Кредитування і контроль - Вовк В.Я. - 2.4. Споживчий банківський кредит

Споживчий кредит - це кредит, який надається в національній та іноземній валюті фізичним особам - резидентам України:

- на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг (оргтехніки, аудіо- та відеотехніки та ін.);

- придбання нерухомості;

- придбання автомобілей;

- оплату навчання, лікування та ін.

Динаміку кредитів, наданих банками України фізичним особам протягом 1999-2006 рр., подано на рис. 2.12,

Рис. 2.12. Динаміка споживчих кредитів, наданих банками України протягом 1999-2006 рр.* (за даними "Бюлетеня НБУ" розраховано на 1 січня відповідно)

* Дані за 2003-2005 рр. включають нараховані відсотки.

Наведені дані (рис. 2.12) свідчать про збільшення обсягів кредитів наданих фізичним особам банками України. Протягом 2005 р. обсяг споживчих кредитів порівняно з 2004 р. збільшився у 2,2 раза (в тому числі в національній валюті - у 2,07 раза, в іноземній валюті - у 2,4 раза), порівняно з 2003 р. - у 3,7 раза (в національній валюті - у 3,4 раза, в іноземній валюті - у 3,9 раза), порівняно з 2002 р. - у 10,2 раза (в національній валюті - у 7,1 раза, в іноземній валюті - у 14,9 раза).

Споживчому кредиту властиві певні специфічні риси, пов'язані зі специфікою споживання фізичних осіб:

- споживчі кредити надаються на придбання товарів кінцевого споживання, на відміну від кредитів, що надаються суб'єктам господарювання для фінансування певних господарських проектів;

- фізичні особи вдаються до споживчого кредитування, як правило, коли їм не вистачає власних коштів, тоді як юридичні особи використовують отриманий кредит для розширення своєї господарської діяльності з метою отримання прибутку;

- погашення споживчого кредиту здійснюється не в результаті вивільнення коштів у позичальника, як у випадку кредитування юридичних осіб, а в межах їх надходження чи нагромадження;

- споживчий кредит є засобом задоволення особистих, індивідуальних потреб фізичних осіб і має соціальний характер, оскільки прискорює одержання певних благ населенням, насамперед із низьким і середнім рівнем доходу;

- забезпеченням за споживчим кредитом є сталі грошові доходи фізичної особи - позичальника або товар (об'єкт кредитування), на купівлю якого планується отримати кредит.

Суб'єктами споживчого кредитування є:

- з одного боку кредитори - банки, небанківські фінансово-кредитні установи, торгові організації, підприємства, де працюють позичальники, та ін.;

- з другого боку позичальники - фізичні особи. Об'єктом споживчого кредиту є витрати, пов'язані із

задоволенням потреб населення:

- поточного характеру (придбання товарів тривалого користування в особисту власність, оплата лікування, плата за навчання та ін.);

- капітального або інвестиційного характеру (будівництво житла, купівлю нерухомого майна та ін.).

Поділ споживчих кредитів залежно від критерію класифікації подано на рис. 2.13.

Рис. 2.13. Класифікація споживчих кредитів

Банки надають кредити фізичним особам у сумі, що визначається на основі вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Сума кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути переданими банку в забезпечення фізичною особою, та сумою її поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів. Строк повернення споживчого кредиту залежить від цілей кредитування, розміру кредиту та платоспроможності позичальника.

Установи банків надають кредити повнолітнім, дієздатним громадянам України, які мають постійне джерело доходу (одержують заробітну плату, пенсію, інші грошові доходи) та відповідають певним вимогам:

- відсутність негативної кредитної історії позичальника;

- відсутність простроченої заборгованості за кредитом, отриманому в цьому або інших банках;

- сума кредиту не повинна перевищувати сукупного річного доходу клієнта або встановлені банком ліміти кредитування.

У деяких випадках банк може вимагати сплати клієнтом певної суми від вартості товару, на купівлю якого береться кредит. У цьому випадку сума кредиту визначається як різниця між вартістю товару та сумою первісного внеску позичальника.

Для отримання споживчого кредиту фізична особа має надати банку пакет документів, до якого входять:

- кредитна заявка - анкета на отримання кредиту;

- паспорт громадянина України;

- довідка про присвоєння ідентифікаційного номера;

- довідка з місця роботи із зазначенням посади, нарахованого та фактично отриманого доходу за останній рік із відміткою про відсутність заборгованості за зарплатою;

- виписка з трудової книжки про місце роботи за останні три роки або ксерокопія трудової книжки, завірена відділом кадрів;

- документи на підтвердження інших доходів позичальника (в разі наявності доходів не за основним місцем роботи).

У разі необхідності працівник кредитного відділу може вимагати додаткові документи:

- копію декларації про доходи, завірену ДПА України;

- документи про освіту;

- свідоцтво про укладання шлюбу;

- свідоцтво про народження дітей;

- документи, що підтверджують право власності на рухоме та нерухоме майно або інші види застави та ін.

Копії документів надаються разом з оригіналами, які після звірки на предмет відповідності повертаються позичальнику.

Під час співбесіди працівник кредитного відділу ознайомлює фізичну особу з умовами кредитування та узгоджує з нею форму надання кредиту - готівкою, шляхом оплати платіжних документів та ін.

Як правило, погашення споживчого кредиту здійснюється або рівними частинами щомісячно, а сума відсотків нараховується на фактичний залишок коштів, що перебувають у розпорядженні клієнта, або за ануїтетами. Погашення споживчого кредиту може здійснюватися клієнтом готівкою через касу банку, шляхом перерахування коштів з депозитного рахунку, переказами через пошту тощо.

Оскільки фізичні особи мають можливість одночасно отримувати кредити в різних банках, користуватися кредитними картками, купувати товари з розстрочкою платежу, банки не мають можливості достовірно оцінити платоспроможність позичальника та врахувати всі ризики, пов'язані з видачею споживчого кредиту. За таких обставин особливого значення набуває створення кредитних бюро (бюро кредитних історій), в яких можна отримати необхідну інформацію про позичальника і про те, як він виконував свої попередні фінансові зобов'язання.

На сьогодні в Україні створено три кредитні бюро.

1. Перше всеукраїнське бюро кредитних історій (ПВБКІ), яке заснували 30 банків, 2 страхові компанії та Асоціація українських банків. Серед засновників - банки, які активно кредитують населення: "Райффайзен банк Аваль", Брокбізнесбанк,Кредитпромбанк,"Надра","Південний",Укргаз-банк, Укрексімбанк, УкрСиббанк, Укрсоцбанк, "Фінанси та кредит", "Форум" та ін. Згідно зі статутом частка одного учасника в статутному капіталі ПВБКІ не може перевищувати 9 %. За рішенням банків розмір найбільшого внеску на сьогодні становить 250 тис. грн.

2. Українське бюро кредитних історій. Засновники - Приватбанк та компанія "BigOptima".

3. Національне бюро кредитних історій. Засновники - Національна асоціація кредитних спілок України, "Сге-ditinfо Group" (Ісландія) та інвестиційно-фінансова група "TAC" у рівних частках.

Така сегментація інформаційного ринку, на думку експертів, не сприятиме отриманню якісної інформації. По-перше, передача одним банком інформації у кілька бюро підвищує можливість помилок, по-друге, банки, отримуючи інформацію щодо позичальника у різних бюро, фактично будуть змушені щоразу платити за одну й ту саму інформацію.

Експерти вважають, що перспективи розвитку споживчого кредитування пов'язані з розширення кола учасників Першого всеукраїнського бюро кредитних історій, створеного банками, на які припадає, за їх підрахунками, приблизно 53 % ринку (за оцінками керівництва бюро, з урахуванням банків, які не є засновниками, а хочуть бути користувачами цього бюро, цей сегмент становитиме 62- 65 %). Частка Українського бюро кредитних історій оцінюється приблизно у 21 %, Національного бюро кредитних історій - близько 11 %1.