Зовнішньоекономічний менеджмент - Дахно І.І. - 13.3. Література

Відслідковування еволюції торговельних представництв привело нас до часів незалежної України.

Чи випадково Україні дісталася незалежність, чи ні - дискутувати тут не будемо. Констатуємо лише факт - Україна стала незалежною. Понад триста років України незалежності не мала і раптом - її одержала. Коли більшовики рвалися до влади, то вони теоретично опрацювали чимало питань. Отримання Україною незалежності відбулося без теоретичної підготовки. Незалежність є, а що робити - невідомо. Зрозуміло, ніхто достеменно не знав і відповіді на запитання - чи потрібні незалежній Україні торговельні представництва, придумані і створені в інші часи і за інших умов? Нагадаємо, що "Декларацію про державний суверенітет" Верховна Рада Української РСР ухвалила 16 серпня 1990 року. Декларація не мала сили закону. Подібні акти ухвалили і інші союзні республіки. Явище отримало назву "парад суверенітетів".СРСР продовжував існувати.

У ніч на свято Спаса 1991 року (19 серпня) у Москві відбулася спроба державного перевороту (чи, можливо, імітація такої спроби). Державний комітет з надзвичайного становища (російськомовна абревіатура - ГКЧП) проіснував кілька днів - до 22 серпня 1991 року. Переворот захлинувся. З кримського курорту Форос до Москви повернувся президент СРСР М.С. Горбачов. Влада вислизала з його рук.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада Української РСР ухвалила "Акт проголошення незалежності України". Радянський Союз стрімко котився до свого зникнення.1 грудня 1991 р. в Україні відбувся референдум про проголошення незалежності України.

У голосуванні брали участь 84,2% від загальної кількості виборців, внесених до списків. За незалежність висловилися 90,3% виборців, які взяли участь у голосуванні. Проти проголосували 7,58 % виборців, 2,15% бюлетенів визнані нездійсненими. Підтримка виборцями Акту від 24 серпня 1991 р. була твердо прогнозованою. Остаточну крапку в існуванні СРСР поставила мінська угода про припинення існування СРСР та створення СНД, яка була підписана 8 грудня 1991 р. у Біловезькій пущі ніби то під час полювання Президентів Росії і України, - Бориса Єльцина і Леоніда Кравчука, - та голови Верховної Ради Білоруської РСР Станіслава Шушкевича.

Отже, Радянський Союз зник, але багато радянських інституцій продовжувало існувати. Це вписується у слова, сказані відомим радянським кіноактором Анатолієм Папановим : "Если дурак, - так это надолго!".

Розпочалося створення мережі дипломатичних представництв України за кордоном. Торговельні представництва України у своїй діяльності продовжували керуватися документами радянського періоду. Всьому рано чи пізно приходить кінець.

17 серпня 1993 року тодішній Президент України Л. Кравчук своїм Указом № 313 затвердив "Положення про торговельне представництво України за кордоном".

Згідно з ним торговельне представництво України за кордоном повинно було представляти та захищати у державі перебування інтереси країни у галузі зовнішньоекономічної діяльності. Торговельне представництво входило до складу дипломатичного представництва України і підпорядковувалося главі дипломатичного представництва. Міністерство зовнішніх економічних зв'язків України організовувало роботу торговельного представництва у державі перебування. Контроль за роботою торговельного представництва здійснювався главою дипломатичного представництва України. Діяльність торговельного представництва регулювалася Віденською конвенцією від 18 квітня 1961 року про дипломатичні зносини, міжнародними договорами України, Конституцією і законами України, іншими актами законодавства України, цим Положенням, а також вказівками Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України.

Основними завданнями торговельного представництва були :

o захист прав і законних інтересів України у зовнішньоекономічній галузі та суб'єктів підприємницької діяльності України у державі перебування;

o сприяння розвитку торговельно-економічних зв'язків України, залученню іноземних інвестицій у пріоритетні сфери економіки України і виконанню договорів України, укладених з державою перебування;

o інформування Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України про цінову, податкову, тарифну політику, яка проводиться державою перебування, стосовно товарів, що експортуються Україною;

o підготовка висновків щодо доцільності імпорту товарів та послуг, залучення кредитів із держави перебування, виходячи із запропонованих державою перебування цін, тарифів, кредитних ставок тощо.

Окрім того торговельне представництво відповідно до покладених на нього завдань:

1) вивчало загальний стан економіки, тенденції розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, технічний рівень виробництва і рівень якості продукції провідних галузей держави перебування, кон'юнктуру ринку товарів та послуг, інформувало Міністерство зовнішніх економічних зв'язків України з цих питань, а у разі по-треби-інші установи та організації;

2) розробляло пропозиції щодо підвищення ефективності торговельно-економічних зв'язків України з державою перебування;

3) вживало заходи, щодо захисту інтересів України, прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності України у державі перебування, інформувало Міністерство зовнішніх економічних зв'язків України про додержання суб'єктами підприємницької діяльності держави перебування зобов'язань за міжнародними угодами України, сприяло налагодженню та розвитку прогресивних форм співробітництва, проведенню відповідних переговорів, експертиз, укладанню контрактів, а також встановлювало контакти, вело переговори з державними установами, організаціями, суб'єктами підприємницької діяльності держави перебування;

4) вживало заходи для додержання суб'єктами підприємницької діяльності України інтересів України, правил міжнародної торгівлі та законодавства держави перебування;

5) сприяло запозиченню передового досвіду в галузі демонополізації економіки, приватизації, конверсії військово-промислового комплексу, розвитку структур ринкової економіки;

6) інформувало суб'єкти підприємницької діяльності держави перебування про економічні, соціальні, екологічні та інші умови їх діяльності в Україні, а також надавало допомогу в установленні контактів із заінтересованими українськими партнерами;

7) брало участь у роботі міжнародних економічних організацій та їх органів з питань торговельно-економічного і науково-технічного співробітництва;

8) надавало допомогу суб'єктам підприємницької діяльності України в організації участі та проведення в державі перебування торговельно-промислових, науково-технічних виставок, ярмарків тощо; вживало заходи для залучення суб'єктів підприємницької діяльності держави перебування до участі у виставках, ярмарках, які проводяться на території України тощо;

9) аналізувало та узагальнювало за дорученням Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України інформацію щодо суб'єктів підприємницької діяльності держави перебування, що виходили на український ринок;

10) вело облік суб'єктів підприємницької діяльності держави перебування, які застосовували щодо України обмежувальну ділову практику або несумлінно виконували взяті зобов'язання.

Пройшло небагато часу і замість торгових представництв (діяльність яких на думку керівництва України виявилася неефективною) з'явилися торговельно-економічні місії. Підставою став Указ Президента Л. Кравчука "Про торговельно-економічну місію у складі закордонної дипломатичної установи України" від 30.04.1994 р. № 200. На посаді Президента України Л.Кравчуку залишалося бути недовго. Можливо, про це він ще не здогадувався. Зазначеним Указом було затверджено "Положення про торговельно-економічну місію у складі закордонної дипломатичної установи України". Далі ознайомимося з основними положеннями цього документу.

Торговельно-економічну місію очолював дипломат, який за посадою був радником-посланником або радником дипломатичного представництва. Він ніс персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на місію. Керівник місії та його заступник (заступники) належали до дипломатичного персоналу. Інші співробітники місії вважалися членами адміністративно-технічного або обслуговуючого персоналу. Виконання функцій місії могло покладатися і на одну особу. Співробітники місії могли виконувати обов'язки у двох і більше державах. Керівника місії призначав і звільняв Уряд України. Заступники керівника місії призначалися і звільнялися міністром економіки та з питань європейської інтеграції за погодженням з Міністерством закордонних справ.

У цьому "Положенні", зокрема фіксувалося, що місія підпорядковується главі дипломатичного представництва України за кордоном та представляє інтереси України у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Основне завдання місії - захист економічних інтересів України та прав її суб'єктів підприємницької діяльності у державі, де місія знаходиться.

Місії зобов'язувалися :

o сприяти розвитку торговельно-економічних зв'язків, залученню інвестицій у пріоритетні сфери економіки України та виконанню її міжнародних договорів з державою перебування;

o інформувати відповідні органи влади України про цінову, податкову, тарифну політику держави перебування щодо експортованих з України товарів;

o готувати висновки щодо доцільності імпорту товарів і послуг, залучення кредитів з держави перебування;

o вивчати загальний стан економіки, тенденції розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, технічний рівень виробництва і рівень якості продукції провідних галузей виробництва держави перебування, кон'юнктуру ринку товарів та послуг та інформувати про це владні управлінські структури України;

o розробляти пропозиції щодо ефективності торговельно-економічних зв'язків України з державою перебування;

o сприяти налагодженню та розвитку прогресивних форм співробітництва, проведенню переговорів, експертиз, укладанню контрактів, встановлювати контакти;

o державними установами, організаціями, суб'єктами підприємницької діяльності держави перебування;

o вживати заходи для додержання інтересів України, правил міжнародної торгівлі суб'єктами підприємницької діяльності України під час здійснення ними зовнішньоекономічних операцій;

o сприяти запозиченню передового досвіду у сфері демонополізації економіки, приватизації, конверсії військово промислового комплексу, розвитку структур ринкової економіки;

o інформувати суб'єкти підприємницької діяльності держави перебування про правові, економічні, екологічні, соціальні та інші умови їх діяльності в Україні;

o надавати допомогу у встановленні контактів із зацікавленими українськими партнерами;

o брати участь у роботі міжнародних економічних організацій та їх органів з питань торговельно-економічного і науково-технічного співробітництва.

22 вересня 2000 року під час своєї другої каденції другий Президент України Л.Кучма, - підписав Указ № 1082/2000 " Про внесення змін до "Положення про торговельно-економічну місію у складі дипломатичного представництва України за кордоном". Леонід Данилович підправив Леоніда Макаровича.

У зв'язку з тим, що Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі вже давно окремо не існувало, а влилося у Міністерство економіки України, то останнє і зафігурувало у "Положенні". Щодо реалізації завдань із захисту економічних інтересів України у сфері оподаткування була зазначена Державна податкова адміністрація України. У змінах до пункту четвертого знову зазначалося оподаткування, що вказувало на зацікавленість властей України у використанні торговельно-економічних місій як фіскальних важелів (а якщо точніше, - то мисливських собак за прихованими доходами).

Абзац шостий зазначався як "таємний" і його текст не публікувався. У змінах до пункту п'ятого йшлося про боротьбу з приховуванням неоподаткованих доходів та відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом. Знову ж таки, містився утаємниний абзац тринадцятий.

Перший віце-прем'єр-міністр України Ю.Єхануров 7 лютого 2001 року підписав постанову № 108 Кабінету Міністрів України "Про відкриття торговельно-економічних місій у складі дипломатичних представництв України за кордоном (Офіційний вісник

України, 2001, №6).

Міністерству економіки України давалася вказівка забезпечити в 2001 році відкриття торговельно-економічних місій у складі дипломатичних представництв України за кордоном у таких державах:

o Алжирська Народна Демократична Республіка;

o Соціалістична Республіка В'єтнам;

o Республіка Корея;

o Ліванська Республіка;

o Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія;

o Союзна Республіка Югославія.

При відкритті нових місій Мінекономіки мало дотримуватися меж установленої граничної чисельності працівників торговельно-економічних місій у складі дипломатичних представництв України за кордоном та бюджетних коштів, передбачених на 2001 рік для утримання цих представництв.

Міністерствам економіки і закордонних справ та Державній податковій адміністрації доручалося здійснити заходи щодо кадрового забезпечення та розміщення торговельно-економічних місій.

Спільним наказом міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства закордонних справ України, Державної податкової адміністрації України № 58/34/95 від 16.02.2004 було затверджено "Порядок взаємодії торговельно-економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України з Державною податковою податковою України". (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.03.2004 р. за №345/8944; реєстраційний код 28728/2004; Офіційний вісник України, 2004, № 12).

Документом встановлювався порядок взаємодії місії і податківців щодо збору у країнах, де перебували місії, інформації про приховування резидентами України неоподаткованих доходів та відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом.

Місії мали надавати податківцям України сприяння у :

o встановленні діловим контактів з податковими, фінансовими та правоохоронними органами країни перебування щодо обміну відповідною інформацією;

o збиранні законними засобами інформації щодо компаній, зокрема, державної реєстрації, основних видів діяльності, засновників, керівників та інших осіб, що мають вплив на управління ними або представляють їх інтереси, фінансового стану компаній за даними річних звітів, ділової репутації тощо;

o одержанні відкритої інформації про заходи та досвід боротьби з ухиленням від оподаткування та відмиванням

доходів;

o виконанні співробітниками Державної податкової адміністрації службових завдань у країні перебування.

Державна податкова адміністрація України мала звертатися до Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. Останнє впродовж п'яти днів після одержання звернення зобов'язувалося доручити місії виконати конкретне завдання. Доручення могло надсилатися дипломатичною поштою або засобами електронного зв'язку, у тому числі за допомогою системи криптографічного захисту інформації.

Доручення повинно було виконуватися впродовж місяця. Якщо ж його виконати у встановлений термін було неможливо, то потрібно було пояснити причини.

У "Порядку" було зазначено контактні адреси і телефони. Встановлювалися вимоги до звітності про виконану роботу.

З цього "Порядку" чітко випливає пріоритетна функція торговельно-економічних місій - боротися з неоподатковуваними доходами та стежити за відмиванням грошей, одержаних злочинним шляхом.

Третій Президент України, - В. Янукович, - під час своїх перших ста днів перебування на посаді підписав 8 квітня 2010 року Указ № 522/2010 " Про деякі питання представництв економічних інтересів України за кордоном" (реєстраційний код 50539/20104; (Офіційний вісник України, 2010, № 27). В. Янукович скасував Укази своїх попередників від:

o 30.04.1994 р. № 200 " Про торговельно-економічну місію у складі закордонної дипломатичної установи України";

o 23.10.1999 р. № 1380 "Про внесення змін до Положення про торговельно-економічну місію у складі дипломатичного представництва України за кордоном" (код нормативного акта 16765/2001; Офіційний вісник України,

2000, № 39);

o 23.12.2002 р. № 1205 "Про внесення змін до Положення про торговельно-економічну місію у складі дипломатичного представництва України за кордоном";

o 25.03.2003 р. № 266 " Про внесення зміни до Положення про торговельно-економічну місію у складі дипломатичного представництва України за кордоном";

o 15.09.2003 р. № 1038 " Про внесення змін до Указу Президента України від 30 квітня 1994 р. № 200";

o 05.04.2004 р. № 390 " Про внесення зміни до Положення про торговельно-економічну місію у складі закордонної дипломатичної установи України";

o 25.07.2006 р. № 645 "Про внесення змін до Положення про торговельно-економічну місію у складі закордонної дипломатичної установи України";

o 26.02.2007 р. № 145 "Про внесення змін до Положення про торговельно-економічну місію у складі закордонної дипломатичної установи України".

Торговельно-економічні місії були ліквідовані. Оскільки святе місце не буває порожнім, то тим же Указом Президента В. Януковича замість місії у складі закордонних дипломатичних представництв України були утворені відділи з економічних питань.

Чим відділи є кращими за місії, - це питання замовчувалося. Не виключається, що мала місце якась бюрократична оборудка. Згадується, що на початку незалежності України в одному з академічних інститутів Києва не могли змусити директора піти з посади. Врешті-решт ліквідували інститут і у тому ж приміщенні створили такий же самий інститут, але під дещо іншою назвою.

Отже, запам'ятаємо - торгпредств і торговельно-економічних місій вже немає. У закордонних дипломатичних закладах України функціонують економічні відділи.

Іноземні держави можуть мати в Україні свої торгпредства. Статус торгпредства іноземної держави визначається її законом. Свою діяльність в Україні вони здійснюють згідно з українським законодавством. Торгпредства не мають статусу дипломатичних представництв, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. На торгпредства не можуть покладатися дипломатичні або консульські функції. Торгпредствам та їх працівникам не надаються дипломатичні і консульські імунітети і привілеї.

В Україні можуть відкриватися і торгові представництва суб'єктів федерації іноземних держав, що мають федеративний устрій, а також торгпредства адміністративно-територіальних утворень іноземних держав. Торгпредства підлягають реєстрації у порядку, що його визначає Кабінет Міністрів України. Особливості статусу іноземних торгових представництв визначаються "Порядком здійснення зовнішніх відносин Радою Міністрів автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями" та відповідними міждержавними угодами України. Зазначений "Порядок було затверджено Указом Президента України від 5 березня

2002 року.

13.3. Література

1. Нагребельний В. П., КоломацькаС . П. Торговельне представництво. - Юридична енциклопедія, Т. 6, стор. 107-108. - К.: Видавництво "Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана", 2004.

2. Гольдштейн Ю. А. Пятнадцать лет монополии внешней торговли / Гольдштейн Ю.А. // Внешняя торговля. - 1933. - №31. -

С. 3-5.

3. Журавлев Г. А. К шестидесятипятилетию государственной монопо-лии внешней торговли / Журавлев Г. А. // Внешняя торговля, 1983. - № 4. - С. 2-5 .

4. Иванов И. О. Государственная монополия внешней торговли: формы и проблемы на 70-летнем рубеже / Иванов И. О. // Внешняя торговля. - 1988. - № 12. - С. 2-5.

5. Кауфман М. Субъекты внешней торговли / Кауфман М. // Внешняя торговля. - 1922. - № 15-16. - С. 5-7.

6. Кожевников О. В. Новое положение о торговых представительствах СССР за границей / Кожевников О. В. // Внешняя торговля. - 1984. - № 4. - С. 50-53.

7. Регулирование внешней торговли в его правовых моментах// Внешняя торговля. - 1923. - № 12. - С. 2-13.

8. Бахтов К. К. Монополия внешней торговли СССР и развитие ее организационных форм в его правовых моментах. - Внешняя торговля. - 1955. - № 3. - С. 32-36.