтетичних, але детальніше. Залишки й обороти усіх аналітичних рахунків мають дорівнювати один одному за сумою і відповідати за підсумками залишкам та оборотам синтетичного рахунка, на якому вони відкриті.

Для відображення у бухгалтерському обліку і звітності майно та господарські операції оцінюються в національній грошовій одиниці України.

Активи та пасиви обліковуються за фактичними витратами на їх придбання або виникнення.

На підставі даних бухгалтерського обліку складають бухгалтерську (фінансову) звітність. Вона становить систему взаємопов'язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан підприємства та результати його діяльності за звітний період.

Рахунки бухгалтерського обліку - це не лише джерело інформації про господарську діяльність, а й основний аргумент при контролі відносин, які складаються між користувачами облікової інформації. Слід мати на увазі, що для самого підприємства необхідна певна систематизація рахунків, яка б надавала можливість обґрунтовано контролювати та аналізувати його фінансово-господарську діяльність як у цілому, так і в окремих ланках. Це досягається за допомогою єдиної" системи рахунків бухгалтерського обліку та уніфікованих вимог щодо здійснення обліку на них.

Плани рахунків та вказівки щодо їх застосування є засобами державного регламентування організації бухгалтерського обліку в банківській системі й забезпечення єдиного методологічного порядку відображення господарських операцій у системі бухгалтерських рахунків.

Керівництво бухгалтерським обліком - це не лише розробка і впровадження Плану рахунків, підготовка нормативних актів та роз'яснень, а ще й перевірка стану бухгалтерського обліку і звітності, надання необхідної допомоги.

Удосконалення організації обліково-операційного процесу - один із напрямів керування бухгалтерським обліком. Найкращих результатів досягають там, де розробляють та впроваджують нові форми носіїв облікової інформації, раціональні схеми обороту документів, поліпшують порядок проведення інвентаризації, добирають оптимальніші технології для розв'язання облікових завдань. Система МСБО покликана забезпечувати накопичення, підтримку в актуальному стані і багатоцільове комплексне використання даних, які містять бухгалтерську і статистичну інформацію про фінансово-економічний стан будь-яких установ.

Перехід на МСБО не самоціль, а об'єктивна необхідність, оскільки вони є своєрідною мовою фінансової звітності, зрозумілою в усіх країнах. Міжнародні стандарти надають можливість спеціалістам різного профілю однаково розуміти й оцінювати економічні явища, наприклад, капітал, активи, зобов'язання, доходи, витрати.

Реформування бухгалтерського обліку і звітності охоплює кілька блоків питань, кожен з яких можна визначити як окремий проект, а саме:

зміна ідеології бухгалтерського обліку, норм обліку, що забезпечуватиме формування нової фінансової звітності;

зміна Плану рахунків бухгалтерського обліку та підходів до його побудови;

принципово нова організація аналітичного обліку, завдяки чому з'явиться можливість отримувати необхідну статистичну інформацію;

відокремлення від фінансового та створення нових видів обліку - управлінського, податкового й інших, яких вимагатиме та чи інша ситуація (наприклад, для нагляду за окремим сектором економіки або галуззю, якщо цього потребують державні органи);

перехід на прогресивну форму організації фінансової та статистичної звітності - за економічними показниками;

зміна руху потоків інформації (збирання звітності за економічними показниками від юридичної особи).

Із наведеного переліку зрозуміло, що реформа бухгалтерського обліку і звітності стосується всього менеджменту, а не тільки бухгалтерів, які практично забезпечують його технічну реалізацію. Тому дуже помиляються окремі спеціалісти, розглядаючи МСБО лише як перехід з одного Плану рахунків на інший. Саме це і є технічним аспектом реформи бухгалтерського обліку. А суть її полягає у створенні достовірної, чіткої фінансової звітності шляхом упровадження нових норм обліку фінансових інструментів, міжнародних принципів обліку (де принцип нарахування є одним із основних), створення адекватної системи страхових резервів та інше. Інакше кажучи, в основу нового балансу покладена фінансова діяльність і достовірне відображення його активів та зобов'язань. Таким чином, нова звітність, у тому числі й баланс, надає можливість простежити стан і тенденції розвитку будь-якої системи, визначити потенційні ризики, а отже, запобігати негативним проявам у фінансовій сфері. Для аналізу діяльності будь-якої установи, а також прийняття оперативних рішень на макрорівні необхідна певна статистична інформація. Звичайно її брали з діючого Плану рахунків. Оскільки новими принципами бухгалтерського обліку передбачається зміна підходів до побудови цього документа, який відтепер орієнтовано на економічні аспекти діяльності, то статистичний зріз забезпечить аналітичний облік, який формується в системі і контролюється балансом. Це надає змогу оперативно вносити необхідні доповнення, які неодмінно виникатимуть у зв'язку з реформуванням інформаційних систем у відомствах, зміною потреб уряду тощо, не втручаючись у балансові рахунки, що відображають певну узагальнену економічну інформацію.

Такі глобальні перетворення в системі бухобліку, впровадження нових норм обліку фінансових інструментів, перехід до відображення у звітності лише реальних активів вимагають докорінних змін. Паралельно з новим Планом рахунків вводяться відповідні інструкції щодо обліку основних фінансових інструментів (основних фондів і нематеріальних активів та ін.), що конкретизує порядок використання рахунків бухгалтерського обліку. Нинішній етап упровадження в практику міжнародних стандартів - це лише початок великої роботи. Закладено фундамент нової системи обліку. А в перспективі - копітка праця щодо вдосконалення облікових інструментів звітності, створення надійного внутрішнього контролю банку, переведення на нові стандарти бухгалтерського обліку.

Міжнародний облік дуже неоднаковий навіть у різних капіталістичних країнах. Але, звичайно, є й спільні для всіх риси. Західна бухгалтерська система функціонує в умовах ринку. Це обумовлює потреби в інформації таких учасників ринків: акціонерів; споживачів; кредиторів; податкових органів; клієнтів; аудиторів.

Саме надання інформації про результати діяльності і є метою бухгалтерської звітності. Основне тут - фінансовий стан, результати діяльності і зміни в капіталі за звітний період.

Отже, за міжнародними стандартами бухгалтери мають приймати рішення і керуватися при цьому принципами, які спрямовані на одне: надавати об'єктивну картину стану та результатів діяльності будь-якої організації за певний період.

Слід зазначити, що західний бухгалтерський облік бурхливо розвивається, на відміну від того обліку, який практикувався в Україні тривалий час і до якого всі звикли.

МСБО користуються всі, він надає змогу керівництву знати свій реальний стан і результати діяльності, порівнювати їх із результатами минулих періодів, розширювати свою діяльність на ринку.

Сьогодні мета середнього українського підприємця - показати найменший прибуток, щоб заплатити менший податок. Тоді як мета середнього європейського - показати найбільший результат (іноді навіть завищений), щоб мати гідний вигляд на фінансовому ринку.

Політичні й економічні результати реформи: створення у країні фінансового обліку; надання користувачам фінансової інформації звітності, яку вони розуміють, що сприятиме розвитку ринків; підвищення ефективності управління, результатом чого стане зниження кількості банкрутств.

Створення передумов для подальшого розвитку: надання консолідованої звітності з урахуванням дочірніх та асоційованих підприємств; розвиток внутрішнього бухгалтерського контролю та внутрішнього контролю взагалі; вдосконалення та підвищення ефективності процедур шляхом їх перегляду та опису; створення вичерпної політики бухгалтерського обліку; створення системи моніторингу та управління ризиками; створення внутрішнього аудиту.

Отже, логічним результатом упровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності стала перебудова всієї діяльності підприємств і установ.

У процесі впровадження МСБО, утвердження сучасної ідеологи бухгалтерського обліку вітчизняна практика збагачується новими економічними поняттями, позбавляючись давніх стереотипів та звичних трактувань. Насамперед запрацювала така крамольна колись категорія, як капітал. Від того, наскільки правильно визначено це поняття, залежить і економічна модель бухгалтерського обліку.

Власний капітал не повинен бути обтяжений ніякими зобов'язаннями. А отже, будь-які претензії, що виникають у зв'язку з прийнятими зобов'язаннями або на іншій підставі, слід зараховувати до витрат і лише "чисту" суму відображати в капіталі. Останній належить акціонерам банку, його рефінансують для подальшого розвитку установи. Це один із найважче викорінюваних під час проведення реформи стереотипів. Роками застосовувана, добре налагоджена система бухгалтерського обліку була орієнтована на формування фондів (як підсумкового результату) і контроль за їх використанням, а також на обслуговування потреб податкового законодавства.

Але ж економічну сутність статті витрат не можна змінити адміністративним розпорядженням - для суб'єкта господарювання усі види витрат (крім капітальних, які йому належать) економічно рівноцінні. Наприклад, витрати на оплату праці в одних випадках зараховували у собівартість, а в інших - за рахунок прибутку, як і різноманітні соціальні витрати. Більше того, одні й ті ж види відрахувань у різні звітні періоди трактували по-різному: в одному періоді витрати відносили на собівартість, в іншому - списували за рахунок прибутку. Але ж економічна сутність витрат підприємства не змінювалася залежно від дати на календарі. Ще одна цікава стаття витрат - податок на прибуток. Раніше, адміністративно регулюючи доходи і витрати, визначали прибуток, з якого певний процент відраховували у бюджет у вигляді податку на прибуток. Однак для підприємства він становив таку ж статтю, як і витрати на матеріали, оплату праці, відсотки за кредитом тощо. Проблема полягала не в якихось особливостях зазначених витрат, а у складній методиці розрахунку.

Це слід враховувати і стосовно визнання доходів: будь-які надходження, крім коштів на формування статутного капіталу, слід трактувати як доходи.

Щоб забезпечити належне відображення фінансових операцій та їх результатів, необхідно формувати нову фінансову звітність та відповідно адаптувати план рахунків бухгалтерського обліку, усвідомлюючи, що за будь-яких систем результатом обліку є звітність.

Формування нової системи обліку передбачає структуризацію економічної інформації (зокрема, бухгалтерської) за напрямами і за призначенням. Ідеться про розмежування бухгалтерського (фінансового), управлінського (внутрішньогосподарського) та податкового видів обліку. Прискорив перебіг подій Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким водночас було започатковано й податковий облік. Звичайно, серед бухгалтерів це викликало нерозуміння, особливо на початковому етапі його впровадження.

У світі практикують три основні підходи щодо цього питання:

Бухгалтерський і податковий облік є абсолютно незалежними і ведуться окремо.

Бухгалтерський і податковий облік наближені один до одного, використовують тотожну первинну базу та ведуться окремо.

Бухгалтерський облік цілковито підпорядковано потребам податкового.

Україна протягом десятиріч ішла саме третім шляхом, тому виокремлення податкового обліку в самостійний вид складно сприймалось, але податковий облік в Україні реально існує. Своєрідним планом рахунків, його аналітичним обліком є не що інше, як сама декларація. Його формування тепер є більше технічною проблемою. Інакше не могло й бути, адже прибуток до оподаткування, обрахований у декларації, не є економічним прибутком, результатом роботи підприємства, навіть якщо припустити, що його обчислено за старою методою. Це не що інше, як певна розрахункова база для визначення однієї зі статей витрат підприємства. Кожна установа нині має реальну можливість порівняти цифри в декларації і в балансі - вони ніколи не збігаються. Адже прибуток до оподаткування формується частково з доходів і витрат, із оборотів за окремими операціями, за окремими розрахунками, які не передбачають застосування бухгалтерських проводок і які по-різному вносились у базу оподаткування і в бухгалтерський облік. Зміну економічного трактування цього виду податку прискорила побудова нової бухгалтерської моделі, яке сприяє її ефективності.

До формування фінансового обліку в Україні спонукають також часті зміни у податковому законодавстві. Чітко визначені принципи обліку всіх операцій стають основою для формування стабільного фінансового обліку. І будь-які зміни в оподаткуванні не повинні впливати на нього, вони впливатимуть лише на базу оподаткування та вибір показників (рядків) у декларації. Зрештою в Україні існує багато видів податків, кожен із яких має свою базу для нарахування та входить до складу витрат. Один із них - податок на прибуток. База його обчислення, як було зазначено вище, надзвичайно складна. Тому актуальними є пропозиції щодо її спрощення, а не вимоги узгодити норми фінансового та податкового обліку. Ці види обліку мають різне спрямування: мета першого - накопичення достовірної інформації про фінансовий стан установи; другий становить інструмент для визначення бази оподаткування.

Формування в Україні управлінського (або внутрішньогосподарського) обліку не є великою проблемою, оскільки він існував і раніше. Але його варто певною мірою вдосконалити. Зважаючи на те, що практичне ведення управлінського обліку не завжди відповідає вимогам, тоді як методологічне забезпечення обліку в Україні централізовано, доцільно було б у ході розробки нового плану рахунків та форм звітності на рівні ведення синтетичних рахунків бухобліку передбачити такий облік, який би забезпечував необхідний аналіз роботи підприємства. Для детального аналізу слід скористатися аналітичними рахунками, а в разі потреби застосувати додаткові облікові прийоми.

Ідеться про один із класів нового плану рахунків та принципово новий підхід, який надає широкий простір для організації аналітичного обліку - про обов'язкові та необов'язкові параметри до синтетичних рахунків. За допомогою обов'язкових параметрів формують всю фінансову і статистичну звітність, а використовуючи необов'язкові - складають управлінську звітність.

Під час впровадження змін ставок оподаткування надаються практичні рекомендації щодо окремого ведення податкового обліку, відбувається його організаційне становлення і технічне забезпечення. Аби упередити критичні зауваження щодо збільшення витрат на організацію податкового обліку, зазначимо, що йдеться про ті ж обсяги коштів і роботи, які б знадобилися, якби податковий облік було організовано в рамках одного бухгалтерського балансу шляхом введення додаткових рахунків для обліку валових доходів і валових витрат та аналітичного обліку до них.

Зважаючи на досвід застосування міжнародних норм бухобліку, можемо констатувати, що за умов чіткого визначення мети реформування обліку, грамотного економічного моделювання цього процесу, нормативного і методологічного його забезпечення, використання переваг діючої системи в Україні сформовано систему обліку, гармонізовану з МСБО. Відтак поліпшується якість управління всією економікою і кожною структурою зокрема.

Правила ведення бухгалтерського обліку, як відомо, покликані вирішити ряд найбільш актуальних проблем бухгалтерського обліку. До них передусім належать;

• підвищення інформативності основного виду звітності (балансу) за рахунок більш глибокої деталізації аналітичних рахунків, збільшення кількості балансових рахунків та їх структурної перебудови;

• стандартизація і скорочення основної фінансової звітності.

Правила бухгалтерського обліку базуються на таких основних принципах:

• безперервність діяльності - установа постійно функціонує і продовжуватиме свою діяльність у майбутньому, тобто не має наміру та потреби в ліквідації або зменшенні масштабів своєї діяльності;

• стабільність правил бухгалтерського обліку - усі структури повинні у своїй роботі постійно керуватися одними й тими ж правилами бухгалтерського обліку, крім випадків, коли сталися істотні зміни в діяльності або в правовій базі;

передбачливість - активи і зобов'язання можуть бути оцінені і відображені в обліку розумно, з достатньою мірою обережності, щоб не перенести існуючі ризики на наступні звітні періоди;

нарахування прибутків і витрат - статті прибутків і витрат враховуються і оцінюються в період здійснення економічних операцій, незалежно від того, коли були отримані або виплачені кошти;

дата операції - операції відбиваються в бухгалтерському обліку в день їх здійснення, тобто в день виникнення прав (активів) або зобов'язань (пасивів), незалежно від дати руху коштів по них;

роздільне відображення активів і пасивів - усі рахунки активів і пасивів оцінюються роздільно і відбиваються в розгорненому вигляді;

прийнятність вхідного балансу - залишки за балансовими рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам на кінець попереднього звітного періоду;

перевага змісту над формою - операції відбиваються відносно їх економічної суті, а не юридичної форми;

оцінка - активи і пасиви враховуються за вартістю їх придбання або виникнення;

відвертість - фінансові звіти повинні бути досить якісними і детальними, щоб уникнути двозначності, правдиво відображати операції з необхідними поясненнями щодо правил оцінки активів і пасивів;

консолідація - необхідно складати зведену фінансову звітність загалом;

значущість - у фінансових звітах повинна відбиватися вся істотна інформація, важлива для прийняття управлінських рішень.

Виходячи з даних принципів, сьогодні перед фірмами стоять складні завдання адаптації прийомів і методів роботи, технологій, апаратного і програмного забезпечення під нові правила здійснення основних облікових операцій.