Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - Світові ринки промислових товарів

До промислових товарів, згідно зі Стандартною міжнародною торговельною класифікацією, відносяться:

"Хімічні продукти (розділ 5) ", "Оброблені вироби, класифіковані переважно за матеріалами" за винятком групи 68 (розділ 6), "Машини, устаткування і транспортні засоби" (розділ 7), "Різні готові вироби" (розділ 8).

У структурі міжнародної торгівлі промисловими товарами переважає торгівля машинами, устаткуванням і транспортними засобами (приблизно 51,5%), на другому місці - промислові вироби розділів 6 і 8 - (35,82%) і на третьому - хімічні товари (12,68%) [82, с. 97).

Висока частка в міжнародній торгівлі промисловими товарами машин, устаткування, транспортних засобів свідчить про сучасний рівень виробництва, наукоємності продукції.

Для міжнародної торгівлі промисловими товарами характерні такі особливості, які зумовлені новими вимогами ринку:

§ зниження життєвого циклу більшості видів товарів;

§ зростання виробництва високотехнологічних виробів, що забезпечує неухильну диференціацію напівпродуктів і кінцевих продуктів;

§ спостерігається процес постійної диверсифікованості виробництва на якомога дрібніші галузі і підгалузі, відгалужування яких автоматично породжують потребу в обміні продукцією таких виробництв, що дедалі більш вузько спеціалізується. Відбувається постійне відновлення номенклатури й асортименту продукції;

§ міжнародна торгівля готовими виробами однієї й тієї самої товарної номенклатури, торгівля продукцією в розібраному вигляді (вузлами, деталями, компонентами готових виробів) породжує новий тип міжнародного обміну -внутрішньогалузеву торгівлю, що витісняє традиційну Міжгалузеву. Внутрішньогалузевий обмін багаторазово збільшує товаропотоки між країнами. Ця тенденція виявляється тим сильніше, чим вищий рівень технологічної складності виробу. Із зростанням частки високотехнологічних виробів у загальному обсязі виробництва країни збільшується і частка внутрішньогалузевої торгівлі в її зовнішньому товарообігу;

§ зростання у верстатобудівній продукції частки відновленого устаткування;

§ перехід від одиничних до системних продаж. Основний товар пропонується з комплектуючими і супутніми виробами;

§ підвищення вимог до техніко-економічних показників виробів: підвищення конкурентоспроможності виробів за критерієм "якість/ціна"; зниження експлуатаційних витрат на машини і устаткування, забезпечення безперебійної їх експлуатації постачальником упродовж усього терміну служби (10 років і більше); застосування більш жорстких нормативів охорони навколишнього середовища, техніки безпеки, ергономіки, що призводять до створення екологічно-чистих виробництв із максимальним рівнем автоматизації щодо "безлюдної технології-"; використання у верстатах сучасних систем ЧПУ засобів активного контролю (моніторингу), лінійних приводів; розширення технологічних можливостей верстатів із створенням фактично обробляючих центрів, які поєднують механічне, термічне оброблення з наступним шліфуванням загартованих дільниць. Обробляючі центри нового покоління дозволяють відмовитись від жорстких автоматичних ліній і переходити на гнучке сучасне виробництво;

§ машинно-технічна продукція повинна відповідати вимогам Міжнародної організації стандартів;

§ зростання торгівлі товарами виробничого призначення випереджає зростання торгівлі машинно-технічними виробами культурно-побутового призначення;

§ посилення тиснення соціального фактора, який виявляється в дефіциті і дорожнечі кваліфікованої праці, що вимагає створення простіших в експлуатації з "дружніми" системами ЧПУ;

§ розробка нових, ефективніших інструментальних конструкційних матеріалів;

§ потреба швидкого виконання заходів з передаванням креслень виробів замовнику по Інтернету і поставкою продукції за системою "точно в термін";

§ гнітюча частина світового експорту й імпорту машинно-технічної продукції зосереджена в індустріально розвинутих країнах;

§ торговельна політика держав спрямована на стимулювання експорту машинно-технічної продукції і захист національного товаровиробника;

§ зростання на світовому споживчому ринку частки контрафактної (фальсифікованої) продукції за такою номенклатурою: взуття, одяг, парфюмерія, косметика, лікарські засоби, носії інформації, продукти харчування, електричне і комп'ютерне устаткування, годинники та ювелірні вироби, іграшки, ігри тощо. Частка контрафактних товарів в окремих сегментах споживчого ринку в 2004 р. становила: відеопродукція - 50 %, музичні записи - 33, одяг (трикотаж, сорочки, джинси та ін.) - ЗО, автозапчастини - 10, медикаменти - 6, парфумерія і побутова хімія - 5 % [55, с. 64]. На частку контрафактної про-

; дукції припадає 5-7 % світової торгівлі (майже 250 млрд евро на рік). Контрафакція завдає серйозного збитку економіці ряду країн, крім того, фальсифікована продукція може бути шкідливою і небезпечною для здоров'я покупців. На зовнішніх кордонах ЄС було затримано майже 95 млн одиниць контрафактної і піратської продукції. Загальна вартість цих товарів на легальному ринку ЄС перевищила 2 млрд евро, а кількість затриманих товарів зросла в 10 разів. Контрафактні товари, затримані на кордонах ЄС, надійшли з Таїланду (23 %), Китаю (18), Туреччини (8), Гонконгу (5), Чехії (4), Тайваню (З %). Більше половини (60 %) конрафактних товарів перевозиться повітряним транспортом.

На світовому ринку промислових товарів, здійснюється торгівля машинно-технічною продукцією (готовою продукцією, продукцією в розібраному вигляді і комплектним устаткуванням).

Для міжнародної торгівлі готовою продукцією характерні особливості:

§ зростання обсягу світового виробництва готових виробів випереджає зростання обсягу світового виробництва продукції сировинних галузей;

§ випереджаюче зростання експорту готових виробів порівняно з експортом мінеральної сировини й аграрних продуктів;

§ реальне постачання, наприклад, технологічного устаткування є початковою стадією взаємин експортера й імпортера. Використання цього устаткування за призначенням потребує проведення таких взаємопогоджуваних дій: монтажу і пуску устаткування в експлуатацію, технічного обслуговування, забезпечення запчастинами. Отже, передбачаються супровідні сервісні послуги (технічне обслуговування в гарантійний і післягарантійний періоди, навчання персоналу, створення оптимальних складських запасів запчастин). Подібна, взаємодія партнерів після постачання готового товару вигідна обом сторонам. Експортер закріплюється на новому ринку, збільшує обсяг продаж, надавши повний комплекс необхідних послуг конкретному споживачеві. Імпортер одержує поряд з устаткуванням і набір кваліфікованих послуг від постачальника, що знає всі особливості використання даного товару, для забезпечення заданих експлуатаційних характеристик і, отже, для досягнення економічних результатів. <

Розвиток міжнародної торгівлі машинно-технічною продукцією в розібраному вигляді обумовлений особливостями міжнародного поділу праці в сучасних умовах. Об'єктивно склалися умови для розчленовування виробничого процесу на окремі операції і виділення їх у самостійні виробництва, а також обміну між такими ланками єдиного технологічного циклу їхньою продукцією (компонентами кінцевого виробу).

Експорт готової продукції в розібраному вигляді підвищує її конкурентоспроможність; допомагає перебороти різні митні й адміністративні протекціоністські бар'єри, спрямовані на обмеження імпорту готової продукції; знижує майже в 2 рази транспортні витрати внаслідок того, що вузли і деталі, як більш компактний вантаж, перевозяться в контейнерах. Імпорт готової продукції у вигляді вузлів і деталей, звичайно, супроводжується зниженим митом, що сприяє організації складальних виробництв, отже, розвитку

національної промисловості та підвищенню зайнятості робочої сили. Поставляючи вузли і деталі на складання, експортер забезпечує проникнення на ринок і збільшення обсягу продаж складених готових виробів.

Така форма торгівлі часто проходить по внутрішніх каналах тієї чи іншої транснаціональної корпорації (ТНК). Так, частка вузлів і деталей / загальному обсязі експорту країнами ОЕСР машин і транспортних засобів складає приблизно 30%. В деяких країнах, що розвиваються, де діють філії західних ТНК, ця частка ще вища: у Тайвані - 36,3%, Французькій Гвіані - 49, Гонконгу - 46,2, Барбадосі - 61,6, Нікарагуа - 81,6%. Це істотно збільшує масу товарів, що просуваються між країнами, міцно прив'язують національні господарства таких країн.

Прикладом торгівлі в розібраному вигляді є українська автомобільна промисловість: на автомобільному заводі в м. Кременчук створене спільне підприємство з випуску вантажівок моделей "Дейлі" та "Євро-карго" з туринською фірмою "IVECO"; у Сімферополі складаються автомобілі ГАЗ-24,31. У польському м. Лодзь на підприємстві "Даміс" налагоджено складання українських автомобілів "Таврія".

Інший приклад. У російській автомобільній промисловості налагоджено випуск закордонних марок автомобілів "Дзу" (Південна Корея), "Астра" і "Шевроле-Блейзер" (США), "Меган-Класик" (Франція), "Мареа" і "Палео" (Італія).

Складальне підприємство у формі спільного підприємства найчастіше організовано за принципом прогресивного складання, що припускає поступове і поетапне витиснення імпортованих деталей і вузлів деталями і вузлами національного виробництва. Основними принципами складальних виробництв спільного підприємства є:

§ деталі і вузли повинні бути підготовлені таким чином, щоб наступне складання не потребувало витрат на підготовку висококваліфікованих працівників;

§ деталі і вузли вітчизняного виробництва повинні мати якість не нижчу від імпортної і бути точно взаємозамінними без будь-якого ручного припасування;

§ терміни постачання вузлів і деталей повинні бути ритмічними і з установленим оптимальним складським запасом.

Розвиток міжнародної торгівлі комплектним устаткуванням пов'язаний з виникненням і функціонуванням ринку комплектних об'єктів (товарів-об'єїстів). Комплектне устаткування, являє собою єдиний технологічний комплекс підприємства або споруджуваного об'єкта. Його постачання нерозривно пов'язано з наданням проектно-дослідницьких, конструкторських, технологічних послуг, виконанням пусконалагоджувальних робіт, передачею супутніх ліцензій, організацією навчання адміністративно-виробничого персоналу.

Експортер комплектного устаткування одержує можливість істотно розширити експортні можливості за рахунок нестандартного, більш дорогого устаткування, супутніх послуг, у тому числі ноу-хау, патентів.

Імпортеру постачання комплектного устаткування дає змогу в короткий термін одержати технологічно налагоджений набір основного і допоміжного устаткування, навчити виробничий персонал і після пуску об'єкта в експлуатацію приступити до виробництва готової продукції.

Частка постачань комплектного устаткування в загальному обсязі світового експорту машин і устаткування знаходиться на рівні 10-15%. Така форма торгівлі широко розповсюджена як у промислово-розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються, насамперед, в Індії, Бразилії, Аргентині, Мексиці.

Торгівля комплектним устаткуванням здійснюється за такими умовами генерального підряду:

§ будівництво об'єктів "під ключ". Під такими постачаннями розуміють угоду, за якою контрагент замовника бере на себе відповідальність за спорудження об'єктів промислового і невиробничого призначення і представляє замовника у відносинах з іншими юридичними особами, що беруть участь у спорудженні об'єкта. Контрагент передає замовник об'єкт, готовий до експлуатації;

§ будівництво об'єктів за умовою "під готову продукцію". Ця угода передбачає обов'язок підрядчика забезпечити експлуатацію підприємства до досягнення ним проектної потужності й освоєння випуску продукції погодженої номенклатури, якості і кількості;

§ будівництво об'єктів на умовах "під випуск і реалізацію продукції". Контракти такого типу припускають широкий спектр зобов'язань і відповідальності постачальників. Постачальник забезпечує не тільки експлуатацію підприємства в початковий період, ай збут його продукції;

§ постачання комплектного устаткування на умовах ВОТ (від англ. слів build - будувати, operate - експлуатувати, transfer- передавати). Під терміном ВОТ розуміється залучення міжнародного консорціуму для фінансування всіх витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкта "під ключ", а також з експлуатацією й обслуговуванням об'єкта під гарантію уряду в придбанні продукції цього підприємства упродовж 10-15 років за цінами, що забезпечують відшкодування витрат і одержання встановленого прибутку учасникам будівництва об'єкта. Експортер за цієї форми постачань має можливість реалізувати свою продукцію на ринку іншої країни й одержати заздалегідь погоджений доход, а імпортер - одержує готовий об'єкт без значних фінансових витрат і не зазнає труднощів при введенні його в експлуатацію [82, с. 100-103; 88, с. 133-138].

На світовому ринку промислових товарів, згідно з даними всесвітнього банку, до країн, для яких експорт цих товарів є пріоритетним (понад 50% загального обсягу експорту товарів і послуг), відносяться: Білорусь, Болгарія, Вірменія, Грузія, Німеччина, Ізраїль, Індія, Ірландія, Італія, Канада, Киргизстан, Китай, КНДР, Латвія, Ліван, Литва, Малайзія, Молдова, Монако, Пакистан, Республіка Корея, Росія, Румунія, СІЛА, Сінгапур, Таїланд, Тайвань, Узбекистан, Україна, Фінляндія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Естонія, Японія.

Особливості функціонування окремих світових ринків промислових товарів можна проілюструвати нижченаведеними даними.

I. Світовий ринок товарів широкого вжитку.

Світовий ринок побутових і "комерційних" (напівлромислових кондиціонерів). Попит на них зростає щорічно на 4-6%, при цьому найбільші темпи зростання в Азії - 8%, Європі - 6%.

Найбільше зростання обсягів продаж спостерігається в Південній Європі і Східній Азії. Найбільш містким ринком є ринок сплит-систем (понад 50% світового обсягу продажів кондиціонерів), він же є і найбільш динамічним (середньорічне зростання обсягу продажів близько 10%).

Основними експортерами є Японія і Китай. У Японії світовим лідером виступає корпорація Daikin Industries, що має 72 патенту на технологічні розробки; 22% постачань направляється у Велику Британію, Іспанію, Францію, Італію, Німеччину, Бельгію. Компаніями Саггіег/Toshia і Mitsubishi 17 і 14% постачань відповідно направляється в Західну Європу. На Китай припадає близько 1/3 світового виробництва кондиціонерів. Частка китайських кондиціонерів на європейських ринках зростає, особливо в країнах Півден-не-Східної і Східної Європи. Обсяги експорту вдвоє перевищують потреби Європи [49, с. 70].

Світовий ринок взуття. У світі виробляється близько 12 млрд. пар взуття на рік, а в 2006 p.- близько 15,0 млрд. пар. Приблизно 10-ту частину загальносвітового, виробництва забезпечують країни Європи. На країни Західної Європи припадає близько 75% загальноєвропейського обсягу виробництва і близько U на східноєвропейські країни. Європа лідирує у виробництві високоякісного взуття. У сегменті взуття середнього і високого класу світовим лідером є Італія. За обсягом виробництва взуття Італія посідає третє місце у світі (після Китаю і Бразилії). Крім пошиття взуття на замовлення, італійські фабрики роблять готову продукцію, що роблять "про запас" і в популярності якої не сумніваються. Російські й українські компанії особливо активно купують цю продукцію. На світовому ринку, крім італійських компаній, виділяються іспанські, португальські, турецькі, китайські.

Обсяг імпорту в країни ЄС зростає, що свідчить про витіснення західноєвропейської продукції. Близько 30% усього обсягу імпорту в країни ЄС забезпечує Китай, взуттєва промисловість якого в середньому зростає на 19% за рік, і близько 22,1% - В'єтнам (середньорічний темп зростання взуттєвої промисловості - 12,1%) [ ].

Значна частина ввезеного з Азії взуття, по суті, виробляється європейськими компаніями, оскільки вони поступово переміщують своє виробництво в країни з більш низькою вартістю робочої сили.

Світовий ринок паперу і картону. Світовий обсяг виробництва паперу і картону - понад 250 млн. м3, близько 30% якого припадає на письмовий і друкарський папір, 15 - на газетний папір, 55% - на інші сорти для упакування, технічних і санітарних цілей. До найбільших продуцентів паперу і картону відносяться США (80,7 млн. т), Китай (32), Японія (30,7), Канада (19,7), а до споживачів - США (87,9), Китай (38,2), Японія (30,8), Німеччина (18,5 млн. т).

Основні експортери: Фінляндія (11520 тис. т), Німеччина (8830), Франція (4805), Італія (2587), а імпортерами - Німеччина (9494), Велика Британія (7554), Франція (6051), Італія (4397 тис. т).

Найбільшими експортерами є скандинавські країни, а виробниками - США, Японія, Китай, Канада, Німеччина, Фінляндія, Швеція, Італія, Росія,: Бразилія [ ].

Світовий ринок фармацевтичної продукції. Світовий обіг фармацевтичної продукції становить понад 300 млрд дол. на рік, норма прибутковості - 20-30 %. Світова фармацевтична промисловість традиційно вважалася стійкою до коливань кон'юнктури. Однак, починаючи з 2001р. виявилося, що вона піддається впливу ризиків. Це пов'язано із закінченням термінів патентного захисту на велику кількість провідних препаратів, що зумовило зниження курсу акцій провідних компаній на ЗО %. Так, у найближчі 5 років закінчиться термін патентного захисту значної кількості медикаментів на загальну суму продажу 40 млрд дол. на рік. Майже /3 найбільш популярних препаратів відчувають конкуренцію з боку дешевших копій препаратів "дженерик", що продаються під хімічним найменуванням. У виробництві й експорті копій фірмових лік лідирують Індія і Польща.

Коли дешеві копії починають витискувати з ринку оригінальні препарати, продажі ТНК упродовж перших 6 місяців скорочуються на 50-80 %. Такі чинники, як збільшення витрат на охорону здоровя і закінчення термінів патентного захисту на численні оригінальні препарати, сприяють підтримці високих темпів зростання виробництва і продаж їхніх копій. Продажі на світовому ринку "дженерик" становлять близько 25 млрд дол. на рік і зростають у середньому на 14 % щорічно, тоді як на глобальному ринку оригінальних фармацевтичних товарів з обсягом понад 300 млрд - лише на 8 %. Основними експортерами оригінальних препаратів є США, Швейцарія, Велика Британія, Японія, Німеччина, Франція, Італія. На ці країни припадає переважна частина коштів які використовуються в світі на НДДКР у галузі фармацевтики. Концерни змушені дедалі більше коштів направляти на дослідження. Так, частка НДДКР в обігу американських фірм у цій галузі зросла до 19,5% у 2006 p. [ ].

Світовий ринок хімічних добрив. У даний час для нього характерна тенденція скорочення виробництва і споживання в розвинутих країнах у зв'язку з надмірним використанням хімічних добрив у попередні роки, з прагненням підвищити

"екологічність"

сільськогосподарського виробництва, економічними кризами і збільшення - у країнах, що розвиваються, де споживання добрив зростає швидкими темпами. Перед одними країнами, що розвиваються, стоїть завдання досягнення продовольчої безпеки в умовах швидкого зростання чисельності населення, а для інших великого значення набуває експорт їх сільськогосподарської продукції. Основними експортерами хімічних добрив є США, Китай, Індія, Росія, Канада.

Світовий ринок автомобілів. Світова автомобільна промисловість, сумарний обіг якої становить близько 2450 млрд евро, має значний потенціал зростання і є рушієм економічного і технічного розвитку більшості країн до 2010 р. До 2010 р. світове виробництво автомобілів становитиме 73 млн штук (проти 58 млн шт. у 2000 р.), в країнах НАФТА - 18, Західної Європи - 17,7, Азії (без Японії) - 10,5, ЦСЄ - 4,9, Південної Америки - 2,9 млн шт. Найбільше зростання продаж очікується на нових, швидко зростаючих ринках Азії та ЦСЄ. У найкращому становищі опиняться фірми, що мають сильні позиції в цих країнах ("General Motors", "Ford", "Toyota", "Volkswagen", "PSA", "Daimler", "Chrysler"), а невеликі фірми азіатських марок будуть поглинуті великими.

Провідні автомобільні фірми світу ("General Motors", "Ford", "Toyota"), яких стимулює загострення конкуренції на світовому ринку, почали об'єднуватися зі своїми конкурентами з метою спільної розробки нових технологій для екологічно більш чистих автомобілів. Це пов'язано з тим, що в промислово розвинутих країнах стають більш жорсткими нормативи та інші правила щодо охорони довкілля.

У галузі виробництва автомобільних комплектуючих триває процес концентрації. Так, до 2010 р. зі світового ринку будуть витіснені від 2 до 5,5 тис. постачальників. 20 провідних світових^ продуцентів комплектуючих постачатимуть автомобільним фірмам 50 % загального обсягу цієї продукції [].

Світовий ринок меблів. Значна частка у світовому експорті припадає на меблі з тропічного дерева і кухонні меблі. Попит на них особливо великий у Західній Європі. У загальному обсязі світової торгівлі зростає частка шпони з екзотичних дерев з Африки і Південної Америки, а також металевої фурнітури з Італії й Іспанії.

II. Світовий ринок машинно-технічної продукції.

Світовий ринок металообробного та ковальсько-пресового устаткування (КПУ). Нині на цьому ринку спостерігається зменшення обсягу експорту (з 23,7 млрд дол. у 2000р. до 18,4 млрд. дол. в 2006р.) та імпорту (з 22,0 млрд. дол. до 17,8 млрд. дол.), що зумовлює посилення конкуренції у світі.

Провідними світовими експортерами верстатів є Японія - 5,5 млрд. дол. (експортна квота - 70 %), Німеччина - 4,3 (57,5), Італія -1,9 (51), Швейцарія - 1,7 (87), США -1,4 (47), Тайвань - 1,3 (85), а імпортерами США - 3,8 (імпортна квота - 71), Німеччина -2,4 (43), КНР - 1,8 (50), Франція - 1,5 (72), Італія - 1,4 млрд дол. (37 %).

Усього 4 країни вивозять за рубіж верстатів і КПУ більше, ніж виготовляють: Бельгія -191 %, Чехія - 117, Данія - 119, Румунія - 133 %.

Найбільша є імпортна залежність (відношення імпорту до споживання) у Тайвані - 148 %, Бельгії - 218, Нідерландів - 112, ПАР - 128, Данії - 104% [].

Світовий ринок металургійного та прокатного устаткування (МПУ). У більшості промислово розвинутих країн спостерігається падіння попиту на цю техніку, а тому експорт металопрокатного устаткування зменшується. Провідним світовим експортером МПУ є Німеччина (1,3 млрд євро).

Географічна структура світового експорту згаданої техніки характеризується такими даними: Німеччина - 26,4 %, Італія - 16, Японія - 10,9, США - 10,5, Франція - 6,8, Велика Британія - 5,7, Канада - 4,4 %, БЛЕС - 4,2 %, Австрія - 3,1 %, Швеція - 2,7 %, інші країни - 9,3 % [ ].