Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Попович П.Я. - 11.10. Аналіз ефективності використання нематеріальних активів

Згідно з чинним законодавством ведення бухгалтерського обліку вкладення капіталу в нематеріальні активи – новий об'єкт аналізу. Нині частка нематеріальних активів у майні підприємства на вітчизняних підприємствах дуже низька, і

тому можливості провести порівняння з аналогічними документами підприємств у країнах із розвинутою економікою практично немає. Отже, досвід організації обліково-аналітичного забезпечення управління нематеріальними активами ще недостатній і не дає змоги здійснити глибокі узагальнення й дати корисні рекомендації.

У зв'язку з відсутністю цифрової інформації за окремими групами нематеріальних активів на Тернопільському фарфоровому заводі, як і на інших підприємствах, а також з огляду на відсутність інформації за аналогічний період не можна провести аналіз у динаміці.

Враховуючи ці обставини, ми змушені використати умовний цифровий приклад, поданий у табл. 11.12.

Таблиця 11.12. Зміна обсягу і динаміки нематеріальних активів

Основними завданнями аналізу використання нематеріальних активів є:

• аналіз обсягу і динаміки нематеріальних активів;

• аналіз структури і стану нематеріальних активів за видами, термінами використання та аналіз правової захищеності; аналіз дохідності (рентабельності) і фондовіддачі нематеріальних активів;

• аналіз ліквідності нематеріальних активів і рівня ризику вкладення капіталу в нематеріальні активи.

Для аналізу нематеріальних активів розробляють систему економічних показників, які характеризують статику (стан спокою) і динаміку (рух) об'єкта, який вивчають. Особливе значення для аналізу мають показники ефективності використання нематеріальних об'єктів, що відображають рівень їх впливу на фінансовий стан і фінансові результати діяльності підприємства.

На основі даних бухгалтерського балансу (форма 1) і приміток до нього (форма 5) можна провести аналіз динаміки змін в обсязі нематеріальних активів в цілому і за видами за звітний період порівняно з даними базового періоду (див. табл. 11.12).

Як видно з даних табл. 11.12, підприємство активно використовує в роботі права на об'єкти промислової власності, результати інтелектуальної діяльності.

Нематеріальні активи неоднорідні за своїм складом, характером використання чи експлуатації у процесі виробництва, за рівнем впливу на фінансовий стан і результати господарської діяльності. Тому необхідний диференційований підхід до їх оцінювання. З цією метою нематеріальні активи класифікують і групують за різними ознаками. Таким чином, з'являється можливість аналізу структури нематеріальних активів.

Найважливішим для аналізу нематеріальних активів є аналітичне вивчення за видами, джерелами придбання, термінами корисного використання та за рівнем правової захищеності, престижності, ліквідності ризику вкладень капіталу в нематеріальні об'єкти.

Для аналізу зміни структури нематеріальних активів за видами складають таблицю (табл. 11.13).

З табл. 11.13 видно, що в структурі нематеріальних активів найбільша частка належить правам на об'єкти промислової власності (понад 70%).

Таблиця 11.13. Зміна структури нематеріальних активів

Зростання рівня цього виду активів у звітному періоді можна оцінити позитивно, оскільки ці вкладення спрямовані на вдосконалення якісних параметрів виробництва і продукції. Далі необхідно проаналізувати структуру вкладень в об'єкти промислової власності, виокремити в їх складі найефективніші види.

За аналогічною схемою (за формою табл. 11.13) проводять аналіз структури нематеріальних активів за іншими ознаками групування.

Аналізуючи структуру нематеріальних активів за джерелами надходження розрізняють нематеріальні активи:

а) внесені засновниками;

б) придбані за плату або в обмін на інше майно;

в) одержані безпосередньо від фізичних і юридичних осіб;

г) отримані як субсидії державних органів. Аналізуючи структуру нематеріальних активів за рівнем

правової захищеності нематеріальні активи захищають:

а) патентами на винаходи;

б) зареєстрованими ліцензіями;

в) свідоцтвами на корисну модель;

г) патентами на промислові зразки;

д) свідоцтвами на торгову марку;

е) авторськими правами.

Для аналізу структури нематеріальних активів за термінами корисного використання складають таблицю (табл. 11.14).

З табл. 11.14 видно, що середній термін корисного використання результатів інтелектуальної діяльності становить 5–7 років.

У сучасних умовах достатнім є термін "життя" промислових новинок.

Більше 10-річного терміну корисного використання мають нематеріальні активи: права на користування землею, природними та іншими ресурсами. У структурі нематеріальних активів їх частка дорівнює 12,6%, що в умовах України є допустимою величиною.

У країнах, де є дефіцит трудових ресурсів і землі цей показник значно вищий.

Аналізуючи структуру вибуття нематеріальних активів об'єкти групують за такими напрямами:

а) списання після закінчення терміну служби;

б) списання раніше встановленого терміну служби;

в) продаж виняткових прав;

г) безкоштовна передача нематеріальних об'єктів.

Престижність чи значимість нематеріальних об'єктів можна оцінити лише за допомогою експертного методу. Є багато чинників, що стримують реалізацію виняткових особливостей або властивостей, характерних для цих об'єктів. До них, зокрема, належать: несвоєчасність винаходу, дорожнеча, обмеження кола споживачів, недостатня правова захищеність. Тому експерти використовують як основний критерій престижності нематеріальних об'єктів спектр можливого корисного використання їх властивостей на трьох рівнях: міжнародному, загальнонаціональному, галузевому.

Вкладення капіталу в нематеріальні активи за рівнем ліквідності та ризику можна оцінити за трьома категоріями: висонеліквідними, обмеженоліквідними, низьколіквідними. Ця класифікація є умовною. Переважно вкладення капіталу в нематеріальні активи при оцінюванні ліквідності майна підприємства прийнято відносити до низьколіквідних, тобто їх реалізованість є нижчою за реалізованість основних і обігових активів. Тому при необґрунтованому збільшенні частки нематеріальних активів у майні підприємства структура балансу погіршується, знижуються показники поточної ліквідності, зменшується фондовіддача позаобігових активів і сповільнюється обіг усього капіталу.

Зростання нематеріальних активів, як правило, призводить до зменшення величини власного оборотного капіталу. В результаті погіршуються показники забезпеченості підприємства обіговими коштами. Фінансові недостачі покривають за рахунок позичених і додатково залучених джерел, що створює фінансову напруженість і спричиняє труднощі у фінансуванні поточної операційної діяльності підприємства.

Нематеріальні активи отримують з метою одержання економічного ефекту від їх використання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

У більшості випадків нематеріальні активи – вкладення в об'єкти промислового призначення: купівля ліцензії на використання технології виготовлення продукції; витрати на надання технічної допомоги й інженерних послуг із проектування і розташування виробничих потужностей, організації управління технологічними процесами, збуту й обслуговування ліцензованих виробів. Тому ефективність цих вкладень потрібно розглядати з позиції підвищення прибутковості виробництва.

Розрахунок ефективності використання нематеріальних активів викликає значні труднощі та потребує комплексного підходу. Ефект від придбання підприємством права використання запатентованого виробничого досвіду і знань, а також ноу-хау (незапатентованого досвіду) можна визначити лише за результатами реалізації підприємством продукції, виробленої з використанням ліцензії та ноу-хау. Однак обсяг продажу залежить від багатьох інших чинників (ціни, попиту, якості товару), і виявити дію кожного з них дуже складно.

Ефективність придбання ліцензії та ноу-хау залежить також від розмірів одноразових виплат за них; термінів фінансування й обсягу капітальних вкладень підприємства у виробничий та інші фонди; поточних витрат, пов'язаних із виготовленням і збутом ліцензованої продукції.

Розрахунок економічного ефекту (Е) використання ліцензії та ноу-хау за період Т можна розрахувати за формулою

,

де Т – період використання ліцензії;

– вартісна оцінка результату використання ліцензованої технології на рік t;

– витрати, пов'язані з використанням ліцензованої технології на рік t;

Р – ставка дисконту (порівняння різночасових витрат).

Витрати, пов'язані з використанням ліцензій, складаються:

а) з патентів за право користування ліцензіями, здійснюваних у формі одноразових або періодичних фіксованих платежів, або платежів у формі відрахувань із прибутку або обсягу реалізації ліцензованої продукції;

б) поточних витрат на виробництво і збут ліцензованої продукції.

Кінцевий ефект використання нематеріальних активів відображається у загальних результатах господарської діяльності: зниженні витрат на виробництво, зменшенні обсягів збуту продукції, зростанні прибутку, підвищенні платіжності й стійкості фінансового стану. Враховуючи це, основний принцип управління динамікою нематеріальних активів полягає у тому, що потрібно збільшувати темпи зростання віддачі капіталу. Інакше кажучи, у динаміці темпи зростання виручки від реалізації продукції або прибутку мають випереджати темпи зростання нематеріальних активів.

Як видно з табл. 11.15, показники ефективності використання нематеріальних активів у звітному періоді порівняно з попереднім покращились. Дохідність нематеріальних активів зросла на 20,3%. Основним чинником зростання дохідності є збільшення фондовіддачі нематеріальних активів і підвищення рентабельності реалізації. Кількісний вплив цих чинників можна визначити за допомогою прийому ланцюгових підстановок або будь-якого іншого відомого прийому факторного аналізу.

Таблиця 11.15. Показники ефективності нематеріальних активів