Міжнародна економіка - Козак Ю.Г. - Наслідки діяльності філій ТНК для країн Північної Америки

Наслідки діяльності філій ТНК для країн Північної Америки

Друга половина 90-х років характеризувалася ТНК для країн Північної постійно зростаючим припливом прямих іноземних Америки інвестицій в економіку країн НАФТА, насамперед США. У 2000 р. ПН в США досягли рекордного рівня - 316 млрд дол., шо більше ніж на 33 млрд перевищило показник 1999 року і більш ніж на 110 млрд показник 1998 року. Цс зростання багато в чому пов'язане зі зростанням інвестиційної активності британських ТНК, каліталовкладення яких у другій половині 90-х років істотно перевищували прямі інвестиції будь-якої іншої країни.

У 2001 р. США, незважаючи на економічний спад і події 11 вересня, зберегли свої позиції найбільшого одержувача ПІІ, однак приплив їх скорої и вся більш ніж у двічі - до 124 млрд дол. (Додаток 9).

Бум у припливі прямих іноземних інвестицій в економіку США наприкінці минулого століття був зумовлений такими факторами: триваючим економічним зростання у США, хвилею злиття і поглинання, що охопила світову економіку, зокрема США, збільшенням частки великих інвестицій (2 млрд дол. і більше), що складали 70% сукупного припливу ПП. Для порівняння: частка великих ПІІ в 1987-1997 pp. жодного разу не перевищувала 30% [102].

Наприкінці 90-х років найбільшу інвестиційну активність виявили філії і "материнські" компанії англійських ТНК. У 1999 р. вони спрямували в економіку США 116,6 млрд дол. прямих інвестицій. Для порівняння: в 1992-1997 pp. ТНК Велика Британії вклали в американську економіку 63,5 млрд дол.

У темпах приросту ПП в американську економіку наприкінці XX ст. ТНК інших країн значно відставали від англійських інвесторів. Так, корпорації Німеччини за 1998 і 1999 pp. спрямували в економіку США 64,8 млрд дол. ПІІ, ТНК Голландії, - 42,4 млрд, Франції - 29,7 млрд дол. Сукупний приплив ПІІ європейських ТНК в американську економіку в 1998 р. складав 160,7 млрд дол., у 1999 p.- 234,5 млрд.

Наприкінці століття істотні зміни відбулися в структурі прямих іноземних інвестицій, спрямованих в американську економіку: найбільш привабливою галуззю для іноземних інвестицій стали телекомунікації і засоби зв'язку - 80 млрд дол. ШІ. Це на 6 млрд дол. перевищило інвестиції у виробництво. Для порівняння: в 1998 р. інвестиції у виробництво становили 149 млрд дол., у телекомунікації і засоби зв'язку - 2,8 млрд дол.

Таке значне збільшення інвестицій у телекомунікації і засоби зв'язку, пов'язане з появою зовсім нових можливостей у цій галузі, дозволило зв'язати в єдину, відносно дешеву, інформаційну мережу всі суб'єкти господарювання США.

Разом з тим, серед усіх прямих іноземних інвестицій, накопичених в американській економіці, промислове виробництво (391 млрд дол.), як і раніше, посідає перше місце. За ним йдуть оптова торгівля - 108,9 млрд і страхування - 101,8 млрд дол..

У структурі ПІІ транснаціональних корпорацій, шо вкладають капітали в американську економіку, прослідковується визначена диференціація.

Європейські ТНК віддають перевагу інвестиціям у промислове виробництво, які становили понад 305 млрд дол - 44,5% від усіх європейських ПІІ в економіку США. За виробництвом за привабливістю йде страхування - 78,4 млрд і сфера послуг - 45,6 млрд дол

Серед європейських ТНК найбільшу частку в американській економіці мають англійські корпорації - 183 млрд дол. прямих інвестицій. Спеціалізацією англійських ТНК є виробництво - 68 млрд ПІІ і нафтова промисловість - 33,5 млрд дол.

ТНК Голландії інвестували в американську економіку 130,7 млрд дол. Сферами їхньої спеціалізації є виробництво (42,9 млрд дол.), страхування (30,6 млрд), нафтова промисловість (11,1 млрд).

Третіми за значимістю інвесторами для американської економіки серед європейських корпорацій є ТНК Німеччини - 111,1 млрд дол. Вони спеціалізуються у виробництві - 59,3 млрд дол., депозитарних інститутах - 15,1 млрд, страхуванні - 10,9 млрд

Економіка США як і раніше є привабливою для японських корпорацій - 149 млрд дол. прямих інвестицій (сума поступається тільки показнику ТНК Великої Британії). Однак, на відміну від європейських корпорацій, виробництво в США не є пріоритетною сферою вкладення японських ПІІ. У цю галузь було спрямовано менше третини японських капіталовкладень (47,3 млрд дол.).

Найбільший інтерес у японських прямих інвесторів викликає оптова торгівля в США - 49,5 млрд дол. Також для японських компаній висока інвестиційна привабливість американських фінансових інститутів - 26 млрд дол. і нерухомості в США - 11,8 млрд.

Наприкінці століття в американській економіці було зареєстровано 9,738 небан-ківських філій іноземних ТНК. У це число входять лише компанії, активи або продажі яких перевищують 3 млн дол. За американським законодавством іноземною філією вважається компанія, в керівництві якою не менше 10% голосів належить одному іноземному інвесторові.

Найбільшою кількістю філій володіють японські прямі інвестори - 2,61 і, за ними йдуть інвестори з Німеччини - 1,050 філій, з Канади - 1,005 і Велика Британія - 952 філії.

У 1998 р. сумарні активи іноземних філій, що знаходяться на території США, складали 3 трлн 526 млрд дол. Вони розподілені за такими галузями: промисловість -879 млрд, оптова і роздрібна торгівля - 334 млрд, інформаційні системи - 156 млрд, фінансові інститути, включаючи страхування - 1,789 млрд, нерухомість і лізинг - 123 млрд, інші галузі - 245 млрд дол.

Найбільшими сумарними активами володіють філії, що належать японським прямим інвесторам, - 561 млрд дол. За ними йдуть філії англійських інвесторів — 494 млрд дол., швейцарських - 455 млрд дол., німецьких - 427 млрд Вартість сукупних активів усіх європейських філій в економіці США становить 2.234 млрд дол., при цьому на частку прямих інвесторів із країн Європейського Союзу припадає 1,766 млрд дол.

Якщо розглядати тільки виробничі активи (власність, безпосередньо зв'язану з випуском продукції чи наданням послуг), то за цим показником провідне становище займає промисловість - 506 млрд дол. (51,4% від сукупних виробничих активів філій). За нею йде оптова і роздрібна торгівля - 135 млрд дол., нерухомість і лізинг - 100 млрд, інформаційні системи - 58 млрд, фінансові інститути - 41 млрд дол.

Найбільшими виробничими активами на території США володіють прямі інвестори з Японії - 196 млрд дол. Друге місце за цим показником займають ТНК Великої Британії - 171 млрд дол., третє місце німецькі корпорації - 129 млрд дол., четверте компанії Канади - 95 млрд [101].

Вартість виробничих активів європейських філій в економіці США складає -565 млрд дол. (57,4% від сукупних виробничих активів всіх іноземних філій), при цьому на частку прямих інвесторів із країн Європейського Союзу припадає 528 млрд (54%).

У 1998 р. продаж іноземних філій у США становила 1 трлн 882 млрд дол. У них найбільшу частку мало промислове виробництво, на частку якого припадає 834 млрд дол. (44% від сукупних продажів філій). Торгові філії продали продукції на 588,5 млрд дол. (31% від сукупних продажів), філії у фінансовому секторі - на 188 млрд (10%), в інформаційних системах - на 74 млрд (4%), у нерухомості і лізингу - на 21 млрд.

У сукупних продажах компаній із іноземними інвестиціями в США найбільшу частку мали філії японських ТНК, які в 1998 р. реалізували продукції на 453 млрд дол. За ними йдуть філії ТНК Німеччини - 283 млрд дол., Великобританії - 269 млрд дол., Канади - 153 млрд Вартість продукції, реалізованої в США філіями європейських корпорацій, становила - 1,080 млрд дол., на частку ТНК із країн Європейського Союзу припадало 952 млрд

Сукупний продукт філій у 1998 р. становила 418 млрд дол. Це свідчить про те, що в продажах філій продукція, яка вироблена безпосередньо цими компаніями, займає лише незначну частину - 22% (418 млрд дол.). За обсягом сукупного продукту провідне положення займають промислові філії - 224 млрд дол., за ними йдуть філії в оптовій і роздрібній торгівлі - 77 млрд дол., у фінансовому секторі - 24 млрд, в інформаційних системах - 23,2 млрд і в нерухомості і лізингу - 9,7 млрд.

За обсягами сукупного продукту компаній з іноземними інвестиціями в США найбільшу частку мають філії ТНК Велика Британії, які в 1998 р. виробили продукції на 76 млрд дол. За ними йдуть філії ТНК Німеччини - 67 млрд дол., Японії - 65 млрд, Канади - 40 млрд Обсяг сукупного продукту, зробленого в США філіями європейських корпорацій, у 1998 p. становив - 267 млрд дол., на частку ТНК із країн Європейського Союзу припадало 237 млрд.

90-ті роки характеризувалися постійно зростаючим прибутком американських підприємств з іноземними інвестиціями. Так, якщо в 1992 р. він становив лише 1,4 млрд дол., то в 1995 р. цей показник збільшився до 31 млрд, у 1997 р. до 40 млрд У 1998 р. спостерігалося незначне зниження прибутку філій - 33 млрд дол., і в 1999 р. чергове зростання - 51 млрд дол. [199].

Серед іноземних ТНК прибуток філій у 1999 р. був розподілений так: англійські філії - 12,4 млрд дол., голландські - 8,6 млрд, німецькі - 6,2 млрд, японські - 5,9 млрд, усі європейські - 42,5 млрд дол.

Аналогічна картина складається і при аналізі обсягу прибутку філій у 1996-1999 pp.: англійські компанії - 41 млрд дол., голландські - 26,5 млрд, японські - 19,5 млрд, німецькі 17 млрд, усі європейські - 123 млрд дол.

Викликає інтерес співвідношення прибутку іноземних філій і ШІ, вкладених в американську економіку. За цим показником провідне положення займають англійські компанії. В другій половині 90-х років відношення прибутку підприємств з англійськими прямими інвестиціями до ПІІ їх ТНК у середньому дорівнювало 7,6%. За ними йдуть ТНК Голландії - 6,7%. Середньоєвропейський показник прибутковості філій у другій половині 90-х років становив 6,25%.

Протилежна ситуація складається у філіях японських ТНК. У них відношення прибутку до ПП не перевищує 3,2%. Це зв'язано зі значними адміністративними витратами і високою собівартістю реалізованих товарів і послуг. Зокрема, в 1998 р. перераховані витрати досягли 443 млрд дол., шо становило 98% від сукупних продажів японських філій.

У галузевій структурі прибутків компаній з іноземними інвестиціями провідне становище займає промисловість - 27,5 млрд дол. у 1999 р. За нею йде оптова торгівля -7,4 млрд і нафтовий бізнес - 5,1 млрд.

Разом зі зростанням доходів філій збільшуються і обсяги їх реінвестованих прибутків. Так, у 1996-1999 pp. філії реінвестували в американську економіку 38,6 млрд дол. За цим показником найбільш вдалим став 1999 p., коли іноземні філії спрямували в економіку США майже 19 млрд дол.

Серед підприємств з іноземними інвестиціями провідні позиції з обсягу реінвсс-тованого капіталу займають англійські філії - 13 млрд дол. у 1996-1999 pp. За ними йдуть філії голландських ТНК - 8,7 млрд дол., німецьких компаній - 6,7 млрд, японських корпорацій - 5,6 млрд

Наведені дані практично цілком відповідають динаміці одержання прибутку іноземними філіями, що свідчить про кореляційну залежність між прибутком філій і обсягом їхнього реінвестованого капіталу.

Діяльність іноземних філій на американській території впливає на платіжний баланс США. Так, у 1998 р. філії іноземних компаній експортували зі США товарів на суму 150,8 млрд дол. За той самий період американські компанії вивезли зі США товарів на суму 521 млрд дол. Ще більший обсяг мав імпорт іноземних філій у США. У 1998 р. він зріс до 290 млрд дол., шо становило майже третину сукупного товарного імпорту США.

У цілому зовнішньоторговельна діяльність іноземних філій на американській території збільшує негативне сальдо торгового балансу США. У 1998 р. різниця між експортом і імпортом іноземних філій у США дорівнювала 139 млрд дол. Для порівняння негативне сальдо торгового балансу США за той же період часу остановило 245 млрд.

Це свідчить про те, шо на частку іноземних філій, які діють на американській території, припадає велика частина негативного сальдо торгового балансу всієї економіки США і їхня зовнішньоторговельна діяльність призводить до відтоку капіталів із країни.

У структурі експорту іноземних філій зі США переважає промислова продукція - 87,6 млрд дол. (58% сукупного експорту філій). У ній провідне положення займають автомобілі і комплектуючі до них - 23,2 млрд дол. За ними йде продукція хімічної промисловості - 14,9 млрд і комп'ютери й електроніка - 14,3 млрд.

Серед компаній із іноземними інвестиціями, розташованими на американській території, найбільша частка в експорті належить японським філіям, які в 1998 р. вивезли зі США товарної продукції на 46 млрд дол. (більше чверті сукупного експорту філій). За ними йдуть філії німецьких ТНК - 29 млрд дол. і ТНК Велика Британії - 16,7 млрд дол. Товарний експорт зі США філій європейських корпорацій у 1998 р. становив 80,3 млрд дол., на частку філій ТНК із країн Європейського Союзу припало 73,8 млрд.

У структуру імпорту іноземних філій у США переважає продукція, ввезена підприємствами оптової і роздрібної торгівлі - 159 млрд дол. (55% сукупного імпорту філій). Далі йде імпорт філій, шо діють у промисловості, - 127 млрд дол. (44% імпорту філій).

Дані показують, шо іноземні філії у своїй зовнішньоторговельній діяльності віддають перевагу імпорту і продажу в США готової продукції, яка вироблена їхніми "материнськими" корпораціями. Зокрема в 1998 р. в США іноземними філіями було завезено автомобілів і комплектуючих до них на суму в 90,8 млрд дол. У той же час сукупний продукт цих філій становив менше ніж 45 млрд дол.

У товарному імпорті філій безумовним лідером виступають японські ТНК. Підприємства з їхніми іноземними інвестиціями в 1998 р. ввезли в США продукції на 122 млрд дол., що становило більше ніж 40% сукупного товарного імпорту усіх філій, розташованих на американській території. Товарний імпорт у США компаній із прямими японськими інвестиціями майже вдвічі перевищив їхній валовий продукт і становив 16% усього товарного імпорту США.

У результаті діяльність філій японських ТНК на американській території призводить до постійно зростаючого негативного сальдо торгового балансу США. Тільки в 1998 р. різниця між їхнім товарним експортом і імпортом становила 76 млрд дол.

За японськими філіями з обсягу товарного імпорту в США йдуть компанії з німецькими прямими інвестиціями - 55 млрд дол. Товарний імпорт у США філій європейських корпорацій у 1998 р. становив 120 млрд дол., на частку філій ТНК із країн Європейського Союзу припало 111 млрд

Одним з результатів діяльності в США філій європейських корпорацій стало 39-мільярдне перевищення їхнього товарного імпорту над експортом.

Наприкінці століття в іноземних філіях, шо знаходяться в США, було зайнято 5 млн. 633 тис. осіб. Серед них найбільша кількість працюючих припадала на промислові філії - 2,54 млн осіб і на філії в оптовій і роздрібній торгівлі - 1,21 мли осіб.

Найбільша кількість зайнятих припадає на філії англійських ТНК - 987 тис осіб. За ними йдуть філії японських і німецьких корпорацій - відповідно 836 і 782 тис працюючих. В американських підприємствах з канадськими прямими інвестиціями служить 662 тис осіб.

Кількість працюючих на американських підприємствах, створених чи поглинених за участю іноземних інвесторів у 1999 p., складала 648 тис осіб, що на 23 тис перевищило відповідний показник 1998 р.

Середня заробітна плата працівників іноземних філій у США в 1998 р. дорівнювала 46 тис дол. Серед галузей економіки максимальну середню заробітну плату о гримують працівники іноземних фінансових філій - 97 тис дол. за рік і співробітники науково-дослідних центрів - 70 тис, мінімальна середня заробітна плата в працівників філій у роздрібній торгівлі - 22 тис дол. за рік.

Серед іноземних компаній максимальну заробітну плату одержують працівники філій швейцарських компаній - у середньому 57 тис. дол. за рік, мінімальну - службовці підприємств із голландськими прямими інвестиціями - 40 тис за рік. Середня заробітна плата у філіях європейських ТНК складає 47 тисяч, в японських компаніях - 50 тисяч доларів.

Серед компаній із іноземними інвестиціями, шо діють в економіці США, переважають мажоритарні філії. У них іноземні інвестори володіють більше ніж 50% голосів і цілком контролюють діяльність цих компаній. Наприкінці століття в американській економіці нараховувалося 8,326 мажоритарних філій. Вони складали більше 85% усіх компаній із іноземними інвестиціями в США.

Найбільшою кількістю мажоритарних філій володіють японські ТНК — 2,237 (86% підприємств із японськими прямими інвестиціями, зареєстрованими на території США). За ними йдуть корпорації Німеччини - 922 (88% підприємств із німецькими прямими інвестиціями), Канади - 883 (88% підприємств із канадськими прямими інвестиціями), Великої Британії - 768 (81% підприємств з англійськими прямими інвестиціями). Європейські корпорації володіють 3,592 мажоритарними філіями, ТНК країн ЄС — 3,127 (86% компаній із прямими інвестиціями корпорацій ЄС у США).

Аналіз статистичних даних показує, що іноземні інвестори віддають перевагу створюванню на території США компаній, діяльність яких вони можуть цілком контролювати. Це свідчить про те, що неамериканські компанії в більшості випадків розглядають свої філії на території США не як відносно незалежні елементи господарюванні!, а як частину своєї корпоративної системи. У результаті головною метою діяльності філій є не одержання ними максимального прибутку, а реалізація заі альнокорпоративної стратегії в рамках усієї транснаціональної корпорації.

Цей висновок підтверджується структурою зовнішньоторговельних зв'язків мажоритарних філій. Так, у 1998 р. з 278 млрд дол. товарів, імпортованих у США мажоритарними іноземними філіями, 198 млрд (71% імпорту) припадало на закупівлю товарів філіями у своїх "материнських" корпорацій. У той же час міноритарні філії (з часткою іноземної власності менше ніж 50%) у своїх "материнських*' корпораціях закупили лише 46% їхнього товарного імпорту в США.

Серед компаній із іноземною власністю найбільший обсяг продукції у "материнських" корпораціях закуповувався японськими мажоритарними філіями. Тільки в 1998 р. вони завезли до США з "материнських" компаній товарів на 93 млрд дол. (79% товарного імпорту японських мажоритарних філій). За корпораціями Японії за обсягом продукції, імпортованої в США через мажоритарні філії, йдуть ТНК Німеччини - 29,2 млрд дол. (53% товарного імпорту), Великобританії - 7,5 млрд (50% імпорту), Голландії - 7,4 млрд (68 % імпорту). Усі європейські корпорації.ввезли до США продукції через свої мажоритарні філії на 70,5 млрд дол. (60% товарного імпорту європейських мажоритарних філій).

Схожа ситуація притаманна і товарному експорту компаній із іноземними інвестиціями. Так, якщо в 1998 р. мажоритарні філії вивезли зі США у свої "материнські" корпорації товарів на 56 млрд дол. (41% їхнього товарного експорту), то для міноритар-них філій експорт у "материнські" компанії становив лише 1,5 млрд дол. (12% їхнього товарного експорту).

Серед компаній із іноземною власністю найбільший обсяг продукції експортувався в "материнські" корпорації японськими мажоритарними філіями. Тільки в 1998 р. вони вивезли зі США в "материнські" компанії товарів на 26,3 млрд дол. (61% товарного експорту японських мажоритарних філій). За корпораціями Японії з обсягу продукції, експортованої зі США мажоритарними філіями в "материнські" компанії, йдуть ТНК Німеччини - 5,8 млрд дол. (21% товарного експорту), Великої Британії - 3,4 млрд (21% експорту), Канади - 2,7 млрд (35 % експорту). Усі європейські корпорації вивезли зі

США продукції через внутрішні фірмові канали на 20,8 млрд дол. (29% товарного експорту зі США європейських мажоритарних філій).

Підприємства з іноземними інвестиціями беруть участь у ліцензійній торгівлі США. Так, у 1998 р. іноземні філії придбали ліцензій у своїх "материнських" корпораціях і виплатили їм роялті на 6,7 млрд дол. При цьому найбільша кількість ліцензійних угод укладається у виробництві. їхня вартість становила 4,8 млрд дол.

У 1999 р. ліцензійні платежі філій своїм "материнським" корпораціям зросли ще на 1 млрд дол. При цьому виробництво одержало ліцензій на 5,2 млрд.

У той же час за даною статею філії експортували продукції в 1998 р. на 2 млрд дол., у 1999 р.- на 1,6 млрд Цей факт дозволяє зробити висновок про те, що в ліцензійній торгівлі філій, розташованих у США, пріоритетним є одержання ліцензій зі своїх "материнських" корпорацій. Це призводить до підвищення загального технологічного рівня як філій, так і американської економіки в цілому.

Найбільша кількість ліцензійних угод укладається всередині японських ТНК. Зокрема, в 1998 р. філії японських компаній виплатили в "материнські" корпорації за роялті і ліцензійні платежі 1,9 млрд дол. У 1999 р. ці платежі зросли до 2,5 млрд За японськими ТНК йдуть корпорації Великобританії і Німеччини. Для філій англійських компаній у 1998 р. роялті і ліцензійні платежі складали 1,6 млрд дол., у 1999 p.- 1,2 млрд, для німецьких філій - відповідно 1,05 і 1,04 млрд дол.

Філії іноземних компаній активно займаються інвестиційною діяльністю. Зокрема, в 1999 р. в ролі прямих інвестицій вони спрямуваи в економіку США 154 млрд дол. У тому ж р. іноземні ТНК безпосередньо (минаючи філії) вклали в економіку США 129 млрд дол.

При цьому слід зазначити, що американські підприємства з іноземними капіталовкладеннями у своїй інвестиційній діяльності одержують фінансову підтримку з боку "материнських" компаній. Ця допомога здійснюється через використання.

Активи американських підприємств, створених чи поглинутих при участі іноземних інвесторів у 1999 p., складали 454 млрд дол., що більше ніж у півтора рази перевищує відповідний показник 1998 р. (274 млрд дол.). Це доводить той факт, що через прямі інвестиції іноземні корпорації одержують можливість контролювати в США активи, які значно перевищують вартість їхніх капіталовкладень в американську економіку.

Проведений аналіз у роботі показує постійно зростаючий вплив діяльності іноземних філій на економіку США. Це пов'язано зі стабільним зростанням їхніх продаж, виробництва і прибутку, збільшенням за рахунок інвестиційної діяльності загальних і виробничих активів, створенням додаткових робітничих місць, постійно зростаючою активністю в зовнішньоторговельних операціях.

При цьому вплив компаній з іноземними інвестиціями на економіку США не можна оцінювати однозначно. З одного боку наявність на території США іноземних філій стимулює приплив у країну іноземного капіталу і нових технологій, знижує рівень безробіття, посилює конкуренцію і цим стимулює нововведення в економіці, збільшує податкові надходження (тільки за рік американський бюджет одержує від іноземних філій 25-30 млрд дол. як податок на прибуток).

З іншого боку, аналіз стратегічних цілей діяльності філій показує, що пріоритетним для них є посилення конкурентних позицій своїх "материнських" корпорацій на американському ринку. Яскравим прикладом цього є діяльність японських ТНК. Вони за рахунок прямих інвестицій постійно збільшують кількість і активи філій в американській економіці. При цьому постійно зростають їхні продажі і відповідно закупівлі в "материнських" корпораціях.

Для успішного просування на американському ринку японські філії встановлюють на свою продукцію відносно низькі ціни, що не дозволяє їм одержати високі прибутки, але стимулює збільшення продаж. У результаті філії японських ТНК порівняно з

компаніями інших країн мають найвищу частку витрат у сукупних продажах і відповідно найнижчу частку прибутку в сукупних активах, продажах і накопичених ПІІ. При цьому така стратегія дозволяє філіям збільшувати закупівлі у своїх "материнських" корпораціях, що приводить до зроста обсягу виробництва в японських ТНК.

У результаті такої діяльності іноземних філій постійно зростає негативне сальдо в їхніх експортно-імпортних операціях. Це призводить до істотного погіршення балансу поточних операцій США, збільшує відтік капіталу з країни, посилює залежність американської економіки від зовнішнього фінансування (табл.9.19).

Таблиця 9.19

Показники балансу поточних операцій та руху прямих іноземних інвестицій США в 1980-2004р., млрд дол.

Проаналізуємо вплив іноземних інвестицій на економіку США за допомогою методів економетричного аналізу. Для цього побудуємо регресійиі моделі, які визначають взаємозв'язок основних макроекономічних показників США з обсягом прямих іноземних інвестицій, що надійшли в американську економіку.

У ході проведення регрес і иного аналізу всі моделі тестуються на наявність му-льтиколінеарності та автокореляції. Усі коефіцієнти регресійних моделей, що наведені в навчальному посібнику, та самі моделі є значимими за критеріями Фішера і Стьюдента. У додатках до кожної моделі наведені коефіцієнти Фішера, Стьюдента, детермінації, статистика Дарбіна — У отсона.

У першій моделі як залежну змінну оберемо баланс поточних операцій (СА) СІЛА. Як незалежні змінні - валовий внутрішній продукт (GDP), валові внутрішні інвестиції (GFI), прямі іноземні інвестиції в країну (FDI in), прямі іноземні інвестиції з країни (FDI out), доходи від іноземних інвестицій, отримані за межами США (1С), доходи від іноземних інвестицій, отримані в США (ID), сальдо доходів від іноземних інвестицій (ТО), середньозважену процентну ставку (IR), рівень інфляції (СРІ), середню по економіці номінальну (ANW) і реальну заробітну плату (ARW), обсяги товарного експорту (Б) і імпорту (І), експорт (ES) і імпорт послуг (IS). Аналіз перерахованих показників грунтується на статистичних даних за період 1980-2000 pp.

У результаті регресійного аналізу отримана така модель (значимість моделі і коефіцієнти Стьюдента наведені в Додатку 6, А. 1):

СА = - 321,356 + 0,164 GDP - 0,664 GFI - 0,415 FDI in - 0,5311 - - 21,11 СРІ + 27,801 ANW+ 15,554 IR (9.11)

Аналіз коефіцієнтів рівняння (9.11) показує, що зростання обсягів прямих іноземних інвестицій, залучених в економіку США, призводить до істотного погіршення балансу поточних операцій. За умови, коли інші показники не змінюються, збільшення ПП в американську економіку на 1 долар призводить до виникнення додаткового негативного сальдо балансу поточних операцій у розмірі 42 центів. Негативний вплив на баланс поточних операцій також справляють зростання валових внутрішніх інвестицій, збільшення обсягів імпорту, зростання зростання індексу цін.

До факторів, що поліпшують баланс поточних операцій США, належать збільшення середньої заробітної плати, зростання відсоткових ставок і ВВП. Разом з тим позитивний вплив збільшення обсягів ВВП компенсується значним негативним коефіцієнтом (- 0,664) при валових внутрішніх інвестиціях.

Іноземні філії впливають на платіжний баланс країни через проведення експортно-імпортних операцій і при вивезенні прибутку за кордон. Побудуємо економетричні моделі, які б зв'язували товарний експорт і імпорт США, з обсягом іноземних інвестицій та інших макроекономічних показників:

Е=- 121,51 -0,223 FDIin- 1,231 IS + 0,055 GDP + 12,355 ANW +

+ 0,6411С ++ 1,381 ES (9.12)

Аналіз коефіцієнтів регресійного рівняння (9.12) показує, що збільшення обсягів ПІІ в економіку США не призводить до зростання американського експорту. Це пов'язано з тим, що експорт продукції зі США не є пріоритетним чинником, що визначає стратегію іноземних інвесторів у США. їхня головна мета - збільшення обсягів продаж на американському ринку. До факторів, що негативно відбиваються на американському експорті, також належить збільшення імпорту послуг.

З іншого боку зростання середньої заробітної плати, обсягів ВВП і експорту послуг, збільшення доходів американських філій за кордоном стимулюють товарний експорт США:

І = - 285,066 + 0,12 GDP + 0,582 FDI in + 9,806 IR (9.13)

У регресійній моделі (9.13) виведений взаємозв'язок між ВВП, прямими іноземними інвестиціями, відсотковими ставками й імпортом в американську економіку. Позитивний знак коефіцієнтів свідчить про те, що зростання усіх незалежних змінних у даній моделі призводить до збільшення імпорту.

Так, за умови, що інші показники не змінюються, збільшення ПІІ в американську економіку на 1 долар призводить до зростання американського імпорту на 58 центів, а збільшення обсягів ВВП на 1 долар призводить до зростання імпорту на 12 центів. Підвищення відсоткових ставок у США також стимулює імпорт.

Розглянемо, який вплив здійснюють ПІІ на вивезення прибутків з американської економіки й у цілому на сальдо доходів від іноземних інвестицій:

ID = - 17,571 + 0,222 FDI in + 0,258 І (9.14)

Показники регресійної моделі (9.14) свідчать про те, що на прибуток, вивезений з американської економіки, істотний вплив здійснюють два фактори: обсяг ПІІ, залучених в економіку США, і товарний імпорт. За умови, що інші показники не змінюються, збільшення ПІІ в американську економіку на 1 долар призводить до зростання вивезення

прибутків зі США на 22 центи, а збільшення обсягів імпорту на 1 долар призводить до зростання відтоку доходів майже на 26 центів.

Наведені висновки цілком логічні, тому що імпортні операції є пріоритетною сферою діяльності для іноземних філій, які діють у більшості галузей американської економіки:

IB = 46,237 - 0,064 FDI in - 0,052 GDP + 0,06 Е (9.15)

Якщо аналізувати фактори, що впливають на сальдо доходів від іноземних інвестицій, то значимими параметрами в регресійній моделі є ВВП, завезені ПІІ і товарний експорт. Зростання ВВП і обсягів завезених інвестицій погіршує баланс доходів від іноземних інвестицій, а збільшення товарного експорту поліпшує цей показник.

Тепер проаналізуємо фактори, що впливають на відтік і приплив ПІІ в економіку

США:

FDI out = - 383,246 + 0,023 GDP + 2,96 ARW (9.16)

Знак коефіцієнтів регресійної моделі (9.16) показує, що зростання ВВП і реальної заробітної плати стимулює збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій американських ТНК. При цьо.му логічний зв'язок між реальною заробітною платою й американськими ПІІ очевидний: збільшення реальної заробітної плати в США підвищує сукупні витрати корпорацій і стимулює перенесення частини трудомісткого виробництва за кордон:

FDI in - - 277,772 + 0,042 GDP + 10,709 IR (9.17)

У регресійній моделі (9.17) показано взаємозв'язок між ПІІ в американську економіку, обсягом ВВП і відсотковими ставками. За умови, що інші показники не змінюються, збільшення американського ВВП на 1 долар приводить до зростання ПІІ на 4,2 цента, тобто при збільшенні ВВП на 1 трлн дол. ПІІ в американську економіку зростають на 42 млрд дол.

Цей висновок також логічний: зростання ВВП призводить до збільшення сукупних витрат в еконоиіщ, що, в свою, чергу стимулює платоспроможний попит і підвищує привабливість національного ринку.

ПІІ в американську економіку теж стимулюються збільшенням процентних ставок:

GDP * 2270,060 + 2,195 FDI in + 8,342 Е - 2,735 І + 2,864 GFI - 160,255 ANW - 92,611 IR+ 112,613 СРІ (9.18)

У регресійній моделі (9.18) представлений зв'язок між змінами макроекономіч-них індикаторів економіки США і величиною ВВП. Знак коефіцієнтів при незалежних змінних моделі свідчить про те, що приплив в американську економіку іноземних інвестицій приводить до збільшення обсягів ВВП. Позитивно на ВВП також впливає збільшення обсягів валових інвестицій в економіці і товарний експорт.

З рівняння (9.18) випливає, шо збільшення індексу цін теж приводить до зростання ВВП. Однак це пов'язано з тим, що при побудові цієї моделі використовувалися значення номінального ВВП, який знаходиться в позитивному регресі иному зв'язку з індексом цін.

До факторів, що стримують зростання американського виробництва, належать збільшення імпорту і відсоткових ставок. У рівнянні (9.18) зростання середньої номінальної заробітної плати також не приводить до збільшення обсягів ВВП.

Дослідження восьми регресійних моделей, шо встановлюють взаємозв'язок між макроекономічними показниками економіки США, дозволяє зробити висновок, що в цілому діяльність іноземних філій на території США приводить до збільшення обсягів американського ВВП. Разом з тим приплив прямих іноземних інвестицій у США істотно погіршує конкурентні позиції національних виробників стосовно іноземних транснаціональних корпорацій: ПІІ стимулюють імпорт продукції в США і не роблять позитивного впливу на динаміку американського експорту.

Збільшення обсягів ПП в американську економіку також призводить до постійно зростаючого відтоку капіталу зі США: зростає вивезення прибутків від іноземних інвестицій, що призводить до погіршення сальдо доходу від іноземних капіталовкладень; постійно збільшується негативне сальдо балансу поточних операцій. У 1980-2004 pp. сумарне сальдо балансу поточних операцій США становило -4,495 трлн дол., що є найгіршим показником у світовій економіці.

Для Канади вплив ПІІ на національну економіку оцінимо за допомогою таких регресійних моделей (значимість моделей і коефіцієнти Стьюдента наведені в Додатку б, А. 2):

Е = 143,524 + 1,266 FDI in + 3,759 IS - 0,954 RER (9.19)

I = -35,039+ 1,431 FDI in+ 0,296 GDP (9.20)

CA - 3,324 +1,007 E - 1,0251 +1,215 ES-1,096 IS + 1,1021С-1,056 ID-0,024 RER (9.21) CA = - 0,902 + 1,035 ТВ - 1,127 SB - 0,948 IB (9.22)

У рівняннях (4.9) і (4.10) позитивний знак коефіцієнтів при ГШ свідчить про те, що іноземні інвестиції, які надійшли в економіку Канади, стимулюють як зростання товарного експорту, так і збільшення імпорту. За умови, що інші показники не змінюються, збільшення ШІ в економіку Канади на 1 долар приводить до зростання експорту на 1,27 доларів; за тих самих умов імпорт зростає на 1,43 дол.

Таблиця 9.20

Показники балансу поточних операцій та руху прямих іноземних інвестицій Канади

в 1980-2004 рр., млрд дол.

До інших факторів, що впливають на торговий баланс Канади, належать імпорт послуг (він стимулює товарний експорт), зміна реального обмінного курсу національної валюти (його зростання знижує конкурентоспроможність експорту), обсяг ВВП (збільшення цього показника стимулює імпорт) (табл.9.20).

У регресійній моделі (9.21) представлений зв'язок між зміною балансу поточних операцій Канади і його основними компонентами: експортом і імпортом товарів і послуг, доходами від іноземних інвестицій. У рівнянні в якості незалежної змінної також є присутнім показник зміни реального обмінного курсу канадського долара. Його зростання призводить до погіршення балансу поточних операцій.

Значення коефіцієнтів рівняння (9.21) свідчать про те, що баланс поточних операцій Канади практично однаково залежить від усіх його складових. При цьому за останні 25 років показники основних складових платіжного балансу Канади збільшувалися практично в однаковій пропорції.

Так, товарний експорт Канади зростав від 67,5 млрд дол. у 1980 р. до 130,3 млрд у 1990 p., 193,4 млрд - у 1995 p., 289 млрд у 2000 p. і 330,1 млрд дол. у 2004 р. У той же час аналогічними темпами збільшувався й імпорт: від 59,6 млрд дол. у 1980 р. до 120,8 млрд у 1990 p., 167,5 млрд у 1995,244 млрд у 2000 і 279,4 млрд дол. у 2004 році. Торговий баланс Канади протягом останніх 25 років був незмінно позитивним. При цьому в 2002-2004 pp. він постійно збільшувався і досяг свого максимального значення (за всю історію Канади) у 2004 p.- 50,7 млрд дол. (тут і далі в роботі під час аналізу економіки Канади використовуються статистичні дані, отримані з сайтів Міжнародного валютного фонду, Центрального банку Канади та організації "Economist Intelligence Unit").

Завдяки позитивному сальдо торгового балансу баланс поточних операцій Канади, починаючи з 1999 p., постійно