Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - Розділ 2. ОСНОВИ АНАЛІЗУ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ

2.1. Аналіз попиту і пропозиції на продукцію та послуги підприємства

Стан ринкової економіки, рівень і механізм її розвитку описують за допомогою таких понять, як попит (demand) і пропозиція (supply), способи їх координації та пристосування один до одного.

Величина (обсяг) попиту – це кількість товарів (послуг), яку покупець може і бажає придбати за певних умов. Попит (пікала попиту) – це різна кількість споживчих благ (товарів чи послуг), які споживач може і бажає придбати за різних рівнів цін.

Залежність величини попиту від ціни визначають за допомогою закону попиту, який графічно зображають у вигляді кривої з від'ємним нахилом. Таку криву називають лінією попиту. Абсциси точок лінії попиту характеризують обсяг попиту, а ординати – ціни попиту (рис. 2.1).

При графічному зображенні функції попиту по осі абсцис варто було б показати значення цін товару (незалежна змінна), а по осі ординат – обсяг попиту на товар (залежна змінна). Проте традиційним є обернене розміщення осей координат. Фактично на рисунку функції попиту показана функція [Pd (Q)], обернена до функції попиту, яку позначають як .

Рис. 2.1. Лінія попиту

Основна властивість попиту полягає у тому, що при постійності всіх інших параметрів зростання ціни призводить до відповідного зниження величини попиту і навпаки. Таким чином, спостерігається від'ємний або зворотний зв'язок між ціною товару і величиною попиту на нього.

Як обґрунтування закону попиту можна навести кілька причин. По-перше, той факт, що зниження ціни збільшує кількість покупців. Для покупця ціна – певний бар'єр, що заважає здійснити покупку. Чим вищий цей бар'єр, тим менше продукту реалізують, тобто висока ціна зменшує бажання споживача зробити покупку, і навпаки. По-друге, оскільки споживання будь-якого товару підлягає дії принципу спадної граничної корисності, згідно з яким подальші одиниці придбаного товару приносять все менше і менше користі (вигоди, задоволення) покупцеві, споживачі купують додаткові одиниці товару лише за умови, що його ціна спадає. По-третє, закон попиту можна пояснити за допомогою ефекту доходу й ефекту заміщення. Ефект доходу, наприклад, пов'язаний із тим, що спад цін розширює купівельну спроможність споживачів і, відповідно, вони можуть купити більшу кількість певного товару, ніж до спаду цін. Вища ціна призводить до протилежного результату. Ефект заміщення полягає у тому, що споживачі схильні замінювати дорогі товари дешевшими товарами-аналогами (товарами-субститутами). Насправді ефект доходу й ефект заміщення діють одночасно і ведуть до виникнення у споживачів можливості та бажання купувати більшу кількість товару за нижчу ціну.

Проте є товари, що не підлягають законові попиту, – це товари Гіффена^*1.

*1: {Англійський економіст Р. Гіффен (1837–1910) звернув увагу на те, що під час голоду в Ірландії у середині XIX ст. обсяг попиту на картоплю, ціна на яку зросла, значно збільшився. Пояснення полягало у тому, що саме картопля була основним продуктом харчування ірландських бідняків. Зростання цін на картоплю змусило їх зменшити споживання інших, дорожчих і якісніших, продуктів. А оскільки і при високих цінах картопля залишалася порівняно дешевим продуктом, то обсяг попиту на неї збільшився. Потрібно зазначити, деякі сучасні зарубіжні дослідники вважають, що відкриття описаного вище парадокса належить англійському соціологу С. Грею (1775–1840), який у праці "The Happiness of States" (1815) описав "парадоксальний факт, що чим вища ціна на хліб і картоплю, тим більший попит" (New Palgrave Dictionary of Economica. – 1987. – Vol. I. – P. 563).}

Таким чином, якщо змінюється ціна на товар, то (за інших незмінних умов) змінюється величина попиту на нього, і рух іде по кривій попиту. У разі зміни нецінових чинників (детермінант) змінюється сам попит на товар і, відповідно, розміщення кривої попиту. Якщо попит зменшується, то крива зміщується вниз і ліворуч. Якщо попит зростає, зміщення кривої попиту відбувається вгору і праворуч.

До нецінових чинників, що впливають на зміну попиту, як правило, належать.

1. Смаки споживачів. Зміни у ставленні покупців до того чи іншого виду продукції ведуть до збільшення попиту. Дія несприятливих змін протилежна.

2. Рівень доходів споживачів. Вирізняють товари вищої категорії (або нормальні, повноцінні товари), попит на які прямо пропорційно залежить від зміни рівня доходу покупців, і товари нижчої категорії (або малоцінні, неповноцінні товари), попит на які обернено пропорційно залежить від зміни рівня доходу споживачів.

3. Ціни на супутні та подібні товари. Виокремлюють товари-субститути (або взаємозамінні товари) і комплементарні товари (або взаємодоповнювальні товари). Якщо зростає ціна на товар-субститут, то збільшується попит на товар, який розглядають, і навпаки. Таким чином, коли два товари взаємозамінні, між ціною на один з них і попитом на інший є прямий зв'язок. Якщо зростає ціна на комплементарний товар, то зменшується попит на товар, який розглядають, і навпаки. Інакше кажучи, коли два товари є взаємодоповнювальними, між ціною на один з них і попитом на інший є зворотний зв'язок.

4. Очікування споживачів, тобто прогнози споживачів стосовно цін на товар, наявності товарів і рівня власного доходу. Очікування споживачів щодо підвищення цін, як і сподівання на збільшення доходу і можливий дефіцит товарів у майбутньому, можуть спонукати їх менше обмежувати поточні витрати. Навпаки, очікування зниження цін, зменшення доходів, більшої різноманітності товарів-субститутів призводить до зменшення поточного попиту.

5. Кількість покупців. Збільшення на ринку кількості споживачів підвищує попит, і навпаки.

Варто зазначити, що перші чотири з наведених вище чинників впливають на індивідуальний попит, а останній – на ринковий.

Індивідуальним попитом називають попит окремого споживача, або групи споживачів, на конкретний товар; ринковим – сукупність усіх індивідуальних попитів на конкретний товар при зміні ціни на цей товар.

Для одержання кривої ринкового попиту необхідно скласти по горизонталі криві індивідуального попиту всіх споживачів товару, який розглядають.

З метою унаочнення, як правило, криву попиту зображають у вигляді прямої, описаної за допомогою рівняння

або .

Економічний зміст точки перетину кривої попиту з віссю цін (Р) полягає у тому, що це ціна "відмови", тобто за такої ціни попиту на товар не буде. Економічний зміст точки перетину кривої попиту з віссю величини попиту (Q) виражається за допомогою величини потреби (індивідуальної чи ринкової) у товарі . Величина (обсяг) пропозиції – це кількість товарів (послуг), яку виробник може і бажає виготовити (надати) і продати за певних умов у конкретний проміжок часу. Пропозиція (пікала пропозиції) – це різна кількість споживчих благ (товарів чи послуг), які виробникові вигідно пропонувати на ринку за різні ціни.

Залежність обсягу пропозиції від цін фіксується законом пропозиції і зображується кривою з додатним нахилом. Таку криву називають лінією пропозиції. Абсциси точок лінії пропозиції характеризують обсяг пропозиції, а ординати – ціни пропозиції. За аналогією з графічним зображенням функції попиту лінія пропозиції у вказаній вище системі координат – це обернена функція пропозиції (рис. 2.2).

За законом залежність величини пропозиції від рівня цін має прямий характер, тобто виробники хочуть виготовити і запропонувати для продажу більшу кількість товарів за високою ціною і, відповідно, меншу за низькою.

Рис. 2.2. Лінія пропозиції

Зміст цієї залежності полягає, по-перше, у тому, що для виробника чи продавця ціна на товар (по суті – виручка за одиницю товару) є стимулом для збільшення обсягів виробництва і реалізації товару на ринку. По-друге, пряму залежність величини пропозиції та рівня цін пояснюють дією закону спадної продуктивності чинників виробництва, згідно з яким витрати на випуск кожної наступної одиниці продукту зростають, а відповідно, для їх покриття виробники мають реалізовувати ці одиниці товару (що потребують більших витрат) за вищою ціною^*2.

*2: {Деякі економісти вважають, що загального закону пропозиції як такого (алогічного до закону попиту, що практично не має винятків) немає взагалі, оскільки не завжди є пряма залежність між змінами ціни на товар і обсягом його пропозиції.}

Якщо змінюється ціна товару, то (за інших однакових умов) змінюється величина його пропозиції і рух іде по кривій пропозиції. У разі зміни нецінових чинників (детермінант) змінюється сама пропозиція товару, що виражається у зміщенні кривої пропозиції. Якщо пропозиція зменшується, то крива пропозиції зміщується вгору і ліворуч. У ситуації збільшення пропозиції крива зміщується вниз і праворуч.

До нецінових чинників, що впливають на зміну пропозиції, як правило, належать такі.

1. Зміна ціни на виробничі ресурси. Зниження цін на ресурси, які використовують у виробництві товару, що розглядається, приводить до зменшення витрат виробництва і, відповідно, збільшення пропозицію товару, оскільки є пряма залежність між витратами виробництва та пропозицією товару (див. обґрунтування закону пропозиції), і навпаки.

2. Зміни у технології виробництва. Вдосконалювання технології дає змогу ефективніше, тобто з меншими витратами, виробляти одиницю товару, що збільшує пропозицію товару, і навпаки.

3. Зміна ціни на інші товари. Розрізняють "товари-конкуренти" і товари, які виробляють "спільно" з цим товаром. Зміна пропозиції товару, який розглядають, обернено залежить від зміни цін на "товари-конкуренти" і прямо залежить від зміни цін на товари, які випускають "спільно" з цим товаром.

4. Зміни державної політики у сфері оподаткування. Зниження податку на певний товар (на продаж, на власність тощо), як і введення дотації, зменшує витрати виробника чи продавця, збільшуючи пропозицію товару, і навпаки.

5. Очікування продавців щодо майбутніх цін на товар. У цьому випадку детермінованої залежності немає. Як правило, вважають, що у короткотерміновий період (за незмінної величини капіталу як чинника виробництва) існує обернена залежність між очікуваною ціною на товар і його реальною пропозицією. У довготерміновому періоді (зі зміною величини капіталу) така залежність має прямий характер.

6. Кількість продавців товару. Зростання на ринку кількості продавців веде до збільшення пропозиції, і навпаки.

Потрібно зазначити, що перші п'ять із названих вище чинників діють на індивідуальну пропозицію, а останній – на ринкову. Індивідуальна пропозиція – це пропозиція на ринку товару одного виробника, як правило монополіста. Ринкова пропозиція – це пропозиція на ринку товару, котра визначається як узагальнення всіх індивідуальних пропозицій. Для одержання кривої ринкової пропозиції необхідно скласти по горизонталі криві індивідуальної пропозиції всіх виробників товару, який розглядають.

З навчальною метою, як правило, криву пропозиції зображають у вигляді прямої, описаної за допомогою рівняння

або .