Економічний аналіз діяльності підприємства - Савицька Г.В. - 15.5. Аналіз прибутковості власного капіталу

Роль цього показника. Фактори його зміни. Методика розрахунку їхнього впливу. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня його прибутковості.

Рентабельність власного капіталу замикає всю піраміду показників ефективності функціонування підприємства. Уся діяльність підприємства має бути спрямована на збільшення суми власного капіталу і підвищення рівня його прибутковості. Розраховується вона відношенням суми чистого прибутку до середньорічної суми власного капіталу:

Сума чистого прибутку звітного періоду

ROE ~ -------.

Середня сума власного капіталу за період

Загальна структурно-логічна схема аналізу рентабельності власного капіталу представлена на рис. 15.3.

Рис. 15.3. Структурно-логічна факторна модель рентабельності власного капіталу

Неважко помітити, що рентабельність власного капіталу (НОЕ) і рентабельність сукупного капіталу (ВЕР) зв'язані між собою в такий спосіб:

Чистий прибуток Чистий прибуток Власний капітал Брутто-прибуток

Брутто-прибуток Сукупні активи Сукупні активи Власний капітал*

ВОЕ = Ччц ВЕРМК; (15.3)

або

ДОЯ = (!-#") (1-К_Ш)ВЕРМК₉

де Ччп-частка чистого прибутку в загальній сумі брутто-прибутку;

К_в - коефіцієнт податкового вилучення прибутку;

Япв - рівень процентного вилучення прибутку;

ВЕР - рентабельність сукупного капіталу;

МК - мультиплікатор капіталу, тобто обсяг активів, що спираються на фундамент власного капіталу. Він виступає як важіль, що збільшує міць власного капіталу.

Даний взаємозв'язок показує залежність між ступенем фінансового ризику і прибутковістю власного капіталу.

Зробимо розрахунок впливу цих факторів на зміну рівня ВОЕ на підставі даних табл. 15.7.

Таблиця 15.7. Вихідні дані для аналізу рентабельності власного капіталу

Загальна зміна рентабельності власного капіталу:

АЯОЕ_ЗЛГ = ВОЕі - НОЕо = 48,70 - 53,93 =-5,23 %, у тому числі за рахунок зміни:

o частки чистого прибутку в загальній сумі брутто-прибутку:

ДЯОЯччп = Д?чп o ВЕР₀ o МК₀ =

= (0,6325 - 0,6378) 46,25 o 1,828 =-0,45 %;

o рентабельності сукупного капіталу:

ДДОЯцер = Ччп, o ЬВЕР o МК₀ = =0,6325 (40,0-46,25) 1,828=-7,23 %;

o мультиплікатора капіталу:

ЛЯО£_Мк =9чп, o ВЕРі o АМК =

=0,6325 40,0 (1,925 - 1,828) =+2,45 %.

Поглибити факторний аналіз власного капіталу можна за рахунок розкладання рентабельності сукупного капіталу на його складові, використовуючи таку модель:

ДОЯ = Ччп o W_n o Ров o #об Ч₀к * М#,

або

ROE = (1 - К_П)(1 - Я_м) W" . Р^ ■ ■ 4<ж o МК.

Ця модель дає змогу пов'язати усі фактори і показники рентабельності, наведені на рис. 15.2. З її допомогою можна установити, як змінилося значення ROE за рахунок рівня податкового і процентного вилучення прибутку, структури джерел її формування, структури активів і пасивів підприємства, а також рентабельності продажів і швидкості обороту капіталу.

Рентабельність обороту (Роб) характеризує ефективність керування витратами і ціновою політикою підприємства. Коефіцієнт оборотності капіталу відбиває інтенсивність його використання і ділову активність підприємства, а мультиплікатор капіталу - політику в галузі фінансування. Чим вище його рівень, тим вище ступінь фінансового ризику підприємства, але разом з тим вище прибутковість власного (акціонерного) капіталу при позитивному ефекті фінансового важеля.

Збільшення частки позикових засобів сприяє підвищенню прибутковості власного капіталу за умови, що прибутковість активів вище реальної ставки відсотка за кредитними ресурсами.

Приміром, візьмемо два підприємства з різною структурою капіталу і за моделлю (15.3) розрахуємо рентабельність власного капіталу:

ROE_A = 0,75 * 24 . 5,0 = 90 %;

ВОЕв = 0,70 o 40 o 1,5 = 42 %.

Якщо орієнтуватися тільки на показник ROE, то краще вкладати кошти в підприємство А. Але при цьому потрібно враховувати, що це підприємство веде більш ризиковий бізнес, оскільки більш високий рівень прибутковості власного капіталу забезпечується виключно за рахунок високої частки позикового капіталу при відносно більш низькому рівні рентабельності продажів і швидкості обороту капіталу. Отже, інвестори, що не хочуть ризикувати своїм капіталом, віддадуть перевагу другому підприємству, де позиковий капітал у загальній сумі активів становить усього 33,3 %.

Для оптимізації структури капіталу з метою максимізації рівня прибутковості власного капіталу можна використовувати таку модель:

ЯОЕ = ВЕР (1-К_П) + ЕФВ = = ВЕР (1-К_а)₊(ВЕР-Щ_к)(1-К_п) Ц.

Процес оптимізації структури капіталу за критерієм максимізації рівня прибутковості власного капіталу здійснюється в такий спосіб (табл. 15.8).

Таблиця 15.8. Розрахунок рівня рентабельності власного капіталу при різних значеннях коефіцієнта фінансового важеля

Продовження табл. 15.8

Як показують приведені дані, найвищий рівень рентабельності при заданих умовах досягається при коефіцієнті фінансового левериджу 0,9. У разі зростання останнього підвищується ставка відсотка за кредит, у результаті чого рентабельність власного капіталу знижується.