Механізм економічної політики - Уманців Ю.М. - 1.4. Методи економічної політики

Під методами економічної політики слід розуміти способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їхньої діяльності відповідно до цілей національної економічної політики. Перш за все слід зазначити, що загалом виділяють кілька моделей сучасної економіки з властивими їм методами державного впливу. Залежно від характеру впливу на діяльність економічних суб'єктів розрізняють прямі та непрямі методи (рис. 1.6).

Рис. 1.6. Методи економічної політики

Пряме регулювання ототожнюється з адміністративними, а непряме - з економічними методами. Поділ на пряме та опосередковане регулювання економіки у цілому ряді випадків є значною мірою умовним. Проте на практиці відмінності між ними можна побачити достатньо чітко, а тому їх завжди слід мати на увазі, оскільки результати застосування цих методів проявляються з різним часовим лагом і мають неоднаковий вплив на економічних суб'єктів.

Методи регулювання економіки реалізуються за допомогою конкретного інструментарію економічної політики або засобів (важелів) впливу на господарські процеси. Прямий і непрямий методи (адміністративний та економічний) мають у своєму арсеналі різні інструменти. На рисунку 1,7 наведено перелік інструментарію прямого втручання у перебіг економічних процесів.

Рис. 1.7. Інструменти прямого втручання в економіку

Держконтракт і держзамовлення - це договори між державою і суб'єктами господарювання на виготовлення певного товару чи надання певного виду послуг з метою задоволення потреб споживачів, стимулювання виробництва певних товарів, у тому числі тих, що надходять на експорт, розвитку пріоритетних галузей, впровадження нових технологій, виконання міжнародних угод, задоволення соціальних потреб суспільства тощо. Держконтракт укладається з державними підприємствами й фінансується з державного бюджету.

Держзамовлення застосовується для підприємств недержавної форми власності й зазвичай фінансується із власних джерел підприємства, а держава надає при цьому певні преференції та пільги (в оподаткуванні, кредитуванні, гарантуванні ринку збуту тощо).

Субсидія є формою цільової фінансової або матеріальної допомоги держави окремим суб'єктам економіки (галузям, регіонам, підприємствам, фізичним особам). Наприклад, житлові субсидії для населення.

Субвенція - це форма грошової чи матеріальної допомоги, що надається державою в екстремальних ситуаціях, як от стихійне лихо, економічні кризи тощо.

Дотація є різновидом субсидій і передбачає асигнування, доплати з державного бюджету з метою збалансування бюджетів нижчих рівнів.

Ліцензування передбачає надання державними органами дозволу на право займатися певним видом діяльності (наприклад, випуском продукції певного призначення, надання послуг зі страхування).

Квотування - встановлення державою розмірів, частки у загальному виробництві, продажу, збуті, експорті чи імпорті.

Держава може встановлювати певний рівень цін на ті чи інші товари і тарифи на послуги.

Встановлення державних стандартів і нормативів передбачає визначення єдиних вимог і норм стосовно якості, хімічного складу, фізичних властивостей, ваги, розмірів тощо.

Економічні стандарти і нормативи втілюють показники ефективності виробництва (наприклад, норми рентабельності).

Соціальні стандарти - це офіційно встановлені державою нормативи у сфері соціальних відносин (мінімальна зарплата, мінімальна пенсія, рівень прожиткового мінімуму, тривалість робочого тижня, відпустки тощо).10

Непрямі методи реалізації економічної політики - це сукупність опосередкованих засобів державного впливу на діяльність суб'єктів економіки за допомогою системи правових та економічних методів. Правові методи утворюють систему законів та законодавчих актів, що регламентують діяльність суб'єктів господарювання та формують національний правовий простір. Економічні методи політики пов'язані зі створенням державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб'єктів господарювання й обумовлювати їхню поведінку.

Адміністративні методи базуються на використанні державної влади. Це заходи та засоби заборони, дозволу або примусу. Застосування адміністративних методів є необхідним і навіть ефективним у таких сферах і напрямах, як:

1) прямий контроль держави над монопольними ринками;

2) охорона довкілля;

3) соціальний захист населення, визначення і гарантування мінімально допустимих життєвих параметрів - встановлення соціальних стандартів (гарантований прожитковий мінімум, регламентація умов праці тощо);

4) захист національних інтересів у зовнішньоекономічних зв'язках (ліцензування експорту, державний контроль за імпортом капіталу, робочої сили, товарів тощо);

5) реалізація державних програм і планів.

Можна виділити декілька основних напрямів адміністративного регулювання економіки (рис. 1.8).

1. Держава застосовує антимонопольне законодавство, яке встановлює межі укрупнення фірм, допустимі рівні рентабельності, регульовані ціни тощо.

2. Ринковий вільний вибір не забезпечує охорони довкілля і ресурсів, ринкове регулювання є тут безсилим. Тому держава встановлює відповідні правила і норми поведінки, що забезпечують відносну екологічну безпеку.

Рис. 1.8. Основні напрямки адміністративного регулювання ринкової економіки

3. Йдеться про встановлення мінімуму зарплати і пенсії, меж робочого дня, виплат по безробіттю, допомоги багатодітним та малозабезпеченим тощо.

4. Держава застосовує адміністративне регулювання експорту та імпорту товарів, встановлює митні обмеження, відповідні тарифи, квоти, ліцензії на ввезення товарів тощо.

5. Реалізація цільових програм економічного, науково-технічного та соціального розвитку також передбачає елементи адміністрування щодо підприємств державного сектору.

6. Забезпечення дотримання національних стандартів усіма економічними суб'єктами. Йдеться про "екологічну чистоту" і якість продукції, санітарні норми виробництва і споживання, заборону продажу шкідливих для людини речовин тощо.

Індикативні методи - це методи непрямого, опосередкованого впливу, що мають орієнтовний, рекомендаційний характер (наприклад, індикативні ціни).

Неформальним засобом державного впливу на економіку є переконання. Держава використовує для його реалізації лекції, виступи, рекламу, спеціальні телевізійні та радіопрограми, публікації у періодичних виданнях, соціологічні дослідження й опитування, впливаючи таким чином на формування громадської думки, суспільної свідомості, економічного мислення.

Специфічним інструментом економічної політики є державний сектор економіки - комплекс господарських об'єктів, які повністю або частково належать центральним чи місцевим органам влади і використовуються державою для виконання нею економічних, соціально-культурних та політичних функцій.

Сама система господарського регулювання має дуалістичну природу, яка ґрунтується на двох суперечливих процесах - координації (об'єднання) дій на основі поглиблення суспільного поділу праці та узгодження різноспрямованих хаотичних дій різних суб'єктів господарювання. Еволюція механізму господарського регулювання відбувається не тільки під впливом об'єктивних факторів, а й завдяки створенню різноманітних економічних, правових, соціальних, політичних інститутів і нормативів, які діють у тій чи іншій країні в кожний конкретний період, тобто еволюція механізму господарського регулювання, здійснювана у перехідній економіці, не повинна гальмувати (на жаль, в Україні мас місце зворотний процес) еволюцію регулювальних дій самостійних суб'єктів. Вона має створювати сприятливі умови для досягнення їхніх регулятивних цілей у відтворювальному процесі, оперативно реагувати на суперечності, забезпечуючи конструктивне їх розв'язання. Про це свідчить аналіз фактичного і статистичного матеріалу, що є особливо актуальним для перехідних економік, зокрема для України.

Господарське регулювання - це певним чином організована система, яка є одночасно і механізмом взаємодії. Механізм регулювання господарських процесів - це внутрішньо впорядкована система організаційних структур і конкретних форм, методів, правових норм управлінсько-регулювальної діяльності, за допомогою яких суспільство використовує економічні закони у конкретній економічній ситуації. Як механізм господарське регулювання здійснюється ринком, підприємцями, державою (в тому числі й регіонами) і спрямоване на конкретний об'єкт, завдяки чому створюються умови для визначення методів і засобів розв'язання господарських завдань на мікро-і макрорівнях.

Характеризувати господарське регулювання можна за такими ознаками.

По-перше, за рівнями виділяють центральне, регіональне і комунальне регулювання (рівень територіальної громади). В основу такого поділу покладено розподіл повноважень і джерел фінансових ресурсів для їх здійснення.

По-друге, виходячи з національних особливостей виділяють американську, німецьку, західноєвропейську, шведську і японську моделі регулювання. В основі побудови моделі господарського регулювання лежать роль і місце в ній бюджету держави.

Американська (ліберальна) модель регулювання ґрунтується на максимальному рівні самозабезпечення фізичних і самофінансування юридичних осіб з низьким рівнем бюджетної централізації національного продукту (25-30%). Німецька (неоліберальна) модель регулювання спрямована на усунення перешкод для конкуренції, стимулювання малого бізнесу, зростання зайнятості і продуктивності праці, соціальної підпорядкованості дії ринку. При цьому рівень бюджетної централізації національного продукту становить 45-55%.

Західноєвропейська (кейнсіанська) модель регулювання використовується у Великобританії, Франції, Австрії, Італії. Вона передбачає підвищену роль державного сектора в економіці країни і поміркований рівень бюджетної централізації національного продукту (35-45%).

Шведська (скандинавська) модель регулювання має на меті забезпечення максимально сприятливих умов для суспільно корисної активності кожного суб'єкта. Характеризується розгалуженою державною соціальною сферою і високим рівнем бюджетної централізації національного продукту (близько 60%).

Японська модель регулювання передбачає досить високий рівень керованості господарства, створення сприятливих умов для розвитку приватного сектора економіки, повне державне фінансування інноваційної діяльності та поміркований рівень бюджетної централізації національного продукту (30-35%).

По-третє, систему регулювання характеризують також залежно від методів розподілу, інструментів впливу, які зумовлені багатьма факторами. Так, "розробити і застосувати існуючу модель ринкової економіки, яка мала б універсальну схему регулювання соціально-економічних процесів, неможливо .

Економіка будь-якої країни складається з безлічі різноманітних структурних ланок, кожна з яких функціонує у відповідній "системі координат". Виконуючи свої функції, вони змінюються самі, акумулюють інформацію і водночас справляють істотний вплив на навколишнє середовище та на дію інших ланок. Виникає ситуація, пов'язана з постійним рухом, динамікою явищ, що характеризуються діями, які швидко змінюються за напрямами, величиною і силою.

Таким чином, в економічній системі рівновага без дії неможлива, що пояснюється головною рисою всіх господарських процесів - безперервністю відтворення. Однак безперервність - це своєрідна ознака, що здійснюється через відхилення від рівноважного стану. Наприклад, безперервний процес виробництва відхиляється від звичайного, традиційного напряму під впливом техніко-технологічних нововведень. Ці новації порушують рівноважний стан у русі виробництва, і відразу виникає необхідність відновлення рівноваги, створення певного економічного порядку, що відповідає новому стану в розвитку явища.

Таким чином, економічна політика держави - це сукупність форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність суб'єктів господарювання і ринкову кон'юнктуру з метою створення належних умов для функціонування ринку та вирішення соціально-економічних проблем суспільства. Проте не слід зводити сутність державної економічної політики тільки до набору сукупності методів і важелів управлінського впливу на економічні процеси. Управлінський вплив держави включає не тільки регулювання, а й організацію, планування та контроль. Основою сутності економічної політики є визначення цільової мети функціонування економічної системи, конкретних функцій кожного її елементу щодо реалізації цієї мети та їх взаємодії з іншими елементами системи.

Контрольні запитання та завдання

1. Що таке економічна політика держави?

2. Проаналізуйте особливості предмета економічної політики.

3. Охарактеризуйте основні методи здійснення економічної політики держави.

4. Проаналізуйте систему цілей економічної політики.

5. Визначте місце економічної політики в системі економічних наук.

6. Розкрийте зв'язок економічної політики з політичною економією та макроекономікою.